Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/16477/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано судом: 02.08.2019. Зареєстровано: 02.08.2019. Оприлюднено: 05.08.2019.
Дата набрання законної сили: 29.07.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"29" липня 2019 р.                                     Справа№ 910/16477/18
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Коротун О.М.
		суддів:            Смірнової Л.Г. 
		          Дідиченко  М.А. 
		 
		за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,
		за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 29.07.2019
		за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс на Саксаганського»
		на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 (повне рішення складено 23.04.2019)
		у справі № 910/16477/18 (суддя Сівакова В.В.)
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс на Саксаганського»
		до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо»
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 ,
		ОСОБА_2 
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
		про визнання зобов`язання припиненим, визнання відсутнім права,
		 
		Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,
		УСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи
		У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс на Саксаганського» (далі - ТОВ «Сервіс на Саксаганського») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» (далі - ПАТ «Банк Камбіо») про визнання зобов`язання між ТОВ «Сервіс на Саксаганського» та ПАТ «Банк Камбіо» за кредитним договором № 008/1-2013/840 від 24.04.2013 (з наступними додатковими угодами до нього) повністю припиненими шляхом їх повного належного виконання на підставі ст. 599 Цивільного кодексу України та 203 Господарського кодексу України; визнання відсутнім у ПАТ «Банк Камбіо» прав кредитора по відношенню до ТОВ «Сервіс на Саксаганського» у зобов`язаннях за кредитним договором № 008/1-2013/840 від 24.04.2013 (з наступними додатковими угодами до нього); визнання відсутнім у ПАТ «Банк Камбіо» прав іпотеки за іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_2 і ПАТ «Банк Камбіо», посвідченим приватним нотаріусом Київського нотаріального округу міста Києва Кобою Н.В. 24.04.2013, за реєстраційним № 845.
		Позовні вимоги про визнання зобов`язання припиненим, визнання відсутнім права обґрунтовані тим, що відповідач не визнав факту виконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином та в повному обсязі, а також факту припинення цих зобов`язань належним виконанням згідно ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України. Також позивач вважає, що право іпотеки відповідача за договором іпотеки є таким, що припинилося на підставі ст. 17 Закону України «Про іпотеку».
		Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/16477/18 від 14.01.2019 вжито заходів забезпечення позову.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Також залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
		2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 у позові відмовлено повністю. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/16477/18 від 14.01.2019.
		Рішення обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є кредитором банку та при укладенні договору від 10.09.2014 третьою особою отримано переваги від банку перед іншими кредиторами банку. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що комісією з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності правомірно віднесено договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) від 10.09.2014, укладений між ПАТ «Банк Камбіо» та фізичною особою ОСОБА_1 , до нікчемних.
		З огляду на те, що договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) від 10.09.2014 є недійсним, він в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, а тому не можливо вважати, що внаслідок списання коштів з рахунку ОСОБА_1 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором зобов`язання позивача за кредитним договором були виконані належним чином. 
		Тому, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що в позові в частині визнання зобов`язання за кредитним договором припиненими та похідних позовних вимог про визнання відсутнім у відповідача прав кредитора та прав іпотеки слід відмовити.
		3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду
		У травні 2019 ТОВ «Сервіс на Саксаганського» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. 
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Сервіс на Саксаганського» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019. Надано час для подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань. Призначено до розгляду апеляційну скаргу на 27.06.2019.
		27.06.2019 розгляд справи було відкладено до 29.07.2019.
