Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/13149/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 01.08.2019. Зареєстровано: 02.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2019.
Дата набрання законної сили: 31.07.2019
Номер судового провадження: А/855/10728/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/13149/18                                                                    Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		  31 липня 2019 року                                                                         м. Київ
		 
		 
		 
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
		головуючого - судді                                                                             Ганечко О.М.,
		суддів                                                                                              Кузьменка В.В.,
		                                                                                                Шурка О.І.,
		за участі секретаря судового засідання                                             Біднячук Ю.С.,        
		 
		 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, третя особа: Головне територіальне управління юстиції Миколаївської області про визнання незаконним та скасування наказу і подання, зобов`язання вчинити певні дії,
		       
		   В С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, третя особа: Головне територіальне управління юстиції Миколаївської області, у якому просила суд:
		- визнати незаконним та скасувати наказ від 26 липня 2017 року №2473/5 про анулювання свідоцтва арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 17 квітня 2013 року №765;  
		-    зобов`язати відповідача поновити запис в Єдиному державному реєстрі арбітражних керуючих України щодо позивача;  
		-    визнати незаконним та скасувати подання №1120 Департаменту з питань судової роботи та банкрутства від 15 червня 2018 року до Дисциплінарної комісії про накладення на неї дисциплінарного стягнення.
		На обгрунтування вказаних позовних вимог, позивач зазначила, що накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого здійснене за відсутності правових підстав, оскільки позивач був позбавлений можливості надати відповідні пояснення з приводу захисту своїх прав та інтересів.
		Крім того, до настання спірних правовідносин позивачу не виносились інші види стягнень, що могло б бути підставою для застосування найсуворішого виду стягнення.
		Також звертає увагу, що їй неправомірно відмовлено у розгляді скарги на акт перевірки та дії посадових осіб та подання №1120 від 15 червня 2018 року, направлене Департаментом з судової роботи та банкрутства до Дисциплінарної комісії не містить фактів, які б підпадали під ознаки дисциплінарних проступків.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2019 позовні вимоги частково задоволено.
		Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 26    липня 2018 року №2473/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1».
		В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ`єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
		Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції не спростовано факту порушення позивачем абзацу 13 частини 2 статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
		При цьому, судом першої інстанції не надано жодної оцінки факту наявності інформаційної вивіски на будівлі, де розміщений офіс позивача лише під час проведення перевірки.
		Вказує, що судом визнано міру покарання накладену на позивача такою, що не відповідає вчиненому правопорушенню, що є втручанням у дискреційні повноваження  Мін`юсту.
		Звертає увагу, що Наказом Мін`юста від 26.07.2018 №2473/5 про анулювання свідоцтва про права на здійснення діяльності арбітражного керуючого виданого ОСОБА_1 виконано рішення дисциплінарної комісії.
		У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
		Позивач у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.
		Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Так, у відповідності до положень частини першої ст. 308  КАС України,  справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Згідно з приписами частини першої ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі скарги засновника ТОВ «Марількомфрукт» ОСОБА_3 від 21 березня 2018 року б/н на дії арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час виконання нею повноважень ліквідатора у справі №915/471/16 про банкрутство ТОВ «Марількомфрукт», у період з 21 травня 2018 року по 23 травня 2018 року ГТУЮ у Миколаївській області проведено позапланову невиїзну перевірку арбітражного керуючого ОСОБА_1, за наслідками якої складено довідку про результати позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого від 23 травня 2018 року №23, згідно якої встановлено наступні порушення, які підлягають усуненню: 
		1)          абзацу четвертого частини другої статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»  - арбітражним керуючим не вжито заходів щодо проведення інвентаризації майна та майнових активів; 
		2)          абзацу п`ятого частини другої статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»  - арбітражним керуючим не вжито заходів щодо здійснення аналізу фінансового становища ТОВ «Марількомфрукт»; 
		3)          абзацу шостого частини другої  статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», пункту 1.3 наказу               №129/5 - арбітражним керуючим неналежно виконувалися повноваження керівника банкрута             ТОВ «Марількомфрукт» в частині не звітування до статистичних та податкових органів; 
		4)          абзацу восьмого частини другої  статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»  - арбітражним керуючим вживалися несвоєчасно та не всі можливі заходи щодо пред`явлення до третіх осіб вимог щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, в тому числі в частині не вжиття всіх можливих заходів щодо повернення банкруту 30499999 доларів з компанія «Рабітурна Лімітед» відповідно до рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду від 17 квітня 2015 року; 
		5)          частини шостої статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - вжиті несвоєчасні та недостатні заходи щодо притягнення до відповідальності посадових осіб за ухилення від передачі бухгалтерської та іншої документації, матеріальних та інших цінностей банкрута; 
		6)          абзацу тринадцятого частини другої  статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»  - арбітражним керуючим не в повному обсязі вжиті заходи, спрямовані на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, а саме: повернення стягнутих на користь                                   ТОВ «Марількомфрукт» 30 499 999,00 доларів США з компанії «Рабітурна Лімітед» за рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду від 17 квітня 2015 року, об`єкти обтяження (записи про які містяться в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №49747033 від 09 червня 2016 року, загальний розмір зобов`язання 85  600 000,00 доларів США), запити до реєстраційних та контролюючих органів щодо наявності у банкрута майна та майнових активів; 
		7)          частини сьомої статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - арбітражним керуючим не вжито заходів щодо закриття розрахункових рахунків банкрута у ПАТ «Дельта Банк» та відкриття ліквідаційного рахунку банкрута; 
		8)          абзацу десятого частини другої  статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»  - арбітражним керуючим не вжито заходів зі звільнення працівників банкрута відповідно до законодавства України про працю; частини третьої  статті 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»  - дії арбітражного керуючого свідчать про необґрунтованість та нерозсудливість, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законодавством України про банкрутство. Такі дії арбітражного керуючого призвели до затягування ліквідаційної процедури                           ТОВ «Марількомфрукт»; 
		9)          пункту 6 розділу IV Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 15.03.2003 №447/5 - на інформаційних вивісках, що ідентифікують офіс арбітражного керуючого, відсутні відомості щодо вихідних днів; порушення, які не підлягають усуненню: пункту 4 частини другої  статті 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»  - арбітражним керуючим на вимогу органу контролю не надано доказів сплати орендної плати згідно договору оренди приміщення; частини дев`ятої  статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»  - арбітражним керуючим не надані докази надання комітету кредиторів звітів про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника за червень, жовтень, грудень 2017 року (а.с. 61-103 Том 2).
		З вказаного вбачається, що позивачем вчинено порушення законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута).
		04 червня 2018 року ГТУЮ в Миколаївській області підписано акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого №23 за результатами перевірки у діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1
		Департаментом з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України складено висновок щодо відповідності висновків акта від 04 червня 2018 року №23 позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 вимогам законодавства з питань банкрутства та внесено подання до Дисциплінарної комісії про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення від 15 червня 2018 року №1120.
		Як вбачається із подання Дисциплінарної комісії від 15 червня 2018 року №1120 про накладання на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, пропозиція про накладання дисциплінарного стягнення від ГТУЮ у Миколаївській області ґрунтується на результатах позапланової невиїзної перевірки діяльності позивача під час виконання нею повноважень ліквідатора у справі №915/471/16 про банкрутство                   ТОВ «Марількомфрукт», проведеної на виконання доручення МЮУ від 11 квітня 2018 року №361/9919-33-18/9.3.1 з питань, викладених у скарзі засновника ТОВ «Марількомфрукт» ОСОБА_3 від 21 березня 2018 року б/н, за результатами якої складено акт від 04 червня 2018 року №23 позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1, за результатами якої комісією з перевірки зроблено висновок, що арбітражним керуючим допущено грубі порушення вимог законодавства з питань банкрутства, які є підставою для внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення (а.с. 29 Том 1).
