Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 372/3268/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права.
Надіслано для оприлюднення: 28.07.2019. Зареєстровано: 29.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 30.07.2019.

Номер судового провадження: 2-401/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 372/3268/18 
		Провадження № 2-401/19
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		12 липня 2019 року         Обухівський         районний суд Київської області в складі :
		Головуючого судді Потабенко Л.В., 
		при секретарі Буртовій О.Є.,
		справа № 372/3268/18
		за участю представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про припинення права власності та визнання права власності,
		 
		в с т а н о в и в:
		30.10.2018 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , в якому просить визнати за ним право власності на житловий будинок загальною площею 748,1 кв.м. з господарськими спорудами за адресою:       АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку площею 0,24 га, з кадастровим номером  НОМЕР_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою:  АДРЕСА_1 . Припинити право власності відповідача на вказаний будинок та земельну ділянку, скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційні записи про право власності з моменту їх вчинення, а саме: запис про право власності № 15621543 від 22.0.2016 року на житловий будинок загальною площею 748,1 кв.м. з господарськими спорудами за адресою:  АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 960560232231, запис про право власності № 15621604 від 22.0.2016 року на земельну ділянку площею 0,24 га, з кадастровим номером  НОМЕР_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 960573232231. Зобов`язати державного реєстратора здійснити державну реєстрацію права власності за позивачем на вищевказані житловий будинок та земельну ділянку. Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що сторони в шлюбі не перебували, мають двох дітей: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ще до початку спільного проживання з відповідачем між позивачем та ОСОБА_8 було досягнуто домовленості про придбання належного йому недобудованого житлового будинку та земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 . Відповідно до умов письмового договору від 09.08.2011 року, підписаного позивачем та ОСОБА_8 , вартість придбаного будинку та земельної ділянки становила 1150000 доларів США, які були передані позивачем продавцю декількома частинами. ОСОБА_5 запропонувала оформити будинок та земельну ділянку на її бабусю ОСОБА_9 , а в подальшому бабуся подарує даний будинок та земельну ділянку сторонам по справі. Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.02.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Кравченко Л.Г., ОСОБА_10 продав, а ОСОБА_9 придбала за 220080 грн. земельну ділянку прощею 0,24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку для будівництва і обслуговування будинку, господарський будівель та споруд, розташовану в АДРЕСА_1 . Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.10.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Кравченко Л.Г., ОСОБА_11 продав, а ОСОБА_9 придбала за 1130579 гривень житловий будинок загальною площею 451,1 кв.м. з надвірними спорудами, розташований в АДРЕСА_1 . При підписанні договорів, вказаних вище, гроші продавець не отримував, а покупець не передавав, оскільки фактичний розрахунок за придбане майно відбувався частинами між позивачем та ОСОБА_8 в період з грудня 2010 року по серпень 2011 року. Після фактичного придбання позивачем спірного будинку та земельної ділянки лише він особисто та за власні кошти добудував будинок, збільшивши його площу, та провів у ньому ремонт, вмеблював будинок, облагородив земельну ділянку. Позивач з відповідачем почали спільно проживати лише з січня 2012 року, тобто після народження сина ОСОБА_6 . В шлюбі у сторін народилось двоє дітей, стосунки в сім`ї були нормальні, тому питання щодо переоформлення права власності позивач не піднімав, а відповідач переконувала його, що бабуся, враховуючи її похилий вік, складе на них заповіт на спірний будинок та земельну ділянку. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 померла і після її смерті виявилось, що заповіту, про наявність якого переконувала позивача ОСОБА_5 , не залишилось. Спадкоємцем першої черги була мати відповідачки ОСОБА_12 , тому не існувало іншого способу оформлення права власності на будинок та земельну ділянку як отримання матір`ю відповідача у власність спірного майна шляхом звернення до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування. Рішенням Обухівського районного суду від 26.05.2016 року за ОСОБА_12 визнано право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок загальною площею 748,1 кв.м. з надвірними спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,24 га за цією ж адресою. Вже 22.07.2016 року ОСОБА_12 без відома позивача подарувала зазначений будинок та земельну ділянку відповідачу. В подальшому, коли між сторонами погіршились сімейні стосунки, відповідач почала переконувати позивача в тому, що вона згідна подарувати будинок їх дітям. Позивача така пропозиція також цілком влаштовувала, оскільки вирішувала питання майбутнього матеріального забезпечення малолітніх дітей. Неодноразово протягом 2016-2018 років між сторонами відбувались зустрічі та переговори, в ході яких позивач наполягав, щоб спірний будинок та земельна ділянка були подаровані їх дітям, і щоразу відповідач переконувала в тому, що найближчим часом такий договір буде укладено. На даний час позивач прийшов до переконання, що жодної обіцянки відповідач дотримуватись не бажає і, навпаки, має намір будинок та земельну ділянку відчужити, а отримані кошти використати на власний розсуд. Тому, з врахуванням вимог ст.ст. 392,398,399 ЦК України, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом права власності на спірне майно.
