Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/8918/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; організації господарської діяльності, у тому числі; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування певних видів підприємницької діяльності; нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності та інше.
Надіслано для оприлюднення: 31.07.2019. Зареєстровано: 01.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.08.2019.
Дата набрання законної сили: 18.07.2019
Номер судового провадження: 852/4241/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м  У к р а ї н и
		 
		18 липня 2019 року м. Дніпросправа № 160/8918/18
		Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді  Юрко І.В. (доповідач), суддів:  Малиш Н.І., Чабаненко С.В.,     
		секретарі судового засідання Сколишеві О.О.,
		за участю представників позивача Беззубкіна С.М. ,
		представника відповідача Якимова Г.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області   на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року у справі №160/8918/18 (головуючий суддя першої інстанції - Неклеса О.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Содель» до Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов, визнання протиправним та скасування припису в частині,-
		 
		В С Т А Н О В И В :
		Позивач 26.11.2018 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області, в якому просив:
		- визнати протиправним та скасувати припис №ДН 1868/1406/АВ/П від 02.11.2018 року в частині необхідності здійснити індексацію заробітної плати;
		- визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпраці в Дніпропетровській області про накладення штрафу №ДН1868/1406/АВ/МГ-ФС/705 від 15.11.2018 року, якою на ТОВ «Содель» накладено штраф в розмірі 3723 грн.;
		- визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпраці в Дніпропетровській області про накладення штрафу №ДН1868/1406/АВ/МГ-ФС/706 від 15.11.2018 року, якою на ТОВ «Содель» накладено штраф в розмірі 521220 грн..
		В обґрунтування позову зазначено, що позивача не було своєчасно повідомлено про розгляд справи про накладання штрафу, тому він був позбавлений змоги надати пояснення, докази та заявити клопотання по справі, а відтак постанови є незаконними. Крім того, порушення законодавства про працю, за які на ТОВ «Содель» постановою накладено штраф в розмірі 3723 гривень, усунуті позивачем до прийняття зазначеної постанови, тому враховуючи положення частини 11   статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»   фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються, отже наведена постанова прийнята відповідачем протиправно та підлягає скасуванню. Щодо необхідності проведенні індексації доходів позивач зауважив, що ТОВ «Содель» було застосовано спосіб підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозованого рівня інфляції, проте, в ході здійснення інспекційного відвідування інспектором проігноровано наказ керівника №52 від 29.12.2016 року про початок проведення підвищення посадових окладів працівникам ТОВ «Содель» з 01.01.2017 року випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозованого рівня інфляції, а також не взято до уваги щомісячні бухгалтерські довідки обчислення індексу споживчих цін та індексації. Підвищення посадових окладів працівникам ТОВ «Содель» відбулося у значній мірі з 01.01.2017 року з врахуванням індексації, таким чином, відповідно до п.5 Порядку №1078 в подальшому базовим місяцем для визначення індексації повинен використовуватись лютий 2017 року. З урахуванням індексів споживчих цін за лютий - жовтень 2017 року, сума індексації не перевищує розмір підвищення заробітної плати, працівникам ТОВ «Содель» виплачувалася більша за величиною заробітна плата за вказаний період 2017 року, а саме - на величину підвищення заробітної плати випереджаючим шляхом замість суми індексації зарплати. Крім того, індексація не відноситься до мінімальних державних гарантій, визначених у ч.1 ст.12   Закону №108, тому і притягнення підприємства до відповідальності на підставі абз.4 ч.2   ст.265 КЗпП України   є протиправним. 
		Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено частково.
		Визнано протиправним та скасовано припис №ДН 1868/1406/АВ/П від 02.11.2018 року в частині необхідності Товариству з обмеженою відповідальністю «Содель» здійснити індексацію заробітної плати.
		Визнано протиправною та скасовано постанову ГУ Держпраці в Дніпропетровській області про накладення штрафу №ДН1868/1406/АВ/МГ-ФС/706 від 15 листопада 2018 року, відповідно до якої на Товариство з обмеженою відповідальністю «Содель» накладено штраф у розмірі 521220 грн..
		В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		Позивач надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення залишити без змін.
		Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав.
		Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		          Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		          Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дійшла висновку про необхідність залишення позову без розгляду з наступних підстав. 
		          Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Содель» є юридичною особою, зареєстровано 30.08.2011 року. Основний вид діяльності 71.12 - Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.
		Судом першої інстанції встановлено, що 24 жовтня 2018 року посадовою особою ГУ Держпраці у Дніпропетровській області проведено інспекційне відвідування ТОВ «Содель» зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань повноти, своєчасності нарахування та виплати заробітної плати.
		За результатами інспекційного відвідування 24.10.2018 року складено акт №ДН 1868/1406/АВ (а.с.22-32 т.1).
		На вказаний акт перевірки позивачем 29.10.2018 року подано зауваження (а.с.33-37 т.1). 
		Листом за №2277 від 30.10.2018 року відповідач повідомив, що надані заперечення не містять доводів та документів, які б не були враховані під час здійснення перевірки (а.с.38-39 т.1).
		02 листопада 2018 року ГУ Держпраці у Дніпропетровській області винесено припис №ДН 1868/1406/АВ/П про усунення порушень та вжиття певних заходів, в якому вказано про необхідність у строк до 08 листопада 2018 року усунути наступні виявлені порушення:
		1. посадові оклади встановлені без врахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень, а відповідно без диференціації розмірів посадових окладів (ч.1-4,   ст.96 КЗпП України, ч.3 ст.6   ЗУ №108);
		2. заробітна плата не індексується у встановленому законом порядку (ст.95 КЗпП України,   ст.33 Закону України «Про оплату праці»);
		3. правила внутрішнього трудового розпорядку не затвердженні представником трудового колективу (ст.142 КЗпП України);
		4. положення про оплату праці належним чином не погоджено з уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (ч.2   ст.97 КЗпП України) ( а.с.40-42 т.1).
		ТОВ «Содель» виконало в повному обсязі вимоги припису № 1, 3 та 4, про що 07.11.2018 року повідомило відповідача листом №07/11 від 07.11.2018 року з додатками (а.с.48 т.1).
		Стосовно вимоги припису про проведення індексації заробітної плати, то позивач 07.11.2018 року подав скаргу на припис з цього приводу до ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, з підстав необґрунтованості цієї вимоги (а.с.43-47 т.1).
		02 листопада 2018 року ГУ Держпраці у Дніпропетровській області направило на адресу ТОВ «Содель» рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ДН1868/1406/АВ/ІП/МГ від 02.11.2018 року (а.с.49-50 т.1). 
		В рішенні зазначено, що розгляд справи про накладення штрафу на ТОВ «Содель» за порушення законодавства про працю призначено на 15.11.2018 року 
		Вказане рішення отримано позивачем 19.11.2018 року (а.с.51 т.1). 
		15 листопада 2018 року відповідачем винесено постанови про накладення штрафів:
		- №ДН1868/1406/АВ/МГ-ФС/705, згідно якої на підставі абзацу 8 ч.2   ст.265 Кодексу законів про працю України   до позивача застосовано штраф у розмірі 3723 гривень (а.с.55-57 т.1);
		- №ДН1868/1406/АВ/МГ-ФС/706, відповідно до якої на підставі абзацу 4 ч.2   ст.265 Кодексу законів про працю України   до позивача застосовано штраф у розмірі 521220 гривень (а.с.58-60 т.1).
		          Зазначені постанови отримані позивачем 21.11.2018 року.
		Не погодившись з приписом в частині необхідності проведення індексації заробітної плати та вищезазначеними постановами, позивач оскаржив їх до суду.
		 
		Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, колегія суддів виходить з наступного.
		Відповідно до преамбули Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 20.09.2007 року №877-V (далі по тексту - Закон №877) цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
		Відповідно до ч.1   ст.259 Кодексу законів про працю України   державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		16 травня 2017 року набув чинності Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений   Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295   (далі по тексту - Порядок №295), положення якого узгоджуються з нормами   Закону №877.
		Відповідно до п.1 Порядку №295 цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).
		Порядок призначення та проведення перевірки позивачем не оскаржується, а відтак судом апеляційної інстанції не перевіряється.
		Крім того, позивачем в суді першої інстанції не заперечувався той факт, що ним були допущені зазначені в приписі іншіпорушення вимог трудового законодавства (крім індексації), за які до нього був застосовуваний штраф, передбачений абз.8 ч.2   ст.265 КЗпП України.
		Оскільки позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про визнання протиправною та скасування постанови ГУ Держпраці в Дніпропетровській області №ДН1868/1406/АВ/МГ-ФС/705 від 15.11.2018 року про накладення штрафу в розмірі 3723 грн., судом апеляційної інстанції рішення суду в цій частині не перевіряється.
		Позивач не заперечує того факту, що ним були допущені наведені порушення вимог трудового законодавства (наведені в пунктах 1, 3, 4 припису), проте він їх виправив у строк визначений в приписі, про що належним чином повідомив відповідача. Вказана обставина апелянтом не заперечується та не оскаржується. Таким чином, на час розгляду справи судом першої інстанції підстави для виконання припису у зазначеній частині відпали.
		 
