Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/2659/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 31.07.2019. Зареєстровано: 01.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.08.2019.

Номер судового провадження: 2/359/323/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Провадження №2/359/323/2019
		Справа №359/2659/18
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		17 липня 2019 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
		               головуючого судді                Журавського В.В. 
		               при секретарі                Алфімовій І.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориспіль цивільну справу за позовом керівника Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним розпорядження, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		В квітні 2018 року керівник Бориспільської місцевої прокуратури, в інтересах держави, в особі Київської обласної державної адміністрації Київської області, звернувся до суду з вказаним позовом, яким просить: визнати поважними причини пропуску строків позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити строки; визнати недійсним розпорядження Бориспільської РДА №4926 від 24 липня 2008 року; визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_1 від 27 січня 2009 року, яким посвідчено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 1,9955 га на території Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області. В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що перевіркою законності відведення у власність громадянам земельних ділянок на території Головурівської сільської ради Київської області встановлено, що розпорядженням Бориспільської РДА №4926 від 24 липня 2008 року ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 1,9955 га для ведення особистого селянського господарства на території Головурівської сільської ради. На підставі цього розпорядження ОСОБА_2 отримав державний акт серії НОМЕР_3 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 1,9955 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Головурівської сільської ради Бориспільського району. Бориспільська РДА перевищила свої повноваження та всупереч чинному законодавству незаконно розпорядилася землею, яка відноситься до категорії земель водного фонду. Оскільки вказана земельна ділянка накладається на водні поверхні та острови акваторії Канівського водосховища річки Дніпро. Тому землі, які передані Бориспільською РДА у власність ОСОБА_2 , є землями водного фонду і не могли бути придатними для використання під садівництво та городництво. Вказуючи на те, що спірна земельна ділянка не могла бути надана у приватну власність, оскільки відноситься до земель водного фонду, щодо неї встановлено спеціальний правовий режим - обмежено в обороті, передача її у приватну власність відбулась з порушенням встановленого законом порядку, прокурор просив позовні вимоги задовольнити.
		У судовому засіданні прокурор Качкалда В.В. підтримала пред`явлений позов та наполягала на його задоволенні в повному обсязі. Також просила суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його.
		Представник Київської обласної державної адміністрації у судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку. 
		Представник Бориспільської РДА у судове засідання не з`явився. Надав відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказав на те, що спірним розпорядженням Бориспільської РДА №4926 від 24 липня 2008 року, було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Головурівської сільської ради Бориспільського району. При цьому, дане розпорядження було видане відповідно до законодавства, чинного станом на дату його прийняття, а саме відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст.26 Закону України «Про землеустрій», ст.ст.17, 33, 118, 121, 186 ЗК України, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, враховуючи позитивні висновки державної землевпорядної експертизи. Крім цього, розпорядження Бориспільської РДА було видане 24 липня 2008 року є публічною інформацією. Проте, до суду прокурор звернувся лише у 2018 році, що свідчить про сплив позовної давності. За таких обставин представник відповідача просив відмовити у задоволені позову у повному обсязі.
		Відповідач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомили, відзиву на позовну заяву чи клопотань про перенесення розгляду справи суду не надали. 
		Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши письмові докази, суд дійшов до наступного висновку.
		Звертаючись до суду з даною позовною заявою керівник Бориспільської місцевої прокуратури, зазначив, що строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом пропущено з поважних причин, оскільки Київській ОДА про факт первинного порушення інтересів держави внаслідок прийняття оскаржуваного розпорядження відомо не було, оскільки воно приймалося без участі останньої. Органами державного контролю своєчасно ці порушення не було виявлено, у зв`язку з чим Київська ОДА на захист порушених прав держави до суду не зверталася. Про порушення вимог земельного законодавства при прийнятті оскаржуваного розпорядження, органам прокуратури стало відомо у травні 2017 року в ході опрацювання документації із землеустрою на спірну земельну ділянку, отриманої від ГУ Держгеокадастру у Київській області та за результатами опрацювання листа КДП «Київгеоінформатика», відповідно до якої встановлено накладення спірної земельної ділянки на землі водного фонду. 
		Так, відповідно до вимог ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до положення ст.256 та ст.257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		За правилами, визначеними ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Згідно з вимогами ч.3-ч.5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
		У відповідності до ч.1 ст.57 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.
