Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 540/1370/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 01.08.2019. Зареєстровано: 02.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2019.

Результат оскарження 06.09.2019 П'ятий апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про задоволення позову
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		___________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 серпня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1370/19 
		Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді: Пекного А.С.,
		при секретарі: Кальченко-Булановій М.С.,  
		за участю позивача ОСОБА_1 ,  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1   до Корабельного районного відділу державної виконавчої служби м.Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області     про скасування постанови про зупинення вчинення виконавчих дій,
		 
		встановив:
		 
		ОСОБА_1 (далі - позивач, стягувач) звернувся до суду із позовом до Корабельного районного відділу державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - відповідач, Корабельний РВДВС), в якому просить визнати протиправною і скасувати прийняту державним виконавцем Корабельного РВДВС постанову від 11.04.2019р. про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №57503343 про стягнення на його користь з Державного підприємства «Державне науково-виробниче підприємство «Виконсервпроект» (далі - ДП «ДНВП «Виконсервпроект», боржник) заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 40157,73 грн.
		Вказує, що за виданим Херсонським міським судом Херсонської області у справі №766/8717/18 виконавчим листом про стягнення на його користь з ДП «ДНВП «Виконсервпроект» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 40157,73 грн. постановою державного виконавця Корабельного РВДВС від 25.10.2018р. ВП №57503343 було відкрито виконавче провадження. 
		Разом із заявою про відкриття виконавчого провадження позивачем було подано відомості про майно боржника і його вартість, яка значно перевищувала розмір стягнення за виконавчим документом. 
		В подальшому це виконавче провадження було об`єднано у зведене виконавче провадження №57716567. 
		Постановою державного виконавця Корабельного РВДВС від 11.04.2019р. вчинення виконавчих дій було зупинено на підставі пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із внесенням ДП «ДНВП «Виконсервпроект» до переліків єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, приватизацію яких розпочато у 2018 році.
		Позивач вказує, що зупинення вчинення виконавчих дій порушує його право на виконання судового рішення та отримання за цим рішенням заробітної плати за рахунок реалізації майна боржника. 
		Посилаючись на норми статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, статей 43, 124 Конституції України, статей 2, 5-1, 97 Кодексу законів про працю України, статей 15, 24 Закону України «Про оплату праці», а також Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», пунктів 4-2, 4-3, 4-4 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» він вважає, що державний виконавець мав врахувати, що заборгованість по виконавчому провадженню №57503343 визначається як «виплати заробітної плати та інші виплат, то належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами», при цьому законодавець виокремив (зробив виключення) щодо вимог що походять з трудових відносин, як таких, що мають особливий характер та значущість перед іншими вимогами держави, юридичних осіб або фізичних осіб, проте не пов`язаних з трудовими відносинами. 
		Зазначає, що на вимоги щодо виплати заробітної плати не поширюється мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств, а тому при отриманні відомостей про включення ДП «ДНВП «Виконсервпроект» переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів у тому числі тих, що передані в оренду, приватизацію яких розпочато в 2018 році, державний виконавець з урахуванням нездійснення цим підприємством господарської діяльності мав виділити виконавче провадження №57503343 із зведеного виконавчого провадження та здійснити виконавчі дії згідно Закону України «Про виконавче провадження» за рахунок майна боржника, що не задіяне у веденні виробничої діяльності боржника, а в інших виконавчих провадженнях зупинити вчинення виконавчих дій у зв`язку з наявністю мораторію на примусову реалізацію майна боржника - державного підприємства. 
		Вказує, що процес приватизації ДП «ДНВП «Виконсервпроект» розпочався ще у 2015 році і з того часу не завершений, тривалість його невідома, тому зупинення вчинення виконавчих дій призводить до порушення норм законодавства щодо строків виплати заробітної плати, своєчасність виплати якої не може бути поставлена в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
		У підсумку позивач зазначає, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю, відповідно своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Зобов`язання із сплати заробітної плати мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, а тому на кошти, призначенням яких є оплата праці, не може бути звернуто стягнення за іншими вимогами. Дії (рішення) що мають наслідком перешкоду виплати заробітної плати працівникам, а отже і позивачу, спричиняє порушення їх конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю.
		Ухвалою від 09.07.2019р. позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали позивачем надані пояснення.
		Ухвалою від 19.07.2019р. у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 10:30 год. 26.07.2019р., зобов`язано відповідача надати до суду завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №57503343 та матеріалів, які слугували підставою для прийняття оскарженої постанови. Також в мотивувальній частині ухвали викладено висновок судді про можливість звільнити позивача від сплати судового збору.
