Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/4094/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано судом: 25.07.2019. Зареєстровано: 28.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2019.
Дата набрання законної сили: 25.07.2019
Номер судового провадження: К/9901/12471/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		25 липня 2019 року 
		Київ
		 
		справа №369/4094/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/12471/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Єресько Л.О.,
		суддів: Загороднюка А.Г.,  Соколова В.М., 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №369/4094/16-а
		за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області про здійснення реєстрації національності
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 
		на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 липня 2016 року, ухвалену суддею Усатовим Д.Д.
		та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів: Мельничука В.П., Мацедонської В.Е. 
		 
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
		У травні 2016 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду із позовом про зобов`язання Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області (надалі - відповідач або Відділ ДРАЦС Києво-Святошинського РУЮ у Київській області) доповнити: 
		- актовий запис про своє народження № 84 від 06 листопада 1979 року відомостями про національність народженої - "німкеня"; 
		- актовий запис про шлюб № 118 від 05 серпня 2000 року відомостями про свою національність - "німкеня"; 
		-актовий запис про народження дитини ( ОСОБА_2 ) № 17 від 18 липня 2001 року відомостями про свою національність (національність матері) - "німкеня"; 
		- актовий запис про розірвання шлюбу № 276 від 08 червня 2004 року відомостями про свою національність - "німкеня"; 
		- актовий запис про шлюб № 5 від 07 травня 2010 року відомостями про свою національність - "німкеня"; 
		- актовий запис про народження дитини ( ОСОБА_3 ) № 58 від 06 серпня 2012 року відомостями про свою національність (національність матері) - "німкеня".
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач безпідставно залишив без задоволення її заяву та склав висновок без дотримання вимог чинного законодавства України, чим порушив її права та законні інтереси щодо внесення змін у вказані актові записи, а відтак порушив її права на відновлення національних традицій та встановлення зв`язків з представниками національних меншин на території України. 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Відмовляючи в позові, суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з того, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, оскільки внесення змін до актових записів цивільного стану відповідно до вимог ст.22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" відбувається за наявності достатніх підстав. відповідач правомірно надав висновок про відмову у внесенні змін, де зазначив, що доповнити національність заявниці "німкеня" неможливо у зв`язку з тим, що національність заявниці не підтверджується зібраними документами.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
		19 серпня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
		У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.
		В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме - приписи Законів України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та "Про національні меншини в Україні". Позивач зазначає, що можливість реалізації права вільно обирати та відновлювати національність не залежить від будь-яких чинників, крім вільного волевиявлення громадянина.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року у справі №369/4094/16-а.
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ).
		Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
		У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України 31 січня 2018 року матеріали касаційної скарги передано до Верховного Суду.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 22 липня 2019 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено їх до розгляду в порядку попереднього провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 343 КАС України.
		Позиція інших учасників справи 
		27 вересня 2016 року від відділу державної реєстрації актів цивільного стану Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області надійшли заперечення на касаційну скаргу, де відповідач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняті судами першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. 
		Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		23 квітня 1996 року позивачеві видано повторне свідоцтво про народження, згідно якого її батьком є ОСОБА_4 , за національністю німець.
		 
		За даними свідоцтва про народження від 26.08.1958 батьком ОСОБА_4 є ОСОБА_5 , за національністю німець.
		 
		03 березня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області із заявою про внесення змін до:
		- актового запису про шлюб № 118 від 05 серпня 2000 року, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області на ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , шляхом доповнення вказаного запису відомостями про національність нареченої "німкеня";
		- актового запису № 276 від 08 червня 2004 року про розірвання шлюбу, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області на ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , шляхом доповнення вказаного запису відомостями про національність дружини "німкеня";
		- актового запису про народження ОСОБА_2 № 17 від 18 липня 2001 року, складеного Виконавчим комітетом Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області на ОСОБА_2 , шляхом доповнення вказаного запису відомостями про національність матері "німкеня".
		 
		16 березня 2016 року на дану заяву Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області позивачу було надано висновок про відмову у внесенні змін, де зазначено: "доповнити національність заявниці "німкеня" неможливо у зв`язку з тим, що національність заявниці не підтверджується зібраними документами" (а.с. 14-16).
		 
		Із заявою про внесення змін до актового запису про своє народження № 84 від 06 листопада 1979 року, а також до актових записів № 5 від 07 травня 2010 року про шлюб ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , складеного Виконавчим комітетом Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, та № 58 від 06 серпня 2012 року про народження ОСОБА_3 , складеного Виконавчим комітетом Петропавлівсько- Борщагівської сільської ради Києво- Святошинського району Київської області, шляхом доповнення вищевказаних записів відомостями про національність позивача "німкеня" ОСОБА_1 до Відділу ДРАЦС Києво-Святошинського РУЮ у Київській області не зверталась.
		 
		Відповідно і висновку про відмову у внесенні змін до вищевказаних актових записів відповідачем не складалося.  
		 
		Позиція Верховного Суду
		Релевантні джерела права й акти їх застосування 
		Відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану врегульовано     Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1 липня 2010 р. № 2398-VI     (надалі за текстом - «Закон № 2398-VI»).
		 
		Згідно зі статтею 2 Закону №2398-VI, актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.
		 
		Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
		 
		Частиною першою статті 6 Закону №2398-VI закріплено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану, зокрема, проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
		 
		Відповідно до статті 9 Закону №2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.
		 
		Відповідно до частини 3 статті 9 названого Закону актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
		 
		Згідно частини 1статті 22 Закону № 2398-VI   внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
		 
		Частиною 5   статті 9 Закону № 2398-VI   установлено, що правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.
		 
		Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджено   наказом Міністерства юстиції України № 96/5 від 12.01.2011 р. та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за № 55/18793 (надалі за текстом - «Правила»).
		 
		Відповідно до пункту 2.1 Правил заява про внесення змін до актового запису цивільного стану за формою, наведеною в додатку 1, подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених   статтею 53 Сімейного кодексу України, також до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання першого примірника актового запису про шлюб при пред`явленні паспорта або паспортного документа.
		 
		Відповідно до пункту 2.12 Правил на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.
		 
		Згідно підпункту 2.13.3 пункту 2.13 підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану районного, районного в місті, міського (міст обласного значення), міськрайонного, міжрайонного управління юстиції або дипломатичного представництва чи консульської установи України.
		 
		Підставами для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема,рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану та рішення, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану; постанова адміністративного суду (підпункти 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 Правил).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги Верховний Суд виходить із такого.
		 
		Вирішуючи даний спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір є публічно-правовим, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
		 
		Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України від 31 грудня 1991 року № 24 «Про порядок зміни громадянами України національності», відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього   Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі     Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.
		 
		Чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про ДРАЦС національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
		 
		Згідно зі статтею 300 ЦК України   особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист  статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.
		 
		Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.
		 
		Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин (ратифікована     Законом України від 9 грудня 1997 року № 703/97-ВР) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18 (номер в ЄДРСР 82188573) дійшла висновку, що відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах про ДРАЦС повністю відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від етнічного походження, а також     статті 11 Закону «Про національні меншини в Україні». Національна належність особи, таким чином, є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу. 
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
		 
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
		 
		Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		 
		Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
		 
		Вирішуючи питання про належність даного спору до юрисдикції адміністративних судів, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права за захистом якого та/або інтересу за захистом якого звернулася особа. 
		 
		У цій справі позов ОСОБА_1 про зобов`язання внести зміни до вищевказаних актових записів спрямований на захист права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права (частина перша статті 273 Цивільного кодексу України) на відображення в актовому записі щодо свого народження інформації та актових записів про шлюб та народження дітей належності позивача до німецької національності, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану.
		 
		При цьому рішення (в тому числі висновок 16 березня 2016 року), дії чи бездіяльність органу ДРАЦС щодо внесення змін до актових записів цивільного стану заявниця не оскаржує, встановити неправильність відомостей, що містяться у таких записах, не просить.
		 
		Пунктом 2.12 Правил до суду може бути оскаржена відмова у внесенні змін до актового запису цивільного стану.
		 
		З огляду на викладене справа не містить ознак публічно-правового спору, а вимоги про зобов`язання органу ДРАЦС внести зміни до актових записів щодо національності позивача є похідними від вимог установити певні обставини і неправильність відомостей, що містяться у таких записах.
		 
		Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 807/45/17 (номер в ЄДРСР 79388255) за позовом фізичної особи до органу ДРАЦС про зобов`язання внести зміни до актового запису про його народження, зазначивши в графі національності його батька «поляк» замість «українець».
		 
		Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.
		За змістом правового висновку Великої Палати Верховного Суду, ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, а також з огляду на те, що позивач, подавши цей позов, не просили визнати неправомірними рішення чи дії відповідача, а мала намір вирішити питання про внесення змін щодо своєї національності в уже існуючий актовий запис, то спір у цій справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
		Аналогічну правову позицію викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 425/2737/17 (номер в ЄДРСР 78011648).
		Приймаючи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що вказаний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про розгляд справи в порядку адміністративного судочинства є помилковими.
		Пунктом 5 частини першої статті 349 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України (в чинній редакції) суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Відповідно до частини першої статті 354 КАС України (в чинній редакції) суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. 
		Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
		Таким чином, суди помилково прийняли до свого провадження і розглянули справу з порушенням правил предметної юрисдикції, тому ухвалені судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.
		За змістом пункту 4 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції у попередньому розгляді справи скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.
		Висновки щодо розподілу судових витрат.
		Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
		При зверненні до суду касаційної інстанції позивачем сплачено судовий збір в розмірі 696грн.
		Зважаючи на результат касаційного розгляду, Верховний Суд роз`яснює, що даний судовий збір в розмірі 696 грн. може бути повернутий ОСОБА_1 за її клопотанням ухвалою суду у відповідності до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір". 
		Керуючись статтями 238-240, 341, 344, 349, 356, 359 КАС України, 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. 
		2. Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року скасувати.
		3. Провадження у справі №369/4094/16-а за позовом ОСОБА_1 до відділу державної реєстрації актів цивільного стану Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області про здійснення реєстрації національності - закрити.
		4. Роз`яснити позивачеві право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		Л.О. Єресько
		А.Г. Загороднюк 
		 В.М. Соколов ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...