		У свою чергу, питання щодо розгляду подання від 15 червня 2018 року №1120 включено до порядку денного засідання Дисциплінарної комісії, яке відбулось 03 липня 2018 року.
		Так, згідно з витягом із протоколу №72/07/18 засідання Дисциплінарної комісії від 03 липня 2018 року за результатами розгляду подання від 15 червня 2018 року №1120 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення на підставі листа ГТУЮ у Миколаївській області від 05 червня 2018 року №5-02/6-1-396, вирішено застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); внести подання до МЮУ про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); рекомендувати Департаменту з питань судової роботи та банкрутства МЮУ на підставі подання Комісії про застосування до позивача дисциплінарного стягнення:                  а) підготувати проект наказу про анулювання свідоцтва №765 від 17 квітня 2013 року про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1; б) внести запис до єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); рекомендувати Департаменту з питань судової роботи та банкрутства МЮУ повідомити про прийняте рішення позивача, заявника та ГТУЮ у Миколаївській області (а.с. 179-181 Том 1).
		Заступником голови Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) Моісеєвим Ю.О. винесено подання №840 від 03.07.2018 до Міністерства юстиції України про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) (а.с. 182 Том 1).
		У подальшому, Наказом Міністерства юстиції України від 26 липня 2018 року №2473/5 «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1», відповідно до пункту 5 частини першої статті 112 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», пункту 16 Порядку видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2013 року №93/5, на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 03 липня 2018 року №840 про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та з урахуванням протоколу її засідання від 03 липня 2018 року №72/07/18 анульовано свідоцтво про право на зайняття діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №765 від 17 квітня 2013 року, видане ОСОБА_1 (а.с. 27 Том 1).
		Не погоджуючись з такими діями відповідачів та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
		Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того:
		-          відповідачі не надали суду доказів, які б підтверджували, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення для позивача Дисциплінарною комісією враховувався ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до позивача дисциплінарні стягнення;
		-          при розгляді подання від 15 червня 2018 року №1120 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення 03 липня 2018 року не враховано оскарження позивачем акта перевірки та довідки, а також викладених в зазначеному оскарженні пояснень позивача.
		-          у матеріалах адміністративної справи відсутні докази винесення Міністерством юстиції України рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та вчинення відповідного запису в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткову обгрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до положень частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно зі  статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року №2343-XII  (далі - Закон №2343-XII) арбітражний керуючий - це фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
		Статтею 107 Закону №2343-XII  визначено, що арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом. Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення.
		Контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) здійснюється у формі планових та позапланових перевірок
		У разі виявлення під час перевірки порушень норм законодавства в роботі арбітражного керуючого, державний орган з питань банкрутства може зупинити діяльність арбітражного керуючого та передати матеріали на розгляд дисциплінарній комісії для накладення на порушника дисциплінарних стягнень (стаття 106 Закону №2343-XII).
		Згідно зі статтею 105 Закону №2343-XII дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов`язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
		Відповідно до частини першої статті 109 Закону №2343-XII  дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є: 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
		Частиною другою вказаної статті обумовлено, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення.
		Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджений  наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року №1284/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 03 липня 2013 року №1113/23645 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №1284/5).
		Відповідно до пункту 7.1 Порядку №1284/5,  підставами для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення є, серед іншого, грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута).
		Отже, дисциплінарним проступком арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) може бути винне невиконання або неналежне виконання покладених на нього законодавством обов`язків.
		У свою чергу, об`єктивна сторона дисциплінарного проступку, як сукупність зовнішніх його ознак, характеризується через протиправність дій або бездіяльності суб`єкта дисциплінарного проступку, причинно-наслідковий зв`язок між шкідливими наслідками та невиконанням покладених на нього обов`язків.
		Тобто, вирішуючи питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності арбітражного керуючого, як суб`єкта дисциплінарного проступку, необхідно довести наявність вини у його рішеннях, діях чи бездіяльності.
