Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 367/682/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 26.07.2019. Зареєстровано: 28.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2019.
Дата набрання законної сили: 12.12.2019
Результат оскарження 12.12.2019 Київський апеляційний суд: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/367/1342/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                               
		Справа № 367/682/18
		                                               Провадження по справі № 2/367/1342/2019 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 липня 2019 року  Ірпінський міський суд Київської області  в складі:
		головуючого судді  Карабаза Н.Ф.,
		при секретарі Стародубець О.І., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до «Українського фонду культури імені Бориса Олійника» про стягнення заборгованості по заробітній платі, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі,-
		в с т а н о в и в :
		До Ірпінського міського суду Київської області звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до «Українського фонду культури імені Бориса Олійника» про стягнення заборгованості по заробітній платі, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі. В обгрунтування позовних вимог вказує, що з 04.01.2016 року працювала на посаді бухгалтера Всеукраїнської благодійної організації «Український фонд культури імені Бориса Олійника» відповідно до наказу було призначено на посаду з окладом згідно штатного розкладу. 18 січня 2018 року перебуваючи на бесіді у кримінальній справі № 12018100060000019 дізналася від слідчого СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві Педько Ю.Г., що 20 грудня 2017 року її було звільнено з посади бухгалтера на підставі наказу. При цьому, на наказі було зазначено, що ознайомлена з наказом, але її підпис відсутній, що свідчить про те, що вона дійсно не була ознайомлена з цим наказом та не знала про його існування тому, що у той час офіційно знаходилась на лікарняному відповідно до листа непрацездатності серія АДІ № 731210, виданого Комунальним закладом «Ірпінський міський центр первинної медико-санітарної допомоги». Термін перебування на лікарняному - з 18 грудня по 27 грудня 2017 року. При цьому, хоч вона була хвора, 19 грудня 2017 року вийшла на роботу для виплати податків та видачі заробітної плати, ще у цей день спілкувалася з ОСОБА_3 та нагадувала, що вже з 18.12.2017 р. на лікарняному. Свідком тієї ситуації є один з працівників УФК - ОСОБА_4 . Наскільки пам`ятає, то у наказі була зазначена причина звільнення - прогул (п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України). Вважає звільнення незаконним та безпідставним виходячи з наступного. Відповідачем було порушено законну процедуру звільнення як один з видів дисциплінарного стягнення за прогул. Згідно зі ст. 149 Кодексу законів про працю України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Так, слід зазначити, що з наказом про звільнення з роботи її ознайомлено не було та копія наказу їй не видавалась, письмові пояснення від неї також не вимагали. Вказані дії відповідача є порушенням ст. 47 КЗпП України, в якій зазначено, що у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, він зобов`язаний у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. Зазначає, що причини її звільнення, наведені в наказі (а саме п. 4 ст. 40 КЗпП України), не відповідають дійсним обставинам справи. Так, відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір укладений на невизначений строк може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу без поважних причин. Тобто, відповідно до вказаної норми чинного законодавства України про працю, прогулом може вважатись лише невихід на роботу без поважних причин. Також зазначила, що починаючи з 18 грудня по 27 грудня 2017 року вона була відсутня на роботі з поважних причин, а саме знаходилась на лікарняному, доказом цього є лист непрацездатності серія АДІ № 731210. При цьому ОСОБА_3 був повідомлений заздалегідь про її тимчасову непрацездатність, а 19 грудня 2017 р. вона повторно йому це повідомила при зустрічі, коли вийшла на роботу для закінчення невирішених робочих справ. Таким чином, причини її невиходу на роботу є поважними та не можуть вважатись прогулом в розумінні п. 4 ст. 40 КЗпП України, тому звільнення з цієї підстави є незаконним. Згідно зі ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Вважає дії голови правління УФК ОСОБА_3 незаконними та такими, що порушують її права та охоронювані законом інтереси, а наказ про звільнення з посади, виданий з надуманих підстав, є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Просила ухвалити рішення, яким скасувати наказ УФК «Про звільнення з роботи», поновити її на посаді головного бухгалтера Всеукраїнської благодійної організації «Український фонд культури імені Бориса Олійника» з 20 грудня 2017 року; стягнути з УФК на її користь заборгованість по заробітній платі за грудень 2017 р. та компенсацію за вимушений прогул; визнати дії голови правління УФК ОСОБА_3 , щодо її звільнення незаконними та направити відповідне подання до правоохоронних органів для вжиття заходів; судові витрати покласти на відповідача.