		25 та 26 липня 2019р. позивачем подано додаткові докази та пояснення по суті спору.
		Відповідачем 26.07.2019р. подано заяву про відкладення розгляду справи.
		Розпорядженням керівника апарату Херсонського окружного адміністративного суду від 29.07.2019р. №15, на підставі службової записки судді Василяки Д.К. щодо здійснення повторного автоматизованого розподілу справи та його перебуванні з 29.07.2019р. у щорічній плановій відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 540/1370/19.
		Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2019р. головуючим суддею визначено суддю Пекного А.С. 
		Ухвалою від 29.07.2019р. призначено наступне судове засідання на 10:00 год. 31.07.2019р. та зобов`язано відповідача у строк до 15:00 год. 30.07.2019р. надати до суду докази. Відповідачем ця ухвала виконана, докази надані, подано відзив на позовну заяву.
		У відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позову та вказує, що оскаржену постанову прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які визначені Законом України «Про виконавче провадження». 
		Зазначає, що в Корабельному РВДВС перебувають три виконавчі провадження про стягнення з боржника ДП «ДНВП «Виконсервпроект» грошових коштів, а саме №57503343 про стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 40157,73 грн., №57581961 про стягнення на користь держави судового збору в розмірі 704,80 грн. та №57823451 про стягнення на користь ПАТ «Херсон-Дніпромісто» боргу у розмірі 14376,20 грн., які об`єднані у зведене виконавче провадження №57716567. 
		Згідно додатку 7 до наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 р. № 1637 ДП «ДНВП «Виконсервпроект» включено до переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів у тому числі тих, що передані в оренду, приватизацію яких розпочато в 2018 році. 
		Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації. У зв`язку з цим постановами від 11.04.2019р. по всім трьом виконавчим провадженням у відповідності із приписами Закону України «Про виконавче провадження» зупинено вчинення виконавчих дій, що не порушує прав учасників виконавчих проваджень.
		В судове засідання з`явився позивач, надавши свої пояснення по суті спору, відповідач явку свого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.
		За правилами ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
		31.07.2019р. суд вийшов до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
		Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступних висновків. 
		Судом встановлено, що рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 18.07.2018р. у справі №766/8717/18 стягнуто на користь ОСОБА_1 з ДП «ДНВП «Виконсервпроект» заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі в сумі 40157,73 грн.
		Після набрання рішенням законної сили судом 19.10.2018р. видано виконавчий лист №766/8717/18.
		22.10.2018р. виконавчий лист пред`явлено позивачем до примусового виконання.
		Постановою старшого державного виконавця Корабельного РВДВС від 24.10.2018р. відкрито виконавче провадження №57503343 з примусового виконання виконавчого листа Херсонського міського суду Херсонської області №766/8717/18.
		25.10.2018р. державним виконавцем надіслано запити до компетентних органів щодо надання інформації про зареєстроване за боржником майно.
		30.10.2018р. відповідачем отримано інформацію про рахунки боржника, відкриті в Державній казначейській службі та у Філії Херсонське обласне управління АТ «Ощадбанк».
		07.11.2018р. державним виконавцем прийнято постанову про накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно, яке належить боржнику, а 12.11.2018р. - постанову про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку в Філії Херсонське обласне управління АТ «Ощадбанк».
		16.11.2018р. державним виконавцем сформовані платіжні вимоги на суму стягнення за виконавчим документом, які подані до Філії Херсонське обласне управління АТ «Ощадбанк». Ці вимоги повернуті без виконання з тих підстав, що рахунок платника закрито.
		Також 16.11.2018р. державним виконавцем прийнято постанову про об`єднання виконавчого провадження №57503343 з виконавчим провадженням №57581961 про стягнення з ДП «ДНВП «Виконсервпроект» на користь держави судового збору в розмірі 704,80 грн. згідно із виконавчим листом Херсонського міського суду Херсонської області №766/8717/18. Зведеному виконавчому провадженню присвоєно №57716567.
		Крім того, постановою державного виконавця Корабельного РВДВС від 04.12.2018р. до зведеного виконавчого провадження №57716567 приєднано виконавче провадження №57823451 з виконання наказу господарського суду Херсонської області від 17.05.2018р. №923/377/18 про стягнення з ДП «ДНВП «Виконсервпроект» на користь ПАТ «Херсон-Дніпромісто» боргу у розмірі 14     376,20 грн.
		Постановами державного виконавця від 11.04.2019р. в межах зведеного виконавчого провадження №57716567 зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях №57503343, №57581961, №57823451. Вчинення виконавчих дій зупинено на підставі пункту 12 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» та у зв`язку із включенням ДП «ДНВП «Виконсервпроект» за наказом Фонду державного майна України від 27.12.2018 р. № 1637 до переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду, приватизацію яких розпочато в 2018 році.
