Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/2401/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: 01.08.2019. Зареєстровано: 02.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.08.2019.
Дата набрання законної сили: 19.08.2019
Номер судового провадження: 2/161/1371/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 161/2401/19 
		Провадження № 2/161/1371/19
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		                                І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		(заочне)
		17 липня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі
		головуючого - судді Пушкарчук В.П.,
		при секретарі судового засідання Загоровської І.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцемент-Луцьк" про стягнення середнього заробітку,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		11 лютого 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ  "Промцемент-Луцьк" про стягнення середнього заробітку.
		Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 01.03.2018 року наказом директора ОСОБА_2 № 13 його було прийнято на роботу в ТОВ «Промцемент-Луцьк» на посаду вантажника. До виконання роботи приступив з 12.02.2018 року та працював повний восьмигодинний робочий день, з вихідним у суботу та неділю. Фактично відпрацював 25 робочих днів, з 12.02.2018 по 16.03.2018 року.
		Позивач зазначає, що у порушення вимог п. 6 ч. 1 та ч. 2, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, між ним та ТОВ «Промцемент-Луцьк» в особі директора ОСОБА_3 письмовий трудовий договір укладено не було. 
		25.05.2017 року позивач отримав відповідь Головного Управління ДФС України у Волинській області про те, що 12.03.2018 року наказом директора Лебедюка A.A . № 14 він звільнений з посади вантажника ТОВ «Промцемент-Луцьк» відповідно до ст. 38 КЗпП, за власним бажанням, а також йому виплачено заробітну плату у сумі 531 гривень 86 копійок. Вказує, що дані зазначені у відповіді ДФС не відповідають дійсності.
		Позивач неодноразово звертався до ТОВ «Промцемент-Луцьк» рекомендованими листами з проханням видати (надіслати) розрахунок заробітної плати, розрахунок сум належних при звільненні, табелі обліку робочого часу, трудовий договір, трудову книжку та наказ про звільнення. Однак, вказаних документів позивачем не отримано.
		В подальшому, 03.10.2018 року на адресу ТОВ «Промцемент-Луцьк» направлено вимогу провести повний фактичний розрахунок заробітної плати із позивачем. Також в листі зазначено банківські реквізити для здійснення виплати. За результатами надіслання листа відповіді від директора ТОВ «Промцемент-Луцьк» ОСОБА_3 не надійшло та розрахунок не проведено, хоча даний лист останнім отримано.
		28.10.2018року представником позивача - ОСОБА_5 до Управління Держпраці у Волинській області направлено заяву про перевірку дотримання норм трудового законодавства посадовими особами ТзОВ «Промцемент-Луцьк».
		За результатами перевірки встановлено, що позивач прийнятий на роботу на 0,5 посадового окладу (розмір окладу встановлений на рівні мінімальної заробітної плати - 3723 грн. Звільнено останнього відповідно до вказаного наказу за угодою сторін (п.1 ст. 36 КЗпП України). Заробітна плата у сумі 428 грн. 15 коп., позивачу виплачена за видатковим касовим ордером №5 від 27.03.2018 року. Також, під час перевірки був наданий лист позивача, що заробітна плата ним отримана та претензій щодо її виплати не має. З копії книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них відображено, що трудову книжку позивач отримав 12.03.2018 року, що засвідчено підписом про її отримання.
		Позивач зазначає, що документи , які свідчать про виплату позивачу заробітної плати є підробленими. З даного приводу, 28.12.2018 року до Луцького ВП ГУНП у Волинській області подано заяву про вчинення злочину, передбаченого ч. 1,4 ст. 358 КК України. 
		На підставі викладеного просив суд стягнути з ТОВ «Промцемент - Луцьк» невиплачену заробітну плату у сумі 4432 гривень; середній заробіток за весь час затримки невиплати належної йому заробітної плати у сумі 42192 гривень 64 копійки, а в разі не проведенні розрахунку до розгляду справи - по день ухвалення судового рішення та стягнути з ТОВ «Промцемент - Луцьк» судові витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги адвокатом у сумі 4000 гривень.
		Представник позивача Степанюк О.В. на адресу суду подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити, не заперечує щодо постановлення заочного рішення.
		Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		За погодженням представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
		Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.
		Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
		З матеріалів справи, зокрема з листа начальника управління Держпраці у Волинській області від 20.11.2018 №с-293сл/06-06 про розгляд звернення вбачається, що посадовими особами Управління проведено інспекційне відвідування у ТОВ "Промцемент-Луцьк", під час якого встановлено наступне. Згідно з наказом від 01.03.2018 року № 13 «По особовому складу» ОСОБА_1 прийнятий на роботу вантажником з 01.03.2018 року на підставі поданої заяви. Луцьку ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області повідомлено про прийняття працівника на роботу 01 березня, як цього вимагає постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413. ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на 0,5 посадового окладу (розмір окладу встановлений на рівні мінімальної заробітної плати - 3723 грн.). Згідно з наказом від 12.03.2018 року № 14 «Про звільнення з роботи» ОСОБА_1 звільнили з роботи з 12.03.2018 року за угодою сторін (п.1 ст. 36 КЗпП України), підстава - заява ОСОБА_1 . Під час перевірки був наданий видатковий касовий ордер від 27.03.2018 р. № 5, в якому відображено, що ОСОБА_1 була виплачена заробітна плата в сумі 428 грн 15 коп., тобто порушена вимога ч.1 ст. 116 КЗпП України. Під час перевірки був наданий лист ОСОБА_1 , що заробітна плата отримана та претензій щодо її виплати не має. У копії книги руху трудових книжок і вкладишів до них відображено, що трудову книжку ОСОБА_1 отримав 12.03.2018 року, що засвідчено підписом про її отримання (а.с. 12).
		Позивач зазначає, що документи, які свідчать про виплату йому заробітної плати є підробленими. З даного приводу, 28.12.2018 року до Луцького ВП ГУНП у Волинській області подано заяву про вчинення злочину, передбаченого ч. 1,4 ст. 358 КК України (а.с. 14).
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до ТОВ «Промцемент-Луцьк» рекомендованими листами з проханням видати (надіслати) розрахунок заробітної плати, розрахунок сум належних при звільненні, табелі обліку робочого часу, трудовий договір, трудову книжку та наказ про звільнення (а.с. 16-22). Однак, як пояснив представник позивача, дані звернення залишились без відповіді.
