Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/7991/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна.
Надіслано для оприлюднення: 25.07.2019. Зареєстровано: 26.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2019.

Номер судового провадження: 1-кс/758/3181/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12013110060002990

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Подільський районний суд міста Києва
		 
		Справа № 758/7991/19 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		25 липня 2019 року                                    місто Київ
		 
		 
		 
		 
		 
		Слідчий суддя  суддя Подільського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: прокурора ОСОБА_4 , представника власників майна  адвоката ОСОБА_5 , власника майна (третя особа, щодо майна якої вирішується питання)  ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві клопотання прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими управління спеціальних розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 
		про арешт майна у кримінальному провадженні № 12013110060002990 від 02.04.2013 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст.209, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 364, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1, ч. 1 ст. 382 КК України, -
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Прокурор відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими управління спеціальних розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , як прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні, звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, яке обґрунтовано тим, що в провадженні третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України знаходиться кримінальне провадження № 12013110060002990 від 02.04.2013 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 364, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1, ч. 1 ст. 382 КК України. Під час цього розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на майно із забороною відчуження на нерухоме майно, яке належить на праві власності: 1) ОСОБА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 : - АДРЕСА_1 , гараж НОМЕР_2 (13,5 м2); - АДРЕСА_2 (59,4 м2); - АДРЕСА_3 (58,8 м2); - АДРЕСА_4 ; 2) ОСОБА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 : - АДРЕСА_1 , гараж НОМЕР_4 (13,5 м2); - АДРЕСА_1 , гараж НОМЕР_5 (13,5 м2); - АДРЕСА_5 (67,6 м2); - АДРЕСА_6 (68,5 м2). Зазначає, що в ході досудового розслідування встановлено, що у 2011 р. Голова Вищого господарського суду України ОСОБА_9 у змові з іншими суддями та працівниками господарських судів України, арбітражними керуючими створили стійке ієрархічне об`єднання, до якого в різний період часу залучили окремих суддів та керівників господарських судів України, працівників апарату цих судів, адвокатів, арбітражних керуючих, оцінювачів, службових осіб товарних бірж, членів сім`ї та інших близьких осіб, члени якого та структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувались для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, пов`язаних з систематичним отриманням неправомірної вигоди, незаконного збагачення, заволодіння державним та іншим майном, шляхом постановлення суддями господарських судів України неправосудних рішень, тиску на суддів з метою схилення їх до винесення таких рішень, втручання в автоматизовану систему документообігу суду з метою розподілення господарських справ та потрібного суддю та подальшої легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, а також здійснювали керівництво та координацію злочинної діяльності інших осіб, забезпечували функціонування як самої організації, так і інших злочинних груп. Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_9 , отримавши за вищевказаних обставин незаконно матеріальну винагороду в особливо великих розмірах у вигляді готівкових коштів, реалізуючи свій злочинний план, погоджений з усіма членами злочинної організації, з метою подальшої легалізації грошових коштів, отриманих злочинним шляхом, придбав елітне нерухоме майно житлового та комерційного призначення на території України, особливо в Київській та Донецькій областях, а також в інших країнах Європи, для отримання грошових прибутків від їх використання, у т.ч. здачі в оренду. Переслідуючи мету приховати наявні грошові кошти незаконного походження, ОСОБА_9 залучив до чинення легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом осіб, з якими у нього вже склались довірчі стосунки та які, у свою чергу, не були пов`язані з ним близькими родинними стосунками, а отже не повинен вносити до своєї декларації про майновий стан відомості про ці доході, витрати та наявне нерухоме майно, цінності, корпоративні права тощо. Органом досудового розслідування встановлено, що до кола цих осіб ОСОБА_9 було залучено таких осіб: ОСОБА_10 , а також членів сім`ї ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та їх батьків ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 та інших невстановлених на цей час