Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/120/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 24.07.2019. Зареєстровано: 25.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.07.2019.
Дата набрання законної сили: 24.07.2019
Номер судового провадження: К/9901/7750/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		24 липня 2019 року 
		Київ
		справа №824/120/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/7750/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді (судді-доповідача) -           Данилевич Н.А.,
		суддів -                                                         Бевзенка В. М., 
		                                                                 Шевцової Н.В.,
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін
		касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області
		на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року (головуючий суддя -Спіжавка Г.Г. )
		та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року (головуючий суддя - Ватаманюк Р.В., судді - Мельник-Томенко Ж. М., Сторчак В. Ю.) 
		у справі № 824/120/16-а
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області, 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби у Чернівецької області
		про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, -
		в с т а н о в и в :
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
		Короткий зміст позовних вимог.
		1.          18 лютого 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області (далі - відповідач, скаржник), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби у Чернівецької області (далі - третя особа), в якому просила:
		1.1.          - визнати дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області щодо не нарахування та невиплати їй заробітної плати за період з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року включно, відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 26.10.2014 року), за період з 29.03.2015 року по 08.09.2015 року включно, відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд"), а також за період з 09.09.2015 року по 31.12.2015 року включно, відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") - неправомірними;
		1.2          - зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області провести їй перерахунок заробітної плати за період з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року включно, відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції від 26.10.2014 року), за період з 29.03.2015 року по 08.09.2015 року включно, відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд"), а також за період з 09.09.2015 року по 31.12.2015 року включно, відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення у праці, надбавка за вислугу років, за наявності помісячна та фіксована індексація тощо), а також відпускних, допомоги на оздоровлення та лікарняних. 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
		2.          Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року , залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби у Чернівецької області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, задоволено частково. 
		2.1.          Визнано неправомірними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 26.10.2014 р. по 28.03.2015 р. включно, відповідно до ст. 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у редакції Закону України "Про прокуратуру" та за період з 29.03.2015 р. по 08.09.2015 р. включно, відповідно до ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд".
		2.2.          Зобов`язано територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області провести ОСОБА_1 перерахунок заробітної плати за період з 26.10.2014 р. по 28.03.2015 р. включно, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про прокуратуру", а з 29.03.2015 р. по 08.09.2015р. включно, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного згідно з абзацом 2 частини 1 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", виплативши різницю в нарахованих сумах з урахуванням виплачених коштів.
		2.3.          В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
		3.          Задовольняючи частково позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що з 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року розмір посадових окладів працівників апаратів судів мав визначатись відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру», а з 29 березня 2015 року по 09 вересня 2015 року - відповідно до абзацу другого частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд». Разом із тим, відсутність механізму реалізації права працівника апарату суду на заробітну плату в розмірі, передбаченому Законом у зв`язку з невнесенням відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки Закон України має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України, а також, у зв`язку з тим, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).
		4.          07 червня 2016 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року.
		5.          В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Також скаржником заявлено прохання стягнути з позивача судовий збір, сплачений відповідачем, у сумі 606,32 грн. - за подання апеляційної скарги та судовий збір у сумі 661,44 грн. - за подання касаційної скарги.
		6.          В обґрунтування поданої касаційної скарги Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області вказує на те, що умови та розмір оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету визначається Кабінетом Міністрів України. А тому, відповідач не наділений правом самостійно, без правового регулювання Кабінетом Міністрів України та фінансової можливості Державного бюджету України, здійснювати перерахунок заробітної плати позивачу та виплачувати її у вищому розмірі.
		7.          Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 червня 2016 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.
		8.          Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ. 
		 
		9.           ОСОБА_1 , з 01.12.2003 р. працювала на посаді помічника судді Шевченківського районного суду м. Чернівці, що відповідає 5 категорії посад державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон №3723-XII).
		10.          В період з 26.10.2014 р. по 31.08.2015 р. заробітна плата нараховувалася та виплачувалася позивачу виходячи з посадового окладу у розмірі мінімальної заробітної плати, яка протягом спірного періоду становила 1218,00 грн. 
		11.          Протягом вказаного періоду відповідач керувався положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", якою затверджено схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів (додаток 47), а з вересня 2015 р. - постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 р. № 644 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", якою внесено зміни в постанову Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268 шляхом затвердження нової схеми посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів залежно від місячного посадового окладу (коефіцієнту від місячного посадового окладу) судді місцевого суду.
