Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/15847/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2019.
Дата набрання законної сили: 22.07.2019
Номер судового провадження: 61-29561ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем  України 
		 
		22 липня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 759/15847/16-ц
		провадження № 61-29561св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного  суду :  Коротенка  Є.  В.  (судді-доповідача),  Бурлакова  С.  Ю., 
		Зайцева А. Ю., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Публічне акціонерне товариство «Київенерго»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року у складі судді Шум Л. М. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 липня 2017 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Іванченка М. М., Рубан С. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго») про захист прав споживача, визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії.
		 
		На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 26 жовтня 2012 року між її чоловіком - ОСОБА_2 та ПАТ «Київенерго» укладено договір № 08012616815 про користування електричною енергією за адресою: АДРЕСА_1 . 
		Між ОСОБА_2 та ПАТ «Київенерго» виникли розбіжності у нарахуваннях вартості спожитої електроенергії за цією адресою, у зв`язку з неврахуванням відповідачем обсягів спожитої електроенергії, вказаних у квитанціях на оплату електроенергії.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. 
		Спадщину після смерті свого чоловіка прийняла позивач. 
		05 жовтня 2016 року ОСОБА_1 отримала від відповідача попередження від 14 вересня 2016 року № 152853 про відключення електроенергії щодо об`єкта електропостачання у разі несплати боргу в розмірі 2 160,61 грн. 
		Позивачка з вказаною вимогою не погоджується, оскільки зазначена відповідачем заборгованість нарахована без врахування фактичних показників повіреного у встановленому порядку та опломбованого засобу обліку електронної енергії, а тому період нарахування вартості спожитої електричної енергії з 01 липня 2014 року по 01 листопада 2016 року вважає спірним.
		Просила суд визнати дії відповідача щодо нарахування вартості послуг з електропостачання без врахування показів засобу обліку неправомірними та зобов`язати його у місячний термін з дня набрання рішенням суду законної сили здійснити перерахунок вартості наданих послуг з електропостачання відповідно до показів засобу обліку.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «Київенерго» про захист прав споживача, визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії задоволено.
		Визнано дії ПАТ «Київенерго» щодо нарахування вартості послуг з електропостачання за договором від 26 жовтня 2012 року № 08012616815 про користування електричною енергією без врахування показів засобу обліку неправомірними.
		Зобов`язано ПАТ «Київенерго», у місячний термін з дня набрання рішення суду законної сили, здійснити перерахунок вартості наданих послуг з електропостачання за договором від 26 жовтня 2012 року № 08012616815 про користування електричною енергією за період з 01 липня 2014 року по 01 листопада 2016 року відповідно до показників засобу обліку, а саме: «день» - 19 975 кВт.год., за показниками з 043430 по 056078 та з 059493 по 066820, на суму 8 714,86 грн; «ніч» - 16 695 кВт.год., за показниками з 025203 по 037029 та з 038437 по 043306, на суму 3 8881,03 грн; в період з 13 грудня 2016 року по 04 лютого 2017 року - 1 647 кВт.год. на суму 751,03 грн, а всього - 13 346,92 грн. 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що дії відповідача з нарахування вартості послуг з електропостачання за договором від 26 жовтня 2012 року № 08012616815 без врахування показів засобів обліку є такими, що порушують встановлене пунктом 19 Правил користування електричною енергією для населення право позивача на проведення розрахунків за спожиту електроенергію на підставі показів засобу обліку, а тому є неправомірними.
		Не погодившись із цим рішенням, ПАТ «Київенерго» подало до суду апеляційну скаргу.
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 липня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Київенерго» відхилено, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У серпні 2017 року ПАТ «Київенерго» подало до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 липня 2017 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасуватирішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції ухвалили рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
		 