		21.05.2018 року позивачем до суду було подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої вона просила стягнути з Всеукраїнської благодійної організації «Український фонд культури ім. Бориса Олійника» (ідентифікаційний код 00334884, 01021, м. Київ, вул. Липська, 16А) на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за грудень 2017 року та компенсацію за вимушений прогул за період з 28.12.2017 року по 21.05.2018 року у розмірі 36300,32 грн.
		23.05.2018 року представником відповідача Всеукраїнської благодійної організації «Український фонд культури імені Бориса Олійника» - Гай А.І. до суду було подано відзив в якому зазначено, що відповідач вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення, з таких підстав. Позивач, яка працювала у відповідача на штатній посаді головного бухгалтера і одержувала заробітну плату 7700,00 гривень на місяць, з 4 грудня по 27 грудня 2017 року не виходила на роботу, на телефонні дзвінки керівництва відповідала, що хворіє і надасть підтвержуючі тимчасову непрацездатність документи. Натомість таких документів за усі дні невиходу на роботу не надано, як і пояснень щодо причин прогулів. Факти невиходів на роботу без поважних причин зафіксовані відповідними наказами голови Правління відповідача і заактовані членами Правління - свідками прогулів згідно з чинним законодавством України про працю: у наказі голови Правління відповідача № 1-12-к від 05.12.2017 р. та у акті комісії від 05.12.2017 р.; у наказі голови Правління відповідача № 1-12-к від 11.12.2017 р. та у акті комісії від 11.12.2017 р.; у наказі голови Правління відповідача № 3-12-к від 14.12.2017 р. та у акті комісії від 14.12.2017 р.; у акті комісії від 28.12.2017 р. та у наказі голови Правління Відповідача № 6/12-к від 28.12.2017 р. За весь період невиходів на роботу з 4 грудня 2017 р. по 27 грудня 2017 р. позивач надала лікарняний лист про свою тимчасову непрацездатність - з 18 грудня 2017 р. по 27 грудня 2017 року. Позивач посилається на наказ відповідача про своє звільнення за прогули № 4/12-к від 20.12.2017 року хоча насправді вона звільнена за прогули з 04 грудня по 17 грудня 2017 року наказом № 6/12-к від 28.12.2017 р. після її виходу з лікарняного на роботу. Наказ не був надісланий позивачеві у зв`язку з тим, що у організації, де було лише два штатні працівники, позивач як головний бухгалтер відповідала за збереження трудових книжок штатних працівників у сейфі разом з бухгалтерськими документами суворої звітності. Користуючись цим, позивач самовільно забрала з сейфу особові справи обох штатних працівників відповідача - голови Правління ОСОБА_3 і свою власну, в тому числі й трудові книжки, і заховала їх. Як наслідок, керівництво відповідача не мало адреси для спілкування з позивачем, доки вона не надіслала відповідачу Заяву-вимогу, адресовану 25.01.2018 р., з вказаною своєю адресою у м. Ірпені. 09 лютого 2018 р. відповідач цінним листом надіслав позивачеві копію наказу і прохання прибути до відповідача для вирішення усіх конфліктних питань, але позивач для досудового вирішення конфлікту не з`явилася. У позовній заяві позивач свідомо надає суду неправдиву інформацію, зокрема називає свідком події ОСОБА_4 як працівника відповідача, хоча названий нею нібито свідок був звільнений зі своєї штатної посади у відповідача за ст. 40 КЗпП України ще 01.12.2017 р. і 18 та 19.12.2017 р. не міг знаходитись у кабінеті Правління УФК та слухати, про що розмовляють голова і головбух. ОСОБА_4 є співучасником по досудовому кримінальному провадженню 12018100060000019. Звільнений, як і ОСОБА_1 з УФК за ст. 40 ч. 4 КЗпП України. Позивачем скоєно кілька протиправних дій стосовно коштів відповідача, зокрема одержано, але не оприходувано і не здано в банк благодійні внески учасників благодійного Фонду на суму 22500 грн. про, що керівнику Фонду повідомили благодійники офіційними письмовими заявами. Просив залишити позов ОСОБА_1 без задоволення.
