Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Категорія справи № 661/1185/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 31.07.2019. Забезпечено надання загального доступу: 31.07.2019.
Дата набрання законної сили: 17.07.2019
Номер судового провадження: 61-18913ск18

до якої у разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, заснованого одним із них, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства.
		За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 з посиланням на те, що її речове право трансформувалося в право вимоги, сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя.
		Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна з наступних підстав.
		Як встановлено судами, ОСОБА_2 відповідно до рішення засновника 
		ТОВ «Сиріус 15» від 06 березня 2015 року № 1 та акту приймання-передачі 
		від 06 березня 2015 року передав до статутного капіталу
		цього товариства житловий будинок, садибного типу загальною площею 472,8 кв.м та земельну ділянку площею 0,0586 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
		В результаті внесення майна до статутного капіталу ТОВ «Сиріус 15» 
		ОСОБА_2 отримав корпоративні права у вказаному товаристві.
		При цьому апеляційний суд помилково посилався на правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 02 жовтня 2013 року в справі № 6-79цс13, оскільки у вказаній справі, Верховний Суд України встановив, що купуючи під час шлюбу нерухоме майно як фізична особа-підприємець для здійснення підприємницької діяльності не за спільні кошти подружжя та вирішуючи питання про його передачу до статутного фонду іншого суб`єкта господарювання - приватного підприємства, засновником якого він є, відповідач діяв виключно як власник цього майна й суб`єкт господарювання в процесі здійснення ним господарської діяльності.
		Щодо висновку Верховного Суду України у вказаній постанові про те, що навіть в разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, заснованого одним із них, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства, - то для правильного застосування даного правового висновку апеляційному суду необхідно було встановити чи було спірне майно передано до статутного фонду товариства подружжям за спільною згодою, чи одним із подружжя всупереч волі іншого.
		Звертаючись до суду ОСОБА_1 вказувала, що нею не надавалась згода на передачу спільного майна подружжя до статутного капіталу 
		ТОВ «Сиріус 15».
		Проте суди належним чином цих доводів не перевірили, хоча вказана обставина має істотне значення для правильного вирішення спору.
		Визначаючи характер правовідносин сторін та справжній зміст дій 
		   ОСОБА_2 , суди не встановили, на підставі яких документів спільне майно вибуло із власності подружжя і перейшло до ТОВ «Сиріус 15», не з`ясували, чи є рішення засновника та акт приймання-передачі 
		від 06 березня 2015 року правочином щодо відчуження майна, в результаті якого були набуті, змінені або припинені права і обов`язки ТОВ «Сиріус 15» та ОСОБА_2 .
		Право власності ТОВ «Сиріус 15» на спірне майно зареєстровано державним реєстратором на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11 березня 2015 року виданого реєстраційною службою Новокаховського міського управління юстиції Херсонської області.
		Перелік документів, які є підставою для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва, на час переходу права власності до ТОВ «Сиріус 15», був передбачений Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі - Порядок № 868).
		Згідно абзаців 1 та 3 пункту 52 Порядку № 868 для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва у зв`язку з передачею нерухомого майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до  статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає акт приймання-передачі об`єкта нерухомого майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна. У разі коли така передача здійснюється щодо об`єкта нерухомого майна, яке перебуває у спільній власності, заявник, крім документа, що зазначений в абзаці першому цього пункту, подає письмову згоду всіх співвласників, засвідчену відповідно до  Закону України «Про нотаріат».
		Залишивши поза увагою вказані обставини, суди не встановили підставу переходу права власності до ТОВ «Сиріус 15», не з`ясували, чи була подана державному реєстратору передбачена пунктом 52 Порядку № 868 нотаріально засвідчена згода ОСОБА_1 на передачу об`єктів нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Сиріус 15».
		Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 21 листопада 2018 року по справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) сформулювала висновок про застосування норм права, згідно з яким відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення правочину позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК України та статті 215 ЦК України надає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оскаржити договір з підстав його недійсності.
		З урахуванням наведеного, враховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, а також неналежне дослідження судами доказів, які мають значення для справи, суди дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог    ОСОБА_1 .
		Відповідно до частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
		Оскільки апеляційний суд не в повній мірі дотримався норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не дослідив докази, які мають істотне значення для справи, а суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому немає правових підстав для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень.
		Доводи касаційної скарги вказують на наявність підстав для скасування рішення апеляційного суду і направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.
		Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції належить врахувати викладене в даній постанові, встановити наявність або відсутність надання позивачем нотаріально посвідченої згоди на передачу спірного майна до статутного капіталу товариства та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Апеляційного суду Херсонської області від 15 лютого 2017 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий   Судді:Є. В. Синельников   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   С. Ф. Хопта   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...