Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 361/1484/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); В порядку ЦПК України.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.07.2019.
Дата набрання законної сили: 10.07.2019
Номер судового провадження: 61-6126ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		10 липня 2019 року
		місто Київ
		 
		справа № 361/1484/16-ц
		провадження № 61-6126св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Ступак О. В.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		третя особа - орган опіки та піклування Броварської районної державної адміністрації Київської області,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2016 року у складі судді Сердинського В. С. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Сліпченка О. І., Гуля В. В., 
		ВСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Стислий виклад позиції позивача
		ОСОБА_1 у березні 2016 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки і піклування Броварської районної державної адміністрації Київської області, про зміну розміру аліментів на утримання дитини та позбавлення батьківських прав.
		Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що вона та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з народження проживає разом з матір`ю на АДРЕСА_1 та перебуває на її утриманні. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2015 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі 600, 00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття та аліменти в розмірі 300, 00 грн на утримання позивача до досягнення дитиною трирічного віку. Посилаючись на те, що у дитини діагностували захворювання тазостегнових суглобів, яке потребує лікування, а відповідно, і витрат, просила змінити розмір стягуваних за рішенням суду аліментів на дитину до 3 000, 00 грн. Крім того, просила суд позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , посилаючись на ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків з 2015 року.
		Стислий виклад заперечень відповідача
		Відзив на позов не надходив.
		Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
		Справа розглядалась судами неодноразово.
		Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2015 року, а саме стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 000, 00 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав щодо дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що ОСОБА_2 вихованням малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не займається, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, інтересу до дочки не виявляє, будь-якої допомоги на утримання дитини не надає, з дитиною взагалі не спілкується, не дбає про її нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не цікавиться життям дочки, не відвідує її. З урахуванням стану здоров`я малолітньої дитини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині зміни розміру аліментів та стягнення з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 3 000, 00 грн щомісячно на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_2  року до ІНФОРМАЦІЯ_4  року .
		Рішенням Апеляційного суду Київської області від 21 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2016 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Київської області від 21 вересня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що, ухвалюючи рішення про відмову в позові в частині збільшення розміру аліментів на утримання дитини, апеляційний суд надані сторонами докази належним чином не перевірив та не взяв до уваги доводи ОСОБА_1 щодо матеріального стану відповідача, у зв`язку з чим фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не встановив.
		Ухвалюючи рішення про відмову в позові в частині вирішення питання про позбавлення батьківських прав, апеляційний суд не врахував висновок органу опіки та піклування Броварської районної державної адміністрації від 11 серпня 2015 року № 1295/01-12 про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача стосовно малолітньої дочки та передчасно дійшов висновку про відсутність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, не взявши до уваги доводи позивача про свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками щодо спілкування та виховання дитини, а також щодо забезпечення належного рівня життя для дитини.
		Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2016 року залишено без змін.
		Апеляційний суд, аналізуючи зібрані у справі докази у сукупності та взявши до уваги витрати платника аліментів, зокрема, подорожі до різних країн та останні зміни законодавства, якими мінімальний розмір аліментів збільшено й у 2017 році на дитину до 6 років мінімальний розмір аліментів становитиме 713, 00 грн на місяць, вважав правильним висновок суду першої інстанції про те, що в межах цього спору позивачем доведено, що після ухвалення судового рішення про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, погіршився стан здоров`я дитини, змінилось матеріальне становище позивача, що відповідно до статті 192 СК України є підставою для зміни розміру аліментів, визначених рішенням суду.
		Апеляційний суд також дійшов висновку, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання дитини, не піклується про її духовний та фізичний розвиток, а тому має бути позбавлений батьківських прав.
		ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у грудні 2017 року, ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга обґрунтовується тим, що заявник не був належним чином сповіщений про розгляд справи у суді першої інстанції, у зв`язку з чим був позбавлений можливості брати участь у розгляді справи, знайомитися з матеріалами справи, подавати докази, заперечення, заявляти клопотання тощо. Збільшуючи розмір аліментів на малолітню дитину, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що позивач не надала доказів на обґрунтування позовних вимог, зокрема у матеріалах справи відсутні висновки лікарських комісій про необхідність додаткового лікування дитини. Суди дійшли помилкового висновку про те, що заявник здатний сплачувати аліменти у більшому розмірі та у твердій грошовій сумі, оскільки матеріалами справи не підтверджено зміни матеріального або сімейного стану ОСОБА_2 Висновки про те, що він ухиляється від виконання обов`язків з виховання дитини заявник вважає голослівними та такими, що нічим не підтверджуються, позбавлення батьківських прав є виключною мірою та крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		ОСОБА_1 просила касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, оскаржувані судові рішення залишити без змін, вважаючи касаційну скаргу необґрунтованою, безпідставною та надуманою.
		ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
		Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2018 року відкрито касаційне провадження, ухвалою від 26 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року) та статті 263 ЦПК України, згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
		Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що сторони у справі є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір`ю у квартирі АДРЕСА_2 .
		Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2015 року у справі № 361/709/105-ц з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дочки у розмірі 600, 00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття та аліменти в розмірі 300, 00 грн щомісячно на утримання позивача до досягнення дитиною трирічного віку.
		Згідно з даними медичної картки ОСОБА_3 та виписки з картки амбулаторного хворого від 17 лютого 2016 року № 14/22 малолітня дитина потребує додаткового лікування, оскільки має захворювання тазостегнових суглобів. У зв`язку з цим дитині рекомендовано лікувально-оздоровча фізкультура, масаж, ортопедичне взуття та інші профілактичні заходи.
		Відповідно до довідки Броварського районного відділу ДМС України в Київській області від 23 липня 2015 року № 3460/1, відповідно до відповіді ВАДР ГУ ДМС України в Одеській області від 23 липня 2015 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою місця реєстрації батька: АДРЕСА_3 , не зареєстрована.
		Згідно з листом начальника Броварського МВ Головного управління МВС України в Київській області від 22 січня 2015 року № М-34 опитати відповідача ОСОБА_2 з приводу того, що він не бере участі у вихованні спільної з позивачем ОСОБА_1 дочки, не виявилося можливим, оскільки він є громадянином іншої держави та перебуває на її території.
		Виконавчим комітетом Семиполківської сільської ради Броварського району Київської області 22 січня 2015 року прийнято рішення № 2 про порушення клопотання перед Службою у справах дітей та сім`ї Броварської районної державної адміністрації щодо прийняття рішення про звернення до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , 1984 року народження, громадянина Російської Федерації, який зареєстрований та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_3 , стосовно його малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такого, що самоусунувся від виховання та матеріального утримання дочки.
		Згідно з висновком від 11 серпня 2015 року № 1295/01-12 орган опіки і піклування Броварської районної державної адміністрації Київської області вважає за доцільне позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі щодо позбавлення батьківських прав
		Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
		Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
		Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України 
		«Про охорону дитинства»).
		Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
		Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
		Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
		Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
		Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
		Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
		Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
		Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
		Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням батьківських обов`язків.
		Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
		Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» 
		від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).
		У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
		Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
		Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
		Як роз`яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
		Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні беззаперечні та достатні докази, які б свідчили про винну та свідому поведінку ОСОБА_2 щодо ухилення від участі у вихованні дочки, про умисне і свідоме нехтування обов`язками батька, суди першої та апеляційної інстанцій зробили необґрунтовані висновки про наявність правових підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, що ґрунтуються на припущеннях, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині підлягають скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
		Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі щодо збільшення розміру аліментів
		Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, а також інші обставини, що мають істотне значення.
		Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
		Отримувати збільшений розмір аліментів - це право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.
		Згідно з частинами восьмою, дев`ятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
		Відповідно до частини другої статті 27 Конвенції про права дитини батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
		Суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши, що дочка ОСОБА_2 має захворювання, потребує додаткового лікування, зробили обґрунтовані висновки про наявність правових підстав для збільшення розміру аліментних платежів на користь дитини, що відповідає її найкращим інтересам, а тому доводи касаційної скарги в цій частині підлягають відхиленню, оскільки не спростували висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, що це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважаються: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		Зробивши висновок про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права від час вирішення позовних вимог про позбавлення батьківських прав, Верховний Суд скасовує оскаржувані судові рішення в цій частині з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову. В іншій частині оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягають залишенню без змін.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року у частині вирішення позовних вимог про позбавлення батьківських прав скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовити.
		В іншій частині заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                     О. В. Ступак
		 
		 
		Судді                                                                                                              І. Ю. Гулейков
		 
		 
		А. С. Олійник
		 
		 
		С. О. Погрібний
		 
		 
		В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...