Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/16268/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 26.07.2019. Зареєстровано: 28.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2019.
Дата набрання законної сили: 26.08.2019
Номер судового провадження: 2/520/5091/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Справа № 520/16268/19
		Провадження № 2/520/5091/19
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		24.07.2019 року                                                                         м. Одеса
		 
		Київський районний суд м. Одеси в складі:
		головуючого судді Літвінової І.А.
		секретар суду  - Молодов В.С.
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 520/16268/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту недостовірності розповсюджуваної інформації, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		В провадження Київського районного суду м. Одеса надійшла позовна заява від імені ОСОБА_1 з вимогами визнати інформацію (відомості), яка була розповсюджена в мережі Інтернет за наступним посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що порушує особисті немайнові права на повагу до честі, гідності та ділової репутації та порочить ділову репутацію ОСОБА_1 й встановити факт недостовірності розповсюджуваної інформації та спростувати недостовірну інформацію щодо: участі у попередній змові групою осіб щодо продажу піску у порядку публічної закупівлі; притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, зокрема, за вчинення корупційних правопорушень; призначення ОСОБА_1 на посаду державного секретаря Міністерства внутрішніх справ України без проведення конкурсу на посаду.
		 
		Позивач зазначає, що 15 квітня 2019 року на сайті «Інфопорт» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2/ автором « ОСОБА_3 » (Відповідач) було опубліковано статтю під назвою (мовою оригіналу, авторську орфографію збережено): «ІНФОРМАЦІЯ_3», яка містить неправдиву інформацію стосовно позивача.
		 
		Так, в матеріалі міститься наступна неправдива інформація (мовою оригіналу): «ОСОБА_1 - молодой и перспективный госслужащий, который стал известен общественности благодаря скандальному делу о коррупционной распродаже строительного песка, находившегося на хранении в хоз-структуре МВД (ГП «Спецсервис»).
		 