		Також судом встановлено, що ДП «ДНВП «Виконсервпроект» є державним підприємством, наказом Фонду державного майна України від 27.03.2018  № 447 це підприємство  як єдиний майновий комплекс включено до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році згідно додатку 2 до наказу, а наказом Фонду державного майна України від 27.12.2018 р. №1637 вирішено продовжити приватизацію об`єктів малої приватизації, що підлягали приватизації в 2018 році відповідно до наказу Фонду державного майна України від 27 березня 2018 року №447 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році» згідно з додатком 7 до наказу.
		Оцінюючи правомірність постанови про зупинення вчинення виконавчих дій, суд виходить з того, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
		Статтею 1 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Статтею 18 Закону № 1404-VIII установлені обов`язки і права виконавців, зокрема, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		Згідно із статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:
		1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
		2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
		3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
		4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
		5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
		Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначено статтею 48 Закону №1404-VIII згідно до ч.1, ч.2 якої звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
		Статтею 52 Закону № 1404-VIII визначені особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи підприємця, за приписами частини 1 якої виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
		За приписами частини 5 цієї статті у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
		Порядок зупинення вчинення виконавчих дій визначено статтями 34, 35 Закону № 1404-VIII. Конкретні підстави зупинення вчинення виконавчих дій зазначені у пунктах з 1 по 12 частини 1 статті 34 цього Закону. Слід також зазначити, що підстави зупинення вчинення виконавчих дій, визначені пунктами 1, 3, 4, 7 частини 1 статті 34 Закону № 1404-VIII мають застереження щодо винятків, у яких зупинення вчинення виконавчих дій не застосовується.
		Відповідно до приписів пункту 12 частини 1 статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
		Обставина щодо включення боржника до переліку об`єктів малої приватизації є встановленою і не спростовується.
		Згідно із частиною 2 статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.
		Згідно частин 4, 5 статті 35 Закону № 1404-VIII арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадку, передбаченого пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.
		Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.
		З наведеного вбачається, що винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій з визначених частиною 1 статті 34 Закону № 1404-VIII підстав фактично є обов`язком державного виконавця, крім винятків, прямо установлених цим Законом та іншими законодавчими актами.
		Пункт 12 частини 1 статті 34 Закону № 1404-VIII не містить винятків і обмежень щодо зупинення вчинення виконавчих дій з підстав включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
		Пункт 12 включено до частини 1 статті 34 Закону № 1404-VIII згідно із Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 р. № 2269-VIII (далі Закон № 2269-VIII), який набрав чинності з 07.03.2018р.
		Частиною 1 статті 3 Закону № 2269-VIII визначено, що законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законодавчих актів. Галузеві особливості приватизації об`єктів державної власності можуть встановлюватися виключно законами.
		З матеріалів справи не вбачається віднесення боржника ДП «ДНВП «Виконсервпроект»  до державних підприємств - об`єктів приватизації, щодо яких встановлені окремим законом галузеві особливості приватизації. Отже, приватизація ДП «ДНВП «Виконсервпроект»  відбувається відповідно до вимог Закону № 2269-VIII.
		Цим Законом у статтях 26, 28  установлено, що під час приватизації об`єкта державної або комунальної власності шляхом його продажу на аукціоні, викупу між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу. До договору купівлі-продажу включаються передбачені умовами аукціону, викупу зобов`язання сторін, зокрема,  щодо погашення боргів із заробітної плати та перед бюджетом, простроченої кредиторської заборгованості підприємства. З моменту переходу права власності на об`єкт приватизації покупець, який придбав об`єкт приватизації, зобов`язаний виконувати всі умови договору купівлі-продажу об`єкта приватизації. Особи, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.
		Згідно із статтею 10 вказаного Закону порядок приватизації державного і комунального майна передбачає, зокрема, формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об`єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі; прийняття рішення про приватизацію; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об`єкта та у випадках, передбачених цим Законом, інформації про вивчення попиту для визначення стартової ціни; проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства; затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об`єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією; опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об`єкта приватизації; проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу; укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об`єкта шляхом викупу; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації.
		Приватизація об`єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації.
		За змістом статті 11 Закону № 2269-VIII ініціювати приватизацію об`єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб`єкти управління об`єктами державної і комунальної власності або покупці.  Переліки об`єктів малої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджуються Фондом державного майна України.
