Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/2024/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано для оприлюднення: 25.07.2019. Зареєстровано: 26.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2019.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22 липня 2019 року справа № 580/2024/19
		12 годин 39 хвилин м. Черкаси
		 
		Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді  Трофімової Л.В., за участі секретаря  Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/2024/19
		за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) [представник позивача адвокат Фещенко М.Л.  за договором, ордером]
		до Головного управління ДФС в Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39392109) [представник відповідача Степаненко А.А.  за довіреністю]
		про визнання протиправною та скасування вимоги та рішення, прийняв рішення.
		 
		26.06.2019 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного Управління ДФС у Черкаській області від 07.11.2018 №Ф-1705-50 та рішення про застосування штрафних санкцій від 14.05.2019 №0079195013.
		Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, судове засідання призначено на 10.07.2019. Ухвалою від 10.07.2019 оголошено перерву у розгляді справи до 17.07.2019. Ухвалою від 17.07.2019 оголошено перерву до 22.07.2019.
		У обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізичну особу  підприємця з 22.03.2007, проте позивач не здійснював підприємницьку діяльність до 2019 року, оскільки перебував за кордоном, повернувся у березні 2018 року. Згідно вимоги від 07.11.2018 № Ф-1705-50 визначено недоїмку у сумі 15819,54 грн, що складалась із сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі  ЄСВ) за 2017 рік (704 грн/місяць х 12 місяців) та за 1, 2, 3 квартали 2018 року (819,06 грн/місяць х 9 місяців). Позивач зазначає, що вимога про сплату недоїмки, крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, а вимога надіслана позивачу у листопаді 2018 року не містила суми штрафу та пені. 31.05.2019 позивачем отримано рішення від 14.05.2019 №0079195013 про застосування штрафних санкцій за період з 10.02.2018 до 10.04.2019 у сумі 3655,36 грн та нарахування пені у сумі 5477,15 грн, всього у сумі 9132,51 грн. Позивач зазначає про порушення відповідачем строку обчислення недоїмки зі сплати ЄСВ і порушення прав позивача на своєчасне інформування про борг. Недотримання відповідачем строків прийняття відповідних рішень позбавило можливості позивача передбачати наслідки, та у випадку необхідності, звернутися за належною допомогою, узгоджувати свою поведінку, що призвело до покладення на позивача надмірного тягаря зі сплати ЄСВ та додаткових санкцій у вигляді штрафу та пені. Представник позивача просив задовольнити позов повністю.
		Відповідач позов не визнав, 09.07.2019 подав до суду відзив, де зазначив, що відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 №1588 зі змінами та доповненнями (далі  Порядок №1588) взяття на облік за основним місцем обліку фізичної особи  підприємця здійснюється після державної реєстрації згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб  підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-ІV (далі  Закон №755) контролюючим органом за місцем державної реєстрації на підставі відомостей про державну реєстрацію ФОП. Базою нарахування ЄСВ для платників, зазначених у пп. 4 (крім ФОП - платників єдиного податку) та 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі  Закон № 2464) є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що належить обкладенню податком на доходи фізичних осіб. У разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом № 2464 на місяць (п. 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 у редакції Закону № 1774). Платник податків ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 ) зареєстрований як ФОП та перебуває на обліку в контролюючому органі як платник ЄСВ з 24.09.2014 (до цього перебував на обліку в територіальному органі ПФУ, територіальному органі Міндоходів, з огляду на проведену реєстрацію 20.03.2007), є платником єдиного податку з 01.04.2019. З моменту взяття на облік згідно з Порядком №1588 платник податків вважається таким, що перебуває на загальній системі оподаткування, якщо ним не обрано інший спосіб оподаткування відповідно до законодавства. Позивачу були здійснені нарахування: 09.02.2018 у сумі 8448 грн (за 2017 рік у сумі 704,00 грн за місяць); 19.04.2018 у сумі 2457,18 грн (за І квартал 2018 р.); 19.07.2018 у сумі 2457,18 грн (за II квартал 2018 року); 19.10.2018 у сумі 2457,18 грн (за III квартал 2018 року), що включено до оскаржуваної вимоги від 07.11.2018 № Ф-1705-50 та 21.01.2019 у сумі 2457,18 грн (за IV квартал 2018 року); 19.04.2019 у сумі 2754,18 грн (за І квартал 2019 року), що не включено до оскаржуваної вимоги від 07.11.2018 № Ф-1705-50. 06.03.2019 відбулось стягнення заборгованості за оскаржуваною вимогою як виконавчим документом у межах виконавчого провадження у сумі 6181,82 грн, 03.04.2019 позивачем було сплачено 6000,00 грн відповідно до платіжного доручення №11996144.1. Відповідачем зазначено, що позивачем, як платником ЄСВ, порушено правила нарахування і сплати (перерахування) ЄСВ та погашення заборгованості відбувалось із значною затримкою, тому відповідно до статті 25 Закону №2464 на момент погашення боргу в інтегрованій картці платника у автоматичному режимі розраховувалась штрафна (фінансова) санкція за несвоєчасну сплату ЄСВ у розмірі 20%. Зведені дані щодо погашених сум податкового боргу та застосованих штрафних санкцій наведено у розрахунку штрафних санкцій, додано до рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату ЄСВ від 14.05.2019 №0079195013 у сумі 9132,51 грн (штрафна санкція 3655,36 грн та пеня 5477,15 грн). Представник відповідача у судовому засіданні зазначила, що відповідач під час прийняття оскаржуваних вимоги та рішення діяв правомірно, у зв`язку з чим у задоволенні позову просила відмовити повністю. 