		Що стосується позовних вимог про визнання протиправним та скасуваня припису №ДН 1868/1406/АВ/П від 02.11.2018 року в частині необхідності ТОВ «Содель» здійснити індексацію заробітної плати та визнання протиправною і скасування постанови №ДН1868/1406/АВ/МГ-ФС/706 від 15 листопада 2018 року, відповідно до якої на ТОВ «Содель» накладено штраф у розмірі 521220 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Держпраці вибірковою перевіркою ТОВ «Содель» встановлено, що посадові оклади працівникам Товариства встановлені штатним розписом, який був введений в дію з 01.01.2017 року, до 01.01.2018 року посадові оклади не переглядалися, тобто залишалися без змін.
		Індекс споживчих цін у лютому 2017 року становив - 101,0%, у березні 2017 року - 101,8%, у квітні 2017 року - 100,9%, тобто відповідач прийшов до висновку, що в червні 2017 року була підстава для проведення індексації заробітної плати, яка встановлена у розмірі 62,31 грн.. До того ж, відповідач зазначив, що індексацію заробітних плат найманих працівників потрібно нараховувати і виплачувати разом із заробітною платою. Відомості нарахування та виплати заробітної плати підприємства не містять відображення нарахування і виплати індексації працівникам при наявності підстав. Тобто в порушення діючих законодавчих норм, відповідно до розрахунково-платіжної відомості за червень-грудень 2017 року, заробітна плата ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18. , ОСОБА_19. , ОСОБА_16 не індексувалась, заробітна плата ОСОБА_17 не індексувалась у червні 2017 року.
		Так, заробітна плата не індексувалась 14 працівникам ТОВ «Содель», чим, на думку відповідача, позивачем порушено вимоги   ст.95 КЗпП України,   ст.33 Закону України «Про оплату праці»: «Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку».
		У зв`язку з виявленими порушеннями контролюючим органом накладено на ТОВ «Содель» штраф у розмірі 521220 грн..
		При цьому, апелянт вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на те, що індексація заробітної плати не входить до числа мінімальних державних гарантій в оплаті праці безпідставним, оскільки згідно із ч.2   ст.12 Закону України «Про оплату праці»   норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї   статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
		Частиною 1   статті 3 КЗпП   України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
		Статтею 4 КЗпП   України визначено, що законодавство про працю складається з   Кодексу законів про працю України   та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
		Частиною другою   ст.265 КЗпП України   визначено перелік порушень законодавства про працю, за які суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці) несуть фінансову відповідальність у виді штрафу.
		Відповідно до абз.4 ч.2   ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
		Відповідно до ч.6   ст.95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
		Згідно із   ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ   (далі по тексту- Закон №1282) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
		Відповідно до   ст.2 Закону №1282 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до   закону   за цими видами страхування; уми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
		Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
		Статтею 3 Закону №1282   визначено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
		В свою чергу, підстави нарахування індексації передбачені   ст. 4 Закону №1282, де зазначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
		Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього   Закону.
		Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
		Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
		У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		В свою чергу, Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
		На виконання зазначеної норми   Закону Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року №1078   затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі по тексту - Порядок №1078), яким визначено правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.
		Згідно із п.5 Порядку №1078 проведення індексації може замінюватися механізмом підвищення доходів працівників випереджаючим шляхом. У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції базовим місяцем вважається місяць, у якому мало місце таке підвищення. Для проведення подальшої індексації або здійснення чергового підвищення доходів випереджаючим шляхом обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумкам починаючи з наступного за базовим місяцем.
		Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить суму підвищення доходів випереджаючим шляхом у базовому місяці.
		Крім того, саме для уникнення невірної трактовки даної норми Порядок №1078 мітить конкретний числовий приклад, який наведено у додатку 5.
		Отже, законодавцем прямо передбачено такий спосіб нарахування сум індексації - як проведення підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозованого рівня інфляції.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Содель» застосовано саме зазначений спосіб підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозованого рівня інфляції.
		Так, відповідно до Наказу №52 посадові оклади працівників підприємства були підвищенні з 01.01.2017 року, від найменшого підвищення на 480 грн. до найбільшого підвищення до 1400 грн., з врахуванням індексації. Таким чином, відповідно до п.5 Порядку №1078 в подальшому базовим місяцем для визначення індексації повинен використовуватись лютий 2017 року.
		Для визначення індексу споживчих цін з метою проведення подальшої індексації або здійснення чергового підвищення заробітної плати випереджаючим шляхом позивач, починаючи з лютого 2017 року, здійснював обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком та суми індексації. Даний факт підтверджують бухгалтерські довідки № 1- 11, які складались щомісячно, починаючи з лютого 2017 року та надані до матеріалів справи.