		Слід зазначити, що цим Законом, як до речі і Законом № 1404-VIII, не встановлюється заборона (мораторій) на звернення стягнення на підставі виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню на майно боржника у разі його включення до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
		Враховуючи викладене, приватизація державного підприємства не унеможливлює в подальшому примусове виконання рішень щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, а зупиненням вчинення виконавчих дій це стягнення лише відтерміновується у часі.
		У даному випадку виконавець відкрив виконавче провадження, у його межах постановами наклав арешт на все рухоме і нерухоме майно боржника, його грошові кошти, тобто вжив необхідних заходів для забезпечення в майбутньому реального виконання рішення.
		У зв`язку з цим суд вважає, що послідуюче зупинення вчинення виконавчих дій на підставі  пункту 12 частини 1 статті 34 Закону № 1404-VIII не порушує права позивача на справедливий суд в частині виконання судового рішення, яке набрало законної сили, а також не становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		За таких обставин оскаржена постанова відповідача від 11.04.2019р. ВП №57503343 є такою, що прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які визначені Конституцією та законами України, тому підстав для її визнання протиправною і скасування не вбачається.
		Щодо доводів позивача про протиправність оскарженої постанови, які мотивовані приписами Закону України від 29.11.2001р. № 2864-III «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», відповідно до якого виведено з-під дії мораторію на застосування примусової реалізації майна державних підприємств випадки звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв`язку із трудовими відносинами, то суд зазначає, що в даному випадку зупинення вчинення виконавчих дій відбулось не з підстав наявності мораторію, тому вказаний Закон застосуванню до спірних правовідносин не підлягає. 
		До того ж, наявність мораторію на застосування примусової реалізації майна державних підприємств має наслідком виключно повернення виконавчого документа стягувачу згідно із пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII, а не зупинення вчинення виконавчий дій. Зупинення вчинення виконавчих дій з визначених законодавством підстав, на відміну від повернення виконавчого документу стягувачу або закінчення виконавчого провадження, не унеможливлює та за звичайних обставин не створює істотних перешкод для виконання рішення після усунення обставин, які викликали зупинення вчинення виконавчих дій.
		Не підлягають застосуванню і норми статей 2, 5-1, 97 Кодексу законів про працю України, статей 15, 24 Закону України від 24.03.1995р. № 108/95-ВР «Про оплату праці», оскільки ними урегульовані правовідносини з  оплати праці за виконання трудових функцій, у той час як спірні правовідносини виникли з приводу виконання судового рішення і вони урегульовані спеціальним законодавством, яким є Закон України «Про виконавче провадження».
		Також є незастосовними і положення підпункту 10 пункту 9 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2269-VIII, пунктів 4-2, 4-3, 4-4 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992р. №2343-XII, якими, зокрема, забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, крім документів на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування. Ці законодавчі приписи застосовуються у правовідносинах щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, однак в даному випадку доказів того, що боржник є банкрутом, або щодо здійснюються заходи, передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», до суду не надано, відповідні обставини також не були підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Згідно ж з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.07.2019р. ДП «ДНВП «Виконсервпроект», код ЄДРПОУ 14141394, є державним підприємством, основний вид діяльності 71.11 - Діяльність у сфері архітектури, не перебуває у процесі банкрутства, санації, припинення.
		Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  
		Частиною 1 ст. 77 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що наявними у справі доказами не підтверджуються доводи позивача про протиправність оскарженої постанови державного виконавця Корабельного РВДВС, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
		При вирішенні питання щодо належності даної справи до адміністративної юрисдикції, суд з огляду на те, що позивачем оскаржується постанова державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні, в якому об`єднані провадження з виконання рішень, ухвалених судами різних юрисдикцій,  враховує правові висновки Великої палати Верховного Суду про поширення юрисдикції адміністративного суду на спори щодо судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, які викладені у постановах від 14 березня 2018 року у справі №660/612/16-ц, від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16, від 24 квітня 2019 року у справі № 805/3267/16-а.
		Оскільки ухвалою суду від 19.07.2019р. про відкриття провадження у справі позивача фактично звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись ст.ст. 242, 243-246, 250, 255, 287 КАС України, суд -
		 
		вирішив:
		 
		У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.   
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була  подана  у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили  після закінчення апеляційного розгляду справи.
		Повний текст рішення проголошений  01 серпня 2019 р. 
		 
		Суддя                                                                                                                  Пекний А.С. 
		 
		кат.  105000000

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...