Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0603/5070/13-а (0603/6584/12) : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки).
Надіслано для оприлюднення: 24.07.2019. Зареєстровано: 25.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.07.2019.
Дата набрання законної сили: 24.07.2019
Номер судового провадження: К/9901/4832/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		24 липня 2019 року 
		м. Київ
		справа №0603/5070/13-а (0603/6584/12)
		адміністративне провадження №К/9901/4830/18, К/9901/4832/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючий - Стародуб О.П., 
		судді - Кравчук В.М.,  Єзеров А.А.       
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Валді на Празькій» та юридичної особи Великобританії компанії «Vuldi (UK) Limited» на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.09.2013р. (суддя - Токарева М.С.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015р. (судді - Моніч Б.С., Бондарчук І.Ф., Хаюк С.М.) у справі за позовом юридичної особи Великобританії компанії «Vuldi (UK) Limited» до комунального підприємства «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації», треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Валді на Празькій», ОСОБА_1 , про зобов`язання вчинити певні дії, 
		встановив:
		Юридична особа Великобританії компанія «Vuldi (UK) Limited» (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:
		-зобов`язати відповідача відновити реєстрацію права власності на будівлю дитячого садка по АДРЕСА_1 за ТОВ «Валді на Празькій», яке набуло це право власності за договором купівлі-продажу від 27.04.2000р. №2861, посвідченого приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу;
		-визнати нечинними реєстрації права власності на будівлю дитячого садка по АДРЕСА_1 на будь-яких інших осіб.
		В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що є заставодержателем спірного нерухомого майна, право власності на яке, на момент укладення договору застави, було зареєстровано за ТОВ «Валді на Празькій». У вересні 2012 року позивачу стало відомо, що після укладення договору застави, право власності на спірне нерухоме майно неодноразово реєструвалося за різними юридичними та фізичними особами, проте такі дії вчинялись без його згоди, тобто без згоди заставодержателя, що суперечить положенням статті 17 Закону України «Про заставу».
		Позивач вважає, що спірними реєстраційними діями протиправно позбавлено ТОВ «Валді на Празькій» права власності на спірне нерухоме майно, а також порушено його права, як розпорядника заставленим майном, на якого розповсюджується і частина прав власника майна, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
		Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.09.2013р., яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015р., у задоволенні позову відмовлено.
		Позивач та третя особа - ТОВ «Валді на Празькій» не погодились з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернулись з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просили їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		В обґрунтування касаційних скарг посилались на те, що в ході розгляду справи судами не виконано процесуального обов`язку щодо офіційного з`ясування всіх обставин у справі, не витребувано доказів на підтвердження викладених позивачем доводів та покладено тягар доказування правомірності рішення суб`єкта вданих повноважень на позивача.
		Зазначали, що єдиним власником спірного нерухомого майна було і є на даний час ТОВ «Валді на Празькій», а тому всі реєстраційні дії, вчинені відповідачем щодо спірного нерухомого майна, а саме неодноразові проведення реєстрації права власності за різними юридичними та фізичними особами є протиправними та підлягають скасуванню.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2000р. за ТОВ «Валді на Празькій» було зареєстровано право власності на будівлю дитячого садка, по АДРЕСА_1 . 
		В подальшому вказана будівля була предметом договору застави від 15.03.2001р. на користь позивача.
		Позивачем від комунального підприємства «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради отримано відповідь, що на даний час право власності на вказану будівлю зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва №194 від 23.03.2012р.
		Також, позивача було повідомлено, що у період дії договору застави від 15.03.2001р. право власності на будівлю по по АДРЕСА_1 неодноразово змінювалось, зокрема: 
		-12.09.2003р. право власності зареєстровано за ЗАТ «Вікторія» на підставі договору купівлі-продажу укладеного між ТОВ «Валді на Празькій» та ЗАТ «Вікторія»; 
		-23.12.2003р. - за ТОВ «Компанія Три С» на підставі договору купівлі-продажу укладено між ЗАТ «Вікторія» та ТОВ «Компанія Три С»; 
		-04.05.2006р. - за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04.05.2006р.