		З матеріалів справи вбачається, що з урахуванням індексів споживчих цін, на підставі яких нарахована сума індексації (найменша у квітні 2017 року дорівнює 16,00 грн., а найвища у грудні 2017 року дорівнює 181,49 грн.) не перевищує розмір підвищення заробітної плати (від найменшого підвищення на 480 грн. до найбільшого підвищення до 1400 грн.), працівникам ТОВ «Содель» виплачувалася більша за величиною заробітна плата за вказаний період 2017 року, а саме - на величину підвищення заробітної плати випереджаючим шляхом замість суми індексації зарплати.
		Отже, на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що факт проведення та виплати індексації працівникам позивача мав місце, така індексація проводилась на підприємстві випереджаючим шляхом, з огляду на що підстави для притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про працю в цій частині відсутні.
		Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 12.04.2018 року у справі №816/2325/16 колегія суду до уваги не приймає, оскільки зазначена справа містить інші фактичні обставини.
		Що стосується твердження відповідача про те, що індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Стаття 33 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995 року (далі по тексту - Закон №108) передбачає, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
		Стаття 11   Закону №108   мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою.
		Стаття 12   Закону №108   встановлює інші норми і гарантії в оплаті праці.
		Так, згідно з вказаною статтею норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощовстановлюються   Кодексом законів про працю України   та іншими актами законодавства України.
		Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї   статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
		При цьому визначення «норми праці» наведені у ч.1   ст.85 КЗпП України, згідно з якою норми праці - норми виробітку, часу, обслуговування, чисельності - встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці.
		Гарантії і компенсації наведені, зокрема, у   Главі VІІІ КЗпП України.
		Тобто з положень ст.ст.11, 12 Закону №108 випливає, що мінімальними гарантіями в оплаті праці є мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, а також норми оплати праці і гарантії та компенсації працівникам.
		Разом з тим, у   Законі України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року №2017-III, на який посилається скаржник, наведено поняття «державні соціальні гарантії».
		Так, у ч.2   ст.17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»   наведені основні державні соціальні гарантії, до числа яких включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.
		У   статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»   наведені інші державні соціальні гарантії, відповідно до положень якої   Законами України   з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
		Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, передбачені Порядком №1078.
		Згідно з п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
		Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
		Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
		Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування   «Про індексацію грошових доходів населення».
		Проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
		У пункті 2 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.
		Стаття 2 Закону №108, яка встановлює структуру заробітної плати, передбачає, що основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
		Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
		Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
		Згідно з п.п.2.2.7 п.2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої   Наказ Держкомстату України від 13.01.2004 року №5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за №114/8713, фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять: суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників.
		Аналіз наведених норм свідчить, що законодавець відрізняє поняття «мінімальні державні гарантії в оплаті праці» та «державні соціальні гарантії», відносячи, при цьому, мінімальний розмір заробітної плати і до основних мінімальних державних гарантій в оплаті праці, і до основних державних соціальних гарантій.
		Разом з тим, індексація не є у розумінні   ст.85 КЗпП України   нормою оплати праці, не являється гарантією чи компенсацією для працівників, а входить до структури заробітної плати (до складу фонду додаткової заробітної плати), і застосується, як зазначено п.2 Порядку № 1078, до грошового доходу громадян у вигляді оплати праці, який включає гарантійні та компенсаційні виплати, а також, індексація відноситься до інших державних соціальних гарантій, і не входить до числа мінімальних державних гарантій в оплаті праці.
		За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що припис №ДН 1868/1406/АВ/П від 02.11.2018 року в частині необхідності ТОВ «Содель» здійснити індексацію заробітної плати, а також постанова, відповідно до якої на ТОВ «Содель» накладено штраф у розмірі 521220 грн. є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки у відповідача не було правових підстав для притягнення позивача до відповідальності на підставі абз.4 ч.2   ст.265 КЗпП України, з чим погоджується колегія суддів.
		          Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
		          Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		                              Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року у справі №160/8918/18 залишити без задоволення.
		          Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року у справі №160/8918/18 залишити без змін. 
		          Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		          Повне судове рішення складено 25 липня 2019 року.
		 
		 
		   
		Головуючий - суддя                                                                      І.В. Юрко 
		 
		                               суддя                                                                      Н.І. Малиш 
		 
		                               суддя                                                                      С.В. Чабаненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...