Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0240/3698/18-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 31.07.2019. Зареєстровано: 01.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 01.08.2019.
Дата набрання законної сили: 31.07.2019
Номер судового провадження: К/9901/14508/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		31 липня 2019 року 
		м. Київ
		справа № 0240/3698/18-а
		адміністративне провадження № К/9901/14508/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Яковенка М. М.,
		суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
		розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №  826/14580/16
		за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, скасування постанови, зобов`язання вчинити дії і стягнення моральної шкоди,
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду (суддя Воробйова І. А.) від 24 січня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Кузьменко Л. В., Шидловський В. Б., Франовська К. С.) від 07 травня 2019 року, 
		ВСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просив:
		- визнати незаконною бездіяльності посадових осіб відповідача у відсутності контролю за законністю, повнотою і своєчасністю дій державного виконавця при виконанні рішення суду та скасування, як незаконної постанови про закінчення виконавчого провадження від 17 квітня 2018 року № 55027823;
		- зобов`язати вжити заходи по виконанню рішення ЄСПЛ від 17 квітня 2014 року в незакінченій частині рішення Замостянського райсуду м. Вінниці від 01 березня 2004 року та сплатити моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн. і подати суду звіт протягом одного місяця з дня прийняття судового рішення.
		2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що урядовий уповноважений, на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 802/2272/16-а не здійснює координацію дій з виконання рішення Європейського Суду в частині виконання рішення Замостянського райсуду м. Вінниці від 01 березня 2004 року. При цьому, незважаючи на те, що рішення ЄСПЛ у повному обсязі не виконано, Департаментом при виконанні виконавчого листа у справі № 802/2272/16-а 17 квітня 2018 р. винесено постанову у ВП № 55027823 про його закінчення, що є неправомірним, а тому постанова підлягає скасуванню.
		3. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2019 року, залишено без розгляду позов в частині вимог про зобов`язання вжити заходи по виконанню рішення ЄСПЛ від 17 квітня 2014 року в незакінченій частині рішення Замостянського райсуду м. Вінниці від 01 березня 2004 року.
		4. Постановою Верховного Суду від 31 липня 2019 року, за наслідками касаційного перегляду, залишено без змін ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2019 року про залишення без розгляду частини позовних вимог ОСОБА_1 у цій справі.
		5. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2019 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
		6. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 20 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2019 року, а справу направити до суду першої інстанції для нового розгляду.
		7. Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2019 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та установлено десятиденний строк з моменту отримання копії зазначеної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.
		8. Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
		9. Станом на 31 липня 2019 року до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходив.
		IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 липня 2014 року Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі № 25663/02 «Яворовенко та інші проти України», яким передбачено додаткові заходи індивідуального характеру та зобов`язано державу Україну упродовж трьох місяців виконати рішення національних органів, ухвалені на користь заявників, які підлягають виконанню, та виплатити по 2000 євро кожному із заявників (або його правонаступникам), наведених у Додатку, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових та інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись заявникам на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу.
		11. Згідно з Додатком до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини за заявою ОСОБА_1 підлягають виконанню:
		- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року;
		- рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 березня 2006 року;
		- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 16 жовтня 2006 року;
		- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 06 квітня 2007 року;
		- рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 листопада 2006 року.
		12. Вказане рішення ЄСПЛ направлено для виконання до державної виконавчої служби.
		13. Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби від 13 серпня 2014 року відкрито виконавче провадження №  44360795 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яворовенко та інші проти України» та зобов`язано боржника державу Україна добровільно виконати таке рішення у строк, встановлений Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
		14. Крім того, на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №  802/2272/16-а за позовом ОСОБА_1 до Урядового уповноваженого з прав людини, та на підставі виконавчого листа, відповідною постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30 жовтня 2017 року відкрито виконавче провадження № 55027823 з примусового виконання рішення у справі № 802/2272/16-а про зобов`язання урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини здійснити координацію виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яворовенко та інші проти України» в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року.
		15. 17 квітня 2018 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Мінюсту України закінчено ВП № №55027823 з примусового виконання виконавчого листа № 802/2272/16-а.
		16. Підставою для прийняття зазначеної постанови про закінчення виконавчого провадження став п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Зокрема, у постанові вказано, що відповідно до службової записки Секретаріату Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 20 грудня 2017 року № 7607/5/48-17 та від 11 квітня 2018 року № 93-5.2.2-18 рішення суду виконано в повному обсязі.
		17. Крім того, судами встановлено, що з матеріалів виконавчого провадження № 55027823 слідує, що на виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 29 червня 2017 року у справі № 802/2272/16-а, Урядовий уповноважений звернувся до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м Києві з листом № 7161/5/32-17 від 16 листопада 2017 року, яким просив повідомити терміново у строк до 24 листопада 2017 року про стан виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці.