		16.07.2019 позивачем подано відповідь на відзив, де зазначено, що вимога від 07.11.2018 №Ф-1705-50 прийнята з порушенням строків, меж та повноважень, визначених Інструкцією про порядок нарахування і сплати ЄСВ на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449). У відзиві на позов немає обґрунтування правомірності дій, строків, меж і повноважень посадових осіб органу ДФС. Контролюючим органом вимога про сплату недоїмки на адресу позивача не направлялась тривалий час, а заборгованість (недоїмка, а також штрафи й пені) зі сплати ЄСВ за цей час значно зросли. Зазначене, на думку позивача, свідчить про порушення податковим органом процедури, що передує прийняттю вимоги. Зі зміною законодавства у 2017 році і встановленням обов`язкової сплати ЄСВ позивач не отримував від відповідача жодних вимог, інформаційних листів тощо. Рішення про штраф і пеню прийнято 14.05.2019. Позивачем зазначено, якщо би згідно Інструкції № 449, перша вимога була прийнята до 15.03.2018 у сумі 8448,00 грн, то і штраф та пеня були би менші, що мало би наслідком своєчасне погашення боргу позивачем. Бездіяльність з боку контролюючого органу щодо неприйняття протягом тривалого часу після внесення змін у законодавство вимоги про сплату боргу (недоїмки) поклала на позивача надмірний тягар зі сплати ЄСВ. Позивач вважає, що право позивача на володіння своїми грошовими коштами у розумінні положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції є порушеним та належить відновленню. У обґрунтування вимог позивач посилається на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 у справі №620/507/19, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2019 у справі №620/507/19, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.02.2019 у справі №120/4449/18-а, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.02.2019 у справі № 120/4436/18-а, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 у справі №160/3686/19.
		22.07.2019 відповідачем подано додаткові пояснення де зазначено, що пунктом 2 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого ЄСВ, затвердженим наказом МФУ від 14.04.2015 № 435 (далі  Порядок № 435) передбачено, що ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Відповідачем зазначено, що мінімальний розмір обов`язкового платежу визначений Законом № 2464 і не залежить від подання чи не подання платником відповідної звітності. Позивач, який є ФОП має обов`язок сплачувати ЄСВ у розмірі, не меншому мінімального страхового внеску. Пункт 4 Розділу IV Інструкції надає право контролюючим органам формувати вимоги про сплату недоїмки на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів. Строк направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) не впливає на її скасування, що підтверджується висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.02.2018 у справі № 820/1975/17. Відповідачем зазначено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Відповідач вважає, що орган ДФС може нараховувати суми ЄСВ, застосовувати штрафні санкції за весь період реєстрації суб`єкта господарської діяльності, починаючи з дати його взяття на облік як платника ЄСВ.
