Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 426/4/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2019.
Дата набрання законної сили: 22.07.2019
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Київський апеляційний суд
		 
		 
		 
		 
		 
		У Х В А Л А
		 
		І м е н е м У к р а ї н и
		 
		22 липня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі: 
		 
		головуючого  судді ОСОБА_1 , 
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		за участю секретаря ОСОБА_6 ,
		прокурора  ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого ОСОБА_8 ,
		захисників  ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції під час трансляції з приміщення Державної установи «Старобільський слідчий ізолятор» кримінальне провадження № 42016000000003798 щодо 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 
		уродженця м. Луганська, громадянина України, 
		що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , 
		проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого, 
		який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ст.341, ч.5 ст.27, ст.341, ч.3 ст.110, ч.1 ст.2583, ч.1 ст.111 КК України,
		за апеляційною скаргою захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 на ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 19 червня 2019 року,
		 
		у с т а н о в и л а :
		 
		Cтаробільським районним судом Луганської області здійснюється судовий розгляд кримінального провадження № 42016000000003798, в якому ОСОБА_8 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ст.341, ч.5 ст.27, ст.341, ч.3 ст.110, ч.1 ст.2583, ч.1 ст.111 КК України.
		Як зазначено в обвинувальному акті, ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що, будучи обраний народним депутатом України, виконуючи функції представника влади, ____________________________________
		Справа № 11-кп/824/2342/2019
		Категорія: ч.3 ст.27, ст.341, ч.5 ст.27, ст.341, ч.3 ст.110, ч.1 ст.2583, ч.1 ст.111 КК України 
		Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_12 
		Доповідач: ОСОБА_1  
		він упродовж березня-травня 2014 року вчинив низку злочинів проти основ національної безпеки України та проти громадської безпеки, а саме: 
		- організацію захоплення будівлі Луганської державної адміністрації з метою незаконного користування нею та перешкоджання нормальній діяльності установи;
		- пособництво в захопленні будівлі управління Служби безпеки України в Луганській області з метою незаконного користування нею та перешкоджання нормальній діяльності установи;
		- умисні дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, як представник влади, за попередньою змовою групою осіб, кінцевою метою яких було проголошення території Луганської області окремою державою та вихід її зі складу України, які призвели до тяжких наслідків у виді тимчасової втрати органами державної влади України можливості здійснювати свої повноваження в повному обсязі в окремих населених пунктах Луганської області;
		- організаційне та інше сприяння створенню та діяльності терористичної організації, так званої «Луганської народної республіки»;
		- державну зразу, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України, а саме, надання іноземній організації, так званій «Луганській народній республіці», до складу якої входили, в тому числі, громадяни Російської Федерації, та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, сприяючи зусиллям іноземної організації заподіяти шкоду національній безпеці України шляхом дискредитації діяльності органів виконавчої влади України та формування думки серед населення про законність власних дій, організації та проведення незаконного референдуму на території Луганської області про визнання суверенітету незаконного державного утворення «Луганська народна республіка».
		Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 19.06.2019 року ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою до 17.08.2019 року включно. Таке рішення суд мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень та існуванням ризиків, передбачених п.п.3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, можливістю впливу на свідків, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином. 
		Не погоджуючись з вказаним рішенням, захисники ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 подали апеляційну скаргу, в якій просять ухвалу суду першої інстанції про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою визнати недоцільним продовження строку дії запобіжного заходу.
		Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначають, що управлінням спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України в кримінальному провадженні № 42016000000003798, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі  ЄРДР) 08.12.2016 року, здійснювалося досудове розслідування. Наступного дня досудове розслідування було оголошено завершеним, стороні захисту було надано доступ до матеріалів досудового розслідування, 03.01.2017 року ОСОБА_8 вручено обвинувальний акт та справу направлено до Сватівського районного суду Луганської області. За поданням голови цього суду Апеляційним судом Луганської області кримінальне провадження направлено на розгляд до Старобільського районного суду Луганської області. 
		У кримінальному провадженні № 42014000000000628, відомості про яке внесено до ЄРДР 16.07.2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.110, ч.1 ст.2583 КК України, до ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 22.01.2017 року. Однак прокурор у клопотанні про продовження строку тримання під вартою вказав номер іншого кримінального провадження № 42016000000003798 та ризики, які стороною захисту кілька разів спростовувались. З січня 2017 року Старобільський районний суд Луганської області за клопотанням прокурора і з квітня 2018 року  за власною ініціативою 18 разів продовжував ОСОБА_8 строк тримання під вартою. 
		Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд повинен оцінити в сукупності обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, а також підстави та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема, ризики переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищення доказів, незаконного впливу на учасників судового провадження, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, продовження кримінального правопорушення або вчинення іншого тощо. При цього в світлі п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення. 
		На момент розгляду питання про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 всі свідки сторони обвинувачення допитані і докази сторони обвинувачення досліджені, що свідчить про те, що оскаржувана ухвала обґрунтована виключно тяжкістю інкримінованих кримінальних правопорушень, яка сама по собі не може бути виправданням тримання під вартою. А тому, на переконання захисників, суд, фактично, визнав, що обвинувачений вчинив особливо тяжкі кримінальні правопорушення, що може бути доведено лише вироком, чим порушив принцип презумпції невинуватості. 
		У запереченнях на апеляційну скаргу прокурор в кримінальному провадженні  заступник начальника Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 вказує, що на даний час продовжують існувати ризики того, що обвинувачений буде незаконно впливати на свідків, переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню та може вчинити інше кримінальне правопорушення, які слугували підставами для постановлення ухвали суду першої інстанції.
		Зокрема, в ході досудового розслідування окремим свідкам змінено анкетні дані для забезпечення їх безпеки, а деяких допитано слідчим суддею згідно з ст.225 КПК України. За заявою свідка ОСОБА_13 управлінням з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями Генеральної прокуратури України 17.11.2016 року внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.386 КК України, і триває досудове розслідування, в якому ОСОБА_13 підтвердив, що його намагались підкупити у 2016 році, що пов`язано з його показаннями у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 . На свідка під захистом ОСОБА_14 в суді чинився тиск шляхом розголошення його анкетних даних з метою залякування його та інших свідків, а в подальшому було затримано та засуджено особу, яка планувала застосувати до свідка вибуховий пристрій. Свідок ОСОБА_15 під час допиту 02.02.2018 року в суді першої інстанції повідомив про обставини тиску на нього у зв`язку з наданням показань у справі щодо ОСОБА_8 , і наразі за цим фактом здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР 09.11.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.386 КК України. 
		Враховуючи те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч.3 ст.110, ч.1 ст.2583, ч.1 ст.111 КК України, на думку прокурора, вже лише ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією Європейського суду з прав людини (далі  ЄСПЛ) щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справах «Бекчиєв проти Молдови», «Панченко проти Росії»). При цьому, не будучи самостійною підставою для утримання особи під вартою, тяжкість обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, що ґрунтується на позиції в рішенні ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», у відповідності з якою суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Крім того, особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, про що йдеться в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції», а кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 є резонансним та привертає увагу суспільства, оскільки події весни 2014 року спричинили суттєві зміни в житті держави. 
		Крім того, не виключено, що після дослідження всіх доказів виникне необхідність додаткового допиту окремих свідків або проведення одночасного допиту свідків, а тому ризик тиску на свідків та експертів залишається. 
		Звертає увагу прокурор і на процесуальну поведінку обвинуваченого, який в судових засіданнях погрожував суддям та прокурорам, не виконував вказівки головуючого, що підтверджується даними на технічних носіях інформації із зафіксованим провадженням у суді першої інстанції. До того ж, протягом 1998-2014 років ОСОБА_8 був головою Луганської обласної державної адміністрації та депутатом обласної ради, народним депутатом України, очолював депутатську фракцію у Верховній Раді України, керував Луганською організацією «Партії регіонів», а тому може використовувати наявні у нього зв`язки для перешкоджання встановленню всіх обставин кримінальних правопорушень та впливу на осіб, які підлягають допиту як свідки в судовому засіданні. ОСОБА_8 підтримував тісні стосунки з колишніми вищими посадовими особами держави, розшук яких оголошено на даний час і які можуть сприяти йому переховуватись від суду, працював на керівних посадах у м. Луганську, здобувши там стійкі суспільні та трудові зв`язки, має там нерухомість. А тому обвинувачений може виїхати до населених пунктів Луганської області, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим або до Російської Федерації. 
		Прокурор дає оцінку доказам, дослідженим судом, а саме, висновкам експертів, показанням свідків на доведення винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, і наполягає на тому, що єдиним запобіжним заходом, який не дасть можливості обвинуваченому спілкуватись з іншими співучасниками злочину та не допустить виїзд за межі країни, є тримання під вартою. З огляду на викладені обставини просить у задоволенні апеляційної скарги захисників відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. 
		Заслухавши суддю-доповідача; доводи захисників та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити; доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, стверджуючи про те, що тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде достатнім для запобігання передбаченим ст.177 КПК України ризикам; вивчивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її належить задовольнити частково, з таких підстав. 
		Рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, що узгоджується з вимогами ч.5 ст.9 КПК України.
		ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. 
		Відповідно до вимог ст.177 КПК Українипідставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. 
		Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
		Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що управлінням спеціальних розслідувань Департаменту досудових розслідувань Генеральної прокуратури України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000000628, зареєстрованому в ЄРДР 16.07.2014 року, в якому ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.110, ч.1 ст.2583 КК України.
		30.07.2016 року ОСОБА_8 затримано на підставі п.3 ч.1 ст.208 КПК України та ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.08.2016 року за клопотанням слідчого в ОВС управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України до нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Крім того, до ЄРДР було внесено відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ст.341, ч.5 ст.27, ст.341, ч.1 ст.111 КК України, кримінальні провадження об`єднувалися і постановою прокурора від 08.12.2016 року з матеріалів у кримінальному провадженні № 42014000000000628 було виділено кримінальне провадження № 42016000000003798, в якому складено обвинувальний акт. 
		А тому доводи захисників про те, що ОСОБА_8 обрано запобіжний захід в одному провадженні, а продовження строку тримання під вартою відбувається, взагалі, в іншому, є безпідставними.
		Таким чином з 30.07.2016 року у вказаному кримінальному провадженні  ОСОБА_8 тримається під вартою, і строк дії запобіжного заходу постійно продовжується, останній раз  ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 19.06.2019 року до 17.08.2019 року включно. 
		Обґрунтовуючи рішення про продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції в ухвалі зазначив, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні п`яти кримінальних правопорушень, три з яких є особливо тяжкими, послався на наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п.п.3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшилися, оскільки обвинувачений може впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. 
		На підтвердження встановлених обставин суд послався на те, що під час допиту в судовому засіданні 01.02.2018 року свідок ОСОБА_15 повідомив, що йому зателефонували невідомі особи та сказали, що їм відома його адреса, передавали привітання, і це він сприйняв як погрозу з боку представників ЛНР. За вказаним фактом 22.02.2018 року до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення за № 4201800000000408 і триває досудове розслідування. Також триває досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000003493, зареєстрованому в ЄРДР 17.11.2016 року, в якому встановлено, що свідку ОСОБА_13 за винагороду пропонували відмовитися від показань щодо ОСОБА_8 , і в кримінальному провадженні № 42017000000003606, зареєстрованому в ЄРДР 09.11.2017 року, в якому встановлено, що свідку ОСОБА_16 , який давав показання про обставини проведення мітингів у м. Луганську весною 2014 року, підготовку до незаконного референдуму, зателефонував керівник одного з підприємств Луганської області і сказав, що йому краще не приїжджати в м. Луганськ. Оскільки досудове розслідування у цих кримінальних провадженнях триває, то не зникли ризики впливу на свідків з метою зміни ними показань та відмови від показань. 
		Крім того, враховуючи характер висунутого ОСОБА_8 обвинувачення і те, що й наразі продовжується збройний конфлікт на території Луганської та Донецької областей, суд дійшов висновку, що суспільний інтерес, незважаючи на існування презумпції невинуватості, як переважував, так і досі переважує правило поваги до особистої свободи обвинуваченого. 
		Переглядаючи судове рішення в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що однією з підстав для обрання/продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а в контексті ч.1 ст.178 КПК України судом мають враховуватися, серед іншого, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. Разом з тим, з огляду на стадію кримінального провадження, в якому ОСОБА_8 вже висунуто обвинувачення і триває судовий розгляд у суді першої інстанції, колегія суддів не досліджує питання, пов`язані з оцінкою доказів з точки зору їх належності, допустимості та достатності, а перевіряє лише висновки суду на предмет наявності ризиків.
		В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення в справі «Панченко проти Росії»). 
		Як слушно зазначив прокурор, посилаючись на рішення в справі «Бекчиєв проти Молдови», ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
		Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
		Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Рішенням у справі «Белевицький проти Росії» обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи ЄСППЛ визнав порушенням п.4 ст.5 Конвенції.
		В контексті п.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у п.60 рішення у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч.1 ст.177КПК України.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, протягом судового провадження в суді першої інстанції, продовжуючи ОСОБА_8 строк тримання під вартою за клопотаннями прокурора, вирішуючи питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, а також, відмовляючи у задоволенні клопотань сторони захисту про скасування ОСОБА_8 запобіжного заходу, суд мотивував свої рішення наявністю ризиків, передбачених п.п.3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшилися та існують з урахуванням того, що не допитувалися свідки, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні п`яти кримінальних правопорушень, три з яких є особливо тяжкими, з посиланням на положення ч.5 ст.176 КПК України, згідно з якою запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1141, 258-2585, 260, 261 КК України, і перевагою існування суспільного інтересу, зважаючи на продовження збройного конфлікту на території Луганської та Донецької областей. 