		18. З аналогічним за змістом листом № 7162/5/48-17 від 16 листопада 2017 року Урядовий уповноважений звернувся до Заступника Міністра юстиції з питань виконавчої служби.
		19. За наслідком розгляду зазначеного звернення, Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у місті Києві надіслав відповідь від 21 листопада 2017 року, якою повідомив, що на примусовому виконанні відділу перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа-дублікату Вінницького міського суду Вінницької області № 2-200/2004 виданого 05 серпня 2015 року щодо зобов`язання ДАК «Укрресурси» змінити дату наказу № 25-а-к від 7 березня 2002 року про звільнення ОСОБА_1 , виданого на виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 25 січня 2001 року та провести з ним повний розрахунок. Рішення суду виконано фактично в порядок та спосіб встановлений виконавчим документом, а саме, згідно рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 1 квітня 2004 року ДАК «Укрресурси» змінено дату наказу про звільнення ОСОБА_1 . Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року залишено без змін постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року № 802/82/16-а, якою визнано бездіяльність Департаменту щодо виконання рішення Суду в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 1 березня 2004 року № 2-200/2004 щодо проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільнені з роботи в ДАК «Укрресурси» та зобов`язано Департамент вчинити дії на виплату ОСОБА_1 невиплаченої заборгованості в сумі 1.188.937,30 грн., а також протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили подати до суду звіт про виконання судового рішення.
		20. Платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 2994 від 03 серпня 2016 року сплачена заборгованість на загальну суму 1.188.937,30 грн. та платіжним дорученням № 3225 від 22 серпня 2016 року сплачена пеня за несвоєчасне виконання рішення Суду у розмірі 20,37 грн.
		21. 13 вересня 2016 року відділом, при виконанні ВП № 44360793 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини № 25663/02 від 17 липня 2014 року у справі «Яворовенко та інші проти України» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8, ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».
		22. 06 жовтня 2017 року державним виконавцем відділу, керуючись п. 12 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №  49014939.
		23. 20 грудня 2017 року в.о. керівника Секретаріату Уповноваженого у справах ЄСПЛ на адресу Департаменту направлено службову записку №7607/5/48-17, якою проінформовано, що на виконання рішення адміністративного суду у справі № 802/2272/16-а уповноважений неодноразово, зокрема 10 липня 2017 року та 16 листопада 2017 року направляв запити до Департаменту, відділу, а також ліквідатору ДАК «Укрресурси». Зазначено, що після відновлення виконавчих проваджень №  49014939 від 25 квітня 2017 року та № 53654408 від 29 березня 2017 року за ініціативою Уповноваженого 28 квітня 2017 року відбулась спільна нарада за участі представників Секретаріату Уповноваженого, Департаменту, відділу щодо стану виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року, винесеного на користь ОСОБА_1 
		24. 13 квітня 2018 року на адресу Департаменту від керівника Секретаріату Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини направлено Службову записку № 93-5.2.2-18 від 11 квітня 2018 року, аналогічну за змістом службової записки № 7607/5/48-17 від 20 грудня 2017 року.
		25. Вважаючи протиправною бездіяльність та постанову відповідача про закінчення виконавчого провадження № 55027823 від 17 квітня 2018 року, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
		IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		26. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що на виконання рішення адміністративного суду у справі № 802/2272/16-а, Урядовим уповноваженим вчинено дії, які можна вважати координаційними, зокрема, збиралась та з`ясовувавсь інформація щодо виконання рішення ЄСПЛ в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року. У зв`язку з тим, що виконавчі провадження по виконанню рішення ЄСПЛ в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року закінчені, відпали обставини та підстави для подальшого здійснення координації виконання судового рішення національного суду.
		27. Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскаржувана постанова є законною та такою, що винесена на правових підставах, підстави для її скасування - відсутні.
		28. Щодо неправомірної бездіяльності посадових осіб Департаменту, яка полягає у відсутності контролю за якістю, повнотою ті своєчасністю дій державного виконавця при виконанні рішення адміністративного суду у справі № 802/2272/16-а, суди попередніх інстанцій зазначили, що в ході розгляду цієї справи, не встановлено порушень при виконанні рішення адміністративного суду у справі № 802/2272/16-а, усунення яких мала б контролювати посадова особа органу державної виконавчої служби. 
		29. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ОСОБА_1 не доведено факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які призвели до негативних змін у житті особи. Як і не доведені самі негативні зміни у житті. Окрім того, позивачем не обґрунтовано розміру відшкодування шкоди в сумі 10000,00 грн. та не підтверджено її документально,
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		30. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
		31. Зокрема, скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій не в повній мірі встановлено та досліджено обставини, що мають значення у справі. Зокрема, суди не взяли до уваги, що ухвалою Господарського суд м. Києва у справі 46/436-б визнані кредиторські вимоги ОСОБА_1 до Компанії, проте така заборгованість не виплачена. Крім того, рішенням у справі № 802/82/16-а встановлено, що визначений станом на жовтень 2015 року частковий і непогашений.