		Так, грубим порушенням арбітражним керуючим вимог  Закону №2343-XII в контексті пункту 7.1 Порядку № 1284/5 є таке порушення вимог вказаного  Закону, що призвело до настання незворотних істотно-негативних наслідків для боржника (банкрута) чи його кредиторів, які можуть полягати, зокрема, у реальному заподіянні матеріальної шкоди боржнику (банкруту) чи його кредиторам, за умови наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями (бездіяльністю) арбітражного керуючого і наслідками, що настали.
		При цьому, відповідно до пункту 7.6 Порядку № 1284/5 під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому.
		Системний аналіз статей  105,  107 Закону № 2343-XII  дає підстави для висновку, що арбітражний керуючий може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, яким вважається винне невиконання або неналежне виконання ним своїх обов`язків. Накладення дисциплінарного стягнення на арбітражного керуючого здійснюється на підставі рішення Міністерства юстиції України, який є державним органом з питань банкрутства, за поданням Дисциплінарної комісії і при визначенні його виду враховується ступінь вини, тяжкість вчиненого проступку, наявність раніше застосованих дисциплінарних стягнень, а також інші обставини вчинення арбітражним керуючим порушення.
		Пунктом п`ятим статті 112 Закону № 2343-ХІІ визначено, що однією з підстав для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
		Відповідно до частини першої  статті 113 Закон № 2343-ХІІ  встановлено, що у разі наявності підстав для позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарна комісія вносить державному органу з питань банкрутства відповідне подання.
		Частиною другою статті 113 Закону № 2343-ХІІ встановлено, що державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
		Пунктом 6.9 Порядку № 1284/5 визначено, що у разі виявлення під час перевірки порушень у діяльності арбітражного керуючого орган контролю на підставі акта перевірки за наявності відповідних підстав виносить припис про недопущення повторних порушень (далі - припис) та (або) розпорядження про усунення виявлених порушень (далі - розпорядження).
		Орган контролю виносить розпорядження щодо порушень, які можуть бути усунені арбітражним керуючим, а щодо інших порушень - припис (підпункт 6.9.1 пункту 6.9 Порядку № 1284/5). У розпорядженні міститься інформація про встановлені комісією порушення, термін та спосіб їх усунення (пункт 6.10 Порядку № 1284/5). Арбітражний керуючий зобов`язаний до закінчення строку, зазначеного в розпорядженні, усунути виявлені порушення та надати інформацію про це разом з відповідними документами до органу контролю, який виніс розпорядження. У разі якщо подані документи підтверджують виконання розпорядження, орган контролю складає висновок про виконання розпорядження, який долучається до акта перевірки. У разі якщо подані документи не підтверджують виконання розпорядження або арбітражний керуючий не подав до органу контролю документи, що підтверджують виконання розпорядження, орган контролю для перевірки виконання розпорядження призначає позапланову перевірку (пункт 6.11 Порядку № 1284/5).
		Згідно пункту 6.12 Порядку № 1284/5 у приписі міститься інформація про виявлені під час перевірки порушення, які усунути неможливо, та зобов`язання арбітражного керуючого не допускати аналогічних порушень. У разі якщо арбітражним керуючим протягом року не вчинено аналогічних вказаним у приписі порушень, припис вважається виконаним.
		У разі виявлення за результатами перевірки порушень, які є підставою для внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень, орган контролю обов`язково зазначає про це в акті перевірки. У такому випадку припис та (або) розпорядження не складаються до моменту прийняття Дисциплінарною комісією рішення за результатом розгляду подання (пункт 6.13 Порядку № 1284/5).
		У відповідності до частини першої пункту 15 Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 січня 2013 року № 81/5 (далі - Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих № 81/5), на засідання Комісії, на якому буде розглянуто подання про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого, запрошується арбітражний керуючий, стосовно якого розглядається таке питання, який має право давати додаткові пояснення по суті питання.