		Правоохранители узнали о готовящейся сделке по незаконной продаже песка в ходе следственных мероприятий - они «прослушивали», что происходит в кабинете ОСОБА_4 . Позднее фрагменты этой «прослушки» попали в интернет. Среди них есть и оживленная дискуссия ОСОБА_4 с директором «Спецсервиса» ОСОБА_7 и (на тот момент) начальником Департамента финансового обеспечения МВД ОСОБА_1 о том, как выгод-нее продать 2,4 миллиона тонн песка, который ранее был передан в МВД для хранения и последующей реализации Бориспольской налоговой инспекцией.
		Откуда у налоговой взялся этот песок, история умалчивает. Видимо, кто-то добыл, но не заплатил налоги, и песок конфисковали. Затем конфискованный товар нужно было как-то продать, но вместо того, чтобы толкнуть его на аукционе, налоговая передала его в МВД (под ответственность «Спец-сервиса»).
		ОСОБА_4, ОСОБА_7 и ОСОБА_1 порешили продавать песок фирме-прокладке «СтройМаркетГрупп» по 8 гривен за тонну, которая затем пере-продавала его уже коммерческим структурам по цене от 18 гривен за тонну. Таким образом, «концессионеры» рассчитывали выручить за весь объем песка от 24 миллионов гривен (а цены то росли). ОСОБА_1 непосредственно участвовал в этом деле, предложил схему перепродажи и считал барыши, которые получат все участники схемы…»
		«…Так, нового заместителя министра внутренних дел ОСОБА_1 назначили в обход открытого конкурса, таким же образом - без конкурса и без отбора на должность ОСОБА_1 был назначен на должность госсекретаря МВД…».
		Позивач зазначає, що факт поширення інформації саме на веб-сайті «Інфопорт» та зміст інформації зафіксований висновком експертного дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів від 11.07.2019 року за № 611. Факт поширення інформації саме відповідачем зафіксовано у експертному висновку, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит, наданою головним редактором інформаційного порталу «Інфопорт» ОСОБА_6. Таким чином, відповідач здійснив доведення до необмеженого кола осіб інформації стосовно позивача, тому що доступ до веб-порталу «Інфопорт» є вільним та будь-хто може у будь-який час зайти в мережу Інтернет за вищенаведеним посиланням й ознайомитись зі змістом статті «ІНФОРМАЦІЯ_3».
		Позивач вказує, що вищенаведені твердження є недостовірними, тому що вони не відповідають дійсності. Крім того, ці твердження значно переходять межу допустимої критики відносно публічної особи, а також порочать честь та гідність публічної особи - державного службовця, а загалом, й імідж держави та державної влади в цілому.
		Причинами недостовірності зазначеної інформації позивач зазначає наступне.
		В своїй статті відповідач прикріплює відеозапис, на який він посилається, під назвою (мовою оригіналу): «Замглавы МВД ОСОБА_4 продает песок», оригінал якого розміщено на відеохостингу «Ютуб» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9. Указаний відеозапис відповідач використовує як доказ наявності приступної змови з метою незаконного продажу річкового піску, який був конфіскований Бориспільською ДПС та переданий на відповідальне зберігання із зобов`язанням подальшої реалізації до відповідного підрозділу МВС. На відео фігурують особи, що схожі на позивача, директора ДП «Спецсервіс» ОСОБА_7 та ОСОБА_4 . Відповідач не надав критичної оцінки тому, що відбувається на відео, не співвідніс обставини, про які йдеться на відео та ті, що відбувались насправді (а фактичні обставини не співпадають із тими, що зафіксовані на відео), та не прийняв до уваги той факт, що указаний відеозапис було сфальсифіковано. Так, в ході досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 42015000000001349 не вдалося належним чином ідентифікувати всіх учасників розмов, зафіксованих на вказаному відеозапису, зокрема, відсутня фонографічна експертиза щодо осіб на відео, в тому числі, позивача. Запис розмов осіб, начебто присутніх на відео, визнаний в законному порядку змонтованим.
		Відповідно до абз. 7 арк. 2 Постанови Начальника відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної Прокуратури України Кричуна Василя Васильовича про закриття кримінального провадження від «10» липня 2018 року за матеріалами досудового розслідування № 42015000000001349 від 07.07.2015, що додається до даної позовної заяви, зазначений відеозапис містить ознаки монтажу, про що є відповідний експертний висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки і судових експертиз СБУ № 127/4 від 25.04.2018 року, згідно з яким надані на дослідження записи на оптичних дисках № 2300 та № 2301 є копіями, які були ще і переформатовані в інший формат та під час їх дослідження експертом було виявлено багаторазове несистематичне мерехтіння, що є однією з можливих ознак монтажу. Однак, у зв`язку з відсутністю апарату запису (який було знищено) підтвердити чи спростувати наявність або відсутність ознак монтажу чи інших змін, привнесених в процесі запису чи після його закінчення, виявилося неможливим.
		Таким чином, позивач робить висновок, що відеозапис під назвою «Замглавы МВД ОСОБА_4 продает песок», на який в своїй статті посилається відповідач, не є належним та достовірним джерелом інформації та не може бути підставою для тверджень відповідача стосовно причетності позивача до злочинної змови з третіми особами з метою незаконного збагачення. За даним епізодом вироком по справі № 359/3543/17 від «13» травня 2017 року було засуджено третю особу - ОСОБА_7 . Позивач вказує, що до даних подій причетності не має.
		Позивач засвідчує, що ніколи не притягувався до кримінальної відповідальності, ані за корупційні, ані за будь-які інші правопорушення, він порядна людина, яка має позитивний імідж серед колег та користується повагою керівництва. Позивач наголошує, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну службу», не може бути держслужбовцем особа, що має незняту або непогашену судимість. Відповідно до ст. 62 Конституції України, в Україні діє презумпція невинуватості, ніхто не може бути звинувачений в здійсненні правопорушення інакше, ніж за рішенням суду. Відповідач у своїй публікації робить хибні висновки стосовно особи позивача, тому що посилається на вищевказаний відеозапис (під назвою (мовою оригіналу)): «Замглавы МВД ОСОБА_4 продает песок», оригінал якого розміщено на відеохостингу «Ютуб» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9. Указаний відеозапис відповідач використовує як доказ корумпованості, причетності до злочинної змови позивача із іншими особами з метою вчинення кримінально карних діянь. Проте, як зазначалося вище, указане відео сфальсифіковане, тому не є належним, законним та допустимим доказом того, що позивач причетний до будь-яких кримінально карних діянь. Таким чином, відповідач порушив базовий принцип національного та міжнародного законодавства - презумпцію невинуватості, та, свідомо або несвідомо, спаплюжив честь та гідність позивача.
		Щодо тверджень відповідача про призначення позивача на посаду державного секретаря Міністерства внутрішніх справ України Арсеном Аваковим без проведення визначеної законом процедури, позивач зазначає, що такі твердження також не відповідають дійсності. Так, відповідно до Протоколу № 19 засідання КВКДС від 07 листопада, 15 листопада 2016 року, який знаходиться у вільному доступі на офіційному веб-сайті Національного Агентства України з питань державної служби (http://old.nads.gov.ua/page/protokol-no-19-zasidannva-kvkds-vid-07-listopada15-listopada-2016-roku// позивач пройшов всі етапи конкурсного відбору на посаду, яку він обіймає на сьогоднішній час. Крім того, позивач додає роздруківку з офіційного веб-сайту Верховної Ради України Розпорядження Кабінети Міністрів України від ЗО листопада 2016 р. № 887-р про призначення позивача на посаду. Таким чином, позивач доводить, що його було призначено на посаду виключно з додержанням процедури, встановленої законом. Підставою для зайняття посади були результати конкурсного відбору, успішно пройденого ОСОБА_1 , а Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 887-р про призначення ОСОБА_1 на посаду було підписано паном Гройсманом і міністр МВС не мав ніякої причетності до вказаної процедури.