осіб, які увійшли до створення злочинної організації та мали виконати злочинні ролі щодо легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом, за рахунок придбання від свого імені нерухомого та рухомого майна за грошові кошти, здобуті ОСОБА_9 злочинним шляхом. Стверджує, що ОСОБА_9 , використовуючи даних членів злочинної організації, які діяли спільно та погоджено для осягнення спільної мети, вчинив легалізацію доходів, отриманих злочинним шляхом, та став фактичним власником вказаного нерухомого майна на загальну суму 63789663 грн., право власності на яке було оформлено на підставних осіб  вказаних членів злочинної організації. Продовжуючи реалізацію злочинного плату, з метою приховування фактичного власника об`єктів нерухомості, ОСОБА_9 прийняв рішення про залучення наближених до нього та членів злочинної організації осіб з числа близьких родичів, зокрема батьків дружини ОСОБА_10  ОСОБА_8 та ОСОБА_6 . Переслідуючи на меті забезпечення контролю над належним йому вказаним нерухомим майном, яке формально було оформлено на вказаних поставних осіб, ОСОБА_9 прийняв рішення про подальше оформлення права власності від членів злочинної організації та близьких родичів на наближених осіб, які не були повідомлені про злочинні наміри ОСОБА_9 та інших членів злочинної організації і не володіли інформацією про злочинні наміри ОСОБА_9 та інших членів злочинної організації і не володіли інформацією про злочинне походження грошових коштів, за рахунок яких були придбані об`єкти нерухомого майна. На виконання злочинних намірів ОСОБА_9 , членами злочинної організації було забезпечено документальне оформлення переходу права власності, в т.ч. і на зазначені в клопотанні об`єкти нерухомості ОСОБА_12 та ОСОБА_6 . В ході досудового розслідування встановлено, що отримані ОСОБА_8 та ОСОБА_6 доходи не дозволяли придбати їм вказане майно. Вказані об`єкти нерухомості визнані речовими доказами. З метою виконання мети арешту майна у кримінальному провадженні, визначених у ч.2 ст.170 КПК України, просить накласти арешт на вказане майно. 
		В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 , що входить в групу прокурорів у даному кримінальному провадженні, підтримав клопотання в повному обсязі, просив його задовольнити з підстав, наведених в ньому. Пояснив, що матеріали досудового розслідування щодо підозрюваних ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_17 виділені вищевказаного кримінального провадження в окремі кримінальні провадження, за якими проводиться досудове розслідування, і в межах тих кримінальних проваджень прокурор не звертався з клопотанням про накладення арешту. Дане кримінальне провадження, в межах якого подається клопотання, на теперішній час є фактовим, жодній особі повідомлення про підозру в ньому не пред`явлено. Додав, що при постановленні слідчим суддею ухвали від 30.05.2019 р. про скасування арешту майна ОСОБА_18 та ОСОБА_8 не був врахований висновок аналітичного дослідження від 06.06.2019 р., проведений спеціалістом відділу криміналістичного супроводження досудового розслідування, яким було проаналізовано доходи вказаних осіб. Додав, що вказане в клопотанні майно відповідає ознакам речових доказів за критерієм «об`єкт кримінального правопорушення». 
		Представник власників майна  адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та просив відмовити в його задоволенні або повернути, посилаючись на його безпідставність та незаснованість на законі. Надав письмові заперечення, в яких посилається на те, що слідчим суддею Подільського районного суду м.Києва ухвалою від 30.05.2019 р. вже був скасований арешт на майно ОСОБА_13 та ОСОБА_19 , накладений ухвалою слідчого судді від 09.10.2018 р. за результатом розгляду аналогічного клопотання слідчого ГПУ про накладення арешту. Стверджує, що в даному судовому провадженні прокурор просить накласти арешт на майно вказаних осіб з підстав, які вже були предметом судового розгляду та визнані судом необґрунтованими. Вказане в клопотанні майно ОСОБА_6 та ОСОБА_8 набуто ними за рахунок власних коштів, які мають законне джерело походження. Підтверджуючі документи щодо джерела походження коштів, сплачених ОСОБА_8 та ОСОБА_6 за дане майно, свідчить про невідповідність цього майна критеріям речових доказів. Кклопотання прокурора не містить жодного конкретного доказу про придбання належного ОСОБА_8 та ОСОБА_6 майна за рахунок коштів, нібито здобутих незаконним шляхом. Дане майно не може бути предметом конфіскації, спеціальної конфіскації та забезпечення цивільного позову, оскільки ОСОБА_8 та ОСОБА_13 не є підозрюваними у даному кримінальному провадженні. Вважає, що арешт вказаного в клопотанні майна буде суперечити загальним правилам застосування заходів забезпечення кримінального провадження, порушуватиме Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, Конституцію України. Доводи клопотання про набуття фігурантами справи коштів у незаконний спосіб та факти нібито передання ОСОБА_8 та ОСОБА_6 коштів для купівлі вказаного в клопотанні нерухомого майна є лише припущенням слідства. 