		32. Також скаржник зазначив, що помилковими є висновки судів попередніх інстанцій в частині, що стосується фактичного виконання рішення ЄСПЛ відносно скаржника, оскільки ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 квітня 2017 року, скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року у справі № 127/2-200/2004, а ухвалою цього ж суду від 04 квітня 2018 року зобов`язано Печерський ВДВС м. Києва його виконати.
		33. Крім того, скаржник зазначив, що суди хибно та упереджено не взяли до уваги, що на запити Уповноваженого від ДАК «Укрресурси» отримано відповідь з підтвердженням того, що фактично перед ОСОБА_1 існує непогашений борг, а координації по його погашенню не вжито, а відтак судами неправомірно не застосовано ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		34. Скаржник у касаційній скарзі наголошує, що встановлення судами попередніх інстанцій відсутності потреби в продовженні координації дій, оскільки виконавче провадження закінчено, не відповідає дійсності, оскільки наявний непогашений борг по зведеному виконавчому провадженню, а виконавчі листи направлені до Господарського суду м. Києва, вказаних обставин суди не дослідили.
		35. Окрім того, ОСОБА_1 зазначає, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/133/19-а, з яким погодилися апеляційна та касаційна інстанція, встановлено ,що продовжується виконавчі дії і координація з виконання рішення ЄСПЛ у невиконаній його частині.
		V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		36. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
		37. Предметом спору у цій справі є перевірка протиправності бездіяльності відповідача та законності постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з підстав їх невідповідності вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
		38. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		39. За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV) терміни, які вживаються у цьому Законі, мають таке значення: Рішення - а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України; г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України; виконання Рішення - а) виплата Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.
		40. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 3477-IV Рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.
		41. Згідно ч. 1 ст. 11 Закону № 3477-IV протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва:
		а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз`ясненням його права порушити провадження про перегляд справи та/або про його право на відновлення провадження відповідно до чинного законодавства;
		б) повідомляє органи, які є відповідальними за виконання передбачених у Рішенні додаткових заходів індивідуального характеру, про зміст, порядок і строки виконання цих заходів. До повідомлення додається переклад Рішення, автентичність якого засвідчується Органом представництва.
		42. Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону № 3477-IV контроль за виконанням додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених у Рішенні, що здійснюються під наглядом Комітету міністрів Ради Європи, покладається на Орган представництва.
		43. Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 3477-IV Орган представництва в рамках здійснення передбаченого частиною другою цієї статті контролю має право отримувати від органів, які є відповідальними за виконання додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених у Рішенні, інформацію про хід і наслідки виконання таких заходів, а також вносити Прем`єр-міністрові України подання щодо забезпечення виконання додаткових заходів індивідуального характеру.
		44. Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 3477-IV органи, відповідальні за виконання додаткових заходів індивідуального характеру, зобов`язані:
		а) невідкладно та у визначений Рішенням та/або чинним законодавством строк виконати додаткові заходи індивідуального характеру;
		б) надавати інформацію на запити Органу представництва про перебіг і наслідки виконання додаткових заходів індивідуального характеру;
		в) дієво та без зволікань реагувати на подання Органу представництва;
		г) про виконання додаткових заходів індивідуального характеру повідомити Орган представництва.
		45. Відповідно до п. 1 Положення про Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 року № 784 (далі - Положення № 784) Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини є посадовою особою Міністерства юстиції, на яку покладено повноваження щодо забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини (далі - Суд) під час розгляду справ про порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а також інформування Комітету міністрів Ради Європи про хід виконання рішень Суду.
		46. Згідно з п. 4 Положення № 784 основними завданнями Уповноваженої особи є: <…> 2) координація роботи, пов`язаної з підготовкою матеріалів для розгляду справ у Суді та виконанням його рішень, співпраця з цією метою з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями; <…> 4) інформування Комітету міністрів Ради Європи в установленому ним порядку про хід виконання Україною рішень Суду у справах, в яких Україна є стороною; <…>.
		47. Відповідно до п. 5 Положення № 784 Уповноважена особа відповідно до покладених на неї завдань: <…>3) надсилає до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій запити стосовно надання матеріалів та інформації у справах про порушення Конвенції, координує роботу з підготовки пропозицій з організаційно-правових, процедурних та інших питань, пов`язаних із забезпеченням представництва України в Суді та виконанням його рішень; <…> 7-2) вживає на будь-якій стадії розгляду справи Судом заходів для відновлення прав заявника, включаючи звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, якщо у справі вбачається порушення Конвенції; <…>.
