Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 645/6787/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 26.07.2019. Зареєстровано: 28.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 29.07.2019.

Номер судового провадження: 2/645/561/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 645/6787/18
		Провадження № 2/645/561/19
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		 
		25 липня 2019 року м. Харків
		Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого - судді Іващенко С.О.,
		секретаря судових засідань - Гурської С.Ю.
		за участю:
		представника позивача - Огієнка Б .С.,
		представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,
		представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за договором позики,
		В с т а н о в и в :
		Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за договорами позики.
		В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що у період з 25 січня 2017 року по 08 червня 2017 року ОСОБА_4 були укладені договори позики на загальну суму 323 382,54 грн. Сторони погодили еквівалент в доларах США у загальному розмірі 11 616 доларів США.
		З 04.11.2018 року кредитором за вказаними договорами є ОСОБА_6 ..
		За жодним із договорів грошові кошти у встановлені такими договорами строки повернуті не були. У зв`язку із невиконанням умов договорів позивачем нараховано штраф у розмірі 323 382,54 грн., а також 365% річних у розмірі 1 000 000 грн.
		Також позивач вказує, що станом на дату укладання договорів та й по теперішній час відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі, а тому на підставі положень СК України та ЦК України є солідарними боржниками за договорами позики, укладеними між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 в період шлюбу останньої.
		У зв`язку з викладеним, позивач і звернувся до суду з даним позовом.
		Відповідач ОСОБА_2 надав відзив на позов в якому зазначив, що грошові кошти, отримані ОСОБА_4 у позику, використовувалися нею у власних інтересах та не у інтересах сім`ї.
		Відповідач ОСОБА_4 надала суду відзив на позов в якому вказала, що новий кредитор ОСОБА_6 та первісний кредитор ОСОБА_7 є заінтересованими особами та діють спільно. Також вказала, що нею виконувалися зобов`язання перед первісним кредитором ОСОБА_7 , а тому підстав для відступлення права вимоги не було. Крім того, зазначила, що грошові кошти фактично отримувала лише за двома договорами позики, а інші договори підписувала без фактичної передачі їй грошових коштів.
		На вказані відзиви позивачем було надано відповідь, в якій вказано, що грошові кошти були використані саме в інтересах сім`ї, про що свідчать відповідні заяви, подані в межах розгляду іншої цивільної справи. Відповідачами не надано жодних доказів, які б свідчили про виконання своїх зобов`язань перед кредитором.
		В свою чергу, ОСОБА_4 подала до суду заперечення на відповідь на відзиви, де зазначила, що посилання позивача на документи, які підписані та подані її колишнім представником ОСОБА_8 , не стосуються предмету та підстав даного позову.
		В судове засідання ОСОБА_6 не з`явився.
		Представник позивача ОСОБА_9 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Обґрунтовував свою позицію викладеними в уточненій позовній заяві та відповіді на відзиви обставинами і поясненнями, а також долученими до них доказів.
		Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову та просили відмовити у його задоволенні. Пояснили, що про борги ОСОБА_4 їм нічого відомо не було, а взяті у борг гроші вона витрачала на свої особисті цілі.
		Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову та просили відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своєї позиції вказували, що фактично ОСОБА_4 отримувала гроші у борг від ОСОБА_7 лише за двома з десяти договорів позики, а інші підписувала у якості гарантії повернення відсотків. Стверджували, що борг за цими двома договорами, які вона брала на розвиток власного бізнесу, повернула, що частково підтверджується квитанціями про переказ коштів на картковий рахунок ОСОБА_6 ..
		Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
		З матеріалів справи вбачається, що за період з 25 січня 2017 року по 08 червня 2017 року між первісним кредитором ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_4 були укладені наступні договори позики:
		-25.01.2017 р. на суму 20 520 грн., що визначено сторонами в еквіваленті 730 доларів США, зі строком повернення 01.02.2017 р.;
		-08.02.2017 р. на суму 19 380 грн., що визначено сторонами в еквіваленті 715 доларів США, зі строком повернення 15.02.2017 р.;
		-15.02.2017 р. на суму 18 785 грн., що визначено сторонами в еквіваленті 685 доларів США, зі строком повернення 22.02.2017 р.;
		-01.03.2017 р. на суму 46 000 грн., що визначено сторонами в еквіваленті 1 680 доларів США, зі строком повернення 08.03.2017 р.;
		-09.03.2017 р. на суму 46 000 грн., що визначено сторонами в еквіваленті 1 680 доларів США, зі строком повернення 16.03.2017 р.;
		-20.04.2017 р. на суму 25 140 грн., що визначено сторонами в еквіваленті 942 доларів США, зі строком повернення 27.04.2017 р.;
		-11.05.2017 р. на суму 24 775 грн., що визначено сторонами в еквіваленті 942 доларів США, зі строком повернення 18.05.2017 р.;
		-01.06.2017 р. на суму 46 780 грн., що визначено сторонами в еквіваленті 1 792 доларів США, зі строком повернення 07.06.2017 р.;
		-05.06.2017 р. на суму 18 500 грн., що визначено сторонами в еквіваленті 706 доларів США, зі строком повернення 12.06.2017 р.;
		-08.06.2017 р. на суму 45 690 грн., що визначено сторонами в еквіваленті 1 744 доларів США, зі строком повернення 15.06.2017 р.
		04 листопада 2018 року між первісним кредитором ОСОБА_7 та новим кредитором ОСОБА_6 був укладений Договір відступлення права вимоги за вищевказаними договорами позики.
		Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		Відповідно до ч.1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
		Оригінали всіх договорів позики фактично знаходились у позивача та долучені його представником до матеріалів справи у судовому засіданні, що свідчить про невиконання боржником свого обов`язку повернути позику.
		За таких обставин, з 04.11.2018 року позивач ОСОБА_6 є позикодавцем за договорами позики, укладеними за період з 25 січня 2017 року по 08 червня 2017 року між первісним кредитором ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_4 .
		Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
		За ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
		Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
		Згідно ч.ч. 1,3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
		Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку вінвидає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Під час судового розгляду не було встановлено обставин, які б свідчили про виконання ОСОБА_4 або ОСОБА_2 зобов`язань за договорами позики.
		Оскільки, як встановлено судовим розглядом, грошові кошти за договорами позики фактично передавалися у гривневому еквіваленті, тому суд не приймає до уваги зазначення у договорах доларового еквіваленту. Таким чином, загальна сума за всіма договорами позики, які були укладені у період з 25 січня 2017 року по 08 червня 2017 року між первісним кредитором ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_4 , складає 311 570 грн.
		Доказів, які б спростовували факт підписання всіх договорів позики саме ОСОБА_4 , чи доказів, які б підтверджували факт не отримання ОСОБА_4 грошових коштів хоча б за будь-яким із договорів, суду сторонами не надано.
		Стаття 610 ЦК України встановлює, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;2) зміна умов зобов`язання;3) сплата неустойки;4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Згідно п. 9.3 договорів ОСОБА_4 зобов`язалась сплатити штраф на користь кредитора у розмірі 100 процентів від суми позики, у разі порушення будь-якого зобов`язання.
		Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		Частиною 2 статті 549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
		Оскільки судом було встановлено доведеною суму боргу за всіма договорами у загальному розмірі 311 570 грн., то і розмір штрафу становить - 311 570 грн.
		Крім того, відповідно до п. 11 договорів у разі прострочення виконання будь-якого грошового зобов`язання, ОСОБА_4 зобов`язалась сплатити на користь позикодавця суму боргу з урахуванням 365 відсотків річних від простроченої суми.
		Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		За останнім з укладених Договорів строк виконання зобов`язання є простроченим з 16.06.2017 року, й саме ця дата визначена позивачем, як початок прострочення виконання зобов`язань.
		З огляду на положення ЦПК України щодо розгляду справи в межах заявлених вимог, суд вважає можливим почати відлік прострочення виконання зобов`язань саме з 16.06.2017 року.
		За підрахунками позивача відсотки річних становлять 1 668 653,90 грн., розмір яких позивач самостійно зменшив до 1 000 000 грн.
		При застосуванні штрафних санкцій за несвоєчасне погашення позики суд застосовує принцип розумності і справедливості.
		Зважаючи на те, що розмір відсотків за прострочення виконання зобов`язання значно перевищує суму основної заборгованості, суд приходить до переконання про необхідність зменшення суми нарахованих відсотків, з урахуванням вимог розумності та справедливості, до суми основної заборгованості за договорами позики, а саме до 311 570 грн. за всіма договорами.
