Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 813/80/14 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 22.07.2019. Зареєстровано: 23.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.07.2019.
Дата набрання законної сили: 22.07.2019
Номер судового провадження: К/9901/1128/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		22 липня 2019 року 
		Київ
		справа №813/80/14
		адміністративне провадження №К/9901/1128/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Загороднюка А.Г.
		суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М. 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2014 року (суддя: Демя`новський  Г.С.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року (судді: Онишкевич Т.В., Іщук Л.П., Сапіга В.П.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа - Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області зобов`язання вчинити певні дії, -
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування 
		ОСОБА_1 (далі - позивач)  звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог- державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, в якому просив:
		- визнати неправомірними дії Львівської митниці Міндоходів у Львівській області щодо ненарахування, необчислення та несплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із виплаченої йому заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з  1 травня 2008 року по 31 серпня 2011 року; 
		- зобов`язати Львівську митницю Міндоходів у Львівській області нарахувати, обчислити та сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із виплаченої йому заробітної плати за час вимушеного прогулу, з помісячним її відображенням в первинному бухгалтерському та персоніфікованому обліках за період з 1 травня 2008 року по 31 серпня 2011 року та подати відповідні скориговані дані до системи персоніфікованого обліку Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, відобразивши помісячно суми нарахованої та виплаченої йому заробітної плати за час вимушеного прогулу з 1 травня 2008 року по 31 серпня 2011 року.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій 
		Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року адміністративний позов задоволено. 
		Визнано дії Львівської митниці Міндоходів щодо ненарахування, необчислення та несплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із виплаченої позивачу заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 1 травня 2008 року по 31 серпня 2011 року неправомірними; зобов`язано Львівську митницю Міндоходів    нарахувати, обчислити та сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із виплаченої позивачу заробітної плати за час вимушеного прогулу, з помісячним її відображенням в первинному бухгалтерському та персоніфікованому обліках за період з 1 травня 2008 року по 31 серпня 2011 року та подати відповідні скориговані дані до системи персоніфікованого обліку Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, відобразивши суми нарахованої та виплаченої йому заробітної плати за час вимушеного прогулу з 1 травня 2008 року по 31 серпня 2011 року помісячно.
		На переконання судів попередніх інстанцій, Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року,  № 2464-VI та Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»  від 9 липня 2003 року № 1058-IV  прямо вказують на наявність у відповідача законодавчо передбаченого обов`язку здійснювати нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивача у разі виплати середньої заробітної плати за вимушений прогул за рішенням суду із відображенням його нарахування за кожним календарним місяцем і календарним роком та подачею таких відомості у відповідній звітності до територіального органу Пенсійного фонду. 
		Вказував на приписи частини  п`ятої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відповідно до яких, єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
		При цьому наявність у відповідача будь-якого роз`яснення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області чи іншого органу Пенсійного фонду не може бути підставою для звільнення Митниці від виконання обов`язків, передбачених законом, а посилання Митниці на те, що відповідні суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування виплачені позивачу у складі середнього заробітку за час вимушеного прогулу на виконання судового рішення не свідчать про те, що дана обставина звільняє відповідача від обов`язку їх сплати на користь відповідного органу Пенсійного фонду. 
		Зазначена позиція була підтримана Одеським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін. 
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги  
		У касаційній скарзі Львівська митниця Державної фіскальної служби України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року і прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. 
		Скаргу обґрунтовує тим, що у випадках примусового виконання рішень суду щодо стягнення зарплати на користь працівника за час вимушеного прогулу держвиконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання судового рішення у спосіб і в порядку, що визначені виконавчим документом, а отже, і рішенням суду. При цьому нарахування податків, зборів та інших платежів на суми стягнутої заробітної плати працівника Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 р. № 1404-VІІІ не передбачено.
		В той же час, Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
		Таким чином, суми заробітної плати, стягнуті за рішенням суду на користь працівника згідно з виконавчим листом, не є базою нарахування єдиного внеску.
		При цьому вказували на лист Пенсійного фонду у Львівській області від 27 січня 2012 року № 1070/04-25 яким Львівській митниці надано роз`яснення, що на суми заробітної плати, стягнуті державною виконавчою службою за рішенням суду на користь працівника згідно із виконавчим листом єдиний внесок не нараховується та відповідно у звітності не відображається. 
		Позиція інших учасників справи 
		Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав. 
		Рух касаційної скарги 
		Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалою від 31 липня 2015 року відкрив касаційне провадження на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 рок.
		15 березня 2018 року касаційні скарги передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Білоус О.В., (судді) Желтобрюх І.Л., Шарапа В.М. 
		За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Загороднюк А.Г. (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Соколова В.М.
		Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року по справі № 2а-3924/11/1370 з Митниці на користь позивача    стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з  травня 2008 року по 31 серпня 2011 року в сумі 47 720 грн.
		26 лютого 2012 року до Митниці надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 32292630 про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 1 травня 2008 року по 31 серпня 2011 року. 
		На її виконання у травні 2012 року позивачу нарахований середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 47 720,00 грн. та утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 7 897,80 грн., однак єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування митницею не нараховувався та не сплачувався. 
		Предметом спірних правовідносин є дії Львівської митниці Міндоходів щодо ненарахування, необчислення та несплата єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із виплаченою ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 1 травня 2008 року по 31 серпня 2011 року на підставі виконавчого документу. 
		Не погоджуючись з такими діями суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом. 
		Релевантні джерела права й акти їх застосування.  
		Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) ЄВ (далі - також єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; застрахована особа це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
		Згідно із пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
		Положеннями частини другої статті 7 Закону №2464-VI передбачено, що для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів), та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.
		Зазначений порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду - середню заробітну плату за вимушений прогул.
		Згідно з частиною п`ятою статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
		Відповідно до підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК платником податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.
		Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК).
		У пункті 164.1 статті 164 ПК вказано, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід.
		Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
		За змістом підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
		Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
		Згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
		Частинами шостою, восьмою статті 9 Закону № 2464-VI визначено, що для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів.
		Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв`язку.
		Відповідно до абз 2 підпункту 4 пункту 2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час після звільнення з роботи або згідно з рішенням суду,- середню заробітну плату за вимушений прогул.
		Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
		Таким чином, аналізуючи наведені правові норми,  Верховний Суд погоджується з тим, що суми заробітної плати, стягнуті державною виконавчою службою за рішенням суду на користь працівника згідно з виконавчим листом, є базою нарахування єдиного внеску. 
		При цьому посилання відповідача, що за Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ не передбачено нарахування податків, зборів та інших платежів на суми стягнутої заробітної плати працівника є необґрунтованим, так як єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
		При цьому посилання відповідача на лист - роз`яснення Пенсійного фонду у Львівській області від 27 січня 2012 року № 1070/04-25 щодо відображення та нарахування єдиного внеску за виконавчим листом є помилковим, так як листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому у органах юстиції у порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів. 
		Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про задоволення позову.
		Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги позивача Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.
		Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення. 
		За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Судові витрати
		З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.
		Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2015 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. 
		 
		Суддя-доповідач                                                            А.Г. Загороднюк 
		 
		судді                                                                                 Л.О.Єресько 
		 
		                    В.М. Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...