Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 816/1505/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 26.07.2019. Зареєстровано: 28.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2019.
Дата набрання законної сили: 18.07.2019
Номер судового провадження: К/9901/23049/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		18 липня 2019 року 
		Київ
		справа №816/1505/16
		адміністративне провадження №К/9901/23049/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
		судді-доповідача Бевзенка В.М., 
		суддів: Данилевич Н.А., Шевцова Н.В.,
		розглянувши письмовому судовому засіданні касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області
		на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року (постановлена у складі судді Удовіченка С.О.)
		та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року (постановлена у складі колегії Тацій Л.В., Григорова А.М., Подобайло З.Г.)
		у справі №816/1505/16
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області,
		третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області,
		про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, 
		ВСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, про визнання протиправною бездіяльності щодо не здійснення нарахування та не здійснення виплати щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків, з урахуванням індексації, з 01 серпня 2016 року по 31 серпня 2016 року включно; зобов`язання нарахувати та виплатити судді Козельщинського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, з урахуванням індексації, з 01 серпня 2016 року по 31 серпня 2016 року включно.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року, залишеною без ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо не здійснення нарахування та не здійснення виплати судді Козельщинського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 . щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків з 01 серпня 2016 року по 31 серпня 2016 року включно.
		Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області нарахувати та виплатити судді Козельщинського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 . щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків з 01 серпня 2016 року по 31 серпня 2016 року включно, в решті позовних вимог відмовлено.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
		Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
		Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Указом Президента України від 18 жовтня 2013 року №571/2013 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Лисичанського міського суду Луганської області.
		Наказом в.о. голови Лисичанського міського суду Луганської області від 30 жовтня 2013 року №7 позивача зараховано до штату суду із посадовим окладом згідно штатного розпису, крім того встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу, як такому, що має стаж роботи на посаді судді станом на 30 жовтня 2013 року 0 років 0 місяців 0 днів.
		Указом Президента України від 14 лютого 2015 року №81/2015 «Про переведення суддів» ОСОБА_1 переведено на посаду судді Козельщинського районного суду Полтавської області.
		Наказом голови Козельщинського районного суду Полтавської області від 06 березня 2015 року №03-ос.с позивача призначено в порядку переведення у межах п`ятирічного строку на посаду судді Козельщинського районного суду Полтавської області з 06 березня 2015 року з окладом згідно штатного розпису. Також встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 06 березня 2015 року, у зв`язку з наявністю стажу роботи станом на 06 березня 2015 року 01 рік 04 місяці 07 днів.
		Наказом в.о. голови Козельщинського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2015 року №04-ос.с «Про встановлення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років» відповідно до пункту 5 статті 133 та статті 135 Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» припинено позивачу виплату щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 28 квітня 2015 року, у зв`язку з наявністю стажу роботи станом на 28 квітня 2016 року 1 рік 4 місяці 29 днів.
		Наказом голови Козельщинського районного суду Полтавської області від 19 серпня 2015 року №10-ос.с «Щодо встановлення ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років» відповідно до статті 22 Конституції України та Рішення Ради суддів України від 22 липня 2015 року №73 скасовано наказ Козельщинського районного суду Полтавської області від 03 квітня 2015 року №04-ос.с в частині припинення ОСОБА_1 щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 28 квітня 2015 року, та встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу з 19 серпня 2015 року.
		22 квітня 2016 року ОСОБА_1 направив відповідачу заяву із вимогою виплатити заборгованість із вказаної щомісячної доплати та у подальшому здійснювати її нарахування.
		Листом від 13 травня 2016 року №05-403/1126 позивач отримав відповідь від відповідача, в якому зазначено, що частиною першою статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в новій редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами України.
		Згідно копії розрахункового листа за серпень 2016 року вбачається, що протягом серпня 2016 року позивачу не було нараховано та виплачено доплату за вислугу років з розрахунку 15 відсотків посадового окладу.
		Вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
		Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства, а тому судді, стаж роботи яких на посаді судді на момент набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» складав менше 3 років, але які отримували щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, із набуттям чинності вказаним законом, право на отримання такої щомісячної доплати не втрачають та мають право її отримувати до набуття ними стажу роботи на посаді судді до 3-х років.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Суд не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, та зазначає наступне.
		Згідно з частиною п`ятою статті 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 (в редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді) суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
		29.03.2015 набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VIII, яким затверджено нову редакцію Закону України «Про судоустрій і статус суддів». 
		Відповідно до частини п`ятої статті 133 цієї редакції суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
		При цьому Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» не містять норм стосовно збереження за суддями, які були призначені чи обрані на посаду судді до набрання чинності цим Законом, права на отримання щомісячної доплати за вислугу років відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд».
		Статтею 13 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
		Відповідно до частин першої, другої статті 23 Бюджетного кодексу України (далі - БК) будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
		За правилами частини першої статті 51 БК керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
		Статтею 8 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
		Відповідно до статті 147 Конституції України єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
		Враховуючи те, що на сьогодні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») щодо визначення суддівської винагороди не визнані неконституційними та відносно них відсутнє офіційне тлумачення Конституційного Суду України, а Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» не містять норми, якою збережено за суддями право на отримання щомісячної доплати за вислугу років відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом, то правових підстав для нарахування та виплати позивачу щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 % посадового окладу у ТУ ДСА України в Полтавській області не було.
		Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність норми, яка зберігає за суддями, стаж роботи яких складає менше трьох років, право на отримання щомісячної доплати за вислугу років, є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією і законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства, з огляду на таке.
		Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів. 
		Так, зокрема, у мотивувальній частині Рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 Конституційний Суд України вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
		Згідно правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.12.2011 №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
		Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 №3-рп/2012).
		З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про те, що з моменту набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» право на отримання щомісячної доплати за вислугу років мають судді, стаж роботи яких складає більше трьох років.
		Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеною, зокрема, в постановах від 01.11.2016 №21-1425а16, від 02.11.2016 №21-1843а16.
		Аналізуючи встановлені судами обставини справи, Суд дійшов висновку про відсутність з боку відповідача незаконної бездіяльності по виплаті позивачу щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу за липень 2016 року, оскільки стаж роботи позивача на посаді судді є меншим ніж 3 роки, тобто немає підстав для виплати щомісячної доплати за вислугу років відповідно до частини п`ятої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»).
		Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування судових рішень повністю і ухвалення нового рішення.
		Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		1.          Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області задовольнити.
		2.          Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у справі №816/1505/16 скасувати.
		3.          Прийняти нову постанову.
		4.          У задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
		5.          Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                В.М.Бевзенко 
		 
		судді                                                                                                     Н.А.Данилевич
		 
		                                                                                                    Н.В.Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...