Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/14960/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 01.08.2019. Зареєстровано: 02.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2019.
Дата набрання законної сили: 30.07.2019
Номер судового провадження: А/855/6399/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14960/18                                                               
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		30 липня 2019 року                                                                                            м. Київ
		 
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		Судді-доповідача: Бужак Н. П.
		Суддів: Костюк Л.О., Мельничука В.П.
		За участю секретаря: Гайворонського В.М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу директора Державного бюро розслідувань Труби Романа Михайловича на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2018 року, суддя Літвінова А.В., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України, третя особа: Директор Державного бюро розслідувань Труба Роман Михайлович про визнання протиправною бездіяльності,- 
		 
		У С Т А Н О В И Л А:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності Генеральної прокуратури України, яка полягає у не проведенні належним чином перевірки щодо поширення частини третьої статті 1 Закону України «Про очищення влади» на ОСОБА_2 , а також у не зверненні до Міністерства юстиції України щодо включення ОСОБА_2 до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади»; про визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України, що полягає у невиконанні вимоги частини першої статті 5 Закону України «Про очищення влади», а саме не забезпеченні перевірки осіб, що підлягають люстрації, зокрема, ОСОБА_2 та не включенні ОСОБА_2 до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».
		Відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України, яка полягає у непроведенні належним чином перевірки щодо поширення частини 3 статті 1 Закону України «Про очищення влади» на ОСОБА_2 , а також у не зверненні до Міністерства юстиції України щодо включення ОСОБА_2 до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Не погодившись з рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2018 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2018 року в частині відмови у задоволенні позвоних вимог та ухвалити в цій частині рішення, яким позовні вимоги до Міністерства юстиції України задовольнити.
		Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року  відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2018 року у справі № 826/14960/18 та призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження на 06 грудня 2018 року.
		05 грудня 2018 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від третьої особи надійшла апеляційна скарга, в якій Директор Державного бюро розслідувань Труба Роман Михайлович просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
		Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Директора Державного бюро розслідувань Труби Романи Михайловичи на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2018 року у справі № 826/14960/18 та призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження на 16 січня 2019 року.
		Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні. 
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2019 року призначено розгляд апеляційних скарг ОСОБА_1 та Директора Державного бюро розслідувань Труби Романи Михайловичи на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2018 року у справі № 826/14960/18 до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні 11 червня 2019 року на 12 год. 00 хв.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи учасників судового розгляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
		Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 у період з травня 2011 року по лютий 2014 року обіймав посаду прокурора Пустомитівського району Львівської області. У подальшому, по квітень 2015 року, обіймав посади в Генеральній прокуратурі України.
		Слідчим суддею Пустомитівського районного суду Львівської області, за участі прокурора Пустомитівського району Труби Р.М., 14.12.2013 року розглянуто клопотання заступника начальника Пустомитівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (погодженого прокурором Пустомитівського району Трубою Р.М.) про застосування запобіжного заходу до ОСОБА_3 в кримінальному провадженні за №12013150270001441.
		Предметом вказаного кримінального провадження були події, що мали місце 26.11.2013, а саме: о 00:30 год. на 517 км. + 200 м. дороги «Київ-Чоп», поблизу с. Гамаліївка, Пустомитівського району, Львівської області. За позицією правоохоронних органів ОСОБА_3 організував блокування транспортних комунікацій на відрізку дороги «Київ-Чоп», шляхом влаштування перешкод, які виразились у постійному реверсному пересуванні невстановленої групи людей в кількості приблизно 50 осіб, по проїзній частині дороги від одного боку до іншого.
		Прокурор Труба Р.М. у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених у клопотанні, оскільки підозрюваний може покинути місце свого проживання.
		За наслідком розгляду клопотання слідчого, Пустомитівський районний суд Львівської області постановив ухвалу від 14.12.2013 по справі №450/4552/13-к про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу.
		Разом з тим, 29.01.2014 року Галицький районний суд міста Львова по справі №461/728/14-к прийняв  рішення, відповідно до якого звільнив ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, як такого, що підпадає під дію статті 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань», кримінальне провадження №12013150270001441 закрив, а запобіжний захід скасував.
		Відповідно до протоколу №5 від 25.04.2016 року засідання Комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника і заступника Директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань (далі також - Конкурсна комісія) затверджено оголошення про умови та строки проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань.
		Протоколом від 21.07.2016 року №10 Конкурсна комісія затвердила список осіб, яких допущено до участі у конкурсі на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань, серед яких наявний ОСОБА_2 (позиція №24) та позивач (позиція №64).