		Відповідно до частини 1 статті 47 Кодексу КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
		Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
		У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).
		При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
		Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок виплати заробітної плати і проведення повного розрахунку зі звільненим працівником - виплати всіх сум, що належать йому, а у разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
		Оскільки обов`язок своєчасної виплати заробітної плати і проведення повного розрахунку покладається саме на власника підприємства або уповноваженого ним органу, тому суд вважає, що саме роботодавець повинен доводити ту обставину, що заборгованість по заробітній платі у нього перед працівником відсутня.
		Із роз`яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП.
		Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затриманням розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного для після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку. 
		Таким чином? суд прийшов до висновку, що оскільки з вини відповідача позивачу не виплачено при звільнені всіх сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, останній вправі згідно ст. 117 КЗпП України вимагати стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
		Відповідно до п.21 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 р. при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 р.
		Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100,середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов`язана відповідна виплата.
		Згідно п.8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
		Позивачем було надано суду розрахунок, згідно якого: 3723 оклад повний % 21 днів робочих = 177, 28 день. 3723% 2=1861.5(0.5 окладу ) % 21(робочий день) = 88.64(грн./день) X 2(працював повний день)=177.28 грн/день. 531.86 (випл. Докум) % 88.64(грн./день) =6(роб. днів) Розрахунок днів: березень 2018 року 10 днів, квітень 2018 - січень 2019 року 220 днів. Лютий 2019-8 днів.
		Фактична заробітна плата за відпрацьовані дні, яку відповідач зобов`язаний виплатити становить 4432 гривень 25 днів (13 днів лютий 2018; 12 днів березень 2018) х 177, 28 грн.
		Частиною 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Частиною 1 статті 76 ЦПК України, передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		В п. 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
		Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.
		Оскільки обов`язок своєчасної виплати заробітної плати і проведення повного розрахунку покладається саме на власника підприємства або уповноваженого ним органу, тому суд вважає, що саме роботодавець повинен доводити ту обставину, що заборгованість по заробітній платі у нього перед працівником відсутня.
		Відповідач не подав заперечень та доказів в їх обгрунтування, в той час як позивачем доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
		Проаналізувавши матеріали справи, врахувавши ту обставину, що представник відповідача неодноразово не з`являвся у судові засідання, не спростував і не підтвердив належними та допустимими доказами отримання позивачем заробітної плати та трудової книжки, суд прийшов до висновку, що з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцемент-Луцьк" на користь позивача слід стягнути 4432 гривень заборгованості по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 42192 грн 64 коп.
		Згідно положень ч.6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 .п.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір в сумі 768 грн 40 коп слід стягнути з відповідача на користь держави.
		Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне. 
		Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		За пунктом 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		За ч. 3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		       Відповідно до ч.5, ч.6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.                                                Розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт тощо.                
		       Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання. Кодексом не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу з власної ініціативи, що повною мірою відповідає принципу диспозитивності цивільного процесу. Відтак, питання про зменшення неспівмірних витрат на послуги адвоката може бути ініційоване лише іншою стороною процесу.        
		       В підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано додатковий договір про надання правової допомоги від 04.09.2018 року(а.с. 29) та копію квитанції до прибуткового касового ордеру б/н від 24.09.2018 року на суму 4000 грн (а.с. 32). 
		 Підсумовуючи вищевикладене, врахувавши складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), скільки клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не надходило, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
		Керуючись ст.ст. 10, 12, 77, 78, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, на підставі ст.ст. 116, 117 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», суд, -
		У Х В А Л И В :
		 
		Позов задовольнити.
		 
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцемент-Луцьк" «Промцемент - Луцьк» ЄРДПОУ 39107974 в користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) невиплачену заробітну плату у сумі 4432 (чотири тисячі чотириста тридцять дві) грн.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцемент-Луцьк" «ЄРДПОУ 39107974 в користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки невиплати заробітної плати у сумі 42 192 (сорок дві тисячі сто дев`яносто дві) грн 64 копійки.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцемент-Луцьк" ЄРДПОУ 39107974 в користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги адвокатом у сумі 4000 (чотири тисячі) гривень.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промцемент-Луцьк" в дохід держави 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп. судового збору.
		Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		 
		Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ); 
		Відповідач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Промцемент-Луцьк" (вул. Тараса Бульби-Боровця, 13, м. Луцьк; ЄРДПОУ 39107974).
		 
		Суддя Луцького міськрайонного суду 
		Волинської області                                                                               В.П. Пушкарчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...