		13.06.2018 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив відповідача в якій зазначено, що Всеукраїнською благодійною організацією «Український фонд культури ім. Бориса Олійника» на її адресу надіслано відзив на позов, який отримала 23.05.2018 року. Ознайомившись с зазначеним відзивом вважає, що твердження відповідача про законне звільнення є безпідставне виходячи з наступного. З 4 грудня по 27 грудня 2017 року включно була відсутня на роботі з поважних причин, а саме в цей період часу перебувала на лікарняному, що підтверджується довідкою № 316 від 05.12.17 року про тимчасове звільнення від роботи по догляду за хворою дитиною ( ОСОБА_5 - 2004 року народження) та листка непрацездатності від 18 грудня 2017 року (Серія АДІ №731210). Надалі у телефонному режимі неодноразово нагадувала про причину своєї відсутності. Посилання на те, що не надала відповідачу підтверджуючих документів за усі дні невиходу на роботу та пояснень щодо причин прогулів спростовується тим, що відповідач визнав лист непрацездатності від 18 грудня 2017 року (Серія АДІ №731210), так як наказ про її звільнення від 20.12.2017 року №4/12-к скасовано та звільнено її з посади головного бухгалтера 28.12.2017 року згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, хоча зазначив, що викликає сумнів з мотивів відсутності причини непрацездатності. На даний час є докази які підтверджують, що відсутність на робочому місці була викликана об`єктивними і поважними причинами, з 4 грудня по 27 грудня 2017 року, а саме довідкою № 316 від 05.12.17 року про тимчасове звільнення від роботи по догляду за хворою дитиною ( ОСОБА_5 - 2004 року народження) та листка непрацездатності від 18 грудня 2017 року (Серія АДІ №731210). Отже говорити про прогул без поважних причин в даному випадку не можна. Саме тому засвідчення факту її відсутності на роботі наказом № 1/12-к від 05.12.2017 року, № 2/12-к від 11.12.2017 року, № 3/12-К від 14.12.2017 року безпідставне. Крім того, члени Правління УФК, які входили в склад комісії відповідно до зазначених наказів, згідно Статуту відповідача не мають повноважень щодо зазначених питань (п. 7.15. Статуту). Як стало відомо з відзиву на позов, що наказ про її звільнення від 20.12.2017 року № 4/12-к скасовано та звільнено з посади головного бухгалтера 28.12.2017 року згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України. Вказане звільнення з посади також вважає незаконним та безпідставним, оскільки відповідачем було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, з наказом про звільнення з роботи не ознайомлена. Враховуючи, що звільнення відбулось на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, тобто з ініціативи роботодавця на підставі наказів № 1/12-к від 05.12.2017 року, № 2/12-к від 11.12.2017 року, № 3/12-К від 14.12.2017 року які прийняті у періоді перебування на лікарняному, та враховуючи приписи ч. 3 ст. 40 КЗпП України таке звільнення є незаконним. У зв`язку з тим, що має намір поновитися на посаді головного бухгалтера з часу, коли дійсно трудовий стаж перервано, а саме з 20.12.2017 року вважає, що наказ від 28.12.2017 року згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України також підлягає скасуванню.
		13.06.2018 року позивачем до суду було подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої вона просила стягнути з Всеукраїнської благодійної організації «Український фонд культури ім. Бориса Олійника» (ідентифікаційний код 00034884, 01021, м. Київ, вул. Липська, 16А) на її користь компенсацію за вимушений прогул за період з 28.12.2017 року по 21.06.2018 року у розмірі 42618,66 грн.
