Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/56799/18-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.07.2019.
Дата набрання законної сили: 16.07.2019
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		1[1]
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
		Київського апеляційного суду в складі:
		 
		головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів  при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 16 липня 2019 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах  ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2018 року,
		 
		за участі: представника власника майна  ОСОБА_5 ,
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_7 та накладено арешт на нерухоме майно, квартиру АДРЕСА_1 . 
		 
		В обґрунтування рішення, слідчий суддя зазначив, що органом досудового розслідування доведено існування достатніх підстав вважати, що вищевказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, є предметом кримінального правопорушення, могло зберегти на собі сліди злочину та можемістити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
		 
		Не погоджуючись з таким рішенням, адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2018 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно. 
		Щодо строку на апеляційне оскарження, то автор апеляційної скарги зазначає, що розгляд клопотання прокурора відбувався за відсутності власника майна та її представника, а про зміст прийнятого рішення останньому стало відомо 05 березня 2019 року під час ознайомлення з матеріалами судового провадження.
		Також, автор апеляційної скарги вважає ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою та невмотивованою.
		Так, представник власника майна звертає увагу на порушенні прав власника майна на захист свого майна та правову допомогу, оскільки клопотання прокурора було безпідставно розглянуто за її відсутності.
		Крім того, автор апеляційної скарги наголошує на тому, що ОСОБА_6 є добросовісним набувачем вищевказаної квартири, а в оскаржуваній ухвалі слідчого судді не зазначено та не доведено жодних мотивів, обґрунтування та доказів того, в чому саме полягає необхідність такого обмеження конституційних прав власника майна, як арешт майна. При цьому на переконання, представника вищевказане нерухоме майно не може зберігати на собі сліди кримінального правопорушення чи містити відомості про нього, тобто не відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, у зв`язку з чим накладений арешт є незаконним.
		Звертається в апеляційній скарзі увага і на те, що прокурором до клопотання не долучено доказів, які б встановлювали обставини будь якого кримінального правопорушення, і відповідно в оскаржуваній ухвалі не міститься відомостей про дослідження таких доказів під час розгляду клопотання.
		 
		Прокурор в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання було завчасно проінформовано Київську місцеву прокуратуру № 6, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дане провадження за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405, ч. 1 ст. 172 КПК України.
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити поновивши строк на апеляційне оскарження, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		 
		Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
		З матеріалів судового провадження видно, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувався за відсутності власника майна та її представника, а зі змістом прийнятого рішення останній ознайомився 05 березня 2019 року, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе поновити пропущений строк на апеляційне оскарження.
		 
		Як убачається з матеріалів судового провадження, Печерським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 17 вересня 2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12017100060004171, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. 
		 
		 В ході досудового розслідування з`ясовано, що невстановленими особами вчинено підроблення документів, а саме: договорів купівлі-продажу та дарування квартир, які розташовані на території Печерського району м. Києва, в тому числі квартири  АДРЕСА_1 .
		16 листопада 2018 року прокурор Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт нерухомого майно, а саме: квартири АДРЕСА_1 . 
		Того ж дня, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора було задоволено.
		 
		З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на такі обставини.
		 
		Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
		Відповідно до вимогст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		Ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається, зокрема з метою забезпечення збереження речових доказів.
		 Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
		При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. 
		Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. 
		Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. 
		Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та прокурор, який вніс клопотання про арешт майна, не дотрималися.
		 
		Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_7 звертаючись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно є збереження майна, набутого в результаті вчинення кримінального правопорушення та забезпечення в майбутньому цивільного позову.
		Відповідно до ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено, зокрема підстави і мета відповідно до положень ст. 170 цього ж Кодексу.
		Разом з цим, як убачається зі змісту клопотання прокурора, в ньому не зазначено мету накладення арешту, передбачену ч. 2 ст. 170 КПК України. 
		Так, положенняст. 170 КПК Українине містять підстав для накладення арешту з метою забезпечення можливого цивільного позову, передбачаючи лише право звертатись з таким клопотанням у разі необхідності забезпечення цивільного позову, який вже подано у кримінальному провадженні.
		 
		Крім того, з огляду на положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, який передбачає, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів, то на переконання колегії суддів прокурор, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження речового доказу, першочергово має визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій має зазначити підстави визнання такого майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, проте таких дій прокурором вчинено не було, з врахуванням відсутності у доданих до клопотання матеріалах постанови про визнання майна речовим доказом.
		 
		З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні прокурор не довів необхідності у накладенні арешту на майно, що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак безпідставно не було зроблено слідчим суддею.
		 
		За таких обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді як незаконна підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого, оскільки воно внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який, при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження. 
		На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		 Поновити адвокату ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження та задовольнити його апеляційну скаргу.
		 
		Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_7 та накладено арешт на нерухоме майно, квартиру АДРЕСА_1 ,  скасувати.
		 
		Постановити нову ухвалу, якою в задоволені клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_7 про накладення арешту на нерухоме майно, квартиру АДРЕСА_1 , - відмовити.
		 
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:
		 
		 
		 ОСОБА_1   ОСОБА_2    ОСОБА_3 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Справа №11-сс/824/1994/2019 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції  ОСОБА_8  Доповідач: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...