		У судове засідання 29.07.2019 з`явилися представники сторін - позивача та відповідача. Представники третіх осіб і самі треті особи в судове засідання не з`явилися; про дату час та місце судового засідання повідомлялися належним чином в порядку, передбаченому ст. 120, 242 ГПК України. Зокрема, на офіційному веб-сайті судової влади України було розміщено оголошення про відкладення судового засідання на 29.07.2019. Так, поштове відправлення надіслане на адресу ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 повернулося до суду з відміткою Укрпошти: «не розшукано», поштове відправлення надіслане за адресою: АДРЕСА_2 повернулося з відміткою: «тимчасово непідконтрольна», у зв`язку з чим і було здійснено публікацію на офіційному веб-сайті судової влади України. Поштове відправлення надіслане на адресу ОСОБА_2 повернулося до суду з відміткою: «за закінченням встановленого строку зберігання». Однак, суд апеляційної інстанції враховує те, що ОСОБА_2 отримав попередню ухвалу суду про розгляд справи 27.06.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, що свідчить про обізнаність про апеляційне провадження учасника такого провадження. Що стосується Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, то поштове відправлення направлене за трек-номером 0411627977310 було вручено учаснику справи 08.07.2019, що підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту Укрпошти.
		У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
		4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
		ТОВ «Сервіс на Саксаганського» в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на таке.
		Скаржник зазначає, що обов`язковими і одночасними умовами нікчемності правочину згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є: однією із сторін такого правочину є банк; умови цього правочину передбачають перерахування банком коштів або передачу майна такому кредитору; метою правочину є надання окремому кредитору банку переваг (пільг); переваги (пільги), які набуває кредитор банку, прямо не встановлені для такого кредитора законодавством чи внутрішніми документами банку.
		Однак, договір застави, на переконання скаржника, не переслідував і не міг мати за мету зменшення активів банку, оскільки за своїм змістом фактично передбачав покриття дебіторської заборгованості банку за кредитним договором за рахунок кредиторського зобов`язання банком перед ОСОБА_1 . Тобто договір застави взагалі не передбачав платежу чи передачі майна, який мав вчинити банк на користь ОСОБА_1 . Указаний правочин не передбачав і надання пільг для ОСОБА_1 .
		До того ж, скаржник зазначає, що реалізація договору застави передбачає перехід права вимоги нормами закону, а саме ст. 512 Цивільного кодексу України та ст. 20 Закону України «Про заставу», у той час як приписи норми п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» урегульовують передання права, не передбаченого законодавством чи внутрішніми документами банку
		А тому, на думку скаржника, у зв`язку з відсутністю ознак нікчемності договору застави та погашення заборгованості за кредитним договором на вимогу банку зобов`язання за кредитним договором та, відповідно, договором іпотеки припинилися.
		5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
		20.06.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від ПАТ «Банк Камбіо» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги з огляду на таке.
		Договір застави майнових прав, на переконання банку, є нікчемним з підстав, передбачених п. 1, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки: датою повернення кредиту є 30.11.2015, тобто на момент звернення стягнення на предмет застави - строк виконання основного зобов`язання не настав; договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги у частині забезпечення не існував жодного дня, а одразу відбулася уступка права вимоги за кредитним договором; кредитний договір уже був забезпечений договором іпотеки; механізм розрахунків не відповідав установленим Національним Банком України обмеженням (розрахунок мав відбуватися через кореспондентський рахунок); докази реального виконання кредитного договору товариством не надавалися.
		6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції
		Як вірно з`ясовано судом першої інстанції, 24.04.2013 між ПАТ «Банк Камбіо» (кредитор, банк) та ТОВ «Сервіс на Саксаганського» (позичальник) укладено кредитний договір № 008/1-2013/840 (далі - кредитний договір).
		29.11.2013 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до кредитного договору, згідно якої кредитний договір викладено в новій редакції.
		Відповідно до п. 1.1 кредитного договору кредитор відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію у розмірі 750 000, 00 доларів США і надає йому кредитні кошти на ведення фінансово-господарської діяльності та поповнення обігових коштів, зі сплатою за користування кредитом 15% річних. 
		Кредит надається позичальнику строком з 29.11.2013 до 22.04.2014 (п. 1.3 кредитного договору).
		Додатковою угодою від 02.12.2013 внесено зміни до кредитного договору та визначено 11% річних за користування кредитом.
		Додатковою угодою від 13.03.2014 внесено зміни до кредитного договору та визначено, що кредит надається з 13.03.2014 до 30.11.2015.