		Протоколом від 21.12.2016 року №42 Конкурсна комісія затвердила, що для призначення на посаду Директора Державного бюро розслідувань відібрано ОСОБА_2 .
		Указом Президента України від 22.11.2017 року № 386/2017 ОСОБА_2 призначено на посаду Директора Державного бюро розслідувань.
		Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині вимог до Генеральної прокуратури України, зокрема щодо визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у непроведенні належним чином перевірки щодо поширення ч.3 ст.1 Закону України «Про очищення влади» на ОСОБА_2 , а також у не зверненні до Міністерства юстиції України щодо включення ОСОБА_2 до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що  генеральна прокуратура України мала достатньо часу для встановлення обставин  застосування до ОСОБА_2 заборони, передбаченої ч.3 ст.1 Закону України «Про очищення влади» та відповідно, вчинення  визначених п.37 Порядку №563 дій, а саме прийняття  рішення про звільнення ОСОБА_2 з займаної посади, надмилання до Мінюсту України копії рішення в паперовій та електронній формі про результати перевірки.
		Колегія суддів не може погодитись з викладеними  судом першої інстанції доводів в частині задоволених позовних вимог з огляду на наступне.
		Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про очищення влади», очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
		Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.
		Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій        статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою        статті 4 цього Закону.
		Згідно з пунктом 12 частини другої        статті 3 Закону України «Про очищення влади», заборона, передбачена частиною третьою        статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21.11.2013 по 22.02.2014 та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням, зокрема, працівника органу прокуратури, який здійснював процесуальне керівництво, вносив подання, погодження, підтримував клопотання про застосування запобіжних заходів, підтримував державне обвинувачення у суді стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до        Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» від 29 січня 2014 року № 737-VII,        Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» від 21 лютого 2014 року № 743-VII.
		Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді працівника органу прокуратури, здійснював процесуальне керівництво та підтримував клопотання про застосування запобіжних заходів у суді стосовно гр. ОСОБА_3 ..
		Відповідно до ухвали Галицького районного суду м. Львова від 29.01.2014 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності як такого, що підпадає під дію Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про усунення негативних висновків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань».
		Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційнолго суду Львівської області від 05 березня 2014 року вищезазначена ухвала суду була скасована  та відмовлено у задоволенні клопотання процесуального прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 на  підставі ст.1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про усунення негативних висновків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань», а матеріали справи направити до прокуратури для організації провадження досудового розслідування.
		Згідно постанови прокуратури Львівської області від 06 березня 2014 року у кримінальному провадженні №12013150270001441 кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27, ч.1 ст. 279 КК України закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.
		За змістом п. 1 частини 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
		Відповідно до ст. 1 Закону України  «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» №743-УІІ  звільнити від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом, осіб, які є підозрюваними або обвинуваченими (підсудними) у вчиненні в період з 21 листопада по 26 грудня 2013 року включно злочинів, передбачених статтями 109, 122, 161, 171, 185, 194, 259, 279, 289, 293, 294, 295, 296, 341, 342, 343, 345, 348, 349, 365, 376, 382, 386        Кримінального кодексу України, за умови, що ці злочини пов`язані з масовими акціями протесту, які розпочалися 21 листопада 2013 року, та закрити відповідні кримінальні провадження.
		Зазначений Закон втратив чинність на підставі Закону        № 743-VII від 21.02.2014 року, ВВР, 2014, № 12, ст.186.
		Отже, враховуючи зазначене, гр. ОСОБА_3 не є особою, що звільнена від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про усунення негативних висновків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань», так як звільнення відбулося на підставі ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
		Згідно з ч.3 ст.1 Закону України «Про очищення влади»  протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
		Відповідно до статті 3 Закону заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року: п.8) керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
		Згідно з п. 12 ч.2 ст. 3 Закону № 31682-VІІ заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали посаду (посади) у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року та не були звільнені в цей період з відповідної посади (посад) за власним бажанням: працівника органу прокуратури, який здійснював процесуальне керівництво, вносив подання, погодження, підтримував клопотання про застосування запобіжних заходів, підтримував державне обвинувачення у суді стосовно осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Закону України "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" від 29 січня 2014 року № 737-VII, Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року № 743-VII.
		Таким чином, ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді прокурора Пустомилівського району Львівської області, не здійснював процесуальне керівництво, не вносив подання, погодження, не підтримував клопотання про застосування запобіжного заходу, не підтримував  державне обвинувачення в суді стосовно осіб, звільнених від кримінальної відповідальності відповідно до Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України" від 21 лютого 2014 року № 743-VII, а також не здійснював заходів, спрямованих на кримінальне переслідування та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, до яких застосовано повну амністію відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» щодо повної реабілітації політичних в`язнів» від 27.02.2014 року №792-УІІ.
