Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/2442/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Надіслано для оприлюднення: 31.07.2019. Зареєстровано: 01.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.08.2019.
Дата набрання законної сили: 31.07.2019
Номер судового провадження: К/9901/29236/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		31 липня 2019 року 
		Київ
		справа №822/2442/17
		касаційне провадження №К/9901/29236/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Чиркіна С.М.,
		суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М., 
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.12.2017 (головуючий суддя: Блонський В.К.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 (головуючий суддя: Боровицький О.А., судді: Матохнюк Д.Б., Сапальова Т.В.) у справі №822/2442/17 за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора Київської обласної філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Петрик Анастасії Віталіївни, Державного підприємства «Центр оцінки та інформації», Київська обласна філія Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень», треті особи: Приватне підприємство «Універсальна торгова фірма «Україна», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішень про внесення змін,
		В С Т А Н О В И В:
		У січні 2017 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) звернулась до суду з позовом до Державного реєстратора Київської обласної філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Петрик Анастасії Віталіївни, Державного підприємства «Центр оцінки та інформації», Київська обласна філія Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень», треті особи: Приватне підприємство «Універсальна торгова фірма «Україна» (далі - ПП «УТФ «Україна»), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просила визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Київської обласної філії ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Петрик А.В. №16731070014000823 від 27.10.2016 про зміну керівника юридичної особи, зміну складу підписантів та №16731050015000823 від 27.10.2016 про зміну складу або інформації про засновників.
		В обґрунтування позовних вимог зазначила, що оспорюваними реєстраційними діями позивача фактично позбавлено корпоративних прав в управлінні ПП «УТФ «Україна»; реєстраційні дії вчинені на підставі документів, які не відповідають вимогам законодавства. 
		Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.12.2017, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018, адміністративний позов задоволено.
		При вирішенні справи суди виходили з того, що даний спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
		Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що оспорювані реєстраційні дії вчинені на підставі документів, які суперечать вимогам закону (протокол загальних зборів № 7 від 18.10.2016 не містить підписів всіх засновників), а тому державний реєстратор мав би відмовити у проведенні державної реєстрації.
		Не погоджуючись із судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просила скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.12.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018, а позовну заяву залишити без розгляду. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначила, що позовна заява подана з пропуском встановленого законом строку звернення до суду наслідком чого є залишення такої заяви без розгляду, що безпідставно не враховано судами попередніх інстанцій. Також скаржник вказала, що державна реєстрація проведена у межах та у спосіб визначених законом повноважень, на підставі документів, які цілком відповідали вимогам Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 755-IV).
		Ухвалою Верховного Суду від 28.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.12.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018.
		В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами  автоматизованого розподілу від 18.07.2019 визначений новий склад суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до ст.345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		На адресу Верховного Суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому остання з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просила суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
		Інші учасники справи правом на подання відзиву не скористались.
		Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.05.1992 ОСОБА_2 створено юридичну особу - ПП «УТФ «Україна»
		18.06.2004 до статуту підприємства були внесені зміни та доповнення, згідно яких власниками підприємства стали ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (розмір часток - по 50%).
		14.09.2016 відбулись загальні збори ПП «УТФ «Україна» на яких було прийнято рішення, оформлене протоколом № 2, про виключення ОСОБА_2 зі складу засновників підприємства та звільнення її від виконання обов`язків директора. 
		Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26.10.2016 року по справі №924/926/16, яке залишене без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.01.2017, визнано недійсним рішення загальних зборів ПП «УТФ «Україна», оформлене протоколом № 2 від 14.09.2016.
		16.09.2016 відбулися наступні загальні збори ПП «УТФ «Україна», оформлені протоколом №3, де зазначається, що під час зборів були присутні власники підприємства - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , запрошена ОСОБА_4 .
		У протоколі зазначено, що до початку проведення зборів кворум наявний, збори є повноважними для прийняття рішень з будь-яких питань порядку денного. Так, зборами вирішено: 1) вибрати головою загальних зборів власників - ОСОБА_1. , секретарем ОСОБА_4.; 2) виключити ОСОБА_2 із складу власників підприємства на підставі рішення про примусове виключення зі складу власників від 16.09.2016 за систематичне та грубе порушення обов`язків власника, завдання збитків підприємству, дестабілізації його роботи та як наслідок зниження ділової репутації підприємства; 3) в зв`язку із виключенням зі складу учасників ОСОБА_2 зменшити статутний капітал підприємства на 5500,32 грн. Перерозподілити частки в статутному капіталі підприємства наступним чином: ОСОБА_1 є власником 100% статутного капіталу підприємства у розмірі 5500,32 грн.; 4) затвердити статут підприємства в новій редакції; 5) звільнити ОСОБА_2 з посади директора ПП «УТФ «Україна» на підставі п. 7.2 статуту підприємства; 6) призначити на посаду директора ПП «УТФ «Україна» з 17.09.2016 ОСОБА_1 шляхом переведення із посади головного бухгалтера; 7) доручити директору підприємства провести державну реєстрацію змін    до відомостей про юридичну особу.
