Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/3904/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої майну фізичних або юридичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 29.07.2019. Зареєстровано: 31.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.08.2019.
Дата набрання законної сили: 24.07.2019
Номер судового провадження: 22-ц/813/5355/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 22-ц/813/5355/19 
		Номер провадження 22-ц/813/5356/19 
		Номер справи місцевого суду: 523/3904/19
		Головуючий у першій інстанції Дяченко В. Г.
		Доповідач Комлева О. С.
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24.07.2019 року                                                                 м. Одеса
		Одеський апеляційний суд у складі:
		Головуючого-судді Комлевої О.С. 
		суддів: Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.
		з участю секретаря Ткачука В.О.
		учасники справи:
		позивач - спільне підприємство«Солінг»
		відповідач - ОСОБА_1 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 27 березня 2019 року про відкриття провадження та на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 27 березня 2019 року про забезпечення позову, постановлені під головуванням судді Дяченка І.А., -
		встановив:
		У березні 2019 року спільне підприємство«Солінг» (надалі СП «Солінг») звернулося до суду з позовом до  ОСОБА_1 про стягнення суми збитків у розмірі 1 000 000 гривен.
		Одночасно позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно: квартиру №87 загальною площею 42,7 кв. м. (27.9 . кв . м. житлова площа) за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 .
		Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 27 березня 2019 року провадження у справі за позовом СП «Солінг» до ОСОБА_1 про стягнення суми збитків прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначене підготовче засідання.
		Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 27 березня 2019 року заява про забезпечення позову задоволена.
		Накладено арешт на нерухоме майно: квартиру 87 , загальною площею 42,7 кв.м., житлова площа 27.9 . кв . м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 ; 1/2 частини квартири 77, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .
		Не погоджуючись з ухвалами суду про відкриття провадження та забезпечення позову, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвали суду скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права.
		Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначає, що предметом позову є нерухоме майно позивача, яке розташоване в АДРЕСА_3 , що відноситься до територіальної підсудності Приморського району м. Одеси, відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, тому справа повинна розглядатися у Приморському районному суді м. Одеси, оскільки позов виникає з приводу нерухомого майна позивача, якому заподіяна шкода.
		Також ОСОБА_1  зазначає, що позивач звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову не обґрунтував необхідність такого заходу, також не зазначив, які саме обставини свідчать про необхідність забезпечення позову, не звернув увагу на ту обставину, що у заяві про забезпечення позову не зазначено пропозиції про зустрічне забезпечення позову, а також питання про забезпечення позову вирішено неповноважним складом суду.
		У своєму відзиві СП «Солінг» зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, оскільки предметом спору є не спір щодо нерухомого майна, а є шкода, яка була завдана майну позивача, тому позов був наданий за територіальним місцем проживання відповідача, тобто до Суворовського районного суду м. Одеса, у відповідності до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, також в заяві про забезпечення позову зазначені причини, у зв`язку з чим потрібно забезпечити позов, що в свою чергу спростовує викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта. 
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду про відкриття провадження та ухвали суду про забезпечення позову, в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ухвала суду про відкриття провадження та ухвала суду про забезпечення позову постановлені з дотриманням норм процесуального та матеріального права з наступних підстав.
		Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Відповідно  до ст. 375ЦПК України,  суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		З матеріалів справи вбачається, що СП «Солінг» звернулося до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми збитків, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди, завданої СП «Солінг» внаслідок вчинення безладу, погрому та знищенню майна Літнього театру у розмірі 1 000 000 гривень.
		В обґрунтування позову зазначив, що СП «Солінг» є власником майна комплексу «Літній театр», яке належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу. Однак, на територію, належну позивачу 03 березня 2019 року та 10 березня 2019 року з`явився ОСОБА_1 та вчинив дії, із знищенням належного позивачу майна. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
		Суддя, відкриваючи провадження у справі, виходив з того, що справа підсудна Суворовському районному суду м. Одеси.
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області (а.с. 53).
		Тобто, СП «Солінг» на законних підставах звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з вказаним позовом за зареєстрованим місцем проживання відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 27 ЦПК України.
		З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
		Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, СП «Солінг» зазначив, предметом спору є відшкодування шкоди у розмірі 1 000 000 гривен, яка має бути стягнена з відповідача, та є підстави вважати, що відповідач отримавши позов і усвідомлюючи свої неправомірні дії щодо майна позивача здійснить дії по приховуванню належного йому майна, рухомого нерухомого та грошових коштів для ухилення у майбутньому від виконання судового рішення, що у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
		Задовольняючи заяву СП «Солінг» про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а позивачем в заяві про забезпечення позову зазначено причини, у зв`язку з чим потрібно забезпечити позов, заходи забезпечення позову відповідають заявленим вимогам, в частині безпосередньо зв`язані з предметом спору, є співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
		З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
		Предметом спору є вимоги майнового характеру, при цьому на момент розгляду заяви про забезпечення позову судом було встановлено, що відповідачу на праві приватної власності належать: квартира 87 , загальною площею 42,7 кв . м ., житлова площа 27.9. кв.м., що розташована за адресою : АДРЕСА_1 та 1/2 частини квартири 77, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
		Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
		Згідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Відповідно до ч.5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
		З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
		Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
		Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
		Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.
		Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
		Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
		При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
		Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
		Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позов, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
		Згідно п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
		Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття певних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.
		Таким чином, апеляційний суд вважає, що при вжитті заходів забезпечення даного позову, судом першої інстанції обґрунтовано враховано зміст позовних вимог, співмірність вжитих заходів із вимогами та вид забезпечення позову (пункт 3 і 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»). 
		Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що предметом позову є нерухоме майно позивача, яке розташоване в АДРЕСА_3 , що відноситься до територіальної підсудності Приморського району м. Одеси, відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, тому справа повинна розглядатися у Приморському районному суді м. Одеси, оскільки позов виникає з приводу нерухомого майна позивача, якому заподіяна шкода, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, що відповідає положенням ч. 1 ст. 27 ЦПК України для звернення до суду з позовом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача.
		Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що позивач звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову не обґрунтував необхідність такого заходу, також не зазначив, які саме обставини свідчать про необхідність забезпечення позову, колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки позивачем на підтвердження вимог заяви були надані докази забезпечення позову, які перевірені судом та враховано, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
		Також судом була врахована охорона прав і інтересів інших осіб, які беруть участь у справі, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Цивільний процесуальний кодекс України враховує принцип рівноправ`я сторін у процесі і забезпечує захист інтересів, в тому числі, відповідача.
		Доводи апеляційної скарги про те, що суд повинен був повернути заяву про забезпечення позову з тих підстав, що заявником не зазначена пропозиція про зустрічне забезпечення, колегія суддів вважає такими, що  на правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову не впливає, за таких підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦПК України метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
		Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за винятком випадків, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, зокрема, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
		При цьому суд не позбавлений можливості вирішити вказане питання за відповідним клопотанням ОСОБА_1 в окремій ухвалі про зустрічне забезпечення.
		Аналогічний правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року по справі № 753/2380/18-ц (касаційне провадження № 61-38399св18). 
		Тому, зроблені судом висновки повністю відповідають матеріалам та обставинам справи і не спростовуються доводами апеляційної скарги.
		Інші доводи апеляційної скарги, які не є суттєвими, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
		Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
		Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
		Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
		На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
		 
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
		Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 27 березня 2019 року про відкриття провадження та ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 27 березня 2019 року про забезпечення позову - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		Повний текст судового рішення складений 29 липня 2019 року.
		 
		 
		 
		Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
		 
		 
		 
		Судді ______________________________________ О.Г. Журавльов
		 
		 
		 
		______________________________________ Ю.І. Кравець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...