Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1140/2760/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; цивільного захисту; охорони праці.
Надіслано для оприлюднення: 25.07.2019. Зареєстровано: 26.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2019.
Дата набрання законної сили: 25.07.2019
Номер судового провадження: 852/5310/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		25 липня 2019 року м. Дніпросправа № 1140/2760/18
		Третій апеляційний адміністративний суд 
		у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
		 суддів: Суховарова А.В., Головко О.В., 
		розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року (суддя суду 1 інстанції Брегей Р.І.) в адміністративній справі за позовом фермерського господарства «Віват» до Управління Держпраці в Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
		ВСТАНОВИВ:
		Фермерське господарство «Віват» звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Кіровоградській області, в якому просило:
		- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Кіровоградській області про накладення штрафу від 03.10.2018 за № КР 2060/392/АВ/ТД-ФС в розмірі 111690,00 грн.
		Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року адміністративний позов задоволено. 
		Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці в Кіровоградській області від 03 жовтня 2018 року, якою накладено штраф у сумі 111690,00 грн. на фермерське господарство «Віват».
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що укладений між сторонами цивільно-правовий договір містить відомості про вид робіт та термін виконання, встановлено, що підрядник самостійно організовує виконання робіт і несе відповідальність за це, сторонами дотримано всіх встановлених правил. Фермерське господарство лише забезпечило можливість особі дистанційно виконувати роботу, надавши доступ до документів бухгалтерського обліку. 
		В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції
		норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
		В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ОСОБА_1 за період з березня 2017 року по липень 2018 року виконувала роботи по нарахуванню заробітної плати, складанню та наданню до контролюючих органів відповідних звітів, сплаті податків, проведенню розрахунків з контрагентами та інші роботи, які випливають з діяльності фермерського господарства «Віват». Згідно відомостей за травень, червень і липень 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 було нараховано та виплачено заробітну плату, що підтверджується її підписом. На думку скаржника, найманий працівник ОСОБА_1 фактично працювала у ФГ «Віват» без укладення трудового договору, таким чином позивач здійснив підміну трудових відносин на цивільно-правові.
		 
		Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу.
		Згідно з вимогами статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі наказу Управління Держпраці у Кіровоградській області від 04 вересня 2018 року № 1185 та направлення на проведення перевірки, враховуючи лист Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 30.08.2018 № 16112/05-02, головним державним інспектором Управління Держпраці у Кіровоградській області Коломійчук О.В., проведено інспекційне відвідування Фермерського господарства «Віват» у терміни з 11.09.2018 по 12.09.2018 щодо укладення трудових договорів та дотримання їх умов, виявлення неоформлених трудових відносин а.с. 36-.
		За результатами інспекційного відвідування складено акт № КР2060/392/АВ від 12.09.2018, в якому зафіксовано, зокрема, порушення ст. ст. 21, 24 КЗпП України щодо укладення трудових договорів.
		Голова Фермерського господарства «Віват» зазначив, що не має зауважень до акту № КР2060/392/АВ від 12.09.2018 (а.с. 14), але надав пояснення щодо договірних цивільно-правових відносин, які виникли між Фермерським господарством «Віват» та ОСОБА_1 впродовж березня 2017  липня 2018 років.
		Головним державним інспектором Коломійчук О.В. 12.09.2018 внесено припис № КР № 2060/392/АВ/П Фермерському господарству «Віват», яким зобовязано усунути порушення, зокрема, ч. 1 ст. 21, ч. 1, 2 ст. 24 КЗпП України, термін виконання припису встановлено до 12.10.2018.
		За результатами розгляду справи про застосування фінансових санкцій в порядку ст. 265 КЗпП України, прийнято постанову№ КР2060/392/АВ/ТД-ФС від 03 жовтня 2018 року про накладення штрафу в розмірі 111690,00 грн. на Фермерське господарство «Віват», за порушення вимог ст.21, ст. 24 КЗпП України, фактичний допуск до роботи без укладення трудового договору одного працівника  ОСОБА_1 .
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
		Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
		Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
		Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
		Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому Законом № 877-Vпорядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
		Зокрема, згідно частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V, органи Держпраці при проведення заходів державного нагляду (контролю), додержуються принципів державного нагляду (контролю); місця здійснення державного нагляду (контролю); вимог щодо врегулювання окремих питань виключно законами; обмеження у проведеннях заходів нагляду контролю в разі наявності конфлікту інтересів; трактування норм на корить суб`єкта господарювання у разі їх неоднозначного трактування; заборона на вилучення оригіналів документів та техніки; обов`язку збереження комерційної та конфіденційної таємниці; умов проведення планових заходів, розробки методики для визначення критерії ризику; право суб`єкта господарювання на ознайомлення з підставами заходу та отримання посвідчення (направлення) на проведення заходу; вимог до складення наказу, посвідчення (направлення) на проведення заходу та акту за результатами заходу; відповідальність посадових осіб органу державного нагляду (контролю); права суб`єктів господарювання; право на консультативні підтримку суб`єктів господарювання; громадський захист; оскарження рішень органів державного нагляду (контролю); та умови віднесення суб`єктів господарювання до незначного ступеня ризиків у разі не затвердження відповідних критеріїв розподілу.
		Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з пунктами 1, 7 «Положення про Державну службу України з питань праці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		Основні засади процедури здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю врегульовані «Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295).
		Відповідно до пункту 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
		З огляду на вищезазначені обставини, очевидним є те, що предметом перевірки позивача було питання дотримання вимог законодавства про працю, в даному випадку оформлення трудових відносин з найманими працівниками та порушення іншого трудового законодавства.
		Законодавством визначено фінансові санкції для роботодавців за порушення в оформленні трудових відносин з працівниками.
		Аналізуючи доводи скаржника стосовно протиправності постанови № КР2060/392/АВ/ТД-ФС від 03 жовтня 2018 року щодо накладення на позивача штрафу у сумі 111690,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
		Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.
		Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
		Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
		Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
		При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.
		Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
		Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
		За змістом статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
		Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою  сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).
		Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.
		Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
		Пунктом 3 Порядку № 509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.
		Приписами пункту 8 Порядку № 590 визначено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.
		Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.
		Обставини, які б свідчили про порушення суб`єктом владних повноважень вимог чинного законодавства при проведенні перевірки додержання позивачем законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування ні судом першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду не встановлено. 
		Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є наявність ознак трудових правовідносин між Фермерським господарством «Віват» та ОСОБА_1 .
		Слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
		Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
		З наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
		Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, оскаржувана постанова № КР2060/392/АВ/ТД-ФС від 03 жовтня 2018 року винесена відповідачем за неналежне оформлення трудових відносин позивача з фізичними особами, зокрема, ОСОБА_1 .
		Так, апеляційним судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між Фермерським господарством «Віват» та ОСОБА_1 укладалися цивільно-правові договори: від 14 травня 2018 року (а.с. 20), від 12 червня 2018 року (а.с. 16), від 14 липня 2018 року (а.с. 18). Пунктами 6.1 та 6.2 встановлено терміни дії договорів по чотири дні з моменту укладення, з можливістю продовження на термін до трьох місяців. 
		Згідно пункту 1 договорів Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується, на свій страх і ризик, виконати роботи (надати послуги): провести нарахування зарплати, скласти та надати до контролюючих органів відповідні звіти, провести сплату податків, провести розрахунки з контрагентами та інші роботи, які випливають з діяльності господарства. Замовник зобов`язується вчасно приймати виконані роботи та оплачувати їх. Вартість послуг Виконавця становить 1000 грн.
		Згідно пункту 1.3 вказаних договорів здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом приймання наданих послуг із зазначенням об`єму наданих послуг, розміру грошових коштів, що підлягає сплаті, що підписується повноважними представниками сторін протягом 3 робочих днів після фактичного надання послуг. В Акті фіксується остаточний розмір винагороди Виконавця за надані ним послуги.
		Так, 17 травня 2018 року, 15 червня 2018 року, 17 липня 2018 року між Фермерським господарством «Віват» (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) складені акти виконаних робіт (надання послуг), зокрема: проведено нарахування зарплати, складено та надано до контролюючих органів відповідні звіти, проведено сплату податків, проведено розрахунки з контрагентами та інші роботи, які випливають з діяльності господарства передбачені договорами від 14 травня 2018 року (а.с. 20), від 12 червня 2018 року (а.с. 16), від 14 липня 2018 року (а.с. 18). Вартість послуг виконавця становить 1000,00 грн.
		Тобто, з аналізу вищезазначених обставин вбачається, що відносини з працівником ОСОБА_1 , яка фактично здійснювала роботу бухгалтера оформлені шляхом укладення цивільно-правового договору. При цьому, за своїм характером такі роботи фактично є трудовими, оскільки не містять конкретних фізичних величин або ж об`ємів робіт.
		За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що замовник забезпечив можливість особі дистанційно виконати роботу, надавши доступ до документів бухгалтерського обліку, оскільки позивачем в порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України було допущено працівника ОСОБА_1 до роботи бухгалтером без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
		Відповідно до частин першої та другої статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
		Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
		Оскільки, у вищезазначених цивільно-правових договорах не зазначено, який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання, відсутні відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавець замовникові, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик, не встановлена база оподаткування винагороди в договорі, а сума винагороди є різною у платіжних відомостях та актах виконаних робіт, колегія суддів доходить висновку, що наявні у справі докази, свідчать про доведеність факту виконання трудових обов`язків ОСОБА_1 , без укладення трудового договору та без повідомлення ДФС України про прийняття працівника на роботу, що вказує на порушення вимог законодавства про працю, зокрема статті 24 КЗпП України, за що встановлена відповідальність згідно з абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України.
		Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була викладена Верховним Судом у постановах від 04 липня 2018 року у справі №820/1432/17 та 26 вересня 2018 року у справі №822/723/17.
		Отже, колегія суддів доходить висновку, що постанова контролюючого органу № КР2060/392/АВ/ТД-ФС від 03 жовтня 2018 року про накладення на позивача штрафу в сумі 111690,00 гривень щодо допуску до роботи фізичної особи ОСОБА_1 , без укладення трудового договору, оформлення наказу чи розпорядження власника, є правомірною та не підлягає скасуванню.
		На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не повно встановлено обставини у справі та не надано належної оцінки встановленим обставинам, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції щодо задоволення позову та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.
		Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321,322, 327, 329 КАС України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Управління Держпраці в Кіровоградській області - задовольнити.
		Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року в адміністративній справі за позовом фермерського господарства «Віват» до Управління Держпраці в Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови - скасувати та прийняти нову постанову.
		У задоволенні позову фермерського господарства «Віват» до Управління Держпраці в Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови  відмовити.
		Постанова набирає законної сили з 25.07.2019 та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду. 
		Головуючий - суддяТ.І. Ясенова 
		 
		 суддяА.В. Суховаров 
		 
		 суддяО.В. Головко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...