		Згідно із інформацією зафіксованою у цьому протоколі, з усіх питань порядку денного голосували за одноголосно. Протокол підписаний головою зборів ОСОБА_1 та секретарем зборів ОСОБА_4
		Рішенням власника № 5 від 13.10.2016 ПП «УТФ «Україна» вирішено, зокрема, визначити та затвердити розмір вартості майна підприємства станом на 16.09.2016 року в розмірі 2 637 933,04 грн., припинити виплату частки ОСОБА_2 в розмірі 1318966,52 грн. до повернення нею на рахунок підприємства суми розтрати, а саме 3675904,21 грн., виплатити ОСОБА_1 , як учаснику та власнику підприємства вартість частки в розмірі 1200000,00 грн., затвердити статут ПП «УТФ «Україна» в новій редакції.
		Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.10.2016 у справі №686/19110/16-а вирішено зупинити реєстрацію внесених змін до відомостей про юридичну особу - ПП «УТФ «Україна», що не пов`язані зі змінами в установчих документах від 23.09.2016 за реєстраційними номерами №16731070008000823 та №16731050009000823, а саме, зміна керівника юридичної особи, зміна статутного або    складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників до дня набрання рішенням суду законної сили у цій справі.
		В подальшому, рішенням загальних зборів власників ПП «УТФ «Україна», оформленим протоколом №7 від 18.10.2016, вирішено: відступити частку статутного капіталу підприємства, яка належить ОСОБА_1 в розмірі 60%, що у грошовому вираженні становить 60 000 грн. - ОСОБА_3 ; відступити частку статутного капіталу підприємства, яка належить ОСОБА_1 в розмірі 10%, що у грошовому вираженні становить 10 000 грн. - ОСОБА_4. ; включити у склад учасників підприємства ОСОБА_3; включити у склад учасників підприємства ОСОБА_4 .; затвердити статут ПП «УТФ «Україна» в новій редакції станом на 18.10.2016 року; доручити ОСОБА_4 вчинити дії стосовно внесення змін до відомостей про юридичну особу шляхом подання цього протоколу та статуту підприємства для проведення державної реєстрації.
		Протокол №7 підписаний головою зборів ОСОБА_1 та секретарем зборів ОСОБА_4
		27.10.2016 державним реєстратором Київської обласної філії ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Петрик А.В. прийняті рішення №16731070014000823 від 27.10.2016 про зміну керівника юридичної особи, зміну складу підписантів та № 16731050015000823 від 27.10.2016 про зміну складу або інформації про засновників.
		Вважаючи, що державна реєстрація змін до юридичної особи проведена на підставі документів, які не відповідають вимогам законодавства, позивач звернулась з даним позовом до суду.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
		Відповідно до    статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод    1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
		Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
		Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. 
		Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, Верховний Суд виходить з такого.
		Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення з даним позовом до суду) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового оскарження.
		За пунктом 7 частини першої статті З КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та статті 19 КАС України (у чинній редакції), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
		Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		У той же час, відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення до суду) господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов`язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (у чинній редакції) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
		Так, ОСОБА_2 оскаржує до адміністративного суду рішення суб`єкта владних повноважень - державного реєстратора Київської обласної філії ДП «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Петрик А.В., пов`язані з реєстрацією змін до установчих документів ПП «УТФ «Україна», внесенням відомостей щодо зміни керівника юридичної особи, зміни складу підписантів, посилаючись при цьому на недотримання цим суб`єктом встановленого законом порядку проведення такої реєстрації.
		Незаконність, на думку позивача, реєстрації таких змін пов`язана з невідповідністю протоколу загальних зборів №7 від 18.10.2016 вимогам законодавства, що безпідставно не враховано державним реєстратором. 
		Отже, звернення ОСОБА_2 до суду із цим позовом передусім зумовлене необхідністю захисту її корпоративних та майнових прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.
		Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про поширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів, оскільки такий спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.
		Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №805/4506/16-а (провадження №11-479апп18), 22.08.2018 у справі №805/4505/16-а (провадження №11-574апп 18), від 22.01.2019 у справі №361/5591/17 (провадження №11-741аппі 8), від 04.06.2019 у справі №826/4204/18 (провадження №11 -237апп19), від 12.06.2019 у справі №344/10480/16-а (провадження №11-140апп19).
		При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
		За нормами частини третьої статті З КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		За змістом пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і закрити провадження у справі.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Частиною першою статті 354 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю (.....) і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених ст. 238 цього Кодексу.
		Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
		Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил    юрисдикції адміністративних судів,    Верховний Суд дійшов висновку про скасування постановлених у справі судових рішень із закриттям провадження в адміністративній справі.
		Керуючись ст. 238, 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.12.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 у справі №822/2442/17 скасувати, а провадження у справі - закрити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді Верховного Суду:                                                       С. М. Чиркін
		 
		                                                                                      О. П. Стародуб
		                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   В. М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...