		Вважаючи, що ТОВ «Валді на Празькій» протиправно позбавлено права власності на спірне нерухоме майно, у зв`язку чим таке право має бути відновлено, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з його необгрунтованості.
		Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що  реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за ЗАТ «Вікторія» та ТОВ «Компанія Три С» проведена відповідачем з порушеннями діючого на час їх проведення законодавства.
		Разом з тим, суд не погодився з доводами позивача про нікчемність відповідних угод, оскільки на час їх укладання діяв   Цивільний кодекс УРСР, який не передбачав такого поняття, а статтями   44-47,   227 цього Кодексу дозволялося укладання угод щодо відчуження нерухомого майна в простій письмовій формі між юридичними особами. В свою чергу, визнання угод недійсними мало відбуватися виключно в судовому порядку.
		Що стосується реєстрації права власності на спірну будівлю за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04.05.2006р., та в подальшому за трутьою особою у справі - ОСОБА_1 на підставі свідоцтва №194 від 23.03.2012р., апеляційний суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи документи не дають підстав стверджувати про будь-які порушення, допущені працівниками БТІ під час вчинення таких дій.
		Розглядаючи справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
		З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
		Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією   чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України   визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		Велика Палата Верховного Суду приймаючи у подібних правовідносинах постанову від 16.01.2019р. у справі №826/7749/16 прийшла до висновку, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.
		Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
		Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права власності має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право. При цьому належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у спорі державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює цивільно-правового характеру правовідносин.
		Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, які були вчинені за заявою інших осіб, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, здійснено державним реєстратором державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням чи порушенням вимог законодавства.
		При цьому Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право   між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й   особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, а тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.
		Як вбачається з матеріалів справи що розглядається, позивач просить визнати нечинними рішення відповідача щодо реєстрації права власності на спірну будівлю на інших осіб та відновити реєстрацію права власності на спірну будівлю за третьою особою - ТОВ «Валді на Празькій», оскільки спірні реєстраційні дії відбулись з порушенням норм діючого, на час їх вчинення, законодавства, та результатом яких стало протиправне позбавлення ТОВ «Валді на Празькій» права власності на спірне нерухоме майно, а також порушено права позивача, як розпорядника заставленим майном.
		Стаття 15 Цивільного кодексу України   (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Статтею 16 цього Кодексу   передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно з п. 10 ч. 1   ст. 16 ЦК України   одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		За правилами п. 1 ч. 1   ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі -   ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
		Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
		Оскільки оскарження рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо цього майна з особою, яка не заперечує законності дій реєстратора з реєстрації за нею права власності на спірне нерухоме майно, а тому цей спір має приватноправовий характер і з огляду на суб`єктний склад сторін має вирішуватися за правилами цивільного або господарського судочинства.
		Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Відповідно до частини 1 статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що залежно від суб`єктного складу учасників справи судовий захист порушених прав позивача слід здійснювати за правилами цивільного (господарського) судочинства, що в свою чергу виключає можливість розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства, в зв`язку з чим за правилами статті 354 КАС України провадження у справі підлягає закриттю.
		Керуючись статтями 238, 345, 349, 354, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,-
		п о с т а н о в и в :
		Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Валді на Празькій» та юридичної особи Великобританії компанії «Vuldi (UK) Limited» - задовольнити частково.
		Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.09.2013р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015р. скасувати, а провадження у справі за позовом юридичної особи Великобританії компанії «Vuldi (UK) Limited» до комунального підприємства «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації», треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Валді на Празькій», ОСОБА_1 , про зобов`язання вчинити певні дії - закрити. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		 
		Судді:
		О.П. Стародуб
		В.М. Кравчук
		А.А. Єзеров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...