		Із відзиву Генеральної прокуратури України вбачається, що у грудні 2017 року за запитом Адміністрації Президента України про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», прокуратурою  проведено перевірку стосовно ОСОБА_2 як директора ДБР щодо здійснення ним дій, які підпадають під критерії, визначені п.12 ч.2 ст.2 зазначеного Закону.
		За результатами  перевірки не встановлено рішень, дій ОСОБА_2 , які б підпадали  під дію п.12 ч.2 ст.3 Закону України «Про очищення влади».
		Листом від 18.12.2018 року за №11/1/1-1681 вих-17 Генеральна прокуратура України повідомила Адміністрацію Президента України, що проведеною перевіркою підстав для застосування до ОСОБА_2 заборон, визначених ч.3 та 4 ст.1 Закону, критеріями, визначеними п.12 ч.2 ст.3 Закону, не має.
		Колегія суддів вважає вірними доводи  суду першої інстанції про відсутність порушень з боку Міністерства юстиції України, а тому суд першої інстанції вірно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 5 Закону України «Про очищення влади», Міністерство юстиції України не пізніше ніж протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом утворює дорадчий громадський орган з питань люстрації при Міністерстві юстиції України для забезпечення здійснення громадського контролю за процесом очищення влади (люстрації), до складу якого повинні входити представники засобів масової інформації та представники громадськості.
		Міністерство юстиції України в місячний строк з дня набрання чинності цим Законом розробляє та подає на затвердження Кабінету Міністрів України:
		1) перелік органів, що здійснюють перевірку достовірності відповідних відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою        статті 1 цього Закону, згідно з їх компетенцією;
		2) порядок проведення перевірки, передбаченої цим Законом;
		3) план проведення перевірок по кожному органу державної влади та органу місцевого самоврядування, підприємству, в якому працюють особи, зазначені у пунктах 1 - 10 частини першої        статті 2 цього Закону, відповідно до черговості, визначеної частиною шостою цієї статті.
		Подані Міністерством юстиції України проекти документів, визначених частиною другою цієї статті, затверджуються Кабінетом Міністрів України не пізніше ніж на десятий день після подання Міністерством юстиції України та протягом десяти днів з дня їх затвердження оприлюднюються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
		Міністерство юстиції України не пізніше ніж на десятий день з дня затвердження Кабінетом Міністрів України переліку органів, передбаченого пунктом 1 частини другої цієї статті, розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію про поштову та електронну адреси, контактний номер телефону кожного з органів державної влади, до компетенції яких належить проведення перевірки, а також дорадчого громадського органу з питань люстрації при Міністерстві юстиції України, до яких фізичні та юридичні особи протягом одного місяця з дня початку проходження перевірки можуть подати інформацію про особу, стосовно якої проводиться перевірка, щодо поширення на неї заборон, передбачених цим Законом. Така інформація, подана фізичними та юридичними особами, підлягає розгляду органами державної влади, до компетенції яких належить проведення перевірки.
		Доказів вчинення Міністерством юстиції України бездіяльності щодо виконання наведених вимог Закону України «Про очищення влади» позивачем суду надано не було.
		Наказом Міністерства юстиції України від 16.10.2014 року №1704/5 затверджено Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».
		Відповідно до вимог вказаного Положення, Міністерство юстиції України, через Департамент кадрової роботи та державної служби, та головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, є реєстраторами Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» (далі - Реєстр), які уповноважені вносити до Реєстру відомості не пізніше ніж на третій день після отримання відомостей, які підлягають внесенню до Реєстру. Держателем Реєстру є Міністерство юстиції України.
		При цьому, відповідно до пункту 2 Розділу 2 наведеного Положення, підставою для внесення Реєстратором відомостей про особу є:
		- надходження до Держателя від керівника органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена у частині третій статті 1 Закону України «Про очищення влади», інформації про звільнення особи з посади;
		- надходження до Держателя від керівника органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», інформації про неподання заяви такої особи у строк, передбачений частиною другою статті 4 Закону України «Про очищення влади»;
		- надходження до Держателя із Державної судової адміністрації України електронної копії рішення суду, яке набрало законної сили;
		- надходження до Держателя від органів, що здійснюють перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», перелік яких затверджений Кабінетом Міністрів України, копії висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п`ятої        статті 5 Закону України «Про очищення влади»;
		- надходження до Держателя від органу, який проводив передбачену        статтею 6 Закону України «Про очищення влади» перевірку, копії висновку про встановлення перевіркою факту належності особи до переліку осіб, щодо яких застосовуються заборони, визначені частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади».