		Між тим, рішенням Конституційного Суду України від 25.06.2019 року № 7-р/2019 положення ч.5 ст.176 КПК України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), оскільки застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі суто формального судового рішення порушує принцип верховенства права і не забезпечує балансу між метою його застосування у кримінальному провадженні та правом особи на свободу та особисту недоторканість. 
		На даний час всі свідки сторони обвинувачення допитані, в тому числі свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_16 , за повідомленнями яких про вчинення щодо них дій, які вони розцінюють як тиск, відповідно з 22.02.2018 року, 17.11.2016 року, 09.11.2017 року здійснюється досудове розслідування у кримінальних провадженнях. Враховуючи тривалість цих досудових розслідувань, лише факт їх наявності не може достовірно доводити існування ризику здійснення впливу на свідків обвинуваченим. 
		Посилання прокурора у запереченнях на те, що, не виключено, що після дослідження всіх доказів сторони захисту виникне необхідність додаткового допиту окремих свідків або проведення одночасного допиту свідків, у зв`язку з чим ризик тиску на свідків залишається, носить характер припущень, а тому не можуть бути враховані. 
		На спростування ризику втечі стороною захисту було надано інформацію, отриману на адвокатський запит з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, згідно з якою ОСОБА_8 до 26.07.2016 року неодноразово перетинав державний кордон України, в тому числі безпосередньо перед затриманням, повернувшись в Україну 26.07.2016 року. Також прокурор підтвердив ту обставину, що вилучений під час затримання у ОСОБА_17 паспорт для виїзду за кордон вже є недійсним.
		Згідно з ст.331КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
		Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18 цього Кодексу.
		Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
		Характер висунутого ОСОБА_8 обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, підтримання раніше стосунків з вищими посадовими особами держави, розшук яких оголошено, а також з особами, які перебувають в населених пунктах Луганської області, на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, з огляду посади, які обіймав обвинувачений, та рід його діяльності, на переконання колегії суддів, не дають підстав для задоволення апеляційних вимог захисників, які порушують питання виключно про скасування ухвали суду першої інстанції та визнання недоцільним продовження строку тримання під вартою. 
		Разом з тим, обвинувачений не має судимостей, підтримує відносини з родиною, що свідчить про міцність соціальних зв`язків, і його родина має житло в м. Києві. Також колегія суддів враховує вік обвинуваченого та стан здоров`я з динамікою його погіршення, наявністю ендокринологічної та кардіологічної патологій, що веде до подальших ускладнень та може викликати нові захворювання обвинуваченого, що підтверджується інформацією, наданою адміністрацією ДУ «Старобільський слідчий ізолятор» на адвокатські запити, та медичною документацією.
		Враховуючи вказані обставини, і те, що в ухвалах суду про продовження  ОСОБА_8 строку тримання під вартою протягом майже трьох років містяться посилання, фактично, на ті самі обставини, які слугували підставами для застосування запобіжного заходу у серпні 2016 року, тобто без належного доведення підстав продовження відносно нього виняткового запобіжного заходу та без урахування зменшення ризиків з часом, колегія суддів приходить до висновку, що таку тривалість тримання особи під вартою не можна вважати виправданою, і що належна процесуальна поведінка обвинуваченого може бути забезпечена застосуванням менш суворого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає зміні, а апеляційна скарга  частковому задоволенню.
		Керуючись ст.ст.176-178, 194, 196, 404, 407 КПК України, колегія суддів
		 
		у х в а л и л а :
		 
		Апеляційну скаргузахисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 ,задовольнити частково.
		Ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 19 червня 2019 року, якою ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою до 17 серпня 2019 року включно, змінити.
		Змінити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою:  АДРЕСА_2 .
		Покласти на обвинуваченого ОСОБА_8  обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
		- прибувати за кожною вимогою до суду;
		- не відлучатися з м. Києва, за винятком участі в судовому розгляді кримінального провадження № 42016000000003798, без дозволу суду;
		- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
		- утримуватися від спілкування зі свідками та експертами у цьому кримінальному провадженні;
		- здати на зберігання до Генеральної прокуратури України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
		- носити електронний засіб контролю.
		Визначити строк дії ухвали тривалістю 60 (шістдесят) днів, тобто до 20 вересня 2019 року включно.
		Обвинувачений ОСОБА_8  підлягає негайній доставці до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , та звільненню з-під варти.
		Контроль за виконанням ухвали покласти на Печерське УП ГУНП у місті Києві. Про виконання ухвали повідомити Київський апеляційний суд та Старобільський районний суд Луганської області.
		Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_18   ОСОБА_4   ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...