Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 404/2557/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2019.
Дата набрання законної сили: 22.07.2019
Номер судового провадження: 61-31323ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		22 липня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 404/2557/16-ц
		провадження № 61-31323св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія»,
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 лютого 2017 року в складі судді Кулінка Л. Д. та рішення Апеляційного суду Кіровоградськоїобласті від 11 травня 2017 року у складі колегії суддів Кіселика С. А., Суровицької Л. В., Чельник О. І.
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У квітні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») звернулося в суд з позов до  ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та зобов`язання вчинити певні дії.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (з Правилами) від 02 вересня 2008 року № 11389609000, за умовами якого банк зобов`язався надати відповідачу кредит в сумі 34 404,00 дол. США для придбання автомобіля Mitsubishi Outlander, а відповідач зобов`язувався повністю повернути банку одержану суму до 02 вересня 2015 року та сплатити відсотки в сумі 13,50 % річних, що узгоджено сторонами в договорі. Між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладено договір факторингу № 17 від 20 квітня 2015 року. 
		 
		Договором визначено, що для забезпечення виконання усіх грошових зобов`язань позичальника в повному обсязі за договором надається порука ОСОБА_2 , згідно договору поруки  від 02 вересня 2008 року № 226537, а також позичальник передає в заставу, а банк приймає рухоме майно, а саме - транспортний засіб, марка Mitsubishi, модель Outlander 2.4 АТ, 2008 року випуску, колір сірий, тип ТЗ легковий універсал-В.
		 
		ПАТ «УкрСиббанк» виконало свої зобов`язання за договором щодо надання кредиту у повному обсязі. В свою чергу відповідач свої обов`язки за договором виконав не належним чином і станом на 20 квітня 2015 року за кредитним договором виникла заборгованість в розмірі 819 117,68 грн. 
		 
		ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» просило суд:
		 
		- звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки Mitsubishi 2,4 АТ, модель Outlander, 2008 року випуску, шасі (кузов, рама) №  НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , шляхом передачі у власність ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» в рахунок погашення боргових зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (з Правилами) від 02 вересня 2008 року № 11389609000;
		 
		- зобов`язати ОСОБА_1 передати ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» вищевказаний предмет застави - автомобіль, з комплектом ключів та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 лютого 2017 року у позові ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» відмовлено.
		 
		Рішення мотивоване тим, що позивач не надав суду належних доказів на підтвердження наявності заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та її розміру, а саме: розрахунку заборгованості, що дозволило б суду перевірити законність та обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення кредитної заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (з Правилами) від 02 вересня 2008 року № 11389609000 та встановити розмір кредитної заборгованості. В зв`язку з цим, відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, зазначений в позові є доведеним.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 травня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» задоволено частково.
		 
		Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 лютого 2017 року скасовано. У позові ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
		 
		Задовольняючи частково апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», апеляційний суд зазначив, що обраний позивачем спосіб звернення стягнення на предмет застави є неприйнятним, а тому в позові було відмовлено саме з цих підстав, а не з підстав недоведеності наявності боргу. 
		 
		Заборгованість  ОСОБА_1 становить лише ј частину від вартості автомобіля, в той час, як позивач просить визнати за ним право власності на весь автомобіль, не ставлячи питання щодо будь якої компенсації відповідачу. Крім того, позивач не довів право на звернення до суду із позовом, оскільки відповідно до положень договору факторингу  від 20 квітня 2015 року № 17, а саме п. 2.2 договору, права вимоги відступаються в розмірі заборгованості, без права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами первинних договорів. Разом з тим, нарахована сума заборгованості включає проценти за користування кредитними коштами, сплата яких передбачена умовами первинного кредитного договору, на отримання яких, згідно із умовами договору факторингу позивач права не має.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуватиі направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» суму сплаченого судового збору за подання касаційної скарги.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 404/2557/16-ц і витребувано її з Кіровського районного суду м. Кіровограда. 
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		На підставі підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
		 
		14 червня 2019 року протоколом повторного автоматизованого розподілу справу передано судді-доповідачу Грушицькому А. І.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції на свій розсуд провів розрахунок, що був зроблений на підставі наданої до суду виписки за кредитним договором, за період з 11 лютого 2010 року по 15 березня 2016 року та зробив помилковий висновок, що  борг відповідача становить лише 61 342,68 грн, а також не дав правової оцінки доказам, що надав позивач щодо суми наявної станом на 20 квітня 2015 року заборгованості, що становить у загальному розмірі 819 117,68 грн.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		У жовтні 2017 року ОСОБА_1 надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якій просив касаційну скаргу відхилити. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суд установив, що між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (з Правилами) від 02 вересня 2008 року № 11389609000 (далі - договір), за умовами пунктів 1.2.1, 1.2.4 якого банк зобов`язався надати відповідачу кредит в сумі 34 404,00 дол. США для придбання автомобіля Mitsubishi Outlander, а відповідач зобов`язувався повністю повернути банку одержану суму до 02 вересня 2015 року та сплатити відсотки в сумі 13,50 % річних, що узгоджено сторонами в пунктах 1.2.6, 1.2.7 договору. Строк сплати процентів з 01 по 25 (включно) число кожного місяця, наступного за тим, за який банком були нараховані такі проценти (пункт 1.2.8 договору). 
		 
		Між ПАТ «УкрСиббанк» (надалі - Клієнт) та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (надалі - Фактор) укладено договір факторингу від 20 квітня 2015 року № 17, за умовами пункту 2.1 якого Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до пункту 4.1 договору факторингу право власності на права вимоги, які відступаються за цим договором, вважається таким, що перейшло від Клієнта Фактору в день підписання акту приймання-передачі права вимоги за умови виконання Фактором зобов`язань, передбачених пунктом 3.1.1 цього договору. 
		 