		В судовому засіданні третя особа, щодо майна якої вирішується питання (власник майна), заперечувала проти задоволення клопотання, мотивуючи тим, що протягом тривалого часу вона має офіційний дохід від трудової та підприємницької діяльності, який на законних підставах дозволяв їй придбати вказане в клопотанні майно. 
		Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши надані сторонами документи, слідчий суддя дійшов таких висновків.
		Встановлено, що в провадженні третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України перебуває кримінальне провадження № 12013110060002990, яке було розпочате 02.04.2013 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.4 КК України за заявою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо шахрайського заволодіння майном банку, що перебувало в іпотеці, шляхом продажу арбітражним керуючим ОСОБА_20 через товарну біржу по значно заниженій вартості. 
		Як вбачається з наданого витягу з ЄРДР, зі вказаного часу в межах даного кримінального провадження вносились відомості про інші епізоди кримінальних правопорушень, за окремим з них провадження закривалось на підставі ст.284 ч.1 п.2 КПК України (відсутність складу злочину). 
		Постановою заступника начальника третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань ГПУ ОСОБА_21 від 11.09.2018 р. в якості речових доказів у даному кримінальному провадженні визнано нерухоме майно (за переліком) як таке, що отримане ОСОБА_9 незаконним шляхом, в т.ч. і на вищевказане в клопотанні прокурора майно ОСОБА_6 та ОСОБА_8 
		02.10. 2018 р. у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.27. ч.5, 375 ч.2; 190 ч.4, 255 ч.1, 376 ч.2, 376-1 ч.2, 368 ч.4, 209 ч.3, 368-ч.2 КК України.
		16.10.2018 р. у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_10 , його дії кваліфіковані за ст.ст.190 ч.4, 255 ч.1, 209 ч.3 КК України.
		30.01.2019 р. у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_16 та ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ст.255 ч.1, 209 ч.3 КК України.
		15.02.2019 р. у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ст.255 ч.1, 209 ч.3 КК України, ОСОБА_17 .
		Згідно постанови прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 від 04.03.2019 р. виділені з даного кримінального провадження в окреме провадження матеріали досудового розслідування стосовно підозрюваних ОСОБА_14 та ОСОБА_17 , які підозрюються у вчиненні злочинів за ст.ст.255 ч.1, 209 ч.3 КК України.
		В судовому засіданні прокурором підтверджено то, що стосовно підозрюваних ОСОБА_9 та ОСОБА_10 матеріали досудового розслідування з кримінального провадження № 12013110060002990 також виділені в самостійні провадження в 2019 р.
		Як вбачається з наданого витягу з ЄРДР, підозрюваних у кримінальному провадженні 12013110060002990 на час розгляду клопотання про арешт майна немає. Прокурор підтвердив цю обставину в судовому засіданні.
		Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що за кримінальним провадженням № 12013110060002990, в межах якого подається клопотання про арешт майна, осіб, що мають статус підозрюваного у даному кримінальному провадженні, немає.
		Судом встановлено, що в жовтні 2018 р. старший слідчої групи  заступник третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань ГПУ ОСОБА_21 , за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , в межах вищевказаного кримінального провадження звертався до слідчого судді Подільського районного суду м.Києва з клопотанням про накладення арешту ряду фізичних осіб, в т.ч. і на зазначене в теперішньому клопотанні нерухоме майно ОСОБА_22 та ОСОБА_8 .
		Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м.Києва від 09.10.2018 р. клопотання слідчого було задоволено та накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_6 та ОСОБА_8 (справа № 758/13006/18). Як вбачається з вищевказаної ухвали, арешт накладений на дане майно як таке, що відповідає ознакам речових доказів.
		Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м.Києва від 30.05.2019 р. було задоволено клопотання адвоката ОСОБА_23 , що діяв як представник власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , про скасування арешту майна, яке на праві власності належить даним особами, а саме:  ОСОБА_6 (РНОКП: НОМЕР_1 : - АДРЕСА_1 , гараж НОМЕР_2 (13,5 м2); - АДРЕСА_2 (59,4 м2); - АДРЕСА_3 (58,8 м2);- АДРЕСА_4 ; ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_3 : - АДРЕСА_1 , гараж НОМЕР_4 (13,5 м2); - АДРЕСА_1 , гараж НОМЕР_5 (13,5 м2); - АДРЕСА_5 (67,6 м2); - АДРЕСА_6 (68,5 м2) (справа № 758/463/19).
