Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/49650/18-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.08.2019.
Дата набрання законної сили: 25.07.2019
Номер судового провадження: 61-8746ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		25 липня 2019 року
		м. Київ
		справа № 757/49650/18-ц
		провадження № 61-8746св19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
		учасники справи: 
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - фірма «ЕТРАНСА Шпедіціонс Акціенгезеллшафт»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу фірми «ЕТРАНСА Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року у складі судді Бортницької В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 21 березня        2019 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Немировської О. В., Чобіток А. О., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
		 
		У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фірми «ЕТРАНСА Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» про стягнення заборгованості із заробітної плати.
		 
		Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 05 січня 2007 року між ним та Компанією «ЕТРАНСА» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт», в особі голови правління Кочеткова А. О. укладений трудовий договір. 01 лютого 2007 року між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода № 1, яка є невід`ємною частиною договору, відповідно до якої працівнику щомісячно виплачується заробітна плата у розмірі, еквівалентному 13 302,00 дол. США. Відповідно до договору позивач прийнятий на посаду директора Представництва компанії «ЕТРАНСА» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» в Україні. Починаючи із 01 липня 2015 року позивачу не виплачується заробітна плата та станом на 30 вересня 2018 року відповідач заборгував заробітну плату у розмірі 518 988,00 дол. США.
		 
		Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з «ЕТРАНСА» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі                518 988,00 дол. США.
		 
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року позов задоволено. Стягнуто з «ЕТРАНСА» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі                   518 988,00 дол. США. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що починаючи з            01 липня 2015 року позивачу не сплачується належна йому заробітна плата. Згідно з умовами додаткової угоди № 1 її розмір становить 13 302,00 дол. США. Станом на 31 вересня 2018 року загальний розмір заборгованості становить суму 518 988,00 дол. США, що підтверджується актом інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 30 березня 2018 року № КВ135/612/АВ, складеним Головним управлінням Держпраці у Київській області Державної служби України з питань праці та приписом інспектора праці ГУ Держапраці у Київській області Державної служби України з питань праці від 30 березня           2018 року № КВ 135/612/АВ/П.
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 21 березня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з фірми «ЕТРАНСА Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» (Республіка Австрія) на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати на суму 14 099 803,19 грн. 
		 
		Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду виходив із того, що оскільки ціна позову ОСОБА_1 , визначена ним у сумі 518 988,00 дол. США, у гривневому еквіваленті станом на день пред`явлення позову становила                     14 577 293,42 грн, зазначена обставина виключає можливість розгляду цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження. Крім того, на час звернення позивача до суду із позовом трудові відносини між сторонами припинені не були, відповідачем не надано доказів, що позивач як директор Представництва не виконував трудових обов`язків. Виходячи зі змісту ухвали Комерційного суду            м. Відень (Республіка Австрія) від 23 червня 2015 року, збереження частини підприємства «керівництво підприємством» визнано доцільним для реалізації завдань у зв`язку з закордонними відносинами, інкасації платежів та виставлення рахунків у ще відкритих господарчих операціях. При цьому суд вказав, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості із заробітної плати в іноземній валюті - доларах США, не можуть бути задоволені, оскільки як умовами трудового договору, так і чинним законодавством, передбачено виплату такої заборгованості у розмірі, еквівалентному національній валюті України за курсом Національного банку України.
		 
		Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників
		 
		У травні 2019 року фірма «ЕТРАНСА Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду                    від 21 березня 2019 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що оскільки строк дії довіреності припинився з 01 грудня 2014 року і більше не продовжувався, то відповідно до пункту 5 статті 41 КЗпП України це фактично стало безпосередньою підставою розірвання трудового договору з позивачем як директором представництва незалежно від будь-яких інших підстав. Жодної вини власника чи уповноваженого ним органу у затримці видачі трудової книжки не існує, адже позивач знав де зберігається його трудова книжка та мав самостійно повідомити відповідний орган про припинення його повноважень, і в зв`язку з цим отримати трудову книжку із наказом про звільнення у ДП «Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв». Акт і припис винесені виключно у присутності позивача без жодного повідомлення відповідача про проведення вказаної перевірки. ОСОБА_1 , незважаючи на закінчення його повноважень як директора представництва і завідомо знаючи про це, незаконно був присутній при проведенні вказаного інспекційного відвідування. Права позивача щодо проведення з ним розрахунку при звільненні не були жодним чином порушені компанією. Навпаки компанія виплатила суму вихідної допомоги значно більшу за ту, яка йому мала бути виплачена. Жоден із працівників представництва не звертався до відповідача із подібними позовними вимогами як позивач. Відповідно досить дивним здається той факт, що розрахунки з усіма іншими працівниками представництва проведені належним чином за виключенням позивача. Справа мала розглядатись лише у порядку загального позовного провадження, а отже, таке процесуальне порушення є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та направлення справи на новий розгляд. Матеріали справи не містять жодних доказів того, що під час її розгляду в суді першої інстанції компанія повідомлялась про такий розгляд в дипломатичному порядку. Не може існувати предмет позову про стягнення української заробітної плати в іноземній валюті. Позивач у своїй позовній заяві вказав відповідний зміст позовних вимог, а саме стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату у сумі 518 988, 00 дол. США. При цьому, позивач не заявляв свої позовні вимоги про стягнення вказаної суми в українських гривнях. Суд апеляційної інстанції підтвердив фактично певну упередженість щодо позивача повне нерозуміння ведення бухгалтерського і податкового обліку представництвом як податковим агентом. Оскільки відповідач поставив під сумнів відповідність копії додаткової угоди оригіналу, тому суд апеляційної інстанції не мав брати до уваги вказану додаткову угоду як доказ, який фактично став підставою задоволення позовних вимог. Ордер не є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката Кострюкова B. I. на вчинення дій в інтересах позивача, оскільки він не містить обов`язкових реквізитів. На час звернення позивача до суду з цим позовом в суді продовжувався судовий розгляд вимог про той самий предмет і з тих самих підстав, заявлених позивачем у наказному провадженні. 
		 