		Водночас, з огляду на встановлену судом бездіяльність Генеральної прокуратури України під час здійснення люстраційної перевірки ОСОБА_2 , відповідні відомості до Міністерства юстиції України не надходили. Відповідно, у Міністерства юстиції України не виникало визначеного законодавством у сфері очищення влади обов`язку по внесенню таких відомостей до Реєстру.
		Відповідно до вимог пункту 9 Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №171, який регламентує процедуру здійснення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, в тому числі, Директора Державного бюро розслідувань, Міністерство юстиції України проводить перевірку відомостей щодо претендента на посаду під час проведення спеціальної перевірки виключно щодо наявності в Єдиному державному реєстрі осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомостей про претендента на посаду. Отже, під час здійснення спеціальної перевірки ОСОБА_2 в межах проходження ним конкурсу на зайняття посади Директора Державного бюро розслідувань, Міністерство юстиції України також було позбавлене можливості як встановлювати обставини застосування до нього заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади», так і вносити відомості про ОСОБА_2 до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».
		Щодо доводів  позивача про порушення  порядку проведення перевірки, передбаченої Законом «Про очищення влади» під час проведення конкурсу на посаду директора ДБР, колегія суддів зазначає наступне.
		Пунктом 11 ч. 6 ст. 5 Закону «Про засади запобігання і протидії корупції»  встановлено, що орган, який проводить перевірку надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу, керівнику органу, передбаченому ч.4 цієї статті, не пізніше ніж на 60 день з дня початку проходження  перевірки.
		Частиною 1 ст. 57 Закону «Про запобігання корупції» визначено, що спеціальна перевірка проводиться за письмовою згодою особи, яка претендує  на заняття посади, у строк, що не перевищує 25 календарних днів з дня надання згоди на проведення спеціальної перевірки.
		Отже, люстраційна перевірка, передбачена Законом «Про очищення влади» здійснюється під час проведення спеціальної перевірки, проте не в визначених строках проведення спеціальної перевірки, встановлених Законом « Про запобігання корупції».
		Відповідно до протоколу засідання від 21 липня 2016 року №10 Конкурсної комісії з проведення конкурсу на заняття посади директора ДБР, затверджено Список осіб,  яких допущено до участі у конкурсі на заняття посад Директора ДБР, першого заступника та заступника Директора ДБП, у якому значився ОСОБА_2 .
		Крім того, протоколом засідання Конкурсної комісії від 14 листопада 2017 року №40 затверджено Список кандидатів для розгляду під час засідання Комісії 16 листопада 2017 року з метою остаточного голосування для прийняття рішення Комісією щодо визначення єдиної кандидатури на зазначену посаду, серед яких були  позивач та третя особа ОСОБА_2 .
		За наслідками проведеного конкурсного відбору, відповідно до протоколу засідання Конкурсної комісії від 21.12.2017 року №42 затверджено, що відповідно до п.6 ч.8 ст.11 Закону «Про Державне бюро розслідувань» Комісія з проведення конкурсу на заняття посади Директора ДБР, повідомила, що кандидатом для призначення на посаду Директора ДБР відібрано ОСОБА_2 .
		Пунктами 41-47 Порядку врегульовано порядок призначення та проходження перевірки претендентами на посади, що визначені п.1-10 ч.1 ст. 2 Закону.
		До призначення на посаду відповідний структурний підрозділ згідно з п. 42 Порядку  протягом 10 днів з дня надходження заяви особи, яка претендує на заняття посади, перевіряє достовірність відомостей, зазначених у заяві такої особи, щодо незастосування до неї заборон, передбачених ч. 3 ст. 1 Закону, на підставі критеріїв, визначених ч.1, п.1-8 ч.2 та п.1,2 ч.4 ст.3 Закону.
		Відповідно до п. 45 Порядку у разі невиявлення відповідним структурним підрозділом підстав для застосування щодо особи заборон, керівник органу може прийняти рішення про призначення такої особи на відповідну посаду.
		Згідно п.46 Порядку, керівник органу не пізніше ніж на 3 день після призначення особи на посаду, передбачену пп.1-10 п.2 Порядку одночасно надсилає до органів перевірки у порядку, передбаченому п.17-19 цього Порядку, запити.