		22.07.2019 позивачем надано додаткові пояснення, де зазначено, що після кожного нарахування недоїмки формується та надсилається вимога. У статті 25 Закону № 2464 не йдеться про право надсилати, а йдеться про обов`язок контролюючого органу дотримуватись процедури, визначеної центральним органом у відповідній інструкції, щодо формування та направлення вимоги. Бездіяльність та порушення процедури формування вимоги призвело до матеріальних труднощів позивача, тобто перша недоїмка про яку він міг дізнатись становила суму 8448,00 грн, і відповідно штраф та пеня у сумі до 3000,00 грн, а після четвертого донарахування недоїмки Позивач отримав вимогу у сумі 15819, 00 грн, та штраф і пеню у сумі 9135,00 грн. Контролюючий орган не повідомляв позивача про недоїмку протягом двох років, не проводив перевірку, не повідомляв про зміни у законодавстві. Щодо висновків у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 820/1975/17 на яку посилається відповідач, позивач вважає, що посилання на цю справу є некоректним, оскільки у постанові зазначено: «не впливає на законність акта перевірки порушення строку направлення податкового повідомлення  рішення». 
		Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.
		Суд зазначає, що предметом спору є перевірка відповідності дій Головного управління ДФС в Черкаській області вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 №Ф-1705-50 та рішення про застосування штрафних санкцій від 14.05.2019 №0079195013. Спірні правовідносини врегульовано Законом № 2464, Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі  Кодекс № 2755) та Інструкцією № 449.
		Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист. Застрахована особа  фізична особа, яка відповідно до законодавства належить загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку ЄСВ (пункт 3 частини 1 статті 1 Закону № 2464). Надходження від ЄСВ розподіляються між фондами соціального страхування. З жовтня 2013 року обов`язок обліку платників ЄСВ, забезпечення збору та ведення обліку страхових коштів, контроль за повнотою та своєчасністю їх сплати, ведення Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування покладено на Міністерство доходів і зборів України згідно з положенням про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого указом Президента України від 18.03.2013 № 141/2013. Після утворення Державної фіскальної служби і затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236 положення про Державну фіскальну службу України, повноваження з адміністрування ЄСВ здійснюється ДФС України та її територіальними органами.
		Конституцією України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа  підприємець з 20.03.2007. З 26.03.2007 перебуває на обліку як платник ЄСВ (а.с.66-67) за основним видом діяльності 82.11  надання комбінованих адміністративних послуг. З моменту взяття на облік згідно з Порядком №1588 платник податків вважається таким, що перебуває на загальній системі оподаткування, якщо ним не обрано інший спосіб оподаткування відповідно до законодавства (пункт 3.9 розділу III Порядку №1588). Пунктом 2 розділу III Порядку № 435 передбачено, що ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік. З 01.04.2019 позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування і здійснює діяльність із застосуванням ставки єдиного податку, встановленої для сплати єдиного податку 3 групи (а.с.10). Відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 755, якщо документи та відомості, що належать внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Згідно частини 8 статті 4 Закону №755 фізична особа  підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Відомості щодо зупинення/припинення підприємницької діяльності у ЄДР відсутні. 
		07.11.2018 відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1705-50 у сумі 15819,54 грн (а.с.12), що направлено за податковою адресою ( АДРЕСА_2 1, кв АДРЕСА_3 ) та вручено позивачу 07.12.2018 (а.с.62)  у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення штрихкодовий ідентифікатор № 1850101698456 зазначено: «вручено, особисто» . 
		Надаючи оцінку твердженням позивача щодо необізнаності із змінами у законодавстві і тривалості у часі застосування санкцій від 14.05.2019 №0079195013, судом враховано, що (з позиції позивача) з березня 2018 року він перебував в Україні, реалізував право на обрання спеціального режиму єдиного податку, що застосовується з 01.04.2019, тобто до прийняття оспорюваного рішення від 14.05.2019 за наявної оскаржуваної вимоги про недоїмку.
		14.05.2019 відповідачем прийнято рішення № 0079195013 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ у сумі 9132,51 грн, у тому числі штраф  за період з 10.02.2018 до 10.04.2019 у сумі 3655,36 грн та пеня у сумі 5477,15 грн. Направлено за податковою адресою ( АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 ) та вручено позивачу 03.06.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення штрихкодовий ідентифікатор 1800199275984 (а.с.64).
		Оцінюючи правомірність дій відповідача із визначення недоїмки вимогою від 07.11.2018 № Ф-1705-50 у сумі 15819,54 грн та прийняття рішення від 14.05.2019 № 0079195013, суд зазначає про таке.
		Доказів нарахування і надання до контролюючого органу позивачем звітів/розрахунків, заяв про розстрочку/відстрочку сплати ЄСВ матеріали справи не містять.
		Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно статті 19-1 Кодексу № 2755 встановлено функції контролюючих органів, зокрема: контролюючі органи виконують, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (пункт 19-1.1.1); контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками ЄСВ передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів (пункт 19-1.1.2); забезпечують достовірність та повноту обліку платників податків та платників ЄСВ, суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням (пункт 19-1.1.8); формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб  платників податків, Єдиний банк даних про платників податків  юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи (пункт 19-1.1.9); забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів (пункт 19-1.1.10); здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум ЄСВ та інших платежів (пункт 19-1.1.22). Згідно пункту 3-1 частини 1 статті 1 Закону № 2464 органи доходів і зборів  центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (у частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, ЄСВ) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.
		Підпунктом 14.1.180 Кодексу № 2755 встановлено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб  юридична особа, самозайнятої особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу. Статтею 11 Кодексу № 2755 встановлено, що спеціальні податкові режими встановлюються та застосовуються у випадках і порядку, визначених виключно цим Кодексом (пункт 11.1). Спеціальний податковий режим  система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб`єктів (пункт 11.2). Згідно пункту 11.3 статті 11 Кодексу № 2755 спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів. Позивач використовував загальну систему оподаткування. Згідно витягу з реєстру платників єдиного податку спрощену систему оподаткування обрано позивачем з 01.04.2019 (а.с.10). Згідно 1.4 статті 1 Кодексу №2755 встановлення і скасування зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, їх розмірів та механізмів справляння здійснюються відповідно до Закону № 2464.
		Пункт 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464 визначає, що ЄСВ  це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування у обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно частини 1 статті 3 Закону № 2464 збір та ведення обліку ЄСВ здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов`язковості сплати; законодавчого визначення розміру ЄСВ; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік ЄСВ; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку ЄСВ; відповідальності платників ЄСВ та органу, що здійснює збір та веде облік ЄСВ, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.
		Згідно підпункту 14.1.1 1 пункту 14.1 статті 14 Кодексу № 2755 адміністрування податків, зборів, митних платежів, ЄСВ та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів)  це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників ЄСВ та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом. Пунктом 49.2 статті 49 Кодексу № 2755 платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, що належать декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, у тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності. Тобто, законодавець враховує, що платник може обирати спрощену, загальну система оподаткування для платників ПДФО (розділ ХІV і розділ ІV Кодексу № 2755). Відповідно до пункту 165.1 статті 165 Кодексу №2755 до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: 165.1.36 дохід ФОП, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування відповідно до цього Кодексу. Згідно пункту 178.3 та пункту 178.4 Кодексу № 2755 визначено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками ЄСВ є фізичні особи  підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
		Частиною 2 статті 3 Господарського кодексу України визначено, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва  підприємцями. Відповідно до частини 1 статті 9 Господарського кодексу України у сфері господарювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну і соціальну політику, спрямовану на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб`єктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств і населення в цілому. Згідно частини 3 статті 10 Господарського кодексу України у соціально-економічній сфері держава здійснює соціальну політику захисту прав споживачів, політику заробітної плати і доходів населення, політику зайнятості, політику соціального захисту та соціального забезпечення. Згідно статті 42 Господарського кодексу України підприємництво  це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. 
		У пояснювальній записці до проекту Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» 06.12.2016 № 1774 зазначено, що метою його прийняття є створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики.
		Законом України від 06.12.2016 № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов`язкового визначення бази нарахування ЄСВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому звітному місяці звітного року. Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464 ЄСВ для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється порядок обчислення у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування ЄСВ. У разі якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄСВ. Сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Згідно пункту 5 частини 1 статті 1 Закону № 2464 мінімальний страховий внесок  сума ЄСВ, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та належить сплаті щомісяця. 
		Мінімальний внесок у 2017 році становив 704 грн на місяць (3200 грн х 22%, де 3200 грн розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017 встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 № 1801-VIII).
		Мінімальний внесок у 2018 році становив 819,06 грн на місяць (3723 грн х 22%, де 3723 грн розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018 встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VIII).
		Мінімальний внесок у 2019 році становив 918,06 грн. на місяць (4173 грн х 22%, де 4173 грн розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2019 встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2018 рік» від 23.11.2018 № 2629-VIII).
