Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/6015/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.07.2019.
Дата набрання законної сили: 08.07.2019
Номер судового провадження: 61-1723ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		08 липня 2019 року
		м. Київ
		справа № 490/6015/17-ц
		провадження № 61-1723св19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
		учасники справи: 
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - Миколаївська міська рада, Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, 
		третя особа - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 жовтня 2018 року у складі судді Кузьменко В. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В., Ямкової О. О., та касаційну скаргу Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради на постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В., Ямкової О. О.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
		 
		У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Миколаївської міської ради, Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі -                     ВК Миколаївської МР), Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (далі - Департамент ЖКГ), третя особа - ОСОБА_2 , про покладення обов`язку.
		 
		Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що їй на праві власності належить квартира розташована у багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 побудованому у 1959 році. Будинок знаходиться у комунальній власності м. Миколаєва. Відповідно до листа Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України          від 13 січня 1998 року № 7/11, ремонт покрівлі вказаного будинку відноситься до капітального ремонту. Відповідач не заперечує зазначені обставини, але свою відмову провести капітальний ремонт покрівлі мотивує відсутністю коштів у бюджеті міста. В результаті бездіяльності відповідачів порушуються її права як власника квартири, а також права власників всіх квартир вказаного житлового будинку. В результаті протікання аварійного даху руйнується будинок та приналежна їй квартира, а також квартири інших мешканців будинку, спричиняються значні матеріальні збитки.
		 
		Посилаючись на викладене, позивач, з урахуванням уточнених вимог, просила зобов`язати орган місцевого самоврядування включити вказаний житловий будинок в остаточний перелік житлових будинків на яких заплановано виконання капітального ремонту покрівлі за рахунок коштів місцевого бюджету м. Миколаєва в 2018-2019 роках та виконати капітальний ремонт покрівлі власними силами або із залученням спеціальних підприємств.
		 
		Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 жовтня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що у відповідачів відсутній обов`язок здійснювати капітальний ремонт покрівлі житлового будинку, оскільки з часу набрання чинності Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», тобто з      01 липня 2015 року в силу статті 7 цього Закону проведення такого ремонту покладено на його співвласників пропорційно до їх часток у цьому майні.
		 
		Постановою Миколаївського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 Зобов`язано Департамент ЖКГ включити житловий будинок по АДРЕСА_1 до Плану утримання та капітального ремонту житлового фонду м. Миколаєва (пооб`єктний) на 2019 рік.
		 
		Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду виходив із того, що з прийняттям Закону «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» обов`язок органів місцевого самоврядування приймати участь в організації та фінансуванні капітального ремонту житлових будинків, які перебувають у спільній власності співвласників багатоквартирних будинків не лише не припинився, а закріплений і на майбутнє у зв`язку із прийняттям Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-У111, яким відповідно до підпункту 2 пункту 8 розділу                    VI Прикінцеві та перехідні положення внесені зміни до статті 28 Закону «Про місцеве самоврядування» з метою врегулювання цього питання. Рішенням Миколаївської міської ради від 23 січня 2015 року № 45/3 затверджено Програму реформування та розвитку житлово-комунального господарства м. Миколаєва на 2015-2019 роки, яку на підставі рішення цього ж органу місцевого самоврядування від 05 квітня 2016 року № 4/5, викладено у новій редакції із врахуванням цього Закону. Згідно із затвердженими рішеннями Миколаївської міської ради                   від 23 грудня 2016 року № 13/13 та від 13 вересня 2017 року № 24/6 заходами щодо виконання Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства м. Миколаєва на 2015-2019 роки на капітальний та вибірковий капітальний ремонт житлового фонду виділялись кошти з міського бюджету. З витягу із Плану утримання та капітального ремонту житлового фонду міста Миколаєва (пооб`єктний) вбачається, що у 2018 році на капітальний ремонт покрівель житлового фонду виділено 8 000 000,00 грн. Таким чином, висновок суду про відсутність у органів місцевого самоврядування обов`язку пов`язаного із необхідністю вжиття організаційних та фінансових заходів направлених на проведення капітального ремонту житлового фонду є помилковим.
		 
		Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг, позиції інших учасників
		 
		У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 жовтня     2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та задовольнити її позовну заяву, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що апеляційний суд формально задовольнив її позовні вимоги, зобов`язавши Департамент ЖКГ включити будинок до Плану утримання та капітального ремонту житлового фонду м. Миколаєва на 2019 рік. Проте такий спосіб на захищає її порушені права, оскільки відповідачі щорічно включають будинок у цей План, проте ремонт покрівлі будинку не проводять, так як для відбору будинків для ремонту, Миколаївська міська рада створює свою депутатську комісію, яка на свій розсуд обирає будинки для ремонту. Вибір будинків залежить від впливовості депутата комісії. Будинок вже десятки років залишається без ремонту і на сьогоднішній день дах будинку знаходяться в аварійному стані, від вологи та сирості пліснява проникає на два поверхи, а суди та органи місцевого самоврядування проявляють бездіяльність.
		 
