Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 540/960/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 01.08.2019. Зареєстровано: 02.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2019.
Дата набрання законної сили: 03.09.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		___________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 серпня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/960/19           Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючої судді: Морської Г.М., 
		розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		встановив:
		 
		Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - позивач)  звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому просить знести самочинно збудований об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 .   
		Ухвалою від 07.06.2019 р. у справі відкрите спрощене позовне провадження та призначене судове засідання на 21.06.2019 р.
		Ухвалою від 21.06.2019 р. у зв`язку із неявкою відповідача судове засідання відкладене на 27.07.2019 р.
		26.07.2019 р. позивач надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням його представника на розгляді іншої справи в Херсонському міському суді Херсонської області. При цьому доказів про підтвердження викладеного в клопотанні представником позивача до суду не надано.
		Відтак, враховуючи необґрунтованість клопотання відповідача, наявність відзиву із позицією відповідача по справі, суд відмовив у задоволенні клопотання.
		26.07.2019 р. відповідач подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі, в порядку письмового провадження.
		Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
		Згідно із ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Пунктом 1 ч. 3 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
		Частиною 5 ст. 205 КАС України визначено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
		Таким чином, суд розглядає справу на підставі наявних у ній доказів, в порядку письмового провадження.
		Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
		Позовна заява обґрунтована тим, що в 2016 році посадовими особами позивача здійснена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів та правил по будівництву гаража за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами позапланової перевірки встановлено, що ОСОБА_2 здійснює роботи по будівництву гаража за лінією забудови за вищевказаною адресою, про що складений Акт від 01.11.2016 р. З метою виявлених порушень Управління ДАБІ у Херсонській області винесло припис від 01.11.2016 р. про усунення порушення вимог законодавства із вимогою: зупинити будівництво; привести будівництво до вимог чинної  містобудівної документації та зареєструвати дозвільну документацію на початок виконання будівельних робіт в термін до 15.01.2017 р.; в разі неможливості привести будівництво до вимог чинної містобудівної документації та зареєструвати дозвільну документацію на початок виконання будівельних робіт привести земельну ділянку у первісний стан шляхом знесення самовільно збудованого гаражу в термін до 01.02.2017 р. Крім того, відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у розмірі 4250,00 грн. Накладений винесеною постановою на відповідача штраф, останньою був сплачений в той же день, що свідчить про визнання нею факту виявленого правопорушення вимог містобудівного законодавства. Разом із тим, 29.03.2017 р. позивачем повторно проведена позапланова перевірка в результаті якої посадовими особами був складений Акт, яким зафіксовано, що власником домоволодіння ОСОБА_2 збудований гараж орієнтовними розмірами 4,5 м.п. на 55 м.п. без реєстрації дозвільної документації, що свідчить про невиконання відповідачем припису від 01.11.2016 р. На підставі складених під час перевірки матеріалів відповідачем виданий припис про усунення порушень вимог законодавства з вимогою привести земельну ділянку у первісний стан шляхом знесення самовільно збудованого гаражу в термін до 01.06.2017 р. Дані вимоги ОСОБА_1 не були виконані, в результаті чого на неї накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн. Так, на думку позивача, відповідач систематично порушує законодавство в сфері містобудівної діяльності, будівельних норм та правил, що і послугувало підставою для звернення останнього до суду з цим позовом. У своїй позовній заяві позивач просить суд зобов`язати ОСОБА_1 знести за власний рахунок самочинно збудований гараж по АДРЕСА_1 .
		12.07.2019 р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого ОСОБА_1 заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав. Відповідач зазначила, що після проведення посадовими особами позивача у 2017 році перевірки, нею відразу розпочате оформлення всіх дозвільних документів на будівництво гаража. 15.12.2017 р. Білозерська селищна рада надала відповідачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку комунальної власності для передання в оренду для обслуговування приміщень по переробці зерно продуктів, орієнтовною площею 0,0561 га., по АДРЕСА_1 . Виготовлений ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду був затверджений рішенням Білозерської селищної ради від 19.11.2018 р. №234/460. Відповідач вказала на те, що їй був виданий ескіз намірів забудови земельної ділянки , а також додатково виготовлений детальний план території, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування приміщень та отримано виписку координат та висот пунктів ДГМ із банку геодезійних даних. Крім того, наразі в Білозерській селищної ради винесене питання щодо зміни цільового призначення земельної ділянки. ОСОБА_1 вважає, що вищевказані обставини підтверджують виконання нею винесеного позивачем припису та приведення у відповідність дозвільної документації, тому недотримання строків виконання припису відбуваються з причин не залежних від неї. На підставі викладеного, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
		Дослідивши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.
		На підставі направлення на проведення позапланової перевірки від 21.10.2016 р. №612 Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області в присутності ОСОБА_1 проведена позапланова перевірка  дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності під час виконання будівельних робіт по будівництву гаража за адресою: АДРЕСА_1 .
		Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 (власник домоволодіння) за адресою: АДРЕСА_1 проводяться будівельні роботи по будівництву гаражу з орієнтовними розмірами 4,5 м.п. на 55 м.п. за лінією забудови навпроти ділянки по АДРЕСА_2 , без реєстрації дозвільної документації про початок виконання будівельних робіт (повідомлення), чим порушено ст. 34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та вимоги Постанови КМУ №466. 
		За результатами перевірки складений акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 01.11.2016 р. та винесений припис від 01.11.2016 р. з вимогою усунути виявлені порушення в термін до 02.02.2017 р., а саме: зупинити будівництво; привести будівництво до вимог чинної  містобудівної документації та зареєструвати дозвільну документацію на початок виконання будівельних робіт в термін до 15.01.2017 р.; в разі неможливості привести будівництво до вимог чинної містобудівної документації та зареєструвати дозвільну документацію на початок виконання будівельних робіт привести земельну ділянку у первісний стан шляхом знесення самовільно збудованого гаражу в термін до 01.02.2017 р. Матеріали перевірки отримані особисто ОСОБА_1 .
		За виконання будівельних робіт, без реєстрації дозвільної документації про початок виконання таких робіт, ОСОБА_1 на підставі акту перевірки від 01.11.2016 р. ,припису від 01.11.2016 р. та протоколу про адміністративне правопорушення від 01.11.2016 р.  №59 визнана винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4250,00 грн., про що винесена постанова про адміністративне правопорушення від 01.11.2016 р. №1021-01-51/129
		На підставі направлення від 10.03.2017 р. № 77, позивачем  проведена позапланова перевірка виконання відповідачем вимог припису від 01.11.2016 р.  
		Під час проведення даної перевірки встановлено, що ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 проведено будівельні роботи по будівництву гаража за лінією забудови навпроти ділянки по АДРЕСА_2 , про що складений Акт від 29.03.2017 р. та винесений припис від 29.03.2017 р. про усунення порушення вимог законодавства з вимогою: привести земельну ділянку у первісний стан шляхом знесення самовільно збудованого наражу в термін до 01.06.2017 р.
		За виявлені правопорушення у сфері містобудівної діяльності ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.188-42 КУпАП, про що винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення від 07.04.2017 р. №1021-01-51/41 та накладено на відповідача штраф в розмірі 5100, 00 грн.
		22.10.2018 р. на адресу Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області надійшло звернення ОСОБА_3 , у якому повідомлялось про незаконно збудований гараж за адресою: АДРЕСА_1 .
		З метою встановлення фактичних обставин справи та всебічного розгляду даного звернення на підставі наказу від 22.10.2018 р. №329-п, направлення на проведення позапланової перевірки від 22.10.2018 р. №329 управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області проведена позапланова перевірка  дотримання вимог містобудівного законодавства під здійснення будівництва гаража за адресою: АДРЕСА_1 .
		За результатами перевірки встановлено, що гр. ОСОБА_1 вимоги припису про усунення виявлених порушень виданого 29.03.2017 р. не виконала, а саме: дозвільні документи на виконання будівельних робіт не отримала, самочинно збудовану будівлю - гараж не знесла.
		З огляду на невиконання відповідачем у строк, встановлений для добровільного виконання вимог припису, позивач звернувся до суду з позовом про зобов`язання відповідача за власний рахунок знести самовільно збудований об`єкт, тобто фактично просить суд зобов`язати ОСОБА_1 виконати вимоги припису від 28.03.2017 р. 
		Надаючи оцінку позиціям сторін, суд враховує наступні обставини та положення законодавства.
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до положень статті 41 Закону України «Про регулюванні містобудівної діяльності», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
		Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
		Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
		Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право також проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації.
		Аналогічні повноваження органів державного архітектурно-будівельного контролю зазначені й у пункті 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин,, відповідно до якого посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом; видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельним нормам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
		Правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності, спрямованої на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів визначаються Законом України «Про архітектурну діяльність».
		Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність»  будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулюванні містобудівної діяльності».
		Згідно з частиною першою статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»  замовник має право виконувати будівельні роботи після, зокрема, подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про регулюванні містобудівної діяльності»  право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
		За змістом статті 38 Закону України «Про регулюванні містобудівної діяльності»  у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
		У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.
		За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
		У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством.
		Відповідно до частин четвертої, сьомої статті 376 Цивільного кодексу України якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.
		У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливою або особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво.
		Отже, відповідно до вимог частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України для задоволення позову у цій справі необхідно наявність таких фактів як неможливість перебудови об`єкту, або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови, чого у цій справі не встановлено.
		Крім того, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Проте, рішення суду щодо проведення перебудови відсутнє.
		Суд звертає увагу на те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах № 810/5680/15, № 815/2311/15.
		Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що перебудова нерухомості неможлива відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
		В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої статті 376 ЦК зобов`язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об`єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову.
