Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 626/1044/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано для оприлюднення: 29.07.2019. Зареєстровано: 30.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 31.07.2019.
Дата набрання законної сили: 25.07.2019
Номер судового провадження: 22-ц/818/3398/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 липня 2019 року м. Харків
		 
		справа № 626/1044/19
		провадження № 22-ц/818/3398/19
		 
		Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		головуючого Кругової С.С.,
		 
		суддів  Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
		 
		секретаря: Кучер Ю.Ю.
		 
		Учасники справи:
		 
		Позивач: ОСОБА_1 ,
		 
		Відповідачі: ОСОБА_2 , Приватне підприємство «Ланна-Агро», 
		 
		Третя особа: державний реєстратор сектору державної реєстрації Зачепилівської районної державної адміністрації Литвин О.Л,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Ланна-Агро», третя особа: державний реєстратор сектору державної реєстрації Зачепилівської районної державної адміністрації Литвин О.Л., про визнання права власності на земельну ділянку, визнання недійсними рішення державного реєстратора, запису про право власності та договору оренди землі, 
		 
		за апеляційною скаргою  ОСОБА_1  на ухвалу Красноградського районного суду Харківської області від 13 травня 2019 року, постановлену суддею Дудченко В.О.,-
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Ланна-Агро» про визнання права власності на земельну ділянку, визнання недійсними рішення державного реєстратора, запису про право власності та договору оренди землі.
		 
		Також позивач звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила з метою недопущення захоплення керівництвом ПП «Ланна-Агро» її земельної ділянки недопущення порушення її прав заборонити відповідачам ОСОБА_2 та ПП «Ланна-Агро» проводити на земельній ділянці сільськогосподарського виробництва загальною площею 4,0080 га, яка розташована на території Піщанської сільської ради Красноградського району Харківської області, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка є предметом спору у справі, сільськогосподарські, аграрно-технічні, агрохімічні, з проведення посівної кампанії та будь-які інші роботи, а також заборонити вчиняти будь-які дії щодо вказаної земельної ділянки. Заява про забезпечення позову мотивована тим, що на спірній земельній ділянці її чоловік посадив сільськогосподарські культури, але незважаючи на це, керівництво ПП «Ланна-Агро» неодноразово шляхом виказування погроз та наміру застосування насильства намагалося розташувати відповідну власну техніку на її земельній ділянці, знищити посаджений її чоловіком врожай, посадити на земельній ділянці власний врожай. 
		 
		Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 13 травня 2019 року - заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено частково. З метою забезпечення позову заборонено ОСОБА_2 та ПП «Ланна-Агро» вчиняти будь-які дії, пов`язані зі зміною права власності та права користування земельною ділянкою сільськогосподарського виробництва загальною площею 4,0080 га, яка розташована на території Піщанської сільської ради Красноградського району Харківської області, кадастровий номер НОМЕР_1 . В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.
		Ухвала суду мотивована тим, що  невжиття заходів забезпечення позову у виді заборони відповідачам здійснювати сільськогосподарські чи інші роботи на спірній земельній ділянці, жодним чином не призведе до істотного ускладнення чи унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, яким може бути визнано недійсним договір оренди землі. Разом з тим, заборона вчиняти певні дії, які пов`язані з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, мають сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.
		Не погоджуючись частково з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, в частині застосованих заходів забезпечення позову - залишити без змін.
		 
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не застосував ті види забезпечення позову, про які позивач просила в своїй заяві.
		Висновки суду, що спірна земельна ділянка знаходиться в користуванні позивача, проте матеріали справи не містять доказів про виконані позивачем посівні роботи на спірній земельній ділянці - є суперечливими, адже виконання посівних робіт є однією з форм користування спірною земельною ділянкою. Відсутність чи ненадання доказів не виключає можливості застосування заходів забезпечення позову згодом після надання відповідних доказів. Укладений відповідачами договір оренди землі ще не визнано судом недійсним, тому відповідачі, зловживаючи своїми правами, можуть формально, незаконно вчинити дії щодо користування в той чи іншій спосіб спірною земельною ділянкою. Вчинення відповідачами таких дій ускладнить виконання рішення суду щодо визнання за нею права власності на спірну земельну ділянку та щодо визнання недійсним договору оренди землі, укладеного відповідачами.
		 
		У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу скасувати і в задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
		 
		Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Ухвала суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 , тому в частині задоволення заяви про забезпечення позову ухвала суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.
		 
		Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
		 
		При цьому відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
		 
		Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
		 
		Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення про те, що невжиття певних заходів, передбачених ч. 1 ст. 150 ЦПК України, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		 
		Судом встановлено, що у травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Ланна-Агро» про визнання права власності на земельну ділянку, визнання недійсними рішення державного реєстратора, запису про право власності та договору оренди землі.
		 