		25.07.2018 року представником відповідача Всеукраїнської благодійної організації «Український фонд культури імені Бориса Олійника» - Гай А.І. було подано до суду заперечення на відзив.
		19.12.2018 року позивачем до суду було подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої вона просила стягнути з Всеукраїнської благодійної організації «Український фонд культури ім. Бориса Олійника» (ідентифікаційний код 00034884, 01021, м. Київ, вул. Липська, 16А) на її користь компенсацію за вимушений прогул за період з 28.12.2017 року по 19.12.2018 року у розмірі 88818,72 грн.
		23.01.2019 року позивачем до суду було подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої вона просила стягнути з Всеукраїнської благодійної організації «Український фонд культури ім. Бориса Олійника» (ідентифікаційний код 00034884, 01021, м. Київ, вул. Липська, 16А) на її користь компенсацію за вимушений прогул за період з 28.12.2017 року по 31.01.2018 року у розмірі 98846,64 грн.
		26.06.2019 року позивачем до суду було подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої вона просила стягнути з Всеукраїнської благодійної організації «Український фонд культури ім. Бориса Олійника» (ідентифікаційний код 00034884, 01021, м. Київ, вул. Липська, 16А) на її користь компенсацію за вимушений прогул за період з 28.12.2017 року по 05.06.2019 року у розмірі 136451,34 грн.
		06.06.2019 року представником відповідача надано письмові пояснення в яких він просив на підставі незаперечних доказів, у тому числі й наданих самим позивачем, які засвідчують непереконливість медичних документів, що надають право на тимчасове звільнення від роботи; неспівпадінь днів, вказаних у документах, що встановлюють тимчасову непрацездатність позивача, з днями, які він сам визнає такими, що був на роботі; відсутність виправдовуючого документа за відсутність на роботі 04 грудня 2017 року та інших доказів відмовити їй у задоволенні позову в повному обсязі. На підставі п. 5 ч. 5 ст. 12, ст. 44, ст. 495 ЦПК України окремою ухвалою стягнути з позивача на користь представника відповідача понесені ним судові витрати у сумі 2362 грн. 40 коп. На підставі ч. 11 ст. 262 ЦПК України прийняти окрему ухвалу та надіслати її до правоохоронних органів стосовно вчинених позивачем, співробітниками Центру первинної медико-санітарної допомоги № 4 Деснянського району міста Києва та Комунального закладу «Ірпінський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України.
		В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 просила задовольнити позовні вимоги.
		В судовому засіданні представник відповідача «Українського фонду культури ім. Бориса Олійника» - Гай А.І. просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
		Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.
		Судом встановлено, що відповідно до довідки № 316 від 05.12.2017 року про тимчасове звільнення від роботи по догляду за дитиною ОСОБА_1 була звільнена від роботи з 05.12.2017 року по 18.12.2017 року. Приступити до роботи 19.12.2017 року.
		Відповідно до листка непрацездатності від 18.12.2017 року серія АДІ № 731210 з 18.12.2017 року по 27.12.2017 року ОСОБА_1 була звільна від роботи. Стати до роботи 28.12.2017 року.
		Відповідно до наказу № 6/12-к від 28.12.2017 року Голови правління ВБО УФК ім. Бориса Олійника ОСОБА_3 1. Скасовано наказ № 4/12-к від 20 грудня 2017 року про звільнення з роботи за ст. 40 ч. 4 Кодексу законів про працю України головного бухгалтера Всеукраїнської благодійної організації «Український фонд культури імені Бориса Олійника » ОСОБА_1 , прийнятий в період її перебування з 18.12.2017 року по 27.12.2017 року на лікарняному, про, що керівництво Фонду належним чином не було повідомлене. 2. Враховуючи висновки комісії щодо відсутності поважних причин та законних підстав для невиходу ОСОБА_1 на роботу 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 14, 15 грудня 2017 року і не надання пояснень та лікарняних листків, відповідно до вимог ч. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України звільнено з роботи головного бухгалтера Всеукраїнської благодійної організації «Український фонд культури ім. Бориса Олійника» ОСОБА_1 за прогули з 28 грудня 2017 року. 3. Зобов`язано ОСОБА_1 у встановленому законом порядку передати всю бухгалтерську документацію Всеукраїнської благодійної організації «Український фонд культури ім. Бориса Олійника» та трудові книжки штатних працівників Всеукраїнської благодійної організації «Український фонд культури ім. Бориса Олійника » ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що зберігаються у сейфі бухгалтерії.