		ПАТ «УкрСиббанк» виконало свої зобов`язання за договором про надання кредиту у повному обсязі. В свою чергу відповідач свої обов`язки за договором виконував не належним чином і станом на 20 квітня 2015 року за кредитним договором виникла заборгованість в розмірі 819 117,68 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 51 750,03 грн, простроченої заборгованості за кредитом в сумі 365 526,34 грн, заборгованості по сплаті відсотків в сумі 14 596,53 грн та простроченої заборгованості по сплаті відсотків в сумі 387 244,78 грн. Пунктом 2.1 договору визначено, що у забезпечення виконання усіх грошових зобов`язань позичальника в повному обсязі за договором надається порука ОСОБА_2 згідно договору поруки від 02 вересня 2008 року № 226537, а також позичальник передає в заставу, а банк приймає наступне рухоме майно, а саме - транспортний засіб, марка Mitsubishi, модель Outlаnder 2.4 АТ, 2008 року випуску, колір сірий, тип ТЗ легковий універсал-В.
		 
		Крім того, судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 січня 2011 року стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 02 вересня 2008 року № 113896090000, яка становила станом на 10 лютого 2010 року: за кредитом в сумі 158 711,49 грн, за процентами - 5 475,56 грн, за пенею за несвоєчасне погашення процентів - 16,02 грн, а всього на суму 164 203,07 грн, що еквівалентно 20 501,55 дол. США. На виконання вищевказаного рішення суду видано виконавчий лист. Під час здійснення виконавчого провадження ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 09 грудня 2015 року замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда по справі № 2-2048/10 з урахуванням рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 січня 2011 року, ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». Постановою державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції від 17 березня 2016 року виконавче провадження примусового виконання виконавчого листа № 2-2048, виданого 06 квітня 2011 року Кіровським районним судом м. Кіровограда про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованості в розмірі 164 203,07 грн, судового збору по 821,00 грн та 60,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а всього 165 084,07 грн закінчено, оскільки згідно квитанції від 15 березня 2016 року борг по виконавчому документу сплачено в повному обсязі. Також, вказаною постановою припинено розшук автомобіля Mitsubishi Outlаnder 2.4 АТ, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 .
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		 
		Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
		 
		Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
		 
		Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
		 
		Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		 
		У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
		 
		Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою.
		 
		В силу застави, згідно зі статтею 572 ЦК України, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.
		 
		Частинами першою та сьомою статті 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.
		 
		Звернення стягнення на предмет застави відповідно до частини першої статті 590 ЦК України здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
		 
		Згідно зі статтею 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону, положеннями якої передбачено такий спосіб звернення стягнення на предмет застави як передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом.
		 
		Статтею 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
		 
		Згідно п. 2.2 договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (з Правилами) від 02 вересня 2008 року № 11389609000 предмет застави забезпечує в повному обсязі виконання усіх боргових зобов`язань позичальника за цим договором.
		 
		Відповідно до пункту 7.5 Правил (договірні умови) споживчого кредитування позичальників АТ «УкрСиббанк»       при зверненні стягнення в позасудовому порядку, банк має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет застави - транспортний засіб:
		-           передача предмету застави - транспортного засобу у власність банку в рахунок виконання забезпеченого заставою зобов`язання в порядку, встановленому Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»;
		-        продаж банком предмету застави - транспортного засобу шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах, в порядку, встановленому Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
		 
		Враховуючи викладене, необхідно зробити висновок про те, що передача рухомого майна, а саме легкового автомобіля, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання є позасудовим способом звернення стягнення на заставлене майно, який здійснюється без звернення до суду.
		 
		Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 758/11743/15-ц (касаційне провадження                      № 61-14673св18).
		 
		Апеляційний суд зробив правильний по суті висновок про те, що обраний позивачем спосіб звернення стягнення на предмет застави є неприйнятним та про відсутність підстав для задоволення позову.
		 
		Помилкове застосування принципу пропорційності вартості заставного майна щодо розміру заборгованості не впливає на правильний по суті спору висновок про відмову в позові, оскільки відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Помилковим є висновок апеляційного суду також щодо відсутності у нового кредитора права на стягнення процентів саме на підставі п. 2.2 договору факторингувід 20 квітня 2015 року № 17, оскільки позивач просив звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості станом на 20 квітня 2015 року, тобто після укладення договору факторингу позивач не нараховував проценти.
		 
		Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		 
		Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		 
		Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Отже, апеляційний суд зробив правильний по суті висновок, що у даній справі обраний позивачем спосіб звернення стягнення на предмет застави є неприйнятним, а тому в позові має бути відмовлено саме з цих підстав, а не з підстав недоведеності наявності боргу.
		 
		Враховуючи, що рішення суду першої інстанції скасоване апеляційним судом, а суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення апеляційного суду, доводам касаційної скарги щодо перегляду рішення суду першої інстанції оцінка не дається.
		 
		Доводи касаційної скарги щодо розміру заборгованості за кредитним договором колегія суддів відхиляє, оскільки позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права та може його захистити, у випадку обрання судового способу захисту, у встановлений законом спосіб.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). 
		 
		Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, відсутні підстави розподілу судових витрат між сторонами.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції по суті спору не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»залишити без задоволення.
		 
		Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 травня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                  А. І. Грушицький  І. В. Литвиненко   В. В. Сердюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...