		Щодо тверджень відповідача в статті стосовно наявності родинних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , то позивач вказує, що такі твердження хоча й не носять негативного забарвлення, проте також не відповідають дійсності. Проте позивач не може такі твердження внести у склад позовних вимог через те, що неможливо довести відсутність родинних зав`язків із особою без побудування генеалогічного дерева, а позивач не має змоги встановити всі родинні зв`язки пана ОСОБА_4 , тому що він не є його родичом.
		Отже, за висновками позивача, поширена інформація зачіпає його особисті немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію. Позивач вказує, що без належних на те доказів його називають корупціонером та звинувачують у здійсненні кримінально карних діянь. Поширенням вказаної інформації відповідач створив негативну соціальну оцінку особи позивача в очах оточуючих, порушивши честь останнього, оскільки посада позивача є такою, що створює імідж держави та правоохоронних органів в очах пересічних громадян.
		В ході розгляду справи судом були досліджені докази, додані позивачем до позовної заяви, а саме: 
		висновок № 611 дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів, складений 11.07.2019 спеціалістом ТОВ «ГРУПА ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ «ФС ГРУП», яким підтверджено що контент WEB-сторінки (http://www.infoport.live/news/ukraine-news/ pesochnvi -chelovek - v -ministerstve ) було зафіксовано в HTML форматі з файловими структурами цієї сторінки на оптичний носій; в контенті WEB-сторінки (ІНФОРМАЦІЯ_4 ) було виявлено розміщену статтю з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3». Цю статтю було розміщено на сайті (http://www.infoport.live 15.04.2019. Зміст статті (текст) роздруковано у Дослідній частині. В контенті WEB-сторінки «ІНФОРМАЦІЯ_4» було виявлено строку, що ймовірно містить ідентифікаційні данні автора статті з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3»: ОСОБА_10 ;
		повідомлення від 10.07.2019 (підписантом якого вказаний ОСОБА_6 , як Головний редактор новостного порталу INFOPORT.LIVE) про те, що автором статті «ІНФОРМАЦІЯ_3 в министерстве», опублікованої ІНФОРМАЦІЯ_5 на веб-сайті «Інфопорт» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4/ , є ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
		постанова від 10.07.2018 року начальника відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції Кричуна Василя Васильовича про закриття у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 184 КПК України кримінального провадження у частині підозри ОСОБА_4 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України; 
		висновок від 25.04.2018 № 127/4 експерта 4 центру (Центру судових та спеціальних експертиз) Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки і судових експертиз СБ України Козак І.В. про неможливість встановити, чи присутні ознаки монтажу чи інші зміни, привнесені в процесі запису або після його закінчення у файлах «cam-67_03.12.14-16.00.08», «cam-67_03.12.14-16.15.16» та «cam-67_03.12.14-16.30.23», які зафіксовані на диску № 2300 та неможливість встановити, чи присутні ознаки монтажу чи інші зміни, привнесені в процесі запису або після його закінчення у файлах «cam-67_03.12.14-16.00.08», «cam-67_03.12.14-16.15.16» та «cam-67_03.12.14-16.30.23», які зафіксовані на диску № 2301;
		копія вироку від 13.05.2017 року Бориспольського міськрайонного суду Київської області у справі № 359/3543/17 по кримінальному провадженню № 1201700000000039, за яким судом ухвалено: затвердити угоду про визнання винуватості від 28.04.2017 року, підписану в кримінальному провадженні № 12017000000000391, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.04.2017 року, укладену між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України Ломакіною Юлією Сергіївною та ОСОБА_7 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки з років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком два роки зі штрафом в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. (за даними ЄДРСРУ вирок набрав законної сили 13.06.2017);
		довідка серія АА № 0671372 (повна 19140619820270243033) Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, якою підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженець м. Дніпропетровськ на території України станом на 20.05.2019 до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває;
		роздруківка протоколу № 19 засідання Комісії (початок: о 10 год. 00 хв. 07 листопада 2016 року, закінчення: о 21 год. 00 хв. 15 листопада 2016 року) з питань вищого корпусу державної служби, в якому відображенні етапи, результати тестувань та рейтинг кандидатів на зайняття вакантних посад, в тому числі і вакантної посади державного секретаря Міністерства внутрішніх справ, де десятьма голосами членів комісії ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 під головуванням ОСОБА_23. переможцем конкурсу визначено ОСОБА_1.
		роздруківка Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 887-р «Про призначення ОСОБА_1 державним секретарем Міністерства внутрішніх справі України» за підписом Прем`єр-міністра В.Гройсмана.
		Відповідність копій вищевказаних письмових доказів оригіналам засвідчена у порядку ч. 5 ст. 95 ЦПК України.
		Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували твердження позивача, викладені ним у позовній заяві. Відповідач зі свого боку таких доказів також не надав. Більш того, до початку розгляду справи по суті відповідач ОСОБА_2 визнав позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі та не заперечував проти задоволення позову. Так у відзиві відповідач підтвердив, що ним було опубліковано статтю під назвою: ««ІНФОРМАЦІЯ_3». Як зазначає відповідач, ця стаття була написана ним на підставі аналізу відеозапису, розповсюдженого в мережі Інтернет на відеохостингу YouTube під назвою (мовою оригіналу) «Замглавы МВД ОСОБА_4 продает песок», що містить запис осіб, яких за своїм внутрішнім суб`єктивним баченням відповідач сприйняв як ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Відповідач вказав, що ним не проводився аналіз інформації про позивача та не перевірялася достовірність указаного відеозапису, проте саме на підставі цього запису відповідач включив у свою статтю інформацію стосовно того, що позивач приймав участь у зговорі групи осіб з метою продажу піску для незаконного збагачення. Те, що позивач є корупціонером, за твердженням відповідача, є лише його власним припущенням. Щодо родинних відносин ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , то відповідач взагалі не вказує джерела цієї інформації, зазначаючи що «десь чув про те, що позивач є племінником ОСОБА_4 та на підставі цих відомостей зробив хибні висновки стосовно підстав зайняття позивачем своєї посади».
		Відповідач стверджує про ненавмисність висновків, які він зробив стосовно особи позивача. Такі висновки сам відповідач оцінює як хибні та підтверджує, що надана ним оцінка наявної у нього інформації була неоднозначною та призвела до доведення неправдивої інформації про позивача до необмеженого кола осіб. Користуючись процесуальним правом, передбаченим статтею 178 ЦПК України, відповідач заявив про повне визнання позовних вимог.
		У відповідності до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. 
		Визнання позову відповідачем ОСОБА_2 не суперечить закону.
		У відповідності до частини третьої статті 13, частини другої статті 49, частини першої статті 206 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу (провадження у справі).
		Враховуючи наведене, за результатами розгляду цивільної справи № 520/16268/19 суд приймає визнання позову відповідачем та задовольняє вимоги позивача щодо недостовірності інформації, розповсюджуваної відповідачем ОСОБА_3 шляхом опублікування на сайті «Інфопорт» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4/ статті під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_3».
		 