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
		Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
		Разом з тим, відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
		Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
		Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
		Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.
		Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.
		Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.
		Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
		Разом з тим, саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
		Системний та логічний аналіз вказаної норми закону свідчить про те, що до застосування дисциплінарного стягнення власник повинен зажадати від працівника письмові пояснення. Якщо працівник відмовився від цього, власник повинен скласти акт про відмову від дачі пояснень і провести дисциплінарне розслідування порушення трудової дисципліни.
		У статті 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
		Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.
		Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.
		Таким чином, для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.
		Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року № 9 при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
		Судом встановлено, що відповідачем від ОСОБА_1 не відбиралися письмові пояснення, для з`ясування обставин відсутність її на роботі. Натомість відповідачем на підтвердження факту невиходів на роботу без поважних причин оформлено наказами голови Правління відповідача і заактовані членами Правління: у наказі голови Правління відповідача № 1-12-к від 05.12.2017 р. та у акті комісії від 05.12.2017 р.; у наказі голови Правління відповідача № 2-12-к від 11.12.2017 р. та у акті комісії від 11.12.2017 р.; у наказі голови Правління відповідача № 3-12-к від 14.12.2017 р. та у акті комісії від 14.12.2017 р.; у акті комісії від 28.12.2017 р. та у наказі голови Правління Відповідача № 6/12-к від 28.12.2017 р.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Оцінюючи підстави звільнення позивача, додержання відповідачем порядку звільнення останнього, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з порушенням норм трудового права, так як при обранні виду дисциплінарного стягнення відповідачем не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну ним шкоду, обставини, за якими вчинено проступок, внаслідок чого суд задовольняє позовні вимоги позивача та визнає незаконним та скасовує частину 2 наказу № 6/12-к від 28 грудня 2017 року «Українського фонду культури імені Бориса Олійника» про звільнення ОСОБА_1 , поновлює ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера «Українського фонду культури імені Бориса Олійника» (код ЄДРПОУ 00034884) з 28 грудня 2017 року та стягує з «Українського фонду культури імені Бориса Олійника» (код ЄДРПОУ 00034884) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 136451,34 грн.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави 1600,00 грн.
		Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення щодо поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць.
		Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 147 - 149, 235 КЗпП України, ст. ст. 19, 48, 80-81, 89, 141, 258-259, 263, 265, 268, 352, 355 ЦПК України, -
		в и р і ш и в :
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до «Українського фонду культури імені Бориса Олійника» про стягнення заборгованості по заробітній платі, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі - задовольнити.
		Визнати незаконною та скасувати частину 2 наказу № 6/12-к від 28 грудня 2017 Всеукраїнської благодійної організації «Український фонд культури імені Бориса Олійника» року про звільнення ОСОБА_1 .
		Поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Всеукраїнської благодійної організації «Український фонд культури імені Бориса Олійника» (код ЄДРПОУ 00034884) з 28 грудня 2017 року.
		Стягнути з Всеукраїнської благодійної організації «Український фонд культури імені Бориса Олійника» (код ЄДРПОУ 00034884) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 136451,34 грн.
		Стягнути з Всеукраїнської благодійної організації «Український фонд культури імені Бориса Олійника» (код ЄДРПОУ 00034884) в дохід держави судовий збір в сумі 1600 грн.
		Рішення суду про поновлення на роботі та виплаті заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
		Повний текст судового рішення буде складено протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
		Суддя Н.Ф. Карабаза

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...