		В клопотанні, що розглядається в даному судовому провадженні, прокурор просить накласти арешт на зазначене вище майно ОСОБА_6 та ОСОБА_8 як майно третіх осіб у кримінальному провадженні.
		Пунктом 7 ч. 1ст. 131 КПК Українипередбачено, що заходами забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
		Відповідно до ч. 1ст. 131 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
		Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. 
		Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. 
		Звертаючись з новим клопотанням про накладення арешту на вищевказане майно, прокурор зазначає всі чотири мети арешту на майно ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , визначені ст.170 ч.2 КПК України.
		Частиною2ст. 170 КПК Українипередбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
		Перевіряючи доводи прокурора на обгрунтування накладення арешту на майно ОСОБА_6 та ОСОБА_8 з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, слід зазначити, що надані ним копії цивільних позовів (том 2 арк.спр.236-266) подані в межах інших кримінальних проваджень (інший номер), а тому не стосуються кримінального провадження № 12013110060002990. Крім того, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не є підозрюваними у даному кримінальному провадженні, а тому згідно норм чинного цивільного законодавства не відповідають своїм майном за шкоду, заподіяну злочинами, досудове розслідування яких проводиться в межах даного кримінального провадження.
		А відтак, слідчий суддя не приймає до уваги доводи сторони обвинувачення в цій частині.
		У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
		Перевіряючи твердження прокурора про накладення арешту на майно даних фізичних осіб для забезпечення конфіскації майна як виду покарання, слідчий суддя не приймає їх до уваги, оскільки на підставі ст.59 ч.1 КК України конфіскації підлягає майно лише засудженого, яким може бути обвинувачений після проголошення йому обвинувального вироку. Оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не є обвинуваченими у даному кримінальному провадженні на час розгляду клопотання, то правових підстав для накладення арешту майна осіб з цією метою немає.
		Частинами 4, 5, 6 ст. 170 КПК Українипередбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України.
		Перевіряючи доводи прокурора про необхідність накладення арешту майна ОСОБА_6 та ОСОБА_8 з метою забезпечення спеціальної конфіскації, слід зазначити, що відповідно до статті 96-1 КК України визначені випадки застосування спеціальної конфіскації. 
		Подаючи вказане клопотання, сторона обвинувачення зазначає про те, що у органу досудового розслідування є підстави вважати майно третіх осіб - ОСОБА_6 та ОСОБА_8 таким, що отримано внаслідок вчинення злочинів підозрюваним ОСОБА_9 та близьких до нього осіб, а тому може підлягати спеціальній конфіскації. 
		Між тим, в судовому засіданні достеменно встановлено, що досудове розслідування щодо вчинення злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , вже були раніше виділені у самостійні кримінальні провадження, досудове розслідування за якими на теперішній час проводиться третім слідчим відділом управління спеціальних розслідувань ГПУ. 
		Прокурором в судовому засіданні повідомлено, що в межах цих нових кримінальних проваджень клопотання про арешт майна ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не подавалось.
		В судовому засіданні встановлено, що кримінальне провадження № 12013110060002990 розслідується ще з 02.04.2013 р., є фактовим (підозрюваних в ньому немає), а на теперішній час злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_9 та інші вищевказані особи, з якими, за твердженнями сторони обвинувачення, пов`язується придбання майна ОСОБА_6 і ОСОБА_8 незаконним шляхом, розслідуються в інших кримінальних провадженнях. А відтак, на час розгляду клопотання прокурора відсутні обгрунтовані та достатні підстави вважати, що майно даних осіб, як третіх осіб у кримінальному провадженні, може підлягати спеціальній конфіскації в межах кримінального провадження саме під № 12013110060002990, тобто в межах якого і подається клопотання прокурором. 
		В зв`язку з чим, слідчий суддя вважає, що обставин, з якими закон пов`язує накладення арешту на майно ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , які є третіми особами у кримінальному провадженні, з метою забезпечення спеціальної конфіскації саме у кримінальному провадженні № 12013110060002990, немає. 
		Обґрунтовуючи клопотання, прокурор зазначав, що арешт на нерухоме майно ОСОБА_6 та ОСОБА_8 необхідно накласти з метою збереження речових доказів.
		Перевіряючи доводи прокурора в цій частині, слідчий суддя виходить з такого. 
		У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу(ч. 3ст. 170 КПК України).