		З огляду на наведене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_6 обґрунтованими та такими, щопідлягають частковому задоволенню.
		За таких обставин, з ОСОБА_4 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договорами позики в сумі 934710,00 грн., з яких311 570 грн. - сума боргу за всіма договорами, 311 570 грн. - штраф, 311 570 грн. - відсотки річних.
		Щодо солідарного обов`язку відповідачів суд зазначає наступне.
		Станом на дату укладання договорів та й по теперішній час відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі.
		Умовами усіх договорів позики передбачено, що позика надається без визначення цілі (п. 3 Договорів).
		Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Майном як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).
		Згідно із частиною першою статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
		Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
		До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.
		Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
		Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.
		Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 вересня 2016 року у справі №6-539цс16.
		Відповідно до вимог статті 65 СК України при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
		В судовому засіданні було встановлено, що грошові кошти, отримані ОСОБА_4 за договорами позики, укладеними за період з 25 січня 2017 року по 08 червня 2017 року, були використані подружжям спільно, в інтересах сім`ї.
		Так, в матеріалах справи містяться клопотання представника ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову від 19.03.2018 року, яке було подане в межах іншої судової справи №645/4513/17, в якій зазначено про отримання грошових коштів ОСОБА_4 за вказаними договорами позики виключно в інтересах сім`ї. Відповідач ОСОБА_4 визнає, що боргові зобов`язання за договорами позики є спільним боргом подружжя. Стверджує, що ОСОБА_2 здійснює часткове погашення боргу, оскільки йому було передано частину позичених грошей, які він витратив на власний розсуд.
		Також, в матеріалах справи №645/4513/17 міститься заява представника ОСОБА_4 від 19.03.2018 року, копія якої долучена до матеріалів даної справи, якою вона повідомляє, що ОСОБА_2 влаштовується на додаткову роботу для того, щоб якнайскоріше повернути борги. Стверджує, що подружжя зобов`язується повернути грошові кошти за договорами позики, укладеними із ОСОБА_7 .
		Суд зазначає, що посилання відповідачів на неузгодженість позиції ОСОБА_4 зі своїм представником ОСОБА_8 при написанні вказаних офіційних документів та відображення у них виключно особистої думки останньої, не спростовані жодним допустимим доказом, враховуючи, що на момент складання цих документів та подачі їх до суду, дія довіреності на представництво інтересів відповідача не була припинена.
		Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Таким чином, факт спільного використання подружжям взятих у борг грошових коштів підтверджується вищевказаними письмовими доказами.
		Обставини, викладені у наведених заявах, не були спростовані відповідачами належними та допустимими доказами.
		У силу статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна, частки майна дружини та чоловіка є рівними.
		Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. 
		Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
		Розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей, якщо інше не встановлено судом.
		Згідно ст. 541, 543 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.
		У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
		В постанові ВСУ від 14 вересня 2016 року у справі №6-539цс16 також вказано, що зобов`язання за позикою подружжя здійснює як солідарні боржники.
		За таких обставин відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є солідарними боржниками за договорами позики, укладеними у період з 25 січня 2017 року по 08 червня 2017 року між первісним кредитором ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_4 в період шлюбу.
		Крім того, на підставі вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачів підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем у сумі 8810,00 грн.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 82, 247, 259, 263, 263-265 ЦПК України, ст.ст.11, 190, 512, 517, 524, 530, 541, 543, 610, 611, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 65, 69, 70 СК України, суд -
		  В И Р І Ш И В :
		Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за договором позики- задовольнити частково.
		Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 заборгованість за договорами позики від 25.01.2017 р., 08.02.2017 р., 15.02.2017 р., 01.03.2017 р., 09.03.2017 р., 20.04.2017 р., 11.05.2017 р., 01.06.2017 р., 05.06.2017 р., 08.06.2017 р., укладеними між первісним кредитором ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , у загальному розмірі станом на 15.11.2018 року 934710,00 грн., з яких 311 570 грн. - сума боргу за всіма договорами, 311 570 грн. - штраф, 311 570 грн. - відсотки річних.
		Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 з кожного окремо судовий збір у розмірі 4405,00 грн.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи. 
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.
		З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		позивач - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 місто реєстрації:  АДРЕСА_1 ;
		відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;
		відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
		Повний текст рішення виготовлений 26 липня 2019 року.
		 
		Суддя -

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...