		12.          21.01.2016 р. позивач звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області з письмовою заявою, в якій, посилаючись на вимоги Закону України "Про судоустрій та статус суддів", просив провести перерахунок заробітної плати за період з 26.10.2015 р. по 31.12.2015 р. включно до вимог закону та виплатити її в повному обсязі з урахуванням всіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу, а також відпускних та допомоги на оздоровлення.
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). 
		13.          Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		14.          Підпункт 59 пункту 3 Розділу ХІІ Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон № 1697-VII): частину першу статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529) доповнити абзацом другим такого змісту: При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
		15.          Абзац 2 підпункту 1 пункту 13 Розділу ХІІ Закону України №1697-VII: Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
		16.          Абзац 3 підпункту 2 пункту 13 Розділу ХІІ Закону України №1697-VII: Кабінету Міністрів України у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
		17.          Частина 1 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №92-VIІІ (далі - Закону №92-VIІІ ): Розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.  
		18.          Абзац 2 підпункту 2 пункту 13 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №92-VIІІ: Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
		19.          Частина 7,8 статті 33 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII: (далі - Закону №3723-XII): Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів,  надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом  формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені  для цієї мети  положеннями про органи   державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
		20.          Частина 2 статті 8 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР): умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону
		21.          Частина 1 статті 13 Закону №108/95-ВР: Оплата праці працівників установ і організацій,  що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів  України  в межах бюджетних асигнувань.
		22.          Абзац 1 ч. 1 ст. 142 Закону № 2453-VI (в редакції до Закону №92-VIІІ ): Фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
		23.          Абзац 1,3 ч. 2 ст. 142 Закону № 2453-VI (в редакції до Закону №92-VIІІ ): <…> Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції <…>.
		24.          ст. 143 Закону № 2453-VI (в редакції до Закону №92-VIІІ): Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
		25.          З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону   України «Про Державний бюджет України на 2015 рік»   визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої   статті 144 Закону № 2453-VІ   застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року установлено, що норми і положення   Закону № 2453-VІ   застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
		26.          Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
		27.          Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		28.          Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
		29.          Суд зазначає, що на час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою № 268, зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 9 вересня 2015 року. Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13   розділу XIII Закону № 1697-VII   та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону   № 192-VІІІ   обов`язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.
		30.          Суд також зауважує, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» є спеціальним законом, який регулює бюджетні відносини, у тому числі й питання заробітної плати працівників апарату суду, як таких, що фінансуються з державного бюджету та встановлює повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір та порядок виплати заробітної плати працівників апарату суду.
		31.          Таким чином, оскільки з 26 жовтня 2014 року по 9 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а   Законами України «Про Державний бюджет України на 2014 рік»   та «Про Державний бюджет України на 2015 рік»   видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої   статті 144 Закону № 2453-VІ   та частини першої   статті 147 цього ж Закону   у редакції з 28 березня 2015 року не передбачено, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області як головний розпорядник бюджетних коштів, не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
		32.          З огляду на викладене, Суд вважає, що суди попередніх інстанцій прийшли до помилкових висновків про неправомірність дій скаржника та необґрунтовано задовольнили позовні вимоги позивача. 
		 
		33.          Суд зауважує, що аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постановах від 16 травня 2018 року (справа № 822/5716/15), від 06 червня 2018 року (справа № 820/2651/16), від 07 лютого 2018 року (справа № 818/370/16).
		34.          Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		35.          Відповідно до ч. 1, 3 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		 
		36.          Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		 
		37.          Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкового висновку про протиправність дій скаржника.
		38.          Судом також зазначається, що повернення та стягнення судових витрат, понесених суб`єктом владних повноважень у вигляді сплати судового збору, процесуальним законодавством не передбачено (ст. 139 КАС України). Таким чином, вимоги скаржника щодо стягнення на його користь з позивача судових витрат за подання апеляційної скарги у розмірі 606,32 грн. та за подання касаційної скарги - у розмірі 661,44 грн. не підлягають до задоволення.
		39.          Керуючись статтями 139, 341, 344, п.3 ч.1.ст.349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
		П О С Т А Н О В И В :
		40.          Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області задовольнити.
		41.          Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року - скасувати.
		42.          Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби у Чернівецької області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.
		43.          Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
		Головуючий суддя                                                                      Н.А. Данилевич          
		Судді                                                                                           В. М. Бевзенко 
		                                                                                          Н.В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...