		У відповідності до статей 28, 34, 68 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. У частині четвертій статті 32 Конституції України закріплено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї.
		 
		Статтею 68 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
		Таким чином, відповідач був не вправі посилатись на неналежний доказ як на підставу своїх тверджень стосовно того, що позивач є особою, яка вчинила кримінально карні діяння. Крім того, за умови відсутності незнятих або непогашених судимостей у позивача відповідач не вправі називати позивача злочинцем.
		Пленум Верховного Суду України у постанові № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначив, що праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію… Суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
		Відповідно до статті 7 Закону України «Про державну службу» державний службовець має право на повагу до своєї особистості, честі та гідності.
		Згідно з статтею 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
		У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями та одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточення, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних рис у процесі виконання трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, в тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їхньої підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		Суд погоджується з твердженням позивача, що поширенням інформації відповідач ОСОБА_2 створив негативну соціальну оцінку особи позивача в очах оточуючих, порушивши честь позивача, оскільки посада останнього є такою, що створює імідж держави та правоохоронних органів в очах пересічних громадян.
		На думку суду є вірним розуміння гідності особи, як фундаментальної норми існуючого державного ладу, яка, більше того, утворює підвалину конституційно організованого суспільства. Людська гідність повинна розглядатися як формально визнане право, яке забезпечується відповідним правовим захистом. Сам факт порушення права особи на людську гідність є достатньою підставою для його правового захисту.
		У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а)поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б)поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в)поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г)поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		В ході розгляду справи знайшло своє підтвердження, що ОСОБА_3 поширив інформацію, яка стосується ОСОБА_1 та порушує його особисті немайнові права, закріплені на конституційному рівні.
		 