		У червні 2019 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що до касаційної скарги не додано будь-якого документа, який би підтверджував рішення відповідача реалізувати своє право на звернення до суду не самостійно, а через представника, та, відповідно, обсяг повноважень, наданий такому представнику. Втрата чинності довіреністю мала б єдиний наслідок - позивач втратив би можливість безпосередньо особисто підписувати правочини із третіми особами, не могло унеможливити проведення переговорів для подальшого укладення правочинів з іншими уповноваженими посадовими особами відповідача, тобто здійснення передбаченої положенням діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер для відповідача. Представники відповідача були належним чином повідомлені про усі судові засідання і приймали активну участь у розгляді справи в усіх інстанціях. 
		 
		У своїй касаційній скарзі заявник просив будь-яке питання стосовно цієї касаційної скарги розглянути виключно з викликом та за участю представника відповідача. 
		 
		Підстави для задоволення клопотання відсутні, виходячи з наступного.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
		Разом із тим, як зазначено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзивів на касаційну скаргу.
		 
		Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
		 
		Судом установлено, що 05 січня 2007 між фірмою «ЕТРАНСА» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» в особі голови правління Кочеткова А. О. та ОСОБА_1 укладений трудовий договір.Відповідно до пункту 4.1 договору за виконання обов`язків, передбачених умовами чинного договору, працівнику виплачується заробітна плата у розмірі, еквівалентному 4 705,89 дол. США у національній валюті України за курсом Національного банку України на дату такої оплати.
		 
		01 лютого 2007 року між «ЕТРАНСА» Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» в особі голови правління Кочеткова А. О. та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1, відповідно до умов якої за виконання обов`язків, передбачених трудовим договором б/н від 05 січня 2007 року, працівнику у період із 01 березня 2007 року щомісячно виплачується заробітна плата у розмірі 13 302,00 дол. США у національній валюті України за курсом Національного банку України на дату такої оплати. Згідно з частиною другою додаткової угоди № 1 вона є невід`ємною частиною трудового договору від 05 січня 2007 року.
		 
		Відповідно до наказу від 05 січня 2007 року № 2-К ОСОБА_1 відповідно до поданої заяви призначено на посаду директора представництва «Etransa Speditions Aktiengesellshaft».
		 
		Згідно з витягом із наказу від 01 лютого 2007 року № 12і, наданого Генеральною дирекцією з обслуговування іноземних представництв, ОСОБА_1 прийнятий у Представництво фірми «ЕТРАНСА Шпедіціонс Акцієгезельшафт» (Австрія) в Україні на посаду директора представництва з 01 лютого 2007 року.
		 
		Починаючи із 01 липня 2015 року позивачу не сплачується належна йому заробітна плата.
		 
		Враховуючи, що згідно з умовами додаткової угоди № 1 розмір заробітної плати становить 13 302,00 дол. США щомісячно, станом на 30 вересня 2018 року загальний розмір заборгованості становить 518 988,00 дол. США.
		 
		Нормативно-правове обґрунтування
		 
		Заробітна плата, як зазначено у частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частині першій статті 94 КЗпП України, - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		 
		Працівник має право на оплату своєї праці на підставі укладеного трудового договору (стаття 21 Закону України «Про оплату праці»). Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку; своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівника не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їхньої черговості (стаття 97 Кодексу законів про працю, статей 15 і 24 Закону України «Про оплату праці»).        
		 
		Відповідно до статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Установивши, що відповідачем не надано суду доказів про припинення діяльності Представництва фірми «Етранса Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» в установленому законом порядку до серпня 2018 року та доказів припинення трудових відносин із ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимог позивача та стягнення із відповідача заборгованості із заробітної плати, починаючи із липня 2015 року. 
		 