		Відповідно до ч. 1ст. 98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		Як було зазначено раніше, досудове розслідування злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_9 , в т.ч. і за ст.209 ч.3 КК України, та інші особи, з якими, за твердженнями сторони обвинувачення, пов`язано незаконне придбання майна ОСОБА_6 і ОСОБА_8 , та яким пред`являлась ще в 2018 р. підозра саме в межах кримінального провадження № 12013110060002990, з 2019 р. проводиться по інших кримінальних провадженнях. А відтак, версія органу досудового розслідування про те, що вказане в клопотанні нерухоме майно ОСОБА_6 та ОСОБА_8 є об`єктом кримінального правопорушення підозрюваних ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 підлягає перевірці та встановленню обставин, які підлягають згідно ст.91 КПК України доказуванню, в межах даних нових кримінальних проваджень.
		Як вбачається з наданих документів, вищевказане нерухоме майно, на яке сторона обвинувачення знову просить накласти арешт, визнавалось речовими доказами та арештовувалось як речові докази в жовтні 2018 р. після пред`явлення підозри ОСОБА_9 та ОСОБА_10 саме в межах кримінального провадження № 12013110060002990 від 02.04.2013 р. А тому, накладення арешту на дане майно в межах цього провадження виправдовувало втручання у права та свободи власників, але було подано слідчим, а не прокурором, як передбачено для третіх осіб у кримінальному провадженні ст.64-2 ч.2 КПК України. 
		Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що в судовому засіданні прокурором не доведено необхідність накладення арешту на вищевказане майно у кримінальному провадженні 12013110060002990, в межах якого сторона обвинувачення просить накласти арешт.
		Доводи адвоката стосовно того, що сума доходів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 свідчить про законне джерело їх доходів для придбання вказаного в клопотанні нерухомого майна не є предметом розгляду у даному судовому засіданні, оскільки слідчий суддя вважає, що дані обставини підлягають перевірці на досудовому розслідуванні, а тому не приймає їх до уваги. Слідчий суддя також не приймає до уваги твердження представника власників майна про встановлення факту достатності витрат ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на придбання нерухомості ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м.Києва від 30.05.2019 р. при скасуванні арешту, накладеного на нього ухвалою від 09.10.2018 р., оскільки ця ухвала не має преюдиційного значення для розгляду клопотання. Тому слідчий суддя також не приймає до уваги і надані представником власників майна документів щодо розміру отриманих його довірителями доходів.
		Суд також не приймає до уваги як доказ не співмірності отриманих ОСОБА_6 та ОСОБА_8 доходів на витрат на придбання нерухомого майна долучений до клопотання висновок аналітичного дослідження від 06.06.2019 р., проведений спеціалістом відділу криміналістичного супроводження досудового розслідування та інформаційно-аналітичної роботи управління спеціальних розслідувань ГПУ, оскільки він не є процесуальним джерелом доказів, перелік яких встановлений ст.84 ч.2 КК України.
		Постановляючи ухвалу, слідчим суддею враховано, що відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
		Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).
		Право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ утручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.
		Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених конвенцією прав, відповідно до ст.13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.
		На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені в ст.41 Конституції, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.
		Спеціальні підстави законного обмеження особи в реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання в право мирного володіння майном.
		Відповідно до ст.16 ч.1 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Оцінюючи в сукупності надані сторонами кримінального провадження докази, а також ураховуючи недоведеність прокурором необхідність накладення арешту на вищевказане майно у кримінальному провадженні 12013110060002990, в межах якого сторона обвинувачення просить накласти арешт, наслідки арешту майна для третіх осіб у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, застосування такого виду заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, слідчий суддя за поданими прокурором матеріалами є неможливим.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 16, 170-173, 309 КПК України, -
		 
		УХВАЛИВ:
		Відмовити в клопотанні прокурора відділуорганізації іпроцесуального керівництвадосудовим розслідуванням,яке здійснюєтьсяслідчими управлінняспеціальних розслідуваньДепартаменту організаціїі процесуальногокерівництва досудовимрозслідуванням кримінальнихправопорушень,підслідних Державномубюро розслідувань,нагляду задодержанням законівйого оперативнимипідрозділами тапідтримання публічногообвинувачення увідповідних провадженняхГенеральної прокуратуриУкраїни ОСОБА_7 про арештмайна ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в межахкримінального провадження № 12013110060002990 від 02.04.2013 р.
		Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
		 
		  Cлідчий суддя Подільського  районного суду м. Києва  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...