		Абзацом 4 ч. 2 ст. 56 Закону «Про запобігання корупції» визначено, що організація проведення перевірки покладається відповідно на Главу Адміністрації Президента України, керівника Апарату ВР України або їх заступників.
		Згідно з ч.1 ст. 11 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» Директор ДБР призначається на посаду Президентом України за поданням Прем`єр-Міністра України відповідно до подання комісії з проведення конкурсу на зайняття посади Директора ДБР.
		Отже, організація перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» та спеціальної перевірки, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції» щодо Директора ДБР ОСОБА_2 покладається на Главу Адміністрації Президента України.
		Підпунктом 53-1 п. 4 Положення про Міністерство юстиції України визначено, що Міністерство юстиції забезпечує відповідно до Закону проведення перевірки, передбаченої  зазначеним Законом; формування та ведення Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», подання інформаці із зазначеного Реєстру та оприлюднення на власному веб-сайті відомостей з нього.
		Частиною 1 статті 7 Закону визначено, що відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену ч. 3, 4 ст.1 Закону, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», що формується та ведеться Міністерством юстиції України.
		Як зазначено у п. 2 розділу ІІ Положення про Єдиний Державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», затвердженого МЮ України 16.10.2014 року №1704/5, підставою для внесення реєстратором відомостей про особу є надходження до Держателя від керівника органу(органу), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена у ч. 3 ст.1 Закону України «Про очищення влади», інформації про звільнення особи з посади.
		У зв`язку з тим, що Міністерство юстиції України не отримувало від Генеральної прокуратури відомостей щодо ОСОБА_2 , не мало підстав вносити будь-які відомості до Реєстру.
		З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що Міністерство юстиції України діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією  та законами України.
		Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністратвиного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Отже, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Відповідно, така особа має бути суб`єктом відповідної сфери правовідносин, в межах якої вона вбачає порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
		Відповідно до приписів Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року у справі №1-10/2004, законний інтерес відбиває легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимсь конкретним матеріальним або нематеріальним благом.
		У наданих до суду додаткових поясненнях представник позивача зазначила, що позивач має право звертатися до суду з даним позовом за захистом порушеного свого інтересу, який полягає в можливості бути призначеним на посаду Директора ДБР після звільнення ОСОБА_2 як такого, що підлягає люстрації.
		Крім того, представник позивача зазначила, що  кожен громадянин України має право на те, щоб органи державної влади, їх посадові особи, діяли лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому неналежне виконання відповідачами Закону України «Про очищення влади» є бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, що порушує право громадянина України. Законним інтересом позивача є також допущення відповідачами порушення Закону «Про очищення влади» та надання можливості з порушенням закону зайняти посаду Директора ДБР ОСОБА_2 .
		Проте, такі доводи представника позивача, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вони не узгоджуються з вимогами чинного Кодексу адміністратвиного судочинства України.
		Як вже зазначено судом вище, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
		Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Основного Закону України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених        Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
		Колегія суддів, з урахуванням встановлених по справі обставин, приходить до висновку що у даному спорі не встановлено порушеного права, свободи чи інтересу позивача у розумінні КАС України. 
		Сам факт призначення позивача на посаду Директора Державного бюро рослідувань ніяким чином не впливає на такі права та інтереси позивача, оскільки останній не пройшов відповідного конкурсу, не зайняв ні першого, ні другого місця, а отже не може претендувати на заняття даної посади саме у даному конкурсі.
		Фактично доводи позивача в цій частині грунтуються на  припущеннях, які нічим не підтверджуються.
		Що стосується бездіяльності з боку Генеральної прокуратури України та Міністерства юстиції України, на яку посилається позивач, то колегія суддів не встановила будь-яких порушень чи бездіяльності  зазначених державних органів в ході розгляду справи. Крім того, ті доводи, які надав представник позивача, ніяким чином не свідчать про порушення особистих прав та інтересів позивача.
		Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи та прийняття рішення допущено порушення норм матеріального і працесуального права, не вірно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Генеральної прокуратури України підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову в цій частині в задоволенні позовних вимог.
		В іншій частині рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, слід залишити без змін.
		Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу директора Державного бюро розслідувань Труби Романа Михайловича задовольнити частково.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2018 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині постанову про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Генеральної прокуратури України.
		В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2018 року залити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
		 
		 
		Судя-доповідач:                                                                                Бужак Н.П.
		 
		Судді:                                                                                          Костюк Л.О.
		 
		                                                                                                    Мельничук В.П.
		 
		 
		Повний текст виготовлено: 31 липня 2019 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...