		У силу вимог п.п. 24, 25    вказаного Положення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення Комісія повинна враховувати ступінь вини арбітражного керуючого, тяжкість вчиненого ним проступку, а також, чи застосовувалися раніше до нього дисциплінарні стягнення.
		За результатами розгляду питання порядку денного Комісія приймає рішення, зокрема, про: застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення на підставі подання структурного підрозділу про застосування дисциплінарного стягнення до арбітражного керуючого.
		Згідно пункту 27 Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих № 81/5, у разі прийняття Комісією рішення про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого протокол її засідання та її подання про застосування до арбітражного керуючого такого виду дисциплінарного стягнення у триденний строк направляються до структурного підрозділу для анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомостей про арбітражного керуючого, стосовно якого Комісією прийнято рішення.
		Таким чином, під час вирішення даної справи слід встановити які саме порушення чинного законодавства ставилися у вину арбітражному керуючому  ОСОБА_1  під час виконання ним обов`язків ліквідатора ТОВ «Марількомфрукт» з огляду на встановлені перевіркою обставини, та чи дійсно такі порушення мали місце і якими доказами це підтверджується.
		Як свідчать матеріали справи, підставою для видання оскаржуваного наказу в частині анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є подання Дисциплінарної комісії про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення прав на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 03 липня 2018 року №840 з урахуванням протоколу засідання Дисциплінарної комісії від 03 липня 2018 року №72/07/18, у зв`язку із вчиненням позивачем грубого порушення законодавства під час виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Марількомфрукт», що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута).
		Згідно частини першої статті 41 Закону № 2343-ХІІ, ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.
		Частиною другою статті 41 Закону №2343-XII встановлено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: зокрема, проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; пред`являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
		У силу вимог частин шостої та сьомої статті 41 Закону №2343-XII, протягом п`ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов`язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов`язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.
		Під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов`язаний використовувати тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.
		Пунктом 2 частини другої  статті 98 Закону №2343-XII  встановлено, що арбітражний керуючий зобов`язаний здійснювати заходи щодо захисту майна боржника.
		При цьому, частиною третьою  статті 98 Закону №2343-XII  встановлено, що під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені  Конституцією  та законодавством України про банкрутство.
		У той же час, за правилами вимог частин одинадцятої та дванадцятої  статті 41 Закону №2343-XII  дії (бездіяльність) ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).
		У разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов`язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів або з власної ініціативи може припинити повноваження ліквідатора і призначити нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом.
		Відтак, факт невиконання чи неналежного виконання ліквідатором покладених на нього повноважень має розглядатися господарським судом.
		Щодо порушень абзацу четвертого частини другої статті 41 Закону №2343-XII, а саме не вжиття заходів щодо проведення інвентаризації майна та майнових активів, суд зауважує, що згідно ухвали Господарського суду Миколаївської області від 17 січня 2017 року майно банкрута було реалізоване попереднім ліквідатором, тому майно банкрута позивачу не передано, окрім печатки (а.с. 56-61 Том 1). 
		Більш того, з метою виявлення майна банкрута для здійснення його інвентаризації позивачем здійснено виїзд за місцем реєстрації та знаходження боржника, про що складено акт від 17 серпня 2017 року (а.с. 124 Том 1).
		Стосовно порушень позивачем абзацу п`ятого частини другої  вказаної статті, то  аналіз фінансового становища банкрута - ТОВ «Марількомфрукт» здійснено 13 червня 2016 року незалежним аудитором згідно договору від 13 червня 2016 року (а.с. 120-122 Том 1).
		Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, порушень позивачем абзацу шостого частини другої статті 41 Закону №2343-XII здійснено не було, оскільки позивачем подавалась звітність до Головного управління статистики у Миколаївській області (а.с. 126-128 Том 1). 
		Також позивачем проведено звірку розрахунків платника ТОВ «Марількомфрукт»  з ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, про що свідчить Акт №1572-07 від  25.05.2017 (а.с. 131 Том 1).