		Суд зазначає, що відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464 платники ЄСВ, зазначені у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону зобов`язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄСВ. Відповідно до підпункту 3 пункту 1 розділу 2 Інструкції № 449 платниками ЄСВ є фізичні особи  підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно з пунктом 3 розділу 3 Інструкції № 449 для платників, зазначених у підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, ЄСВ встановлюється відповідно до Закону у розмірі 22 відсотків на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що належить оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом. Базою нарахування ЄСВ є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких такий платник перебував на обліку як платник ЄСВ. У разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом, сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
		Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку обліку платників ЄСВ на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників» від 24.11.2014 № 1162 передбачено: пункт 1 розділу 2 порядку  взяття на облік платників єдиного соціального внеску здійснюється фіскальним органом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників на підставі відомостей реєстраційної картки, що надаються державним реєстратором. Згідно з положеннями Закону № 755 державні реєстратори зобов`язані надавати інформацію контролюючим органам не пізніше наступного робочого дня з дня здійснення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи  підприємця. 
		Відповідно до відомостей з ЄДР А. ОСОБА_3 . ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа  підприємець з 20.03.2007 та з 26.03.2007 перебуває на обліку як платник соціального внеску (а.с.66-67). 
		Згідно з пунктом 5 розділу 4 Інструкції № 449 обчислення і строки сплати ЄСВ платниками, зазначеними в підпункті 3 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування: зазначена категорія платників самостійно для себе визначає базу для нарахування ЄСВ, яка не може бути меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, але в розмірі, не більшому за максимальну величину бази нарахування ЄСВ; платники сплачують ЄСВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
		Згідно пояснень відповідача, за даними інформаційних систем ГУ ДФС у Черкаській області, платником податків ОСОБА_5 .Фещенком звітність щодо сум нарахованого ЄСВ не подавалась. Позивачем зазначена обставина не заперечувалась.
		Відповідно до частини 8 статті 9 Закону № 2464 періодом, за який платники ЄСВ подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини 1 статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
		Судом встановлено, що відповідно до заяви про приєднання від 06.03.2019 № 1 ОСОБА_1 приєднався до договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 № 2302001 (а.с.61).
		Оцінюючи посилання позивача на тривалу відсутність в Україні (повернувся у березні 2018 року), що підтверджується білетом № 8829377 (а.с.74), суд зазначає, що білет не є доказом тривалості перебування позивача за кордоном за відсутності інших доказів підтвердження статусу резидент/нерезидент з метою оподаткування. Позивачем на підтвердження обставин, на які посилається у обґрунтування позовних вимог не надано доказів про перебування за кордоном понад 183 дні щороку, не підтверджено статус нерезидента з метою оподаткування та/або з метою застосування принципу усунення від подвійного оподаткування за статтею 13 Кодексу №2755 та пільг.
		Надаючи оцінку твердженням позивача про порушення відповідачем строку обчислення боргу із сплати ЄСВ, порушення права на своєчасне інформування про недоїмку/борг та зміни у законодавстві, недотримання відповідачем строків прийняття відповідних рішень з впливом на можливість передбачати позивачеві майнові наслідки (а.с.6), суд зазначає про таке.
		Згідно пункту 45.1 статті 45 Кодексу № 2755 платник податків  фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків  фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків  фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Верховний Суд у постанові від 11.07.2019 у справі № 826/18377/14 (ЄДРСР 82947492) зазначив, що з урахуванням положень пункту 42.2 статті 42 та пункту 45.2 статті 45 Кодексу № 2755 факт отримання документів платником податків має важливе значення, оскільки з цим моментом законодавство пов`язує відлік певних строків. Вважається, що документи належним чином вручені, якщо вони надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Під адресою платника розуміють його місцезнаходження або податкову адресу.
		В ЄДР адресою визначено: АДРЕСА_4 , рекомендовані відправлення із вкладенням вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 № Ф-1705-50 та рішенням про застосування штрафних санкцій від 14.05.2019 №0079195013 скеровано за вказаною адресою: АДРЕСА_4 .
		У зв`язку з несплатою ЄСВ у сумі 15819,54 (за 2017  8448 + 2457,18х3  три квартали 2018) грн для ОСОБА_1 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 № Ф-1705-50 (а.с.12), що отримана та підтверджується відміткою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.62), проте інші нарахування не включено до оскаржуваної вимоги від 07.11.2018: 21.01.2019 у сумі 2457,18 грн (за IV квартал 2018 року); 19.04.2019 у сумі 2754,18 грн (за І квартал 2019 року). Натомість, згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.03.2019 ВП № 58672135, виконавче провадження відкрито з виконання вимоги про сплату боргу від 06.02.2019 № Ф-1705-50-У, що не є предметом оскарження у даній справі.
