Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/7504/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано для оприлюднення: 24.07.2019. Зареєстровано: 25.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.07.2019.
Дата набрання законної сили: 27.08.2019
Номер судового провадження: 1-кп/755/1035/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019100040002774

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 755/7504/19
		 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"22" липня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді             ОСОБА_1 ,
		при секретарі                 ОСОБА_2 , 
		 
		розглянув усудовому засіданнікримінальне провадженнявнесене доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза № 12019100040002774 від 06 квітня 2019 року за обвинуваченням 
		 
		ОСОБА_3 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, українця, громадянина України, працюючого продавцем непродовольчих товарів в ТОВ «Сота-Альянс», з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, маючого на утриманні малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.186ККУкраїни,
		ОСОБА_5 ,   ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Києва, українця, громадянина України, працюючого охоронцем в охоронному товаристві «Івар плюс», з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.186ККУкраїни,
		за участю учасників кримінального провадження
		прокурора             ОСОБА_6 , 
		захисника             ОСОБА_7 ,
		потерпілого             ОСОБА_8 ,
		обвинувачених         ОСОБА_3 , ОСОБА_9 ,
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ
		 
		ОСОБА_3 05 квітня 2019 року близько о 18 год. 00 хв. разом з ОСОБА_5 , перебували за адресою: АДРЕСА_3 , де познайомилися з потерпілим ОСОБА_8 . Після знайомства з останнім, у ОСОБА_3 та ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, обравши об`єктом свого злочинного посягання майно потерпілого ОСОБА_8 , а саме мобільний телефон марки «Хуавей» та рюкзак з інструментом, який був в його руках.
		Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, вчинене за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3 правою рукою наніс удар по голові потерпілому ОСОБА_8 , від якого він втратив рівновагу та впав на землю. В цей час, ОСОБА_5 підійшов до потерпілого ОСОБА_8 , який лежав на землі та спільно з ОСОБА_3 , почав наносити удари по тулубу. В подальшому, ОСОБА_3 дістав з внутрішньої кишені куртки ОСОБА_8 , належний йому, мобільний телефон марки «Хуавей», вартістю 8 000 грн., рюкзак чорного кольору в якому знаходилося майно потерпілого, а саме: шуроповерт марки "Бош" вартістю 2 500 грн., лазерний рівень вартістю 2000 грн., та документи на ім`я ОСОБА_8 .
		В подальшому, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 утримуючи викрадене майно при собі з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, а викраденим майном розпорядилися на власний розсуд, чим завдали потерпілому ОСОБА_8 майнової шкоди на загальну суму 12500грн.
		Згідно висновку експерта №042-782-2019 потерпілому ОСОБА_8 завдано легкі тілесні ушкодження.
		Будучи допитаними в судовому засіданні ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , кожен окремо, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) визнали повністю, дали покази, підтвердили вище викладені обставини його скоєння, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаялись у вчиненому.
		Вказали, кожен окремо, що дійсно, 05 квітня 2019 року близько о 18 год. 00 хв. вони перебуваючи за адресою: м. Київ, пр-т. Соборності, 24, познайомилися з потерпілим ОСОБА_8 . Після чого, у них виник злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння його майном. Реалізуючи задумане ОСОБА_3 правою рукою наніс удар по голові потерпілого, від якого останній впав на землю, після чого він разом з ОСОБА_5 почав наносити удари по тулубу потерпілого. В подальшому, коли ОСОБА_8 лежав на землі, вони викрали у нього мобільний телефон марки «Хуавей», рюкзак чорного кольору, в якому знаходився шуроповерт марки "Бош" лазерний рівень та документи на ім`я ОСОБА_8 , якими розпорядились на власний розсуд.
		Останні виразили готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.
		Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просили суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення даного злочину, так як повністю погоджуються з встановленими обставинами.
		Покази обвинувачених в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності їх позиції. 
		За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПКУкраїни, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинувачених, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують їх особи, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинувачених, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України. 
		Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч.3ст.349КПКУкраїни, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , кожного окремо, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме  у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, за вище встановлених обставин.
		При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПКУкраїни.
		При ухваленні вироку відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» застосувати як джерело права Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
		Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
		Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачених, заслухавши позицію потерпілого ОСОБА_8 , який примирився з обвинуваченими та висловив думку щодо призначення міри покарання обвинуваченим, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують їх особи, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення (злочину) при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю, оскільки, кожен із них, скоїв відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
		Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
		Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченим суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винних та обставини, що пом`якшують та обтяжують їх покарання.
		Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 є щире каяття у вчиненні злочину.
		Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 на обліку у лікаря нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується посередньо, позитивно характеризується за місцем роботи, невстановленість судом наявності зв`язків з антигромадськими елементами, спосіб життя (раніше не судимий, працює продавцем непродовольчих товарів в ТОВ «Сота-Альянс», неодружений, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім`ї та побуті, виражає допустимі соціальні зв`язки; позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини другої статті 186 КК України у виді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 того ж Кодексу та покладенням обов`язків з числа визначених ст. 76 КК України, оскільки суд переконаний, що відповідно до вимог ч.2ст. 65 ККУкраїни, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
		Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_5 є щире каяття у вчиненні злочину.
		Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 на обліку у лікаря нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується посередньо, невстановленість судом наявності зв`язків з антигромадськими елементами, спосіб життя (раніше не судимий, працює охоронцем в охоронному товаристві «Івар плюс», з середньо-спеціальною освітою, неодружений), що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім`ї та побуті, виражає допустимі соціальні зв`язки; позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 ККУкраїни, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини другої статті 186 КК України у виді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 того ж Кодексу та покладенням обов`язків з числа визначених ст. 76 КК України, оскільки суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 ККУкраїни, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
		Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3Конвенції, в момент його винесення.
		Дане ж покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 року; «Фрізен проти Росії» від 24березня 2005 року; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 року).
		Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.
		Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особами винних, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
		Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. 
		У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання без звільнення від його відбування, суд сприймає, як діяння, яке б указувало на те, що саме у цій ситуації, та обставинах при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б, як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, у світлі практики, ЄСПЛ, сприймалося б як жорстоке поводження, тобто суперечило статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
		Враховуючи викладене суд вважає призначене покарання обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_5 кожному окремо, у виді позбавлення волі зі звільненням їх від відбування покарання з випробуванням пропорційним вчиненому злочину та таким, що перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особами винних.
		Питання доцільності обрання запобіжного заходу ОСОБА_3 та ОСОБА_5 суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.
		Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.
		Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.
		Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст.100 КПК України.
		Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_3  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2ст.186КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
		На підставі ст.75КК України звільнити  ОСОБА_3  від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
		Згідно ст.76КК України покласти на  ОСОБА_3  обов`язки: не виїжджатиза межіУкраїни безпогодження зуповноваженим органомз питаньпробації; періодичноз`являтися дляреєстрації доуповноваженого органуз питаньпробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Запобіжний захід не обирався.
		Зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 термін його попереднього ув`язнення, а саме з 06 квітня 2019 року до 08 квітня 2019 року.
		ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2ст.186КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
		На підставі ст.75КК України звільнити  ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
		Згідно ст.76КК України покласти на  ОСОБА_5 обов`язки: не виїжджатиза межіУкраїни безпогодження зуповноваженим органомз питаньпробації; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Запобіжний захід не обирався.
		Зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 термін його попереднього ув`язнення, а саме з 06 квітня 2019 року до 08 квітня 2019 року.
		Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.
		Речові докази у кримінальному проваджені  чохол від телефону, договір, рюкзак чорного кольору, шуруповерт «BOSCH», сонячна батарея, шість пачок цигарок «Київ», зарядний пристрій до мобільного телефону, дезодорант, лікарські засоби і засоби особистої гігієни  залишити у володінні ОСОБА_8 .
		Речові докази у кримінальному проваджені  специфікацію до договору позики ломбарду «Найкращий» на ім`я ОСОБА_3 , диск з відеозаписом з камер ломбарду «Найкращий»  зберігати в матеріалах кримінального провадження.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, потерпілому, захиснику та прокурору. 
		Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		Обвинуваченим роз`яснюється право подати клопотання про помилування, а також роз`яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання.    
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...