Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/4744/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; скасування арешту майна.
Надіслано для оприлюднення: 31.07.2019. Зареєстровано: 01.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2019.
Дата набрання законної сили: 23.07.2019
Номер судового провадження: 1-кс/758/1930/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12013110060002990

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Подільський районний суд міста Києва
		 
		Справа № 758/4744/19 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		23 липня 2019 року Слідчий суддя Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю: прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_4 , що діє в інтересах третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання (власники майна)  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12013110060002990 від 02.04.2013 року, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Адвокат ОСОБА_4 , що діє в інтересах третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання (власники майна)  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , звернувся до суду з клопотанням, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 09.10.2018 року в межах кримінального провадження № 12013110060002990 від 02.04.2013 року на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_5 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 (площею 67,9 кв.м); квартиру АДРЕСА_2 (площею 67,8 кв.м); гараж № НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_3 (площею 13,5 кв.м); гараж № НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_3 (площею 13,5 кв.м) та на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_6 , а саме: квартиру АДРЕСА_4 (площею 82,1 кв.м); гараж № НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_3 (площею 13,5 кв.м).
		Клопотання мотивоване тим, що управлінням спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013110060002990 від 02.04.2013 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 368, ч. 3 ст. 368-2, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1, ч. 1 ст. 382 КК України. 
		04.10.2018 року старший слідчої групи  заступник начальника третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, в якому слідчий, з підстав визнання майна речовими доказами у кримінальному провадженні №12013110060002990, ставить питання перед слідчим суддею про необхідність арешту цього майна.
		09.10.2018 року ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_8 було задоволено клопотання старшого слідчої групи  заступника начальника третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 про накладення арешту на нерухоме майно.
		Арешт на зазначене майно за вищевказаною ухвалою слідчого судді заявник вважає накладеним необґрунтовано, оскільки у даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не мають статусу підозрюваних або потерпілих, а є третіми особами, щодо майна яких вирішується питання про арешт, а тому з клопотанням про арешт майна відповідно до ст. 64-2 КПК України звернутись до суду мав право лише прокурор. Крім того, вважає, що в ухвалі про накладення арешту слідчий суддя дійшов хибного висновку, що вказане майно є речовим доказом, оскільки матеріали, які додані до клопотання слідчого не містять в собі доказів, які підтверджують факт, що майно одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення та відповідає критеріям, які визначені в ст. 98 КПК України, а тому відсутні підстави для застосування арешту майна, використовуючи в якості правової підстави приписи п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. Зазначає, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 є законними власниками вказаного нерухомого майна, яке придбано за їх власні кошти. Також спростовує правову позицію органу досудового розслідування стосовно того, що між ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 існує будь-який зв`язок, вважає таку версію лише припущенням органу досудового розслідування. 
		У судовому засіданні представник власника майна  адвокат ОСОБА_4 підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав викладених у клопотанні. 
		Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що арешт був накладений обґрунтовано, оскільки у органу досудового розслідування є підстави вважати, що вищевказане майно набуто внаслідок вчинення злочину підозрюваним ОСОБА_9 , а тому є речовим доказом. 
		Слідчий суддя, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді клопотання, вивчивши матеріали клопотання, кримінального провадження, дійшов таких висновків.
		Управлінням спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013110060002990 від 02.04.2013 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 368, ч. 3 ст. 368-2, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1, ч. 1 ст. 382 КК України.
		Відповідно до ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_8 від 09.10.2018 року у справі № 758/13006/18, в межах кримінального провадження № 12013110060002990 від 02.04.2013 року було накладено арешт на нерухоме майно ряду фізичних осіб, зокрема, ОСОБА_5 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 (площею 67,9 кв.м); квартиру АДРЕСА_2 (площею 67,8 кв.м); гараж № НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_3 (площею 13,5 кв.м); гараж № НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_3 (площею 13,5 кв.м) та ОСОБА_6 , а саме: квартиру АДРЕСА_4 (площею 82,1 кв.м); гараж № НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_3 (площею 13,5 кв.м).
		Як вбачається з вищевказаної ухвали, клопотання про арешт вищевказаного майна розглянуто слідчим суддею за відсутності власників майна. 
		Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням, зокрема, власника майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України таке клопотання під час досудового розслідування може бути подано в разі, якщо така особа не була присутня при розгляді клопотання про накладення арешту.