		Судом з інтегрованої картки платника податків встановлено, що відповідачем з 09.02.2018 у автоматичному режимі здійснено нарахування ЄСВ у сумі 8448 грн за 2017 рік у розмірі мінімального страхового внеску у сумі 704 грн за місяць х 12 місяців; 19.04.2018 позивачу у автоматичному режимі здійснено нарахування ЄСВ у сумі 2457,18 грн (819,06 х 3) - за І квартал 2018 року; 19.07.2018 позивачу у автоматичному режимі здійснено нарахування ЄСВ у сумі 2457,18 грн (819,06 х 3) - за II квартал 2018 року; 19.10.2018 позивачу у автоматичному режимі здійснено нарахування ЄСВ у сумі 2457,18 грн (819,06 х 3) за III квартал 2018 року. Загальна сума боргу з ЄСВ становила 15819,54 грн (а.с.32). 
		Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 встановлено, що недоїмка  сума ЄСВ, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Згідно з частиною 2 статті 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники ЄСВ зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені у порядку і розмірах, визначених цією статтею. Частиною 4 статті 25 Закону № 2464 встановлено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам ЄСВ, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник ЄСВ зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник ЄСВ узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату ЄСВ в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник ЄСВ протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
		Відповідно до пункту 2 розділу 6 Інструкції № 449 у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум ЄСВ такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум ЄСВ такий орган доходів і зборів обчислює суми ЄСВ, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Сума ЄСВ, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
		Згідно з пунктом 3 розділу 6 Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум ЄСВ органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати ЄСВ; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати ЄСВ (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. Пунктом 4 розділу 6 Інструкції № 449 встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування ЄСВ та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника  фізичної особи).
		Оцінюючи твердження позивача щодо неправомірності оскаржуваної вимоги у зв`язку з її несвоєчасним формуванням та направленням, суд зазначає, що Законом № 2464 та Інструкцією № 449 передбачено обов`язок платника самостійно обчислювати та сплачувати ЄСВ у розмірі не меншому за розмір мінімального ЄСВ. Законом № 2464 та Інструкцією № 449 не передбачено підстави для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) у зв`язку з несвоєчасним формуванням та направленням. Посилання позивача на ту обставину, що у зв`язку з тривалою відсутністю в Україні позивач не знав про зміни у законодавстві не береться судом до уваги, оскільки відповідно до статті 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		Оцінюючи доводи позивача, що відповідачем не було проінформовано ОСОБА_6 . Фещенка про зміни у законодавстві, суд зазначає, що відповідно до чинного законодавства України, у відповідача відсутній обов`язок інформувати кожного окремого платника ЄСВ про зміни у законодавстві, проте для усіх платників податків і застрахованих осіб на сайті ДФС України (http://sfs.gov.ua/), що є загальнодоступним, оприлюднюються повідомлення щодо змін у оподаткуванні та адмініструванні. Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 10.06.1997 № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» встановлено, що закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п`ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Офіційними друкованими виданнями є: «Офіційний вісник України»; газета «Урядовий кур`єр»; газета «Голос України», «Відомості Верховної Ради України»; інформаційний бюлетень «Офіційний вісник Президента України». Згідно пункту 2 Указу № 503/97 нормативно-правові акти можуть бути опубліковані у інших друкованих виданнях лише після їх офіційного оприлюднення відповідно до статті 1 цього Указу. Нормативно-правові акти, опубліковані в інших друкованих виданнях, мають інформаційний характер і не можуть бути використані для офіційного застосування. 
		Статтею 6 Закону №2464 визначено, що платник ЄСВ зобов`язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄСВ; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника ЄСВ у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		Статтею 16 Кодексу № 2755 визначено обов`язки платника податків, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4). У випадку не отримання доходу від підприємницької діяльності, позивач зобов`язаний був нараховувати і сплачувати ЄСВ у сумі не меншій за розмір мінімального страхового внеску.
		Враховуючи зазначене, а також закріплений Конституцією України обов`язок позивача сплачувати податки і збори та відсутність строку давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені, суд дійшов висновку, що відповідач за наявної у позивача недоїмки у кожному кварталі, правомірно прийняв і надіслав вимогу від 07.11.2018 №Ф-1705-50 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 15819,54 грн, що арифметично зростала через систематичне невиконання позивачем обов`язку з нарахування, звітування і сплати згідно законодавства для застрахованих осіб.
		Статтею 25 Закону № 2464 визначено заходи впливу та стягнення. Рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками ЄСВ, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄСВ. 