		У лютому 2019 року Департамент ЖКГ подав до Верховного Судукасаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що апеляційний суд помилково зробив висновок, що органи місцевого самоврядування можуть вважатися власниками багатоквартирних будинків чи його балансоутримувачами. Стаття 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає саме повноваження органів місцевого самоврядування у цій сфері, а не обов`язки, адже повноваження та обов`язки не є тотожними поняттями, особливо, беручи до уваги положення, що стосується дискреційних повноважень. Крім того, якщо б Департаменту ЖКГ виділяли граничні ліміти, які могли б бути використані для ремонту всіх 772 житлових будинків, тоді б це питання було актуальним, а у ситуації, коли з потреби у 800 мільйонів виділено лише 10 мільйонів для цих видів робіт, то саме Департамент ЖКГ визначає першочергові об`єкти, беручи до уваги в першу чергу ті житлові будинки, які є дійсно аварійними (які визнані такими відповідним рішенням виконкому міської ради) і життя в яких є таким, що загрожує городянам міста (як жителям, так і тим особам, що знаходяться біля таких житлових будинків). Такого документа як План утримання та капітального ремонту житлового фонду                 м. Миколаєва (пооб`єктний), не існує, він не передбачений жодним із чинних в Україні нормативних документів. Це є лише внутрішнім робочим документом, який ведеться працівниками департаменту з метою розуміння яка кількість будинків потребує відповідного ремонту і що саме необхідно зробити у такому житловому будинку, а також приблизну суму грошових коштів, яка необхідна для реалізації такого ремонту.  
		 
		У квітні 2019 року Департамент ЖКГ подав до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу.
		 
		08 травня 2019 року від Департаменту ЖКГ надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначено, що позивач вказує на те, що житловий будинок потребує капітального ремонту, але не вказує про те, що тягар утримання житлового будинку, проведення в ньому поточного та капітального ремонтів покладається на співвласників багатоквартирного будинку. ОСОБА_1 плутає поняття «обов`язок» та «повноваження» і зовсім в звертає увагу на таку правову дефініцію, як дискреційність повноважень органів місцевого самоврядування. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визначається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень. 
		 
		У травні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу Департаменту ЖКГ, у якому вказала, що роботи з капітального ремонту об`єктів житлово-комунального господарства здійснюються на підставі розробленої проектно-кошторисної документації на капітальний ремонт, а порядок проведення фінансування капітального ремонту жилих будинків повинні встановлюватися відповідно до правових та нормативно-технічних документів. 
		 
		11 червня 2019 року на адресу суду надійшла заява Департаменту ЖКГ про зупинення виконання судового рішення. 
		 
		У липні 2019 року ОСОБА_1 подала до суду заяву у якій просила долучити до матеріалів справи докази, які свідчать про те, що проведення ремонту даху житлового будинку, є обов`язком органів місцевого самоврядування. 
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою  ОСОБА_1  та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Департаменту ЖКГ, витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		 
		Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. 
		 
		 
		 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
		 
		Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири     АДРЕСА_2 , яка розташована у багатоквартирному житловому будинку.
		 
		Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 19 грудня            1978 року № 1802 та акта від 18 січня 1979 року цей житловий будинок прийнято на баланс місцевої ради від ЖКО Миколаївського морського торгівельного порту.
		 
		Виконавцем послуг з утримання житлового будинку і його балансоутримувачем із 01 вересня 2010 року є ТОВ «Николаевдомсервис».
		 
		У квітні 2015 року ТОВ «Николаевдомсервис» здійснило поточний ремонт покрівлі над квартирами АДРЕСА_3, АДРЕСА_2 та в цьому ж році надало пропозицію Департаменту ЖКГ про його включення до переліку об`єктів житлового фонду комунальної власності м. Миколаєва з капітального ремонту.
		 
		До плану утримання та капітального ремонту житлового фонду м. Миколаєва (пооб`єктний) на 2015 рік покрівля цього житлового будинку не увійшла (включено лише до проекту плану утримання та капітального ремонту житлового фонду          м. Миколаєва на 2016 рік) у зв`язку з обмеженістю коштів у бюджеті міста та прийняттям депутатами міської ради 28 січня 2016 року рішення щодо часткового фінансування «Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства м. Миколаєва на 2015-2019 роки» тільки на оплату праці та енергоресурсів.
		 
		Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області                    від 02 лютого 2016 року, відмовлено у задоволенні позову  ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про зобов`язання включити житловий будинок по         АДРЕСА_1 в остаточний перелік житлових будинків на яких заплановано виконання капітального ремонту покрівлі за рахунок коштів місцевого бюджету м. Миколаєва в 2016 року та виконати капітальний ремонт покрівлі за рахунок коштів місцевого бюджету м. Миколаєва у 2016 році.
		У 2016 році житловий будинок по АДРЕСА_1 не включено до Плану утримання та капітального ремонту житлового фонду                м. Миколаєва (пооб`єктний) через обмежений ліміт фінансування - не більше 10 % від потреби, але щодо нього замовлено у ТОВ «Ласкардо» проектно-кошторисну документацію на виконання робіт із ремонту покрівлі.
		 