		Доводи інших учасників справи
		07 вересня 2019 року на адресу Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від ОСОБА_1 надійшло заперечення на касаційну скаргу, у якому позивач зазначила, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені. Просила в задоволенні касаційної скарги відмовити, оскаржені рішення залишити без змін.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після  набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції                     у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		07 червня 2019 року вказана справа передана судді-доповідачу.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що  ОСОБА_1 з 2009 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
		Спадкоємницею ОСОБА_2 є його дружина ОСОБА_1 , яка спадщину прийняла.
		ОСОБА_2 по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживав з позивачкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
		За життя чоловік позивачки 26 жовтня 2012 року уклав з ПАТ «Київенерго» договір № 08012616815 про користування електричною енергією за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .
		ОСОБА_2 неодноразово листами від 09 березня 2016 року та 18 квітня 2016 звертався до ПАТ «Київенерго» з вимогою скасування незаконних нарахувань вартості електроенергії, про невідповідність інформації щодо здійснення контрольного знімання у квітні, травні 2015 року показників лічильників електроенергії.
		Позивачка у жовтні отримала від відповідача попередження від 14 вересня 2016 року № 152853 про припинення електропостачання до її квартири у разі несплати боргу в розмірі 2 160,61 грн.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
		Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої    статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій), кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Згідно положень статті 57 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій), доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.
		Відповідно до статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій), сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
		Аналогічні положення містить стаття 81 ЦПК України.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи в забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
		 
		 
		Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
		Згідно пункту 21 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 99 № 1357 (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), знімання показів засобів обліку провадиться електропостачальником (електророзподільним підприємством) та/або побутовим споживачем щомісяця відповідно до умов договору. Побутовий споживач, як правило, знімає покази засобу обліку на перше число місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем). Якщо знімання показів проводиться побутовим споживачем, електропостачальник (електророзподільне підприємство) має право контролювати правильність знімання показів засобів обліку побутовим споживачем.
		За період з 01 липня 2014 року по 01 листопада 2016 року відповідачем нарахована позивачу вартість спожитої електроенергії на загальну суму 15 782,86 грн. 
		Відповідно до досліджених судами попередніх інстанцій наявних доказів, позивачем за цей період спожито 38 317 кВтг на загальну суму 13 346,92 грн. При цьому, позивачем за спожиту у вказаний період електроенергію сплачено 13 947,01 грн, що на 600,09 грн перевищує вартість спожитої електроенергії протягом цього періоду, тобто має місце надлишкова сплата.
		Відповідно до пункту 19 Правил користування електричною енергією для населення, розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показів приладів обліку.
		Зазначена норма Правил, свідчить про неправомірність здійснення нарахувань вартості спожитої електричної енергії за розрахунковим методом середньомісячного споживання без врахування показників лічильників споживача. Наведене також підтверджується листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27 березня 2017 року № 2147/20.1/9-17.
		Таким чином, дії відповідача з нарахування вартості послуг з електропостачання за договором від 26 жовтня 2012 року № 08012616815, без врахування показів засобу обліку, є такими, що порушують, встановлене пунктом 19 Правил користування електричною енергією для населення, право позивача на проведення розрахунків за спожиту електроенергію на підставі показів засобу обліку, а тому є неправомірними.
		Посилання ПАТ «Київенерго» в касаційній скарзі на описку, зроблену позивачем в квитанції за червень 2015 року в показах лічильника денної зони споживання, яка на думку відповідача свідчить про систематичне неправильне вказування споживачем показів лічильника, жодним чином не вплинула на обсяг спожитої енергії. Ця описка була виправлена в наступній оплаченій позивачем квитанції за липень 2015 року від 21 серпня 2015 року, в якій позивач проінформував відповідача про допущену в попередній квитанції описку.
		При цьому, наявні у відповідача покази квитанцій попереднього (за травень 2015 року) та наступного (за липень 2015 року) місяців давали можливість відповідачу визначити достовірні покази лічильника.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
		Європейський суд із прав людини, ухвалюючи рішення в справі «Буланов та Купчик проти України» від 09 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але і право отримати «вирішення» спору судом (рішення в справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).
		Крім того, Європейський суд із прав людини у своїй практиці, а саме: рішення від 13 травня 1980 року у справі «Артіко проти Італії» (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32), визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
		За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано виходили з того, що дії відповідача з нарахування вартості послуг з електропостачання за договором від 26 жовтня 2012 року № 08012616815, без врахування показів засобів обліку, є такими, що порушують встановлене пунктом 19 Правил користування електричною енергією для населення право позивача на проведення розрахунків за спожиту електроенергію на підставі показів засобу обліку, а тому є неправомірними. 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Верховний Суд встановив, що оскаржені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
		 
		За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
		Враховуючи те, що касаційна скарга ПАТ «Київенерго»  підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховних Суд поновлює виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року. 
		Щодо судових витрат
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго»  залишити без задоволення.
		 
		Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 липня 2017 року залишити без змін.
		Поновити виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                            Є. В. Коротенко
		 
		 
		С. Ю. Бурлаков 
		 
		 
		            А. Ю. Зайцев

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...