		01.09.2014 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до кредитного договору, згідно якої кредитний договір викладено в новій редакції.
		В забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором 24.04.2013 між ОСОБА_2 (іпотекодавець) і банком (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу міста Києва Кобою Н.В. 24.04.2013, за реєстраційним № 845, відповідно до якого іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку належне йому на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: нежилі приміщення з № 1 по № 19 (групи приміщень № 51) (ЛІТЕРА Б), загальною площею 664, 60 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (далі - предмет іпотеки).
		10.09.2014 між ОСОБА_1 (заставодавець) та банком (заставодержателем) укладено договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти), відповідно до якого в забезпечення виконання зобов`язань позивача перед відповідачем за кредитним договором ОСОБА_1 передав у заставу належні йому майнові права - право вимоги грошових коштів у розмірі 699 901, 14 доларів США по договору № 218 дф/14 строкового банківського вкладу (депозиту) «Classic» в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення від 05.09.2014 з відповідачем.
		11.09.2014 банком здійснено договірне списання грошових коштів в сумі 699 901, 14 доларів США з рахунку заставодавця - ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , розміщених згідно договору № 218 дф/14 строкового банківського вкладу (депозиту) «Classic» в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення від 05.09.2014 з відповідачем у рахунок погашення заборгованості позивача перед банком за кредитними договором.
		Довідкою № 22/1967 від 11.09.2014 банк повідомив позивача, що станом на 11.09.2014 ТОВ «Сервіс на Саксаганського» дострокового погасив 10.09.2014 заборгованість за кредитним договором і що будь-яка заборгованість перед банком за кредитним договором відсутня.
		Зобов`язання ОСОБА_2 за договором іпотеки було припинено за заявою банку, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 24.09.2014, у зв`язку з припиненням основного зобов`язання - кредитного договору, що підтверджується витягами з відповідного реєстру № 26776757 від 13.09.2014 та № 26776780 від 13.09.2014.
		04.12.2014 на підставі постанови Правління Національного банку України № 472 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 140 від 04.12.2014 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Камбіо», згідно з яким із 05.12.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк Камбіо».
		Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк Камбіо» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків  Бондаря Юрія Миколайовича. Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк Камбіо» запроваджено строком на три місяці з 05.12.2014 по 04.03.2015.
		25.12.2014 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 160 з 25.12.2014 відсторонено від виконання обов`язків уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Камбіо» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Бондаря Юрія Миколайовича.
		Також 25.12.2014 рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 161 з 25.12.2014 уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Камбіо» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Додусенка Володимира Івановича.
		Відповідно до постанови Правління Національного банку України № 144 від 27.02.2015 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 46 від 02.03.2015 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Додусенка Володимира Івановича строком на 1 рік з 02.03.2015 по 01.03.2016 включно.
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 212 від 22.02.2016 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» на два роки до 01.03.2018 включно. Указаним рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Камбіо», провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Додусенка Володимира Івановича на два роки до 01.03.2018 включно.
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 304 від 01.02.2018 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» строком на один рік з 02.03.2018 до 01.03.2019 включно.
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 900 від 29.03.2018 уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації у ПАТ «Банк Камбіо» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Северина Юрія Петровича на строк з 30.03.2018 до 01.03.2019 включно.
		Так, звертаючись до суду першої інстанції скаржник вважав, що невизнання відповідачем факту виконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином та в повному обсязі, а також факту припинення цих зобов`язань належним виконанням згідно ст. 599 Цивільного кодексу та ст. 203 Господарського кодексу України є протиправними, що свідчить про невизнання його право. Також позивач вважає, що право іпотеки відповідача за договором іпотеки є таким, що припинилося на підставі ст. 17 Закону України «Про іпотеку».
		ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ
		7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
		Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 269 ГПК України).
		Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами склалися кредитні правовідносини та правочини щодо забезпечення такого зобов`язання. Спір між сторонами стосується наявності або ж відсутності підстав припинення зобов`язань за кредитним договором та зобов`язаннями, що його забезпечували.