		Щодо недотримання арбітражним керуючим ОСОБА_1 абзацу восьмого частини другої статті 41 Закону №2343-XII, частини шостої статті 41 Закону №2343-XII та абзацу тринадцятого частини другої статті 41 Закону №2343-XII в частині несвоєчасного вжиття арбітражним керуючим заходів щодо пред`явлення до третіх осіб вимог щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, в тому числі в частині не вжиття всіх можливих заходів щодо повернення банкруту 30  499 999,00 доларів з компанії «Рабітурна Лімітед» відповідно до рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду від 17 квітня 2015 року; вжиття недостатніх заходів щодо притягнення до відповідальності посадових осіб за ухилення від передачі бухгалтерської та іншої документації, матеріальних та інших цінностей банкрута, та не всіх заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, а саме: повернення стягнутих на користь ТОВ «Марількомфрукт» 30 499 999,00 доларів США з компанії «Рабітурна Лімітед» за рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду від 17 квітня 2015 року, об`єктів обтяження (записи про які містяться в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №49747033 від 09 червня 2016 року, загальний розмір зобов`язання 85  600 000,00 доларів США), запити до реєстраційних та контролюючих органів щодо наявності у банкрута майна та майнових активів - то зазначені дії розглянуті за клопотанням позивача Господарським судом Миколаївської області, за наслідком чого прийнято ухвалу від 16 квітня 2018 року про зобов`язання засновників-керівників банкрута, представників передати ліквідатору документи банкрута із зазначених питань для подальшого стягнення коштів на користь банкрута (а.с. 62-67 Том 1). 
		Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем не було здійснено порушень частини сьомої статті 41 Закону №2343-XII щодо закриття розрахункових рахунків банкрута у ПАТ «Дельта Банк», так як Постановою Національного банку України №664 від 02.10.2015 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації AT «Дельта Банк» та листом №1495 від 22.02.2018 ПАТ «Дельта Банк» повідомлено арбітражного керуючого про те, що поточні рахунки підприємства будуть закриті у відповідності до вимог законодавства, що регулює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку (а.с. 91 Том 1).
		Стосовно порушень абзацу десятого частини другої статті 41 Закону №2343-XII щодо невжиття заходів зі звільнення працівників банкрута відповідно до законодавства України про працю, то як вірно відзначено судом першої інстанції згідно звіту форми №3 «Повідомлення про погашення заборгованості із заробітної плати», яка надається ліквідатором щомісячно до органу контролю відповідачу в електронній формі для ведення Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство - найняті працівники на підприємстві відсутні.
		З приводу виявлених під час перевірки порушень, відповідно до частини 3 статті 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», слід зазначити наступне.
		Так, зміст вказаної норми права передбачає, що під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені  Конституцією  та законодавством України про банкрутство. 
		Тобто, відповідно до буквального змісту дана норма є узагальнюючою та містить оціночні категорії а не конкретизує які саме дії має вчиняти арбітражний керуючий,
		Оскільки роз`яснення змісту «добросовісно, розсудливо, обґрунтовано» Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не містить, а частина сьома  статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»  стверджує, у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, припускає неоднозначне тлумачення прав і обов`язків суб`єкта господарювання або органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб, рішення приймається на користь суб`єкта господарювання, колегія суддів приходить до висновку, що порушення, встановлені відповідачем з посиланням на частину третю статті 98 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» фактично є суб`єктивним припущенням перевіряючих, довільним трактуванням вимог нормативно-правових актів, прагненням виявити порушення шляхом їх штучного створення.
		Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.04.2018 (справа № 808/8461/14).
		Також позивачем не було порушено п. 6.9 Розділу VI Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 15.03.2003 №447/5 щодо відсутності відомостей про вихідні дні на інформаційних вивісках, що ідентифікують офіс арбітражного керуючого, оскільки наказом від 25 травня 2018 року №2 внесені зміни до розпорядку роботи офісу арбітражного керуючого, визначивши вихідні дні, про що внесені зміни до інформаційної вивіски (а.с. 136 Том 1). 