		Ухвалою судді від 02.11.2018 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. 
		Ухвалою судді від 07.12.2018 року відкрито провадження по справі, призначено підготовче судове засідання за загальними правилами позовного провадження. 
		Ухвалою суду від 07.12.2018 року заяву позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову, задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 0,24 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
		Ухвалою суду від 20.05.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. 
		Ухвалою суду від 12.07.2019 року в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, відмовлено.
		Ухвалою суду від 12.07.2019 року відмовлено в прийнятті позовної заяви представника ОСОБА_13 - адвоката Шевченка Д.В. про вступ третьої особи.
		Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав вказаних в позовній заяві, та просили їх задовольнити. Також позивач в судовому засіданні суду пояснив, що з відповідачкою по справі почав спільно проживати з 2011 року по 2017 рік, за власні кошти в сумі 1200000,00 доларів США придбав спірний будинок, відповідачка вкладала кошти лише в ремонт в сумі 400000 доларів США. На даний час у відповідачки інша родина і вона проживає за кордоном. Аліментів не сплачує а тому має намір продати спірне майно, та забезпечити майбутнє спільних з відповідачкою дітей сина ОСОБА_6 та дочки ОСОБА_14 . 
		Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог посилаючись на їх безпідставність та необгрунтованість та вказуючи на те, що позивач не є власником спірного майна, а тому в нього не має правових підстав для пред`явлення даного позову про визнання права власності. Крім того позивачем не вірно обрано спосіб захисту. ОСОБА_9 законно набула права власності на майно, а посилання позивання на угоду від 09.08.2011 року не є підтвердженням набуття ним права власності на спірне майно, та що дане майно купувалося за його кошти. Крім того, позивачем не надано жодного доказу, що ремонтні роботи у будинку та покращення стану земельної ділянки проводилися виключно за його рахунок. Крім того угода від 09.08.2011 року, нотаріально не посвідчена, та укладена з іншою особою, а тому не може рахуватись як попередній договір. Відповідачка та її родичі є досить заможними людьми, перед купівлею будинку продали будинок в с. Дмитровичі, земельну ділянку у Львівській області, квартиру в м. АДРЕСА_1 , два автомобілі «Мерседес-Бенц» та «Порш-каєн», кошти які мати відповідачки отримала в порядку спадкування після смерті батька, та заробітня плата відповідачки на посаді радника Голови НБУ. Також представники відповідача подали клопотання про відмову в задоволенні позову в зв`язку зі спливом строку позовної давності.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду показала, що працює у родині ОСОБА_16 домогосподаркою вже 14 років. Вона працювала в їх будинку в с. Дмитровичі а потім в смт. Козин, коли там проживали сторони з дітьми. Заробітну плату їй платила відповідач та її мати ОСОБА_12 Найманим працівникам в тому числі і будівельникам платила відповідач та її мати. ОСОБА_4 бачила в будинку часто, щодо його місця роботи їй не відомо. Знає, що у родині ОСОБА_16 є багато нерухомості, яка належала ОСОБА_12 , та її батькові бо він був заможнім та впливовим. Ремонтом в будинку займалася мати відповідача, а кошти на ремонт давала сама відповідачка, оскільки працювала за кордоном в арабських країнах, потім помічником Черновецького, потім радником Голови НБУ. 
		Свідок ОСОБА_12 показала суду, що є матір`ю відповідачки. В 2008 році у неї помер батько, і вони з матір`ю ОСОБА_9 почали шукати будинок, щоб купити, і разом з матір`ю проживати там, оскільки мати залишилась сама. Позивач познайомив їх зі своїм знайомим ОСОБА_8 , який продавав будинок та земельну ділянку. Зібрали необхідні кошти, продали будинок, автомобілі, квартиру, земельну ділянку, успадкувала від батька гроші кошти, здала нерухомість в оренду в Києві та придбати даний будинок та земельну ділянку. Завдаток за будинок давала сама свідок з ОСОБА_9 , при цьому був присутній позивач. Будинок потребував ремонту, яким займались свідок із дочкою ОСОБА_5 .. Позивач кошти на ремонт не давав, на той час ніде не працював, відпочивав у ресторанах, та примушував працювати її доньку. ОСОБА_17 та ОСОБА_4 колись були компаньйонами, і саме ОСОБА_4 їх познайомив. Завдаток продавцю передавався в Києві по вул АДРЕСА_2 . Після смерті матері ОСОБА_9 свідок прийняла в спадщину спірне майно, яке в подальшому подарувала дочці. 