		Якщо технічна можливість перебудови об`єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна.
		Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов`язання здійснити перебудову. Вказана позиція суду узгоджується з положеннями, викладеними в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30.03.2012р. №6.
		Водночас, позивачем не надано доказів неможливості перебудови спірного об`єкта з врахуванням вимог ч.1 ст. 38 ЗУ   "Про регулювання містобудівної діяльності" з метою усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб чи істотного порушення будівельних норм або іншого способу усунення виявлених порушень, а також доказів відмови відповідача від здійснення такої перебудови.
		Так із матеріалів справи слідує, що: 
		- рішенням Білозерської селищної ради від 15.12.2017 р. № 32/259 наданий дозвіл громадянці ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку комунальної власності орієнтовною площею 0,0561 га. щодо передачі в оренду для обслуговування приміщень по переробці зернопродукт по АДРЕСА_1 .
		- рішенням Білозерської селищної ради від 19.11.2018 р. № 234/460 затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для обслуговування примішень по переробці зернопродуктів загальною площею 0,0561 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 із земель комунальної власності, кадастровий номер НОМЕР_1 .
		Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 17.12.2018 р.  за ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 11.12.2018 р. зареєстроване інше речове право - право оренди земельної ділянки для обслуговування приміщень по переробці зернопродуктів розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 5 років.
		Із наведених документів слідує, що після винесення припису позивачем від 01.11.2016 р. відповідач вчинила дії щодо його виконання, а саме: оформила право користування земельною ділянкою, що необхідне для надання дозволу на проведення будівництва.
		З огляду на наведене, відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування вправі заявити позов про притягнення винної особи до відповідальності, а саме, знесення самочинного будівництва, разом із тим такий позов не є єдино можливим способом вирішення питання щодо самочинного будівництва, до того ж застосовується лише в разі істотного відхилення від проекту, істотного порушення будівельних норм і правил, але при наявності можливості проведення перебудови та згоди самої особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
		Так, юридична відповідальність - це передбачений правовими нормами обов`язок суб`єкта права зазнавати несприятливі для нього наслідки правопорушення. Підставою юридичної відповідальності є правопорушення. Тому, при вирішенні питання про юридичну відповідальність особи, головне значення набуває наявність в його діях повного складу правопорушення, яке утворюється із єдності об`єктивної і суб`єктивної сторін об`єкта протиправного діяння. Правопорушення є не тільки підставою, але і вказує на момент виникнення юридичної відповідальності. Правопорушення, як юридичний факт, об`єктивно породжує певні правовідносини і відповідну відповідальність особи, яка вчинила правопорушення.
		Тобто, настання відповідальності нерозривно пов`язане з фактом вчинення правопорушення.
		Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
		Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.
		Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах «Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 7 грудня 1976 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 січня 1986 року).
		По справі «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» суд наголосив, що здійснюючи свої визначені законом повноваження щодо контролю за майном, якими органи державної влади наділені відповідно до абзацу 2 Статті 1 Протоколу, вони повинні діяти своєчасно, у належний спосіб та послідовно, аби не допускати порушення законних прав та інтересів власника.
		Разом із тим, суд зазначає, що після проведення позивачем перевірки щодо дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, останньою виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування приміщень та укладений договір із Білозерською селищною радою про оренду земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, відповідачу був виданий ескіз намірів забудови земельної ділянк, а також додатково виготовлений детальний план території та отримано виписку координат та висот пунктів ДГМ із банку геодезійних даних. 
		Тобто оформлення права на користування земельною ділянкою позивачем під збудованим об`єктом фактично є етапом виконання приписів позивача щодо рееєстрації дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт.
		Суд погоджується із відповідачем, що отримання рішення сесії селищної ради про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, розробка самого проекту та його затвердження сесією селищної ради, зміна цільового призначення земельної ділянки є процесами тривалими у часі, оскільки всі рішення приймаються колегіальним органом - сесією селищної ради і відповідач не може впливати на строки прийняття цих рішень.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що вказані обставини свідчать про вчинення ОСОБА_1 дій для отримання дозвільної документації на будівництво гаража за адресою: АДРЕСА_1 . 
		Отже, виходячи із того, що ОСОБА_1  вчинила всі можливі дії, які залежали від неї для оформлення належної документації, яка відповідатиме чинному законодавству, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи реагування та притягнення винної особи до відповідальності, і за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами.
		З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
		За правилами статті 139 КАС України судові витрати на користь позивача стягненню не підлягають.
		Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		вирішив:
		 
		Відмовити в задоволенні позовних вимог. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.   
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була  подана  у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили  після закінчення апеляційного розгляду справи.
		 
		 
		Суддя                                                                                                                           Морська Г.М. 
		 
		кат.  109010000

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...