		З огляду на це, положення ч.1 ст.261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Перебіг позовної давності в такому разі починається від дня, коли прокурор довідався або міг довідатися про порушення інтересів держави.
		Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність вільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.
		Так, в судовому засіданні встановлено, що Київській ОДА, яка відповідно до закону є розпорядником спірної земельної ділянки, про факт первинного порушення інтересів держави внаслідок прийняття оскаржуваного розпорядження відомо не було, оскільки воно приймалося без її участі та до внесення відповідних змін до ст.122 ЗК України. Органами державного контролю своєчасно ці порушення не виявлено, у зв`язку з чим Київська ОДА на захист порушених прав держави до суду не зверталася.
		Про порушення вимог земельного законодавства при прийнятті оскаржуваного розпорядження, органам прокуратури стало відомо у травні 2017 року в ході опрацювання документації із землеустрою на спірну земельну ділянку, отриманої від ГУ Держгеокадастру у Київській області та за результатами опрацювання листа КДП «Київгеоінформатика» (а.с.24-33).
		Наведене свідчить про те, що встановлений ст.257 ЦК України трьохрічний строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсним розпорядження Бориспільської РДА №5035 від 25 липня 2008 року пропущено з поважних причин, у зв`язку з чим останній підлягає поновленню. 
		Так судом встановлено, що розпорядженням Бориспільської РДА №4926 від 24 липня 2008 року затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,9954 га на території Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області для ведення особистого селянського господарства (а.с.18-19).
		На підставі цього розпорядження Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі був виданий державний акт серії НОМЕР_3  на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2  площею 1,9954 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовується на території Головурівської сільської ради Бориспільського району (а.с.20-21). 
		У подальшому, за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 02 грудня 2008 року №4354 ОСОБА_2 здійснив відчуження земельної ділянки на користь ОСОБА_1 . 
		На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02 грудня 2008 року №4354, Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі  ОСОБА_1  був виданий державний акт серії НОМЕР_1  на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 (а.с.22-23).
		За змістом листа КДП «Київгеоінформатика» №01-01/445 від 04 серпня 2017 року вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_4 повністю накладається на землі водного фонду, а саме на водну поверхню та острови акваторії Канівського водосховища на р. Дніпро (а.с.24).
		Зазначене підтверджується схемою накладення вказаної земельної ділянки на землі водного фонду на території Бориспільського району викопіюванням з топографічних карт станом на 1997 рік, викопіюванням з ортофотопланів станом на 2008 рік та матеріалів космічної зйомки станом на 2016 рік з відповідною схемою із зазначенням кадастрових номерів спірних земельних ділянок (а.с.25-27).
		Відповідно до ст.58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать земельні ділянки зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами.
		Статтею 84 Земельного кодексу України встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
		Частиною 3 ст.22 Земельного кодексу України передбачено, що для ведення особистого селянського господарства надаються у користування виключно землі сільськогосподарського призначення.
		Відповідно до ч.2 ст.59 Земельного кодексу України в редакції, чинні на момент ухвалення оскаржуваного рішення, громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.
		За змістом частини 3 та 4 цієї статті, державним водогосподарським організаціям за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування землі водного фонду для догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо.
		Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
		Відповідно до вимог ч.2 ст.61 Земельного кодексу України у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; б) зберігання та застосування пестицидів і добрив; в) влаштування літніх таборів для худоби; г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних,гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.
		З урахуванням викладено, вищевикладеними нормами законодавства не було передбачено можливості відведення земель водного фонду для ведення особистого селянського господарства, більш того, взагалі заборонено розорювання земель, садівництво та городництво.
		Відповідні заборони зберігаються і на даний час. 
		З доводів прокурора вбачається, що розпорядження Бориспільської РДА від 24 липня 2008 року прийнято поза межами компетенції, у зв`язку з чим, видача в подальшому державного акту на право власності на земельну ділянку, зміна цільового призначення земельної ділянки відбулося із порушеннями та суперечать вимогам законодавства, а тому підлягають визнанню недійсними. Зокрема, прокурор вказав на те, що Бориспільська РДА розпорядилася землями водного фонду та фактично змінила цільове призначення спірних земельних ділянок із земель водного фонду на землі для ведення особистого селянського господарства попри те, що не являлася розпорядником даної категорії земель в розумінні ст.122 Земельного кодексу України.
		Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		Згідно ч.ч.6, 7, 8, 9, 10 ст.118 Земельного кодексу України, в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мате її використання.
		Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.
		Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
		Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.
		Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.
		Статтею 122 Земельного кодексу України, в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення, було передбачено наступне. За змістом ч.2-4 цією статті районні, обласні ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.
		Обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.
		Статтею 20 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
		Обов`язковою умовою дотримання встановленої процедури зміни цільового призначення земельної ділянки є складання або перепогодження (у випадку якщо зміні цільового призначення підлягає вся земельна ділянка, а не її частина) проекту відведення земельної ділянки з місцевими органами виконавчої влади (районним (міським) органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами,органом містобудування й архітектури та охорони культурної спадщини), а також підлягає державній землевпорядній експертизі.
		Відповідно ч.2 вказаної статті, зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
		З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що оспорюване розпорядження Бориспільської РДА щодо розпорядження землями державної власності водного фонду, яким було передано у власність земельну ділянку, яка не могла бути передана у приватну власність фізичній особі, та фактично змінено цільового призначення земельної ділянки, віднесеної до земель водного фонду, суперечить вимогам земельного законодавства.
		У відповідності до п.1 ч.1 ст.21 ЦК України, яка визначає наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Таким чином, розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації №4926 від 24 липня 2008 року, а також державний акт про право власності на спірну земельну ділянкусерії  НОМЕР_1  від 27 січня 2009 року підлягають визнанню недійсними.
		При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 22 травня 2013 року у справі №6-33цс13 про те, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.
		Щодо вимоги про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,9955 га з кадастровим номером НОМЕР_2 , суд приходить до висновку, що вона також підлягає задоволенню, оскільки ця вимога є взаємопов`язаною з вимогою про визнання вищевказаного розпорядження та державного акту недійсними.
		Встановлено, що оскаржуваним розпорядженням порушено інтереси держави в особі: Київської ОДА, як власника та розпорядника земельних ділянок водного фонду, оскільки з державної власності протиправно вибула земельна ділянка водного фонду, яка не могла бути передана у власність, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені нормами Конституції України та Земельного кодексу України.
		Згідно ч.ч.2, 3 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
		Відповідно до вимог ст.321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а згідно вимог ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
		Як встановлено судом, спірну земельну ділянку, яку у ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу придбала ОСОБА_1 , було безвідплатно відведено органом - Бориспільською РДА, який не мав права нею розпоряджатися.
		За змістом ст.387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		У свою чергу, відповідно до ч.1 ст.388 цього ж Кодексу, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, серед іншого, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. А відповідно до ч. 3 статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
		Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		Відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
		Прийняття рішення про передачу в приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Тому правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		З платіжного доручення №503 від 13 березня 2018 року (а.с.1) вбачається, що при пред`явленні позову до суду прокуратурою Київської області було сплачено судовий збір у розмірі 5286 грн. Пред`явлений позов задоволений. З огляду на це, з відповідачів на користь прокуратури Київської області належить стягнути судовий збір у розмірі по 2643 грн.
		 
		На підставі викладеного та керуючись ст.16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст.17, ст.58, ч.1 та ч.4 ст.59, п.«д» ч.4 ст.84, ч.3 та ч.4 ст.122, ч.1 ст.155 ЗК України, ч.1 ст.203, ч.1 ст.215, ч.1 ст.319 ЦК України, ч.1 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		Позов задовольнити.
		Визнати недійсними розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації №4926 від 24.07.2008 року.
		Визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_1 від 27.01.2009 року, яким посвідчено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_2 площею 1,9955 га на території Головурівської сільської ради Бориспільського району.
		Витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 загальною площею 1,9955 га на території Головурівської сільської ради Бориспільського району.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Київської області судовий збір в розмірі 2643 грн.
		Стягнути з Бориспільської районної державної адміністрації Київської області на користь прокуратури Київської області судовий збір в розмірі 2643 грн.
		Позивач: Бориспільська місцева прокуратура: реквізити отримувача - прокуратура Київської області; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; рахунок отримувача -35216008015641.
		Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , І.н. НОМЕР_5 .
		Відповідач: Бориспільська районна державна адміністрація Київської області, код ЄДРПОУ 24209740, адреса місцезнаходження: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 74.
		Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Дата складення повного рішення суду - 26 липня 2019 року. 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                підпис 
		 
		З оригіналом згідно:
		Суддя Бориспільського міськрайонного суду                         В.В. Журавський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...