Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 227/771/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів найму (оренди).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 31.07.2019.
Дата набрання законної сили: 24.07.2019
Номер судового провадження: 61-33650ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України                                       
		 
		24 липня 2019 року 
		 
		м. Київ
		 
		справа № 227/771/17
		 
		провадження № 61-33650св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		 
		суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - перший заступник керівника Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області,
		відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1 ,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Святогорівська селищна рада Добропільського району Донецької області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області, у складі судді Мацишин Л. С.,              від 26 травня 2017 року та рішення Апеляційного суду Донецької області,              у складі колегії суддів: Санікової О. С., Будулуци М. С., Канурної О. Д.,               від 13 липня 2017 року.
		 
		 
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування 
		 
		У березні 2017 року перший заступник керівника Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Святогорівська селищна рада Добропільського району Донецької області, про визнання незаконним та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 02 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Донецькій області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на сім років, площею 11,6962 га, для ведення фермерського господарства на території Святогорівської селищної ради Добропільського району Донецької області за межами населеного пункту. За результатами розгляду даного клопотання Головним управлінням Держземагенства у Донецькій області видано наказ від 30 квітня 2014 року № 22-сг, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства. 22 липня 2016 року між ОСОБА_1 та головним управлінням Держгеокадастру в Донецькій області укладено договір оренди № 1413-сг земельної ділянки, площею 11,6962 га, яка розташована на землях сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів Святогорівської селищної ради Добропільського району Донецької області. Прокурор вказав, що ОСОБА_1 на момент прийняття оскаржених наказів та укладення договору оренди від 22 липня 2016 року був засновником фермерського господарства «Агрос», а тому вважає, що він не мав права на повторне отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів.
		 
		Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Донецькій області від 30 квітня 2014 року № 22-сг «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою громадянину ОСОБА_1 », визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 30 червня 2016 року № 1413-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення», визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 22 липня 2016 року.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області 
		від 26 травня 2017 року позов першого заступника керівника Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагентства у Донецькій області від 30 квітня 2014 року № 22-сг «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою громадянину ОСОБА_1 ». Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 30 червня 2016 року 
		№ 1413-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення». Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 22 липня 2016 року, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області та ОСОБА_1 , про надання в оренду земельної ділянки, площею 11,6962 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером №30726871 від 01 серпня 2016 року. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути на користь держави земельну ділянку, площею 11,6962 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована на території Святогорівської селищної ради Добропільського району Донецької області за межами населеного пункту. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при видачі оспорюваних наказів Головним управлінням Держземагентства у Донецькій області порушено порядок, визначений Законом України «Про фермерське господарство», оскільки ОСОБА_1 має у власності і користуванні земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства «Агрос», засновником та керівником якого він є з 1995 року, а тому створення ОСОБА_1 нового фермерського господарства «Країна» має на меті отримання земельних ділянок на позаконкурсній основі у необґрунтованих розмірах. Ураховуючи те, що накази, які були підставою для укладення між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держкомзему у Донецькій області договорів оренди землі, підлягають скасуванню, то договір оренди землі відповідно до вимог статей 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним у судовому порядку і як наслідок земельна ділянка підлягає поверненню на користь державі.
		 
		 
		Короткий зміст рішення апеляційного суду
		 
		Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 13 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, норми Закону України «Про фермерське господарство» не містять обмежень щодо кількості фермерських господарств, які громадянин може створювати для здійснення підприємницької діяльності, та не містять положень про те, що право на отримання земельної ділянки державної власності громадянин може використати один раз, а додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах. Спірну земельну ділянку було передано 
		ОСОБА_1 як фізичній особі саме для ведення фермерського господарства «Країна», яке було створено ним після отримання земельної ділянки у користування, про що свідчить запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22 березня 
		2017 року.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
		 
		У касаційній скарзі заступник прокурора Донецької області просить  скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій не у повному обсязі встановлено фактичні обставини справи, зокрема не досліджено волевиявлення ОСОБА_1 на створення нового фермерського господарства та раціональне використання земельних ділянок, наданих йому відповідно до Закону України «Про фермерське господарство». Судами не з`ясовано цільове використання спірної земельної ділянки та яке фермерське господарство її використовувало. Суди не взяли до уваги, що спірна земельна ділянка була вказана у декларації фермерського господарства «Агрос», засновником якого є ОСОБА_1 з 1995 року. 
		 
		 
		Відзиву на касаційну скаргу не надходило
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
		 
		Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року
		№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» 
		(далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		07 червня 2019 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		02 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Донецькій області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду строком на 7 років із земель державної власності сільськогосподарського призначення, для ведення фермерського господарства. 
		 
		Наказом Головного управління Держземагенства у Донецькій області 
		від 30 квітня 2014 року № 22-сг «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою громадянину ОСОБА_1 » з метою створення фермерського господарства надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду строком на сім років із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, площею 11,6962 га пасовищ, для ведення фермерського господарства на території Святогорівської селищної ради Добропільського району Донецької області за межами населених пунктів.
		 
		08 грудня 2015 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області «Про внесення змін до наказу Головного управління 
		від 30 квітня 2014 року № 22-сг» поновлено громадянину ОСОБА_1 дію дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, що перебувають у запасі, для ведення фермерського господарства на території Святогорівської селищної ради Добропільського району Донецької області за межами населених пунктів, наданого Головним управлінням Держземагенства у Донецькій області 
		від 30 квітня 2014 року.
		 
		Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області 
		від 30 червня 2016 року № 1413-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Святогорівської селищної ради Добропільського району Донецької області (за межами населеного пункту) та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 11,6962 га строком на сім років. Встановлено річний розмір орендної плати за користування земельною ділянкою на правах оренди в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки.
		 
		22 липня 2016 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області та ОСОБА_1 був укладений договір оренди 
		№ 1413-сг, відповідно до умов якого орендодавець надав орендарю у строкове платне користування земельну ділянку, загальною 
		площею 11,6962 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває в запасі, на території Святогорівської селищної ради Добропільського району Донецької області для ведення фермерського господарства, строком на 7 років.
		 
		Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_1 станом на 02 квітня 2014 року був засновником фермерського господарства «Агрос», а у березні 2017 року зареєстрував нове фермерське господарство «Країна».
		 
		Згідно запису у трудовій книжці ОСОБА_1 24 лютого 1995 року прийнятий на роботу на посаду керівника фермерського господарства 
		«Агрос» (а. с. 42).
		 
		Згідно державного акту на право постійного користування землею, виданого на підставі рішення Добропільської районної ради народних депутатів Добропільського району Донецької області від 21 лютого 1995 року, ОСОБА_1 надана у постійне користування земельна ділянка, площею 36,4 га, розташована на території Святогорівської селищної ради Добропільського району Донецької області, для ведення селянського (фермерського) господарства (а. с. 134).
		 
		Згідно державного акту на право постійного користування землею, виданого 24 жовтня 1996 року на підставі рішення Добропільської районної ради народних депутатів Добропільського району Донецької області 
		від 02 жовтня 1996 року, ОСОБА_1 надана у постійне користування земельна ділянка, площею 50 га, розташована на території Нововодянської сільської ради Добропільського району Донецької області, для ведення селянського (фермерського) господарства (а. с.133).
		 
		Згідно державного акту на право постійного користування землею, виданого 19 грудня 2001 року на підставі рішення Добропільської районної ради народних депутатів Добропільського району Донецької області від 05 грудня 2001 року, ОСОБА_1 надано у постійне користування земельна ділянка, площею 50 га, розташована на території Нововодянської сільської ради Добропільського району Донецької області, для ведення селянського (фермерського) господарства (а. с. 135).
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Частиною третьою статті 400 ЦПК України передбачено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		 
		Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України, 2004 року, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		 
		Згідно з частинами першою та другою статті 1 ГПК України, 1991 року, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.
		 
		Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України, 1991 року, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим 
		кодексом, - фізичні особи, яким пред`явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 ГПК України, 1991 року).
		На момент звернення до суду у цій справі сторонами у господарському процесі за загальним правилом могли бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці. 
		 
		Згідно з пунктом 6 частини першої статті 12 ГПК України, 1991 року, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
		 
		Статтею 20 ГПК України, 1991 року, визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю) крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
		 
		Прокурор в інтересах держави звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсними і скасувати наказ про затвердження документації із землеустрою та надання в оренду земельної ділянки, визнати недійсним укладений відповідачами договір оренди землі. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
		 
		Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). 
		У таких правовідносинах Закон України «Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно-правовим актом.  
		 
		Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (частина перша статті 5, частина перша статті 7 Закону України «Про фермерське господарство»).
		 
		Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство»).
		 
		Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.
		 
		За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство» після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
		 
		Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.
		 
		Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного     Суду у постановах: від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 20 червня 2018 року у справі 
		№ 317/2520/15-ц (провадження 14-157цс18).
		 
		Такої позиції дотримується Касаційний цивільний суд у постановах                    від 10 жовтня 2018 року у справі № 694/1211/16-ц (провадження 
		№ 61-19983св18), від 14 листопада 2018 року у справі № 368/546/16-ц (провадження № 61-26061св18), від 21 листопада 2018 року у справі 
		№ 328/1420/17-ц (провадження № 61-37260св18).
		 
		Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		Вирішуючи спір, суди не надали оцінки тому, що у цій справі спір є пов`язаним з наданням без проведення земельних торгівв оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства його засновнику і подальшого передання цієї ділянки у користування фермерського господарства «Країна» та/або фермерського господарства «Агрос», а прокурор заявив вимогу до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, а також  ОСОБА_1 , який на час звернення з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою був засновником фермерського господарства «Агрос», а 22 березня 2017 року зареєстрував нове фермерське господарство «Країна», що свідчить про створення ним юридичних осіб (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство») та здійснення фактичного користування спірною земельною ділянкою фермерським господарством, відтак, спір за своїм суб`єктним складом й характером правовідносин підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. 
		 
		Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України підставою для скасування рішення повністю або частково із закриттям провадження в справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині є порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених 
		статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
		 
		За таких обставин судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України, ухвалені з порушення норм процесуального права, що в силу частини другої статті 414 ЦПК України є підставою для їхнього скасування із закриттям провадження у справі.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 414, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області задовольнити частково. 
		 
		Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області 
		від 26 травня 2017 року та рішення Апеляційного суду Донецької області 
		від 13 липня 2017 року скасувати.
		 
		Провадження у справі за позовом першого заступника керівника Костянтинівської місцевої прокуратури Донецької області до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Святогорівська селищна рада Добропільського району Донецької області, про визнання незаконним та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку, за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 травня 2017 року та рішення Апеляційного суду Донецької області 
		від 13 липня 2017 рокузакрити. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                         Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                                     О. М. Осіян
		 
		                                                                                                                  Н. Ю. Сакара
		 
		        С. Ф. Хопта
		 
		        В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...