		Судом з інтегрованої картки платника встановлено, що позивачу були здійснені відповідачем на виконання повноважень нарахування ЄСВ: 21.01.2019 у сумі 2457,18 грн за IV квартал 2018 року (819,06 х 3) (а.с.29); 19.04.2019 у сумі 2754,18 грн  за І квартал 2019 року (918,06 х3) (а.с.29  зворотній бік). 06.03.2019 зараховано стягнення у межах виконавчого провадження згідно платіжного доручення від 05.03.2019 № 3610 у сумі 6181,82 грн (а.с.29). 03.04.2019 зараховано згідно платіжного доручення від 03.04.2019 № 11996144.1 у сумі 6000 грн (а.с.29). 10.04.2019 зараховано згідно платіжного доручення від 10.04.2019 № 12371294.1 у сумі 6200 грн (а.с.29  зворотній бік). 17.04.2019 зараховано згідно платіжного доручення від 17.04.2019 № 12828608.1 у сумі 2754,18 грн (а.с.29  зворотній бік). 
		Матеріали справи не містять даних про самостійне нарахування платником ЄСВ з пенею після надходження податкової вимоги та/або надання звітності з ЄСВ та/або оскарження до центрального рівня ПФУ дій/бездіяльності відповідача.
		Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону №2464 орган доходів і зборів застосовує до платника ЄСВ штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ: штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Згідно із частиною 13 статті 25 Закону №2464 нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. У разі оскарження платником ЄСВ вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду. Частиною 14 статті 25 Закону №2464 встановлено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, що протягом трьох робочих днів надсилається платнику ЄСВ. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, належать сплаті платником ЄСВ протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування ЄСВ. Платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення. Відповідно до частини 15 статті 25 Закону № 2464 рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.
		Згідно підпункту 2 пункту 2 розділу 6 Інструкції № 449 до платників, визначених підпунктами 1-4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01.01.2015, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Розрахунок фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Під час застосування штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди. Для платників, зазначених у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, таким періодом є календарний місяць, для платників, зазначених у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, - календарний квартал. Пунктом 5 розділу 6 Інструкції № 449 встановлено, що на суму недоїмки платнику ЄСВ нараховується пеня із розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
		У зв`язку із порушенням позивачем, як платником ЄСВ, строків сплати (перерахування) ЄСВ, відповідачем відповідно до статті 25 Закону №2464 під час погашення боргу у інтегрованій картці платника у автоматичному режимі нараховувалась штрафна (фінансова) санкція за несвоєчасну сплату ЄСВ у розмірі 20% погашеної суми та нараховувалась пеня за період несвоєчасного погашення: з 10.02.2018 до 03.04.2019 (кількість днів 418) застосовано штраф у сумі 453,24 грн та нараховано пеню у сумі 947,26 грн; з 10.02.2018 до 06.03.2019 (кількість днів 390) застосовано штраф у сумі 1236,36 грн та нараховано пеню у сумі 2410,91 грн; з 20.04.2018 до 03.04.2019 (кількість днів 349) застосовано штраф у сумі 491,44 грн та нараховано пеню у сумі 857,56 грн; з 20.07.2018 до 10.04.2019 (кількість днів 265) застосовано штраф у сумі 236,11 грн та нараховано пеню у сумі 329,37 грн; з 20.07.2018 до 03.04.2019 (кількість днів 258) застосовано штраф у сумі 255,33 грн та нараховано пеню у сумі 312,84 грн; з 20.10.2018 до 10.04.2019 (кількість днів 173) застосовано штраф у сумі 491,44 грн та нараховано пеню у сумі 425,09 грн; з 22.01.2019 до 10.04.2019 (кількість днів 79) застосовано штраф у сумі 491,44 грн та нараховано пеню у сумі 194,12 грн (а.с.34). 
		Застосування штрафу та нарахування пені оформлено рішенням від 14.05.2019 № 0079195013 (а.с.33). Зазначене рішення вручено позивачу 03.06.2019, що підтверджується відміткою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.64).
		Станом на дату розгляду справи обліковується недоїмка зі сплати ЄСВ у сумі 9027,59 грн (а.с.31).