		Щодо обраного способу захисту
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про: визнання зобов`язання за кредитним договором повністю припиненим; визнання відсутнім прав кредитора у зобов`язаннях за кредитним договором; визнання відсутнім прав іпотеки за іпотечним договором.
		Вказані вимоги заявник обґрунтував повним та належним виконанням своїх зобов`язань за кредитним договором (шляхом погашення за договором застави майнових прав), що, на його переконання, свідчить про припинення зобов`язання як за основним договором (кредитним) так і тими що його забезпечували (договір іпотеки).
		Однак, після введення тимчасової адміністрації в банку та виведення його з ринку, тимчасова адміністрації дійшла висновку про нікчемність правочину застави майнових прав та, відповідно, звернулася до скаржника з вимогою здійснити погашення заборгованості за кредитним договором (основної суми та нарахованих процентів).
		За змістом ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Відповідно до п. 1, 7 ч. 2 ст. 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення правовідношення. 
		Абзацом 2 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.
		Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними.
		Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 577/5321/17.
		За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
		Така позиція відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц.
		Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
		Відповідно до ст. 3 цього Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку. Аналіз функцій Фонду, викладених у ст. 4, 26, 27, 37, 38 вказаного Закону, свідчить про те, що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов`язкові для банків та інших осіб рішення, а з іншого - здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, тобто представляє банк у приватноправових відносинах з третіми особами.
		За ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд (уповноважена особа) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
		Частиною 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено підстави, з яких правочин (у тому числі договір) є нікчемним. 
		За результатами перевірки, здійсненої відповідно до ст. 38 цього Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
		Відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
		Така позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, в її постановах від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16, від 04.07.2018 у справі № 819/353/16 та від 05.12.2018 у справі № 826/23064/15, від 27.02.2019 у справі № 826/8273/16.
		Суд апеляційної інстанції враховує, що позивач звернувся до суду з вимогою про визнання правочину та, відповідно, правовідношень за ним припиненими з огляду на погашення отриманих у кредит коштів (шляхом реалізації договору застави). Також скаржник просив визнати відсутнім права у зобов`язаннях (кредитному та іпотечному).
		Отже, позивач реалізує своє право на захист (у разі встановлення факту порушення права) в порядку, визначеному ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України. Такий спосіб захисту, у разі встановлення порушеного права, є належним та ефективним в розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
		Також, Північний апеляційний господарський суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду зроблений в постанові від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 (предметом розгляду якої булла вимога про визнання нікчемного правочину недійсним). Так, суд касаційної інстанції зробив такий висновок: «Наслідком нікчемності є чинність договору застави майнових прав. Отже, спір фактично стосується наявності чи відсутності права застави. За таких умов належним способом захисту інтересів позивача є визнання права застави (п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, абзац 2 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України)».
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту повністю відповідає нормам права та усталеній практиці Верховного Суду, у зв`язку з чим вимога підлягає розгляду по суті.
		Щодо суті позовних вимог
		Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		З матеріалів справи вбачається, що банком було надіслано ТОВ «Сервіс на Саксаганського» лист № 22/1947 від 02.10.2018, в якому банк повідомив, що затверджено акт комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18.07.2018, яким виявлено ознаки нікчемності, передбачені в п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в наступних правочинах: договір застави майнових прав та відступлення прав вимоги (грошові кошти) від 10.09.2014, укладений між ПАТ «БАНК «КАМБІО» та фізичною особою ОСОБА_1 , на підставі якого ОСОБА_1 здійснив сплату заборгованості за кредитним договором №008/1 2013/840 від 24.04.2013 позичальника ТОВ «Сервіс на Саксаганського». Правочин щодо відступлення/розірвання/припинення договору іпотеки від 24.04.2013 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобою Н.В. за реєстровим номером 845. Предмет іпотеки - нежилі приміщення з № 1 по № 19 (групи приміщень № 51) (літера Б), загальною площею 664, 60 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , які належать майновому поручителю ОСОБА_2 . У п. 2 вказаного листа зазначено про застосування наслідки нікчемності правочинів, в т.ч. здійснено зворотні транзакції по рахунку за нікчемним правочином.