		В позовній заяві ОСОБА_1 просила визнати право власності на земельну ділянку, набуту нею на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.2001 року, визнати недійсним з моменту прийняття та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису право власності щодо реєстрації за ОСОБА_2 речового права (права власності) на спірну земельну ділянку, визнати недійсним з моменту внесення запису та скасувати запис, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_2 речового права (права власності) на спірну земельну ділянку, визнати недійсним з моменту укладення договір оренди спірної земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та ПП «Ланна-Агро». 
		 
		В заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просила з метою недопущення захоплення керівництвом ПП «Ланна-Агро» її земельної ділянки недопущення порушення її прав заборонити відповідачам ОСОБА_2 та ПП «Ланна-Агро» проводити на земельній ділянці сільськогосподарського виробництва загальною площею 4,0080 га, яка розташована на території Піщанської сільської ради Красноградського району Харківської області, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка є предметом спору у справі, сільськогосподарські, аграрно-технічні, агрохімічні, з проведення посівної кампанії та будь-які інші роботи, а також заборонити вчиняти будь-які дії щодо вказаної земельної ділянки. Заява про забезпечення позову мотивована тим, що на спірній земельній ділянці її чоловік посадив сільськогосподарські культури, але незважаючи на це, керівництво ПП «Ланна-Агро» неодноразово шляхом виказування погроз та наміру застосування насильства намагалося загнати відповідну власну техніку на її земельну ділянку, знищити посаджений її чоловіком врожай, посадити на земельній ділянці власний врожай. 
		 
		Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
		 
		За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
		 
		Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є  заборона вчиняти певні дії, тощо.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
		 
		Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. (пункт 4 Постанова Пленуму Верховного Суду України                     від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
		 
		Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
		 
		При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.
		 
		Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
		Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
		 
		Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
		 
		Згідно з ч.ч.1,2 ст.319 ЦК України власник володіє користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
		 
		У частині 1 ст.775 ЦК України передбачено, що наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою у найм.
		Частиною 1 ст.317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		Згідно з ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). 
		 
		Як убачається із матеріалів справи, предметом заявленого ОСОБА_1 позову є земельна ділянка. 
		 
		Співмірність у застосуванні заходів забезпечення позову передбачає дотримання судом такого балансу інтересів сторін, що виключає як надмірні негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову для приватних прав та інтересів відповідача, так і негативні наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів для прав та інтересів позивача, пов`язаних із публічних інтересів правосуддя, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
		 
		Звертаючись з заявою про забезпечення позову позивачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог стосовно проведення сільськогосподарських та інших робіт.
		 
		Обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися майном, може призвести до незворотних наслідків. Вжиття таких видів забезпечення позову обумовить неможливість вести господарську діяльність, що в подальшому може призвести до збитків господарства.
		 
		Діючим цивільно-процесуальним законодавством передбачений вичерпний перелік видів забезпечення позову. В даному випадку, враховуючи заявлений предмет спору та підстави його обґрунтування, обрані позивачем види забезпечення позову не можуть бути застосовані до виниклих правовідносин. 
		 
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність заяви про забезпечення позову в частині клопотання про заборону відповідачам проводити на спірній земельній ділянці сільськогосподарські, аграрно-технічні, агрохімічні, з проведення посівної кампанії та будь-які інші роботи, оскільки до суду не було надано обґрунтованих підтверджень щодо необхідності забезпечення позову такими видами.
		 
		З огляду на викладене та враховуючи характер заявлених позивачем позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.
		 
		Тому колегія суддів погоджується з висновками суду, які відповідають вимогам ч. 3 ст. 150 ЦПК України.
		 
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
		 
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Згідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, що передбачено у ст. 78 ЦПК України про допустимість доказів. Належними є доказами які містять інформацію щодо предмета доказування: обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, ст. 77 ЦПК України.
		 
		Колегія суддів дійшла висновку, що позивач також не навів обставин, які б підтверджували те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
		 
		Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції надав правильну оцінку заяві про забезпечення доказів, виклав в ухвалі мотиви з яких виходив, відмовляючи у задоволенні заяви, висновки суду доводами скарги не спростовані.
		 
		Оскільки суд першої інстанції постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
		 
		Що стосується доводів про застосування судом заходів забезпечення позову про які позивач не просила, про які зазначала як позивач так і представник відповідача в суді апеляційної інстанції, то судова колегія їх відхиляє.
		 
		Позивач просила застосувати заходи забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти будь-які дії щодо вказаної земельної ділянки не зазначивши при цьому які саме. Суд першої інстанції в межах заявлених вимог уточнив спосіб забезпечення позову зазначивши 
		про заборону вчиняти будь-які дії , пов"язані зі зміною права власності та права користування вказаною земельною ділянкою.
		 
		За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
		Керуючись ст.ст.  367,368, п. 1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388,389 ЦПК України, суд -
		 
		п о с т а н о в и в:
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1  - залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Красноградського районного суду Харківської області від 13 травня 2019 року - залишити без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		 
		 
		Головуючий                                                                 С.С. Кругова
		 
		 
		 
		Судді                                                                         О.В. Маміна
		 
		 
		 
		                                                                       Н.П. Пилипчук
		 
		 
		 
		повний текст постанови
		складено 26 липня 2019 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...