		Отже, Верховний Суд погоджується з аргументованим висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем не надано доказів, що позивач без поважних причин протягом усього спірного періоду був відсутній на роботі і не виконував своїх обов`язків, не доведено обставини щодо виконання його посадових обов`язків іншими особами.
		 
		Твердження заявника про те, що разом із втратою чинності довіреності на ім`я позивача трудові відносини між сторонами припинились, і як наслідок позивач не виконував трудових функцій директора Представництва з 02 червня 2015 року, є безпідставними, оскільки лише у серпні 2018 року відповідач став вчиняти дії, спрямовані на припинення діяльності Представництва та звільнення з посади директора Представництва ОСОБА_1 . Так, відповідно до копії довіреності від 22 серпня 2018 року «ЕТРАНСА «Шпедіціонс Акціенгезеллшафт», компанія, яка зареєстрована відповідно до законодавства Республіки Австрія, реєстраційний номер FN136375b, належним чином представлена ліквідатором п. ОСОБА_4 , уповноважила п. Лавриновича М. О. , Савчука Д. В. , Авдєєва В. В. ,    Пилипця Я. І. представляти компанію в Україні в будь-яких судах України всіх інстанцій, органах державної влади та місцевого самоврядування, банківських установах, підприємствах у зв`язку з будь-якими питаннями, пов`язаними з припиненням (закриттям) Представництва «ЕТРАНСА «Шпедіціонс Акціенгезеллшафт». До переліку дій, на здійснення яких уповноважені представники, віднесено зокрема: здійснювати всі необхідні для закриття відкритих в Україні банківських рахунків Представництва та розірвання трудових договорів з працівниками Представництва. 12 вересня 2018 року представником відповідача Авдєєвим В. В . надіслано директору Представництва «ЕТРАНСА «Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» попередження про наступне вивільнення, в якому зазначено, що відповідно до ухвали Комерційного суду міста Відня від 18 червня 2015 року та рішення ліквідатора доктора ОСОБА_4 від 21 серпня 2018 року прийнято рішення про припинення Представництва «ЕТРАНСА Шпедіціонс Акціенгезеллшафт», а тому посилаючись на пункт 1 частину першу статті 40 КЗпП України, представник відповідача попередив директора Представництва про наступне вивільнення працівників Представництва та відповідно звільнення ОСОБА_1 із посади директора Представництва з дотриманням вимог чинного законодавства України. Запланованою датою звільнення є 21 листопада 2018 року.
		 
		Доводи заявника про те, що оскільки строк дії довіреності припинився з 01 грудня 2014 року і більше не продовжувався, то відповідно до пункту 5 статті 41 КЗпП України це фактично стало безпосередньою підставою розірвання трудового договору з позивачем як директором представництва незалежно від будь-яких інших підстав, є безпідставними, у зв`язку з тим, що довіреності, на підставі якої діяв позивач як директор Представництва у період із 01 січня по 02 червня         2015 року, представниками відповідача надано не було, тоді як сторони визнали, що за вказаний період часу ОСОБА_1 виплачена заробітна плата відповідачем.
		 
		Безпідставними є доводи заявника про те, що справа мала розглядатись лише у порядку загального позовного провадження, а отже, таке процесуальне порушення є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та направлення справи на новий розгляд, оскільки суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, який розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження, скасував це судове рішення та вказав на порушення судом норм процесуального права.
		 
		Не заслуговують на увагу суду доводи заявника про те, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що під час її розгляду в суді першої інстанції компанія повідомлялась про такий розгляд в дипломатичному порядку, оскільки представники відповідача брали участь у розгляді справи у суді першої інстанції, що підтверджується поданням відзиву, заперечень, клопотань, заяв про ознайомлення з матеріалами справи. 
		 
		Не є підставою для скасування судового рішення твердження заявника про те, що на час звернення позивача до суду з цим позовом в суді продовжувався судовий розгляд вимог про той самий предмет і з тих самих підстав, заявлених позивачем у наказному провадженні, оскільки відсутній судовий наказ, який набрав законної сили за тими самими вимогами, а отже, підстави для закриття провадження у справі, визначені пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України - відсутні.
		 
		Інші доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку. Висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
		 
		Розглядаючи зазначений позов, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
		 
		Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
		 
		Керуючись статтями 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		У задоволенні клопотання фірми «ЕТРАНСА Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» про розгляд справи виключно з викликом та за участю представника відповідача відмовити.
		 
		Касаційну скаргу фірми «ЕТРАНСА Шпедіціонс Акціенгезеллшафт» залишити без задоволення.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 21 березня 2019 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                         О. В. Ступак
		 
		                                                                                                                           І. Ю. Гулейков
		 
		                                                                                                                            Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...