Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/25008/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 29.07.2019. Зареєстровано: 30.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 31.07.2019.
Дата набрання законної сили: 29.07.2019
Номер судового провадження: К/9901/1467/17

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		29 липня 2019 року 
		Київ
		справа №686/25008/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/1467/17
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Радишевської   О.Р.,
		суддів - Кашпур   О.В., Уханенка   С.А.,
		розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу №686/25008/16
		за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Хмельницькому Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою Управління патрульної поліції у місті Хмельницькому Департаменту патрульної поліції України на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2017 року, прийняту в складі головуючого судді Стефанишина   С.Л., та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді  Смілянця   Е.С., суддів Сушка О.О., Залімського   І.Г.,
		УСТАНОВИВ:
		І. Суть спору
		1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у місті Хмельницькому Департаменту патрульної поліції України (далі - УПП у місті Хмельницькому ДПП), в якому просив:
		1.1. скасувати постанову від 07 грудня 2016 року серії АР №588026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
		2. В обґрунтування позову позивач зазначив, що 07 грудня 2016 року, керуючи автомобілем «TOYOTA CAMRY», номерний знак « НОМЕР_1 », був зупинений інспектором патрульної поліції Капурою   А.О., яким винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення підпункту 8.7.3 (е) Правил дорожнього руху України. 
		2.1. У вказаній постанові зазначено, що позивач здійснив проїзд перехрестя на заборонений (червоний) сигнал світлофора.
		2.2. ОСОБА_1 вважає вказану постанову безпідставною та винесеною з порушенням порядку притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки Правил дорожнього руху не порушував. 
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
		3. 07 грудня 2016 року відповідачем стосовно позивача винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії АР№588026, якою ОСОБА_1 визнано винним за частиною другою статті 122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
		4. У постанові зазначено, що 07 грудня 2016 року о 18 год. 50 хв. у місті Хмельницькому, по вулиці Старокостянтинівське шосе 2, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «TOYOTA CAMRY», номерний знак « НОМЕР_1 », здійснив проїзд перехрестя на заборонений (червоний) сигнал світлофора, чим порушив підпункт 8.7.3 (е) Правил дорожнього руху України.
		ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
		5. Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, позовні вимоги задоволено.
		6. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що правомірність оскаржуваної постанови не підтверджено належними та допустимими доказами. Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано належних доказів учинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, а тому притягнення його до відповідальності є необґрунтованим і протиправним.
		7. Зазначена позиція була підтримана і Вінницьким апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.
		IV. Провадження в суді касаційної інстанції
		8. Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
		8.1. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 23 травня 2019 року №456/0/78-19, у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача у цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
		8.2. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській   О.Р., суддям Кашпур   О.В., Уханенку   С.А.
		9. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
		10. В обґрунтування касаційної скарги скаржник указує, що висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваної постанови та наявності підстав для її скасування є помилковими, оскільки інспектором патрульної поліції дотримано порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, а вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, підтверджується наданим до суду відеозаписом.
		10.1. Скаржник зазначає, що вказаним відеозаписом зафіксовано надання позивачем пояснень, згідно яких він не заперечує, а отже і не спростовує факту проїзду на заборонений сигнал світлофора.
		10.2. Отже, скаржник указує, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення є підтвердженим, а оскаржувана постанова - правомірною.
		V. Джерела права й акти їхнього застосування
		11. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
		12. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		13. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		14. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		15. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		16.Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		17. Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться у межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
		18. Статтею 245 КУпАП установлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		19. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
		20. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		21. Частиною другою статті 122 КУпАП установлено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
		22. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015   року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
		23. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353, установлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР України).
		24. Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
		25. Відповідно до підпунктів а,в,ґ,е пункту 8.7.3 ПДР України сигнали світлофора мають такі значення: зелений дозволяє рух; зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух; жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; червоний сигнал, у тому числі миготливий або два миготливих сигнали забороняють рух.
		26. Згідно з пунктом 8.10 ПДР України у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
		27. За змістом пункту 8.11 ПДР України водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
		28. Відповідно до підпункту (г) 12.9. ПДР України водієві забороняється різко гальмувати (крім випадків, коли без цього неможливо запобігти дорожньо-транспортній пригоді).
		VI. Позиція Верховного Суду
		29. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, Суд керується таким.
		30. Ураховуючи положення статей 7, 9, 245, 251, 280 КУпАП, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
		31. Звертаючись до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 заперечував учинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.
		32. Згідно зі статтею 31 Закону №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
		33. Статтею 40 Закону №580-VIII установлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
		34. На підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення відповідачем до суду було надано відеозапис з відеореєстратора і нагрудної відеокамери патрульного поліцейського. 
		35. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що наданий відповідачем відеозапис не підтверджує порушення позивачем ПДР України. Інших належних і допустимих доказів учинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідачем не надано. Суди попередніх інстанцій зазначили, що правомірність прийняття оскаржуваної постанови відповідачем не доведена.
		36. Ураховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 КУпАП, у зв`язку із відсутністю належних доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові від 07 грудня 2016 року АР №588026.
		37. Відповідно до статті 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		38. За такого правового регулювання та обставин справи Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 
		39. Водночас доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, а тому, в силу вимог статті 341 КАС України, не можуть бути предметом дослідження у суді касаційної інстанції.
		40. Згідно з частинами першою та другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		41. Стосовно доводів касаційної скарги про відсутність підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, оскільки вказане питання є виключною компетенцією органів Національної поліції, Суд зазначає таке.
		42.1. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		42.2. Статтею 286 КАС України передбачено   особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
		42.3. Згідно з частиною третьою статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
		1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
		2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
		3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
		4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.  
		42.4. Відповідно до частини першої-другої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.                       
		42.5. Оскільки на момент розгляду цієї справи у суді касаційної інстанції місцевий загальний суд як адміністративний мав повноваження щодо закриття справи про адміністративне правопорушення, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішень у цій частині.
		43. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
		44. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
		45. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		VII. Судові витрати
		46. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		47. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		П О С Т А Н О В И В :
		48. Касаційну скаргу Управління патрульної поліції у місті Хмельницькому Департаменту патрульної поліції України залишити без задоволення.
		49. Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року у цій справі залишити без змін.
		50. Судові витрати розподілу не підлягають. 
		51. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач:                                                                      О.Р. Радишевська
		Судді:                                                                                          О.В. Кашпур
		                                                                                          С.А. Уханенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...