		Також Наказом від 31 травня 2018 року №3 позивач змінив весь розпорядок роботи офісу арбітражного керуючого та змінив вивіску на будівлі, де розміщений офіс (а.с. 137 Том 1).
		Посилання апелянта на те, що лише перед проведенням перевірки арбітражний керуючий вніс відповідні зміни та така вивіска розміщена лише на час проведення перевірки, суд не приймає до уваги, з огляду на те, що арбітражний керуючий не позбавлений можливості встановлювати  відповідний графік роботи та доказів розміщення такої вивіски лише на час проведення перевірки до суду надано не було.
		Отже, вказане свідчить про відсутність вищевказаних порушень, встановлених під час проведення перевірки, та вчиняючи вказані дії арбітражний керуючий діяв добросовісно, розсудливо та виключно на виконання вимог  Закону, зокрема, з метою збереження і захисту майна банкрута.
		При цьому, такий вид дисциплінарного стягнення як позбавлення особи права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) й подальше анулювання відповідного свідоцтва є найсуворішою санкцією відповідальності арбітражного керуючого й воно може мати місце лише тоді, коли / достеменно доведено вину арбітражного керуючого та її ступінь, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому.
		У той же час, 03.07.2018 під час засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих не враховано чи застосовувалися до позивача дисциплінарні стягнення в минулому та не зазначено жодних доводів та обставин, з яких виходила Дисциплінарна комісія при обранні виду дисциплінарного стягнення, Дисциплінарна комісія вирішила застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) виключено на підставі подання від 15 червня 2018 року №1120.
		Докази накладення на позивача дисциплінарних стягнень в минулому до суду не надано та в матеріалах справи відсутні.
		Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач направив до Мін`юсту    докази оскарження акта позапланової невиїзної від 04 червня 2018 року №23 та довідки про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 23 травня 2018 року, датоване 26    червням 2018 року за вих №01-20/53 (а.с. 37-50 Том 1). 
		Проте, Мін`юст у листі від 13 липня 2018 року №28253/20699-33-18/9.3.1 повідомив позивача про те, що надходження 26 червня 2018 року до Міністерства юстиції України вказаного оскарження унеможливило його опрацювання та надання на розгляд Дисциплінарної комісії.
		Вказане свідчить про те, що під час розгляду подання від 15 червня 2018 року №1120 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення 03 липня 2018 року на засіданні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), не було враховано оскарження позивачем акта перевірки та довідки, а також викладених в зазначеному оскарженні пояснень позивача.
		Доводи апелянта щодо втручання у дискреційні повноваження Міністерства юстиції України під час визнання застосованої міри покарання такою, що не відповідає вчиненому порушенню, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що судом першої інстанції надавалась лише оцінка під час обрання Дисциплінарною комісією дисциплінарного стягнення таких критеріїв як ступінь вини арбітражного керуючого, тяжкість вчинення ним порушення та наявність застосування до позивача дисциплінарних стягнень.
		Таким чином, оскільки відповідачами під час розгляду скарги засновника ТОВ «Марількомфрукт» ОСОБА_5  не доведено факту грубого порушення позивачем прав та інтересів кредиторів, як наслідок, таке суворе дисциплінарне стягнення, як позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) накладено безпідставно, тому позовні вимоги про скасування наказу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги та апелянта не знайшли свого відображення під час апеляційного розгляду, через що підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги, відсутні.
		Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010, № 4241/03 (п. 54) зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1).
		Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.                    
		Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
		        
		 
		 
		                                                 
		 
		                                        П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.
		 
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2019 - залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Головуючий суддя                                                                                     О.М. Ганечко
		 
		Судді                                                                                                                В.В. Кузьменко
		 
		                                                                                                               І.О. Шурко
		Повний текст постанови складено 31.07.2019.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...