		48. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у справі № 802/2272/16-а за позовом ОСОБА_1 до Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, видано виконавчий лист про зобов`язання Урядового уповноваженого здійснити координацію виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року у справі «Яворовенко та інші проти України» в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року. Зазначений виконавчий направлено для виконання.
		49. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №  1404-VII (далі - Закон № 1404-VII) підлягають примусовому виконанню виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
		50. Статтею 19 Закону № 1404-VII визначені права і обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження, відповідно до яких сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
		Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
		51. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
		52. Відповідно до п. 9 ст. 39 Закону № 1404-VII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
		53. Згідно ч. 1 ст. 74 Закону № 1404-VII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
		54. Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає їх обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду, з огляду на таке.
		55. Як зазначили суди попередніх інстанцій, «координація» - це діяльність, спрямована на узгодження, упорядкування дій у керованій системі, приведення їх у відповідність з поставленою метою. Координація являє собою функцію управління, яка здійснює інформаційний обмін і має на меті розподілити діяльність в часі, забезпечити взаємодію різних учасників загального процесу в інтересах виконання поставлених цілей. Координація забезпечує цілісність, стійкість соціально-економічної системи. Координація передбачає обмін інформацією всередині підрозділів і між ними. У сучасних організаціях такий обмін здійснюється за допомогою комп`ютерної мережі та відповідних інформаційних систем. Ці системи дозволяють вести оперативний обмін інформацією між співробітниками, а також складати і поширювати електронним способом звіти та інші документи.
		56. Тобто, «координація» здійснюється в інтересах виконання поставлених цілей. У цій справі, в аспекті перевірки правомірності дій та рішень відповідача, ціллю та метою такої координації є виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі «Яворовенко та інші проти України» в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року.
		57. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшли висновку, що виконавчі провадження по виконанню рішення ЄСПЛ закінчені, отже відпали підстави для подальшого здійснення координації, відтак оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження № 55027823 є законною.
		58. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що зазначені висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та ґрунтуються на не в повній мірі досліджених фактичних обставинах справи.
		59. Так, знайшли своє підтвердження доводи ОСОБА_1 , викладені у касаційній скарзі, що судами попередніх інстанцій не встановлювались та не надавалась відповідна оцінка обставинам, викладених у судових рішеннях у справах № 802/2272/16-а (у тому числі, під час касаційного провадження) та № 46/436-б, щодо повного виконання рішення ЄСПЛ в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року.
		60. Крім того, висновки судів попередніх інстанцій про закінчення виконавчих проваджень щодо виконання рішення ЄСПЛ не відображають реальності та повноти виконання зазначеного рішення, а лише свідчить про їх закінчення, а не про повне та фактичне виконання, координацію виконання якого зобов`язано здійснити Урядового уповноваженого.
		61. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судом першої та апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, зокрема, ч. 4 ст. 9, п. 1 ч. 1 ст. 244 КАС України, згідно з якими суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
		62. Не зважаючи на те, що у межах цієї справи не можливо встановити наявність або відсутність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог без дослідження зазначених вище обставин, суди попередніх інстанцій, не запропонували особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких не вистачає та які впливають на вирішення справи по суті. Не вжили заходів для отримання відомостей, які мають значення для вирішення цієї справи, як то матеріали виконавчих проваджень щодо виконання рішення ЄСПЛ «Яворовенко та інші проти України» у відповідній частині та хід їх виконання.
		63. Окремо колегія суддів зазначає, що виконавче провадження № 55027823 про зобов`язання Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ здійснити координацію виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року у справі «Яворовенко та інші проти України» в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року вирізняється своєю складністю та нетиповістю, а також потребує значно ширшого розуміння та застосування механізмів/процедури його виконання, ніж застосовано виконавчою службою та боржником. Формальний підхід до такого виконання, як то ведення переписки між державними органами та/або іншими юридичними та/або фізичними особами, яка не забезпечує реальне виконання рішення суду, не можуть вважатися достатніми та вичерпними заходами для його повного та фактичного виконання. 
		64. Отже, суди попередніх інстанцій не виконали обов`язку щодо вжиття всіх передбачених законом заходів, необхідних для з`ясування обставин справи.
		65. За змістом ч. 1, 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		66. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		67. Враховуючи викладене, Суд доходить висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
		68. Під час нового розгляду судам слід врахувати вищенаведене та ухвалити законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.
		69. За таких обставин справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись ст. 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд -
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2019 року у справі № 0240/3698/18-а скасувати.
		Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                           М. М. Яковенко
		 
		Судді                                                                                                              І. В. Дашутін
		 
		                                                                                                              О. О. Шишов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...