		Згідно частини 16 статті 25 Закону №2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Суд зазначає, що предметом камеральної перевірки, окрім питань правильності оформлення податкових декларацій, уточнюючих розрахунків можуть бути й інші питання, у зв`язку з чим, враховуючи положення статті 102 Кодексу № 2755, Верховний Суд у постанові від 24.04.2019 у справі № 810/3720/17 (ЄДРСР 81399047) зазначив, що суди правильно відхилили посилання товариства на порушення відповідачем строку проведення камеральної перевірки, оскільки предметом камеральної перевірки було не своєчасність подання позивачем податкової декларації з ПДВ, правильність її заповнення та наявність всіх обов`язкових реквізитів, а дотримання термінів реєстрації.
		Відповідно до частини 4 статті 25 Закону № 2464 вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник ЄСВ зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. Суд зазначає, що оскаржувана вимога отримана позивачем 07.12.2018 (а.с.62), проте у десятиденний строк позивачем не сплачено визначену у вимозі суму та не розпочато процедуру оскарження, відповідних доказів матеріали справи не містять.
		Відповідно до частини 14 статті 25 Закону № 2464 про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику ЄСВ. Суд зазначає, що рішення від 14.05.2019 № 00791955013 було направлено позивачу 23.05.2019 (а.с.91).
		Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, належать сплаті платником ЄСВ протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Оскаржуване рішення отримано позивачем 03.06.2019 (а.с.64), проте у десятиденний строк позивачем не сплачено визначену у рішенні суму та не розпочато процедуру оскарження. Процедура оскарження рішень, пов`язаних з ЄСВ, регулюється Порядком, затвердженим наказом Мінфіну від 09.12.15 № 1124 (далі  Порядок № 1124). Строки оскарження визначені пункт 3 розділу ІІ (первинна скарга повинна бути подана до відповідного головного управління ДФС в області, місті Києві протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги або рішення територіальних контролюючих органів про нарахування пені та накладення штрафу) та пунктом 1 розділу ІІІ Порядку № 1124 (у разі якщо головні управління ДФС в областях, місті Києві надсилають скаржнику рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий скаржник має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до ДФС).
		Відповідно до частини 3 статті 9 Закону №2464 обчислення ЄСВ у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Документальним підтвердженням обґрунтованості нарахування ЄСВ відповідачем є забезпечення виконання норм чинного законодавства з використанням процедур електронного адміністрування і даних публічних реєстрів. 
		Оцінюючи посилання позивача на негативні наслідки, спричиненні оскаржуваними вимогою і рішенням, зокрема у частині відкриття виконавчого провадження ВП № 58672135 (а.с.89) суд зазначає, що зазначені посилання не беруться судом до уваги, оскільки ВП № 58672135 відкрито на підставі вимоги від 06.02.2019 № Ф-1705-50-У, а предметом спору у даній справі є вимога від 07.11.2018 №Ф-1705-50 та рішення від 14.05.2019 №0079195013. 
		Враховуючи, що згідно розділу 6 Інструкції № 449 нарахування пені та застосування штрафу здійснюється після надходження відповідних сум для сплати ЄСВ, суд зазначає, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення від 14.05.2019 № 0079195013, діяв на підставі, у межах та у спосіб, що встановлені зазначеними чинними нормативно-правовими актами.
		Відповідно до абзацу 7 пункту 3 розділу 6 Інструкції № 449 у випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Оцінюючи посилання позивача на рішення адміністративних судів першої та апеляційної інстанції у справах за схожих обставин, суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 14.03.2019 у справі №826/12543/17 зазначено, що порушення строку надіслання вимоги по суті не впливає на правильність формування вимоги, не спростовує наявності у позивача недоїмки з ЄСВ та не нівелює обов`язку його сплати як такого.
		Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частини 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частини 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Оцінюючи дії відповідача за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо правомірності формування вимоги про сплату ЄСВ та рішення про накладення штрафу та застосування пені, суд зазначає, що відповідач приймаючи стосовно позивача, який зареєстрований як фізична особа - підприємець та має недоїмку із сплати ЄСВ, вимогу від 07.11.2018 №Ф-1705-50 про сплату боргу з ЄСВ у сумі 15819,54 грн та рішення від 14.05.2019 №0079195013 про застосування штрафу за період з 10.02.2018 до 10.04.2019 у сумі 3655,36 грн та нарахування пені у сумі 5477,15 грн, а всього у сумі 9132,51 грн, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
		Враховуючи, що позивачеві відмовлено у задоволенні позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судового збору згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
		Копію рішення направити учасникам справи.
		Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Учасники справи:
		позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ];
		відповідач: Головне управління ДФС в Черкаській області [вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39392109].
		 
		Повне судове рішення складено 25.07.2019.
		 
		Суддя Л.В. Трофімова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...