		За повідомленнямиДепартаменту ЖКГ від 18 січня 2017 року та від 25 квітня    2018 року роботи з капітального ремонту покрівлі житлового будинку по                АДРЕСА_1 включені до проекту Плану утримання та капітального ремонту житлового фонду м. Миколаєва (пооб`єктний) на 2017 рік, але до цього Плану як на цей рік, так і на 2018 рік будинок теж не включений.
		 
		Відповідно до протоколу засідання Постійної комісії міської ради з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності та благоустрою міста               від 12 червня 2018 року № 93 прийнято рішення рекомендувати Департаменту ЖКГ розглянути звернення мешканців житлового будинку по АДРЕСА_1 щодо вирішення питання капітального ремонту покрівлі, яка перебуває у аварійному стані і протікає.
		 
		Нормативно-правове обґрунтування
		 
		Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 7 Закону «Про житлово-комунальні послуги», у редакції, чинній на день пред`явлення позову, до повноважень органів місцевого самоврядування належить, зокрема, затвердження та реалізація місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства; управління об`єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації.
		 
		За правилами пункту 4 частини першої статті 24 цього Закону  балансоутримувач (яким є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію) вправі приймати рішення щодо використання коштів на виконання капітального ремонту.
		 
		Відповідно до статей 4, 7, 10 Закону «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава.
		Співвласники зобов`язані, в тому числі забезпечувати у разі необхідності проведення капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку. Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
		 
		До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Установивши, що житловий будинок АДРЕСА_1 тривалий час перебуває на обліку як такий, що потребує капітального ремонту покрівлі, на виконання якого в 2017 році розроблено проектно-кошторисну документацію, але його не включено до Плану утримання та капітального ремонту житлового фонду м. Миколаєва (пооб`єктний) на 2018 рік, хоча на цьому в        2017-2018 роках наполягали Департамент ЖКГ та Постійна комісія міської ради з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності та благоустрою міста, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку зобов`язати Департамент ЖКГ включити житловий будинок до Плану утримання та капітального ремонту житлового фонду м. Миколаєва (пооб`єктний) на 2019 рік, оскільки такий спосіб захисту порушених прав ОСОБА_1 є ефективним з огляду на те, що вона як на підставу своїх вимог надала суду належні та допустимі докази того, що будинок потребує капітального ремонту, а Департамент ЖКГ як виконавчий орган місцевого самоврядування, який є відповідальним за формування пооб`єктного плану утримання та капітального ремонту житлового фонду м. Миколаєва, не включив будинок у якому проживає позивач до Плану утримання та капітального ремонту житлового фонду м. Миколаєва (пооб`єктний) на 2019 рік.
		 
		Твердження ОСОБА_1 про те, що рішення суду про зобов`язання Департаменту ЖКГ включити житловий будинок до Плану утримання та капітального ремонту житлового фонду м. Миколаєва (пооб`єктний) на 2019 рік не захищає її порушені права, та як відповідачі щорічно включають будинок у цей План, проте ремонт покрівлі будинку не проводять, є безпідставними, оскільки суд не може зобов`язати відповідача у цьому випадку здійснити ремонт покрівлі будинку, адже проведення ремонту здійснюється після включення будинку до Плану та виділення відповідних коштів на підставі договору з визначення підрядника для виконання таких робіт. 
		 
		Доводи Департаменту ЖКГ про те, що його повноваження щодо включення до Плану утримання та капітального ремонту житлового фонду м. Миколаєва є дискреційними, не заслуговують на увагу суду, оскільки будинок у якому проживає позивач є аварійним, що підтверджено відповідними доказами, а отже, відмова включити цей будинок до плану порушує права ОСОБА_1 на безпечне проживання у належній їй квартирі.  
		 
		Інші доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявників з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи. Проте згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Розглядаючи зазначений позов, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
		 
		Наведені в касаційних скаргах доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначають у касаційних скаргах заявники.
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
		 
		Щодо заяви Департаменту ЖКГ про зупинення виконання судового рішення
		 
		Частиною першою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
		 
		З огляду на те, що Верховний Суд ухвалює судове рішення у цій справі, то відсутні підстави для зупинення виконання судового рішення.
		 
		Крім того, заява ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи доказів не підлягає задоволенню, оскільки суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Керуючись статтями 126, 398, 401, 409, 410, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		У задоволенні заяви Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської радипро зупинення виконання судового рішення відмовити.
		 
		У задоволенні заяви ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи доказів відмовити.
		 
		Касаційні скарги ОСОБА_1 та Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради залишити без задоволення.
		 
		Постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                         О. В. Ступак
		 
		                                                                                                                           І. Ю. Гулейков
		 
		                                                                                                                            Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...