		Таким чином, законодавець пов`язує обов`язок доведення, зокрема, необґрунтованості накладення арешту, саме на особу, що подає клопотання про скасування арешту на майно.
		Обґрунтовуючи клопотання про скасування арешту, заявник, зокрема, посилався на те, що в кримінальному провадженні № 12013110060002990 від 02.04.13 року у ОСОБА_5 , ОСОБА_6 не має будь-якого процесуального статусу, в ухвалі про накладення арешту слідчим суддею не викладені обставини на обґрунтування того, що нерухоме майно останніх є речовим доказом у даному кримінальному провадженні та до клопотання слідчого про накладення арешту не додано жодних даних, на підставі яких слідчий суддя міг дійти висновку про відповідність цього майна критеріям, передбаченим в ст. 98 КПК України.
		Абзацом 2 ч.1 ст.170 КПК України передбачено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. 
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
		Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		Зі змісту ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_8 від 09.10.2018 року вбачається те, що арешт на нерухоме майно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , яке за постановою слідчого від 11.09.2018 року визнано речовими доказами, накладено саме з метою збереження цих речових доказів. 
		Разом з тим, у порушення вимог ст. 170 КПК України в ухвалі не зазначено, яким саме критеріям речових доказів, зазначеним у ст. 98 КПК України, у кримінальному провадженні № 12013110060002990 від 02.04.2013 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 368, ч. 3 ст. 368-2, ч. 2 ст. 375, ч. 2 ст. 376, ч. 2 ст. 376-1, ч. 1 ст. 382 КК України, в межах якого подано клопотання, відповідає зазначене нерухоме майно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
		Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. 
		Тим самим, чинним кримінально-процесуальним законодавством визначена можливість арешту майна третьої особи лише за клопотанням прокурора.
		Статус ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні  треті особи, щодо майна яких вирішувалось питання про арешт.
		Як вбачається з ухвали слідчого судді від 09.10.2018 року, арешт був накладений за результатами розгляду клопотання саме слідчого ГПУ, погодженого прокурором ГПУ.
		Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що арешт на вищевказане нерухоме майно був накладений необґрунтовано за зверненням неналежного суб`єкта. 
		Суд не надає оцінку наданим представником власника майна документам щодо джерела походження коштів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , оскільки вони не вливають на висновок слідчого судді про необґрунтованість накладеного арешту. 
		Законом передбачений судовий контроль за дотриманням прав, свобод та законних інтересів осіб у кримінальному провадженні, який здійснює слідчий суддя у порядку, передбаченому КПК України.
		Постановляючи ухвалу, слідчим суддею враховуються також практика судових рішень Європейського Суду з прав людини.
		Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (далі по тексту  ЄСПЛ) у справі "Ісмаїлов проти Росії" від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		У рішеннях ЄСПЛ від 09.06.2005 року по справі "Бакланов проти Російської Федерації", від 24.03.2005 року по справі "Фрізен проти Російської Федерації", Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
		Слід зазначити, що право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ утручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу. Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених конвенцією прав, відповідно до ст.13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі. На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені в ст.41 Конституції, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом. Зазначений принцип відображено й конкретизовано в ч.1 ст.321 Цивільного кодексу, згідно з якою право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Спеціальні підстави законного обмеження особи в реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання в право мирного володіння майном.
		Відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Як встановлено слідчим суддею, арешт на майно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 накладено не за клопотанням прокурора. 
		Виходячи із зазначеного вище, слідчий суддя дійшов висновку про те, арешт підлягає скасуванню, оскільки накладено необґрунтовано.
		Керуючись ст.ст.98, 170, 174, 309 КПК України, 
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Клопотання адвоката ОСОБА_4 , що діє в інтересах третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання (власники майна)  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12013110060002990 від 02.04.2013 року  задовольнити.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 09.10.2018 року у справі № 758/13006/18 в межах кримінального провадження № 12013110060002990 від 02.04.2013 року на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_5 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 (площею 67,9 кв.м); квартиру АДРЕСА_2 (площею 67,8 кв.м); гараж № НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_3 (площею 13,5 кв.м); гараж № НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_3 (площею 13,5 кв.м) та на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_6 , а саме: квартиру АДРЕСА_4 (площею 82,1 кв.м); гараж № НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_3 (площею 13,5 кв.м).
		Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає. 
		  Cлідчий суддя Подільського  районного суду м. Києва  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...