		Свідок ОСОБА_18 показав суду, що працював водієм та охоронником у позивача, а тому був весь час поруч. У останнього з`явились діти і він вирішив купити будинок у ОСОБА_19 Будинок був недобудований, без вікон. Будинок відремонтували, ремонтні роботи оплачував позивач. Відповідачки та її матері на будівництві не було. Свідок був присутнім при зустрічах позивача з ОСОБА_8 щодо купівлі спірного майна. Гроші знімались у банку для купівлі будинку. Після ремонту в будинку проживали позивач, відповідач, та двоє їх спільних дітей та ОСОБА_9 , бачив там і ОСОБА_12 .. До нотаріуса підписувати угоду ходили лише ОСОБА_20 та ОСОБА_10 , ОСОБА_9 він там не бачив, тоді ж передавались гроші. 
		Свідок ОСОБА_21 показав суду, що є товаришем позивача. У 2011 році позивач звернувся до свідка з проханням запустити будинок, який придбав. Свідок був керуючим будівництва. Ремонтні роботи були у великих об`ємах, будинок був 4-х поверховий. Кошти на ремонт отримував від позивача. Побудували басейн, здійснили благоустрій, зовнішнє оздоблення, внутрішнє, огорожу, працювало багато людей. Відповідачка та її мати коштів на ремонт не надавали, а лише дорікали що будинок придбали в поганому місці. По телефону чув розмову між позивачем та продавцем щодо передачі грошей, остання частина з яких була передана в 2011 році. Всю техніку та ремонт оплачував позивач, а акти виконаних робіт підписував він. 
		Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
		Суд, заслухавши думку учасників процесу, вислухавши покази свідків, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
		Судом встановлено, що 09.08.2011 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_22 була укладена угода, якою вони дійшли домовленості про те, що вони мають на меті визначити порядок та строки здійснення спільних дій, та встановили обопільні обов`язки щодо купівлі-продажу нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та земельних ділянок, одна з яких розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1310 га, інша розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1090 га. Відповідно до п. 2 угоди, вартість майна та земельних ділянок встановлюється у сумі 1 150 000,00 доларів США. У п.п.6-6.4, даної угоди зазначалось, що оплату вартості майна та земельних ділянок у сумі відповідно до п.2.1 угоди здійснюється ОСОБА_22 , наступним чином, в момент підписання цієї угоди ОСОБА_20 передає ОСОБА_24 грошові кошти в сумі 400 000 доларів США, не пізніше 30.09.2011 року 500 000 доларів США, про що буде свідчити розписка про отримання грошових коштів ОСОБА_8 , останній розрахунок у розмірі 250 000 доларів США покупець зобов`язується здійснити до 30.10.2011 року. В п.8 угоди зазначається, що угода вважається виконана продавцем після укладення сторонами договору купівлі - продажу майна. Дана угода укладена між сторонами не була нотаріально посвідченою.
		17.10.2011 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна (житлового будинку), відповідно до якого ОСОБА_10 передав у власність (продав), а ОСОБА_9 прийняла (купила) цілий житловий будинок з надвірними побудовами за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1130579 грн. 00 коп.. Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Кравченко Л.Г. зареєстровано в реєстрі за № 1593. 
		16.02.2011 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,2400 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, вартістю 220080 грн. 00 коп.. Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Кравченко Л.Г. зареєстровано в реєстрі за № 1929. 
		26.05.2016 року рішенням Обухівського районного суду Київської області позов ОСОБА_12 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, задоволено повністю. Визнано за ОСОБА_12 право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок загальною площею 748,1 кв.м. та жилою площею 132,5 кв.м., з надвірними спорудами: барбікю, альтанка, басейн, вольєр, вимощення, хвіртка, ворота, огорожа, п`ять колодязів, трубчатий колодязь, які розташовані: АДРЕСА_1 , та які належали померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_9 . Визнано за ОСОБА_12 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку загальною площею 0,2400 га, з кадастровим номером НОМЕР_1 , з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована: АДРЕСА_1 , яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_9 
		22.07.2016 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 був укладений договір дарування земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_12 передала безоплатно у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,2400 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), з кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 0,2400 га. Відповідно до п. 2 договору, відчужувана земельна ділянка належить дарувальнику на підставі рішення Обухівського районного суду Київської області від 26.05.2016 року. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою Т.В. зареєстровано в реєстрі за № 1573. 
		22.07.2016 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 був укладений договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_12 передала безоплатно у власність ОСОБА_5 житловий будинок з надвірними спорудами загальною площею 748,1 кв.м., житловою площею 132,5 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 2 договору, житловий будинок належить дарувальнику на підставі рішення Обухівського районного суду Київської області від 26.05.2016 року. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою Т.В. зареєстровано в реєстрі за № 1570.
		Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 142543115 від 24.10.2018 року, земельна ділянка площею 0,24 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 , та житловий будинок загальною площею 748,1 кв.м., житловою площею 132,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 22.07.2016 року. 
		Також судом встановлено, що 19.05.2011 року ОСОБА_12 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки продала ОСОБА_25 за 14602, 24 грн. земельну ділянку площею 0,0496 га, на території Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, для ведення садівництва, кадастровий № НОМЕР_2 , .
		Відповідно до копій довідок-рахунків ОСОБА_9 26.10.2011 року продала за 466 578, 00 грн. легковий автомобіль Porsche Cayenne 2008 року випуску, а 04.11.2011 року продала за 126981,12 грн. легковий автомобіль Mercedes-Benz C180 2003 року випуску.
		29.10.2007 року мати відповідача ОСОБА_12 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з грошових вкладів, що знаходяться в філії Печерського відділення Ощадбанку міста Києва, в Акціонерному Комерційному банку «Правекс-Банк» м. Києва, та у відділенні № 39 Філії «Київське Регіональне Управління» ТОВ «Укрпромбанк». 
		Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_9 здавала на протязі 5 років в оренду нежиле приміщення для здійснення підприємницької діяльності, за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією договору найму (оренди) нежилого приміщення від 01.10.2005 року, та отримала 418 140,00 грн.. 
		Відповідно до копії довідки для заповнення декларації державного службовця, ОСОБА_5 за 2011 рік на посаді радника Голови НБУ отримала заробітну плату в розмірі 128 521 грн. 71 коп. 
		Відповідно до копії довідки відділення № 38 Філії «Центрального регіонального управління АТ «Банк «Фінанси та Кредит» № 38/045 від 30.02.2012 року на ім`я ОСОБА_5 27.03.2008 року відкритий рахунок, залишок яких на час видачі довідки становив 52162 грн. 43 коп. та 0,33 доларів США. 
		Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_5 , вона 10.06.2011 року була призначена на посаду радника Голови Національного банку України. З вказаної посади вона 11.07.2012 року була звільнення за власним бажанням, та 01.09.2012 року по 30.06.2013 року прийнята на посаду доцента кафедри державного управління філософського факультету з погодинною оплатою праці. 
		15.12.2006 року мати відповідача ОСОБА_12 продала квартиру загальною площею 43,60 кв.м., житловою площею 27,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 , за ціною 833 250 грн., що на час укладання основного договору еквівалентно 165 000 доларів США, що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири.
		Також, з наданих стороною відповідача копій повідомлень про оплату рахунків вбачається, що їх здійснювала ОСОБА_9 , та на квитанціях про оплату комунальних послуг також зазначається платником ОСОБА_9 . 
		Статтею 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.  Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
		У відповідності до ч.ч. 1-3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках.  Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.  Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Згідно з ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не випливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
		Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами. 
		Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
		З огляду на наведене, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі за необґрунтованістю, безпідставністю та недоведеністю щодо неправомірного набуття відповідачем житлового будинку та земельної ділянки, оскільки на відміну від представників відповідача, позивач не надав жодного доказу, що він був власником спірного майна, що будинок та земельна ділянка купувалися за його кошти та що виключно за його кошти також проводилися ремонтні роботи у будинку та облагородження земельної ділянки. Що стосується показів свідків на стороні позивача ОСОБА_18 , та ОСОБА_21 , то суд критично їх оцінює, та вважає неправдими, оскільки свідок ОСОБА_18 працював у позивача водієм, та був підлеглим, а свідок ОСОБА_21 , є кумом позивача про що вони вказали в судовому засіданні. Угода на яку посилався позивач від 09.08.2011 року, не підтверджує факт передачі грошей та купівлю спірного майна, та не є належним доказом на підтвердження обставин вказаних в позові. 
		Що ж стосується клопотання представників відповідачів щодо відмови у задоволенні позову, в зв`язку із спливом позовної давності, то воно задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
		Позовна давність за статтею 256 ЦК України - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Йдеться про те, що протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом.
		Згідно із статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Частинами 4, 5 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		Як роз`яснено в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", відповідно до якого, установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. 
		Тобто позовна давність, як підстава для відмови у задоволенні позову, може бути застосована лише тоді, коли суд встановить, що право позивача було порушене, але воно не підлягає судовому захисту за спливом позовної давності.
		Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності.
		Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України, у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
		Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 158, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про припинення права власності та визнання права власності, відмовити повністю.
		Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 07.12.2018 року. 
		Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. 
		Повний текст рішення виготовлений 23.07.2019 року. 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...