Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 645/1811/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.07.2019.
Дата набрання законної сили: 10.07.2019
Номер судового провадження: 61-17365ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                         
		Іменем України
		 
		10 липня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 645/1811/16-ц
		провадження № 61-17365 св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Ступак О. В.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), 
		Яремка В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Акціонерна компанія «Харківобленерго»,
		відповідач - ОСОБА_1 , 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду 
		м. Харкова від 23 серпня 2016 року у складі судді Горпинич О. В. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Бездітко В. М., Гуцал Л. В., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У квітні 2016 року Акціонерна компанія «Харківобленерго» (далі АК «Харківобленерго») звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію.
		 
		На обгрунтування позовних вимог зазначала, що відповідач є споживачем послуг з постачання електричної енергії, які надає позивач за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору від 23 вересня 2004 року.
		 
		Посилаючись на те, що відповідач не виконує зобов`язань щодо своєчасної оплати наданих послуг, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за спожиту електроенергію за період з 18 лютого 2013 року по 18 липня 2016 року у розмірі 1 162,97 грн, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив стягнути зазначену заборгованість з відповідача.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 серпня 2016 року позов АК «Харківобленерго» задоволено частково.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АК «Харківобленерго» заборгованість за спожиту електроенергію за період з 18 квітня 2013 року по 18 квітня 2016 року в розмірі 764,36 грн.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що нарахування відповідачу плати за спожиту електричну енергію проводилися з урахуванням наявної у нього пільги у розмірі 50 відсотків, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати, визначених Кабінетом Міністрів України, зокрема щомісячно йому надаються пільгові 160 кВт/г, з яких у зв`язку з обладнанням стаціонарною електроплитою та наявності централізованого постачання гарячої води - 
		130 кВт/г на сім`ю (домогосподарство) з однієї особи і додатково 30 кВт/г на іншого члена сім`ї (дружину). Відповідачем не надано належних та допустимих доказів неправомірності нарахування позивачем плати за користування електричною енергією. Зважаючи на те, що АК «Харківобленерго» звернулася до суду у квітні 2016 року та подану заяву відповідача про застосування позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за електропостачання у межах позовної давності, за період з 18 квітня 2013 року по 18 квітня 2016 року, що становить 764,36 грн.
		 
		Додатковим рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2016 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 06 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 серпня 2016 року залишено без змін.
		 
		Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з правильності висновків суду першої інстанції про те, що до членів сім`ї відповідача належить його дружина та не можуть бути віднесені повнолітні діти і онуки, з якими ОСОБА_1 не веде спільного господарства, а тому позивач здійснює нарахування оплати за спожиту електричну енергію відповідно до вимог чинного законодавства. Оскільки відповідач послуги з електропостачання сплачує не у повному розмірі, суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за постачання електроенергії, у межах позовної давності у розмірі 764,36 грн. 
		 
		Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги
		 
		У січні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга 
		ОСОБА_1 , у якій заявник просив скасувати рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 грудня 2016 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог АК «Харківобленерго», посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не урахували рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року 
		№ 5-рп/99, яким визначено, що членами сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони відповідно до пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» необхідно розуміти особу, що перебуває з суб`єктом права на пільги щодо оплати користування житлом і комунальними послугами у правовідносинах, природа яких визначається: кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони; веденням з ним спільного господарства. Членами сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з суб`єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони у безпосередніх родинних зв`язках (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші). Крім того, відповідно до положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до членів сім`ї військовослужбовця також відносяться особи, які перебувають на утриманні у військовослужбовця чи отримують від нього допомогу, яка є постійним і основним джерелом засобів його існування. Апеляційний суд зазначеного не урахував та необгрунтовано застосував статтю 51 Бюджетного кодексу України, якою визначено, що до членів сім`ї особи, яка має пільги відносяться чоловік (дружина), їх неповнолітні діти, не одружені повнолітні діти. Бюджетний кодекс України не може вносити зміни до інших нормативно-правових актів, зменшувати або скасовувати права та обов`язки, пільги, компенсації і гарантії, передбачені іншими Законами України. Ураховуючи наведене, вважав необгрунтованими та такими, що суперечать Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та рішенню Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 висновки судів попередніх інстанцій про те, що членом його сім`ї є тільки його дружина, а тому виключно на неї розповсюджуються надані йому законом пільги. 
		 
		Узагальнені вимоги та доводи заперечень (відзиву) на касаційну скаргу
		 
		У березні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшли заперечення на касаційну скаргу від АК «Харківобленерго», у якому зазначена особа вказувала на те, що висновки судів попередніх інстанцій грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 січня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції. 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 травня 2017 року справу призначено до судового розгляду. 
		 
		Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
		 
		03 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» 
		ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі та запереченнях доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Установлені судами фактичні обставини справи
		 
		Судами попередніх інстанцій установлено, що  ОСОБА_1 є споживачем послуг з постачання електричної енергії за адресою: 
		АДРЕСА_1 , які надає АК «Харківобленерго» на підставі укладеного між сторонами договору від 23 вересня 2004 року. 
		 
		ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, причина інвалідності - захворювання отримане в період проходження військової служби, перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України як інвалід військової служби з 01 січня 2008 року.
		 
		Згідно довідки з місця проживання про склад сім`ї та прописку, виданої Комунальним підприємством «Жилкомсервіс дільниця № 5», за адресою: 
		АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 (наймач), 
		1963 року народження, ОСОБА_2 (дружина), 1959 року народження, 
		ОСОБА_3 (син), 1992 року народження, ОСОБА_4 (донька), 
		1980 року народження, ОСОБА_5 (донька), 1978 року народження, 
		ОСОБА_6 (онук), 2002 року народження, ОСОБА_7 (син), 1984 року народження, ОСОБА_8 (син), 1983 року народження, ОСОБА_9 (онука) 2009 року народження, ОСОБА_10 (онук), 2013 року народження.
		 
		Відповідно до довідки-рахунку, наданої АК «Харківобленерго», відповідачу з 
		01 січня 2014 року нараховуються пільгові 160 кВт/г, з яких у зв`язку з обладнанням стаціонарною електроплитою та наявністю централізованого постачання гарячої води - 130 кВт/г на місяць на сім`ю (домогосподарство) з однієї особи і додатково 30 кВт/г на місяць на кожного іншого члена сім`ї (домогосподарства).
		 
		З наданого позивачем розрахунку заборгованості убачається, що відповідно до фактичних показань приладу обліку спожитої електроенергії, з 18 лютого 
		2013 року по 18 липня 2016 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість з оплати спожитої електроенергії у розмірі 1 162,97 грн.
		 
		Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування 
		 
		Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електроенергетику» відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. 
		 
		Правовідносини між громадянами (фізичними особами - споживачами електричної енергії) та енергопостачальниками, в тому числі порядок укладення договорів та порядок розрахунків за спожиту електричну енергію, регулюються відповідно до Правил користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету міністрів України від 26 липня 1999 року за № 1357 (далі Правила), зараз і надалі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
		 
		Пунктом 42 Правил, закріплений обов`язок споживача сплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
		 
		Розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показів засобів обліку (пункт 19 Правил).
		 
		Згідно з пунктом 31 Правил побутовий споживач, який має право на встановлені законодавством пільги з оплати спожитої електричної енергії, повідомляє у письмовій заяві енергопостачальника про своє право на пільгу з посиланням на відповідний законодавчий акт. Пільгова оплата спожитої електричної енергії здійснюється з дня подання споживачем заяви. У разі коли декілька членів однієї сім`ї, які проживають разом, мають право на пільги з оплати спожитої електричної енергії, пільга надається тільки одному з членів сім`ї.
		 
		Відповідно до абзаців 1 та 3 частини п`ятої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, а також звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби, та членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) в жилих будинках усіх форм власності в межах встановлених норм, передбачених законодавством. Пільги, передбачені абзацом першим цього пункту, надаються військовослужбовцям і членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		 
		Норми користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати, до 01 жовтня 2014 року були встановлені постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати» від 01 серпня 1996 року № 879, відповідно до якої у міських населених пунктах у будинках, обладнаних газовими плитами, встановлено норму в розмірі 75 кВт/год. на сім`ю з однієї-двох осіб на місяць, у тому числі, якщо обидва члени сім`ї мають право на знижку, і додатково 15 кВт/год. на кожного іншого члена сім`ї та осіб, що не належать до членів сім`ї пільговика, однак зареєстровані і проживають у даному приміщенні та мають право на знижку плати, але не більше 150 кВт/год. на місяць; у сільських і міських населених пунктах у будинках, які обладнано стаціонарними електричними плитами, - у розмірі 100 кВт/год. на сім`ю з однієї-двох осіб на місяць, у тому числі, якщо обидва члени сім`ї мають право на знижку, і додатково 25 кВт/год. на кожного іншого члена сім`ї, а також осіб, які не належать до членів сім`ї пільговика, але зареєстровані і проживають у зазначеному житловому приміщенні (будинку) і мають право на знижку плати, але не більш як 200 кВт/год. на місяць. Норма пільгового споживання надається на поточний місяць та не може бути перенесена на наступний місяць навіть за умови її часткового або повного невиконання.
		 
		Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» від 
		06 серпня 2014 року № 409 встановлено нові соціальні нормативи користування житлово-комунальними послугами, щодо оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії, Так відповідно до підпункту 6 пункту 3 зазначеної постанови для користування послугами з електропостачання (до 31 грудня 
		2017 року) в житлових приміщеннях (будинках): у житлових приміщеннях (будинках), крім тих, що зазначені в абзацах третьому - шостому цього підпункту, - 90 кВт.г на місяць на сім`ю (домогосподарство) з однієї особи і додатково 
		30 кВт.г на місяць на кожного іншого члена сім`ї (домогосподарства), але не більш як 210 кВт.г на місяць; обладнаних стаціонарними електроплитами, за наявності централізованого постачання гарячої води - 130 кВт.г на місяць на сім`ю (домогосподарство) з однієї особи і додатково 30 кВт.г на місяць на кожного іншого члена сім`ї (домогосподарства), але не більш як 250 кВт.г на місяць;
		 
		Пунктом 5 статті 51 Бюджетного кодексу України встановлено, що при наданні пільг та здійсненні видатків з бюджету щодо їх виплати до членів сім`ї пільговика належать: дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, визнані інвалідами з дитинства I та II групи або інвалідами I групи; особа, яка проживає разом з інвалідом війни I групи та доглядає за ним, за умови що інвалід війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, який має право на пільги, та проживає разом з ним.
		 
		ОСОБА_1 , як інвалід внаслідок захворювання, отриманого в період проходження військової служби, відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має право на 50-відсоткову знижку плати за комунальні послуги. Відповідачу з 01 січня 2014 року надаються пільгові 160 кВт/г, з яких у зв`язку з обладнанням стаціонарною електроплитою та наявності централізованого постачання гарячої води - 130 кВт/г на місяць на сім`ю (домогосподарство) з однієї особи і додатково 30 кВт/г на місяць на кожного іншого члена сім`ї - дружину ОСОБА_2 . 
		 
		У пункті 6 рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року 
		N 5-рп/99 у справі щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п`ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») вказано, що стосовно поняття «член сім`ї» Конституційний Суд України виходить з об`єктивної відмінності його змісту залежно від галузі законодавства. Використаний законодавцем підхід до визначення членів сім`ї стосовно інших правовідносин за аналогією можна застосувати і для тлумачення поняття «член сім`ї» у контексті пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		 
		За висновками, викладеними у цьому ж рішенні, право на отримання 
		50-відсоткової знижки на оплату жилої площі та комунальних послуг для дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, який загинув, помер, пропав безвісти або став інвалідом під час проходження військової служби, працівника міліції чи особового складу державної пожежної охорони, виникає за наявності лише однієї умови - належності до сім`ї суб`єкта права на зазначені пільги.
		 
		Суттєвим правовим чинником для визначення кола осіб, яким надається право на пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг, є факт їх спільного проживання з суб`єктом права на такі пільги. Це випливає з положень статті 64 ЖК Української РСР, інших законів України та тих міжнародних угод, які стали невід`ємними складовими національного законодавства.
		 
		Конституційний Суд України в зазначеній справі дійшов до висновку, що під членом сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони за змістом пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої та п`ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» треба розуміти особу, що перебуває з суб`єктом права на пільги щодо оплати користування житлом і комунальними послугами у правовідносинах, природа яких визначається: кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони; веденням з ним спільного господарства. Такі ознаки (вимоги) застосовуються диференційовано при конкретному визначенні членів сім`ї, які мають право на зазначені пільги. 
		 
		Таким чином, вирішуючи питання про встановлення кола членів сім`ї, які підпадають під пільги надані військовослужбовцю, в кожному конкретному випадку судам необхідно встановити, окрім родинних зв`язків або шлюбних відносин також наявність факту постійного проживання з військовослужбовцем та ведення з ними спільного господарства, а також існування інших обставин які необхідні для встановлення членів сім`ї (перебування повнолітнього на утриманні у військовослужбовця та інше).
		 
		Частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		 
		Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів суд вправі запропонувати представити докази тій стороні, яка несе обов`язок з доказування. 
		 
		Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у випадку його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.
		 
		ОСОБА_1 не підтвердив належними і допустимими доказами факту ведення спільного господарства з повнолітніми дітьми та онуками чи перебування когось із них на його утриманні, лише спільне проживання в одній квартирі не є підставою для віднесення осіб до членів сім`ї відповідача, які мають право на пільги.
		 
		Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не довів обставин, на які посилався як на підставу своїх заперечень, зокрема неправомірності нарахування позивачем плати за користування електричною енергією, виходячи з розрахунку вартості спожитої електроенергії 50 відсотків знижки, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» лише на нього та члена його сім`ї - дружину ОСОБА_2 , та не спростував правильність нарахування АК «Харківобленерго» заборгованості за користування послугами з електропостачання,в межах позовних вимог.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд під час перегляду судового рішення в апеляційному порядку не урахував рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 та послався на норми Бюджетного кодексу України, які суперечать висновкам, викладеним у зазначеному рішенні Конституційного Суду України та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є неспроможними, оскільки грунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права. Апеляційний суд застосував положення зазначених нормативно-правових актів у їх сукупності, з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили характер правовідносин, вірно застосували закон, що їх регулює справи, надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, та ухвалили законні і обгрунтовані судові рішення. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 06 грудня 2016 року залишити без змін. 
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                   О. В. Ступак
		Судді:                                                                                              І. Ю. Гулейков
		А. С. Олійник 
		Г. І. Усик 
		В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...