Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/22400/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.07.2019.
Дата набрання законної сили: 18.07.2019
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		 
		Справа № 11-cc/824/3867/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1 
		Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 липня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		головуючого судді ОСОБА_2 
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		секретаря судового засідання ОСОБА_5 
		за участю:
		прокурора ОСОБА_6 
		представника власника майна ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10 червня 2019 року, 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Цією ухвалою частково задоволено клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва ОСОБА_6 ,та накладено арешт на майно, вилучене 14 травня 2019 року, під час проведення обшуку за місцем фактичного проживання підозрюваного ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
		мобільний телефон Nokia 200 ІМЕІ354575/05/ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 без сім карти;
		мобільний телефон Nokia RM-1190 ІМЕІ355850091001981 ІМЕІ355850096001986 має карту Life та Київстар, має додаткову карту пам`яті 256 МБ;
		техпаспорт на автомобіль ШевролеАвео НОМЕР_3 ;
		техпаспорт на автомобіль ВАЗ 210700-20 НОМЕР_4 ;
		картка Приватбанк НОМЕР_5 ;
		картка Приватбанк НОМЕР_6 ;
		телефон Samsung ІМЕІ НОМЕР_7 без сім карти;
		телефон Samsung ІМЕІ НОМЕР_8 ;
		телефон NOMI ІМЕІ НОМЕР_9 ІМЕІ НОМЕР_10 ;
		предмет з металу схожий на пістолет чорного кольору Schmeisser ПГШ790;
		фрагмент аркуша з чорновими записами;
		фрагмент аркуша із написом Розписка від 27.12.18 року;
		копії документів щодо нерухомості на 42 арк.;
		жорсткий диск Samsung SN907G51TLC12163;
		телефон LG ІМЕІ НОМЕР_11 ІМЕІ НОМЕР_12 ;
		телефон Nokia ІМЕІ не розглядається на 2 сім карти;
		телефон ERGO чорного кольору, кришка не відчиняється;
		телефон Айфон 6 виключений;
		телефон Lenovo чорного кольору, кришка не відкривається;
		телефон Samsung DUOS, кришка не відкривається;
		телефон Samsung DUOS, золотистого кольору, кришка не відкривається;
		ноутбук ASUS чорного кольору SonicMaster.
		Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.
		Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги адвокат зазначає про порушення стороною обвинувачення строку із зверненням до суду із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна. Вказує про невідповідність арештованого майна вимогам ст. 98 КПК України та додає, що слідчим суддею необґрунтовано накладено арешт на техпаспорти на автомобілі ШевролеАвео НОМЕР_3 та ВАЗ 210700-20 НОМЕР_4 , які є документами підтверджуючими реєстрацію транспортних засобів.
		Адвокат звертає увагу суду на те, що постанова про визнання майна речовим доказом не містить мотивів прийнятого рішення та те, що слідчим не доведено необхідності арешту майна у даному кримінальному провадженні.
		Заслухавши доповідь судді, позиціюпредставника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
		Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
		При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього. 
		Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 42018101010000094, відомості про яке 08.05.2018 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України.
		04.06.2019 слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене 14 травня 2019 року, під час проведення обшуку за місцем фактичного проживання підозрюваного ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , яке ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10 червня 2019 року, задоволено частково.
		Жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання слідчого, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.
		КПК України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер. 
		Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися. 
		Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.
		Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
		Задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя, прийшов до правильного висновку, що клопотання слідчого відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.
		З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.
		Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.
		Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.
		Твердження апелянта про те, що стороною обвинувачення порушено строк із зверненням до суду із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, знайшли своє підтвердження, проте не можуть бути визнані самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, з урахуванням вимог ст. 173 КПК України, яка містить перелік підстав для скасування і до яких наведена підстава не належить.
		Посилання адвоката на невідповідність арештованого майна вимогам статті 98 КПК України, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами провадження, а саме постановою про визнання речових доказів від 14.05.2019,відповідно до якої, майно, на яке слідчий просить накласти арешт, визнано речовими доказами (а.с. 84-89).
		Підстави вважати постанову про визнання речових доказів від 14.05.2019 такою, що не відповідає вимогам ст.ст. 100, 110 КПК України, у колегії суддів відсутні. 
		Твердження апелянта про те, що слідчим суддею необґрунтовано накладено арешт на техпаспорти на автомобілі Шевроле Авео НОМЕР_3 та ВАЗ 210700-20 НОМЕР_4 , не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги та відмови у накладенні арешту, через відповідність арештованого майна вимогам ст. 98 КПК України.
		Посилання апелянта на те, що слідчим не доведено необхідності арешту майна, слід визнати непереконливими, оскільки такі твердження спростовуються змістом клопотання про арешт майна, яке, у відповідності до вимог ст. 171 КПК України, містить підстави і мету арешту, обгрунтування необхідності арешту майна, перелік і види майна, що належить арештувати. 
		Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.
		Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170  173 КПК України, наклав арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, слід визнати непереконливими.
		За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою.
		Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу  без задоволення.
		Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,  
		УХВАЛИЛА:
		 
		Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10 червня 2019 року, якою частково задоволено клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва ОСОБА_6 ,та накладено арешт на майно, вилучене 14 травня 2019 року, під час проведення обшуку за місцем фактичного проживання підозрюваного ОСОБА_7 , за адресою:  АДРЕСА_1 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
		Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
		 
		СУДДІ:
		 
		 
		 
		_____________________ _______________________ ______________________
		ОСОБА_2   ОСОБА_3   ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...