		Відповідно до ст. З Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
		Згідно зі статтею 275 ЦК України фізична особа має право на захист своїх особистих немайнових прав.
		Забезпечення цього права особи Конституція України покладає на державу.
		Стаття 21 Конституції України гарантує свободу і рівність людей у гідності та правах. Тобто з моменту народження гідність кожного є однаковою, «рівною» з іншими. Суд наголошує, що усвідомлення цього всіма сприяє формуванню у кожної особи почуття власної гідності, очікування поваги до неї з боку інших людей, установку на відстоювання своїх прав, а також визнання нею рівних прав інших людей.
		Зважаючи на соціальний статус та публічність позивача ОСОБА_1 межі допустимої критики стосовно нього є значно ширшими, ніж щодо пересічного громадянина. Однак, за висновками Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08.07.1986 року у випадку, коли інформація поширена з явним злим умислом, з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою думку, особисті немайнові права публічної особи підлягають захисту.
		Стаття 277 ЦК України передбачає, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права.
		Принцип диспозитивності цивільного судочинства полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Керуючись ст.ст. 76, 81, 89, 142, 258-259, 263-265, 268,  280, 354-355, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_2 ; адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) про встановлення факту недостовірності розповсюджуваної інформації - задовольнити.
		 
		Визнати, що інформація (відомості), яка була розповсюджена в мережі Інтернет за наступним посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1, порушує особисті немайнові права на повагу до честі, гідності, ділової репутації та порочить ділову репутацію ОСОБА_1 .
		 
		Встановити факт недостовірності розповсюджуваної інформації та спростувати недостовірну інформацію щодо: участі у попередній змові групою осіб щодо продажу піску у порядку публічної закупівлі; притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, зокрема, за вчинення корупційних правопорушень; призначення ОСОБА_1 на посаду державного секретаря Міністерства внутрішніх справ України без проведення конкурсу на посаду.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Днем складення повного рішення є 24.07.2019 року.
		 
		Суддя                                                         Літвінова І. А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...