		Отже, матеріали справи свідчать про те, що відповідач вважав договір застави нікчемним саме на підставі п 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Ці правові підстави нікчемності були документально закріплені в листах № 22/1947 від 02.10.2018, № 22/1944 від 02.10.2018 (аналогічний за змістом адресований ОСОБА_2 ). Сам акт комісії з перевірки правочинів (договорів) на предмет нікчемності від 18.07.2018 банк на запит № 210 від 04.12.2018 (а.с. 125 т. 1) скаржника не надав, повідомивши листом № 22/02 від 03.01.2019 (а. с. 127 т. 1) про те, що такий документ є внутрішнім документом банку.
		Після цього, повідомленням-вимогою № 22/1938 від 02.10.2018 банк звернувся до ТОВ «Сервіс на Саксаганського» та ОСОБА_2 з вимогою виконати зобов`язання за кредитним договором на загальну суму 1  118  047, 31 дол. США. Також до вказаної вимоги долучено розрахунок заборгованості за кредитним договором, з якого вбачається, що сума основної заборгованості складає 690  200, 00 дол. США, сума процентів за кредитом - 9  701, 14 дол. США, сума донарахованих процентів - 418 146, 17 дол. США, період донарахування з 10.09.2014 по 03.09.2018.
		Як було зазначено вище, згідно з устеленою практикою Верховного Суду нікчемним правочин є в силу закону, а тому він не може бути визнаний таким рішенням банку, протоколом, тощо. З огляду на викладене, суд в кожному конкретному випадку має встановити факт наявність підстав, які свідчать про нікчемність договору в силу закону. А тому мотиви суду першої інстанції про те, що підтвердження нікчемності встановлено комісією банку, що відображено у відповідному акті є передчасними, а доводи банку в цій частині - необґрунтовані.
		Як вбачається з повідомлення про нікчемність правочину від 02.10.2018 №22/1947, банк стверджував, що внаслідок погашення заборгованості (коштами сумнівними, а то й неможливими до повернення банком) за кредитним договором ОСОБА_1 здобув право вимоги до позичальника, забезпечене договором іпотеки, що безумовно свідчить про те, що ОСОБА_1 отримав переваги (пільги) прямо не встановлені законодавством чи внутрішніми документами банку.
		Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у редакції, чинній на момент укладення договору застави від 10.09.2014, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
		1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
		2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
		3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
		4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
		5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
		6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
		7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
		8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
		Виходячи з аналізу п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (така ж редакція чина донині), правочин є нікчемним у разі одночасної наявності таких умов:
		- однією із сторін такого правочину є банк;
		- умови правочину передбачають платіж чи передачу іншого майна;
		- метою правочину є надання окремому кредитору банку переваг (пільг);
		- переваги (пільг), які набуває кредитор банку прямо не встановлені для такого кредитора законодавством чи внутрішніми документами банку.
		Суд апеляційної інстанції приймає частково доводи банку про те, що договір застави майнових прав та відступлення права вимоги є змішаним договором, оскільки містить умови договору застави та відступлення права вимоги.
		Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що наслідком невиконання зобов`язання забезпеченого заставою є одержання заставодержателем задоволення за рахунок заставленого майна (ст. 572 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про заставу»). Тобто внаслідок невиконання боржником свого зобов`язання за основним правочином (забезпеченим) застоводавець відступає своє право власності застоводержателю. Отже, передбачивши спірним договором також відступлення права вимоги, сторони фактично погодили наслідки невиконання зобов`язання боржником за кредитним договором, що прямо передбачено нормами Закону України «Про заставу» та Цивільного кодексу України. Тобто способом виконання (реалізацією) договору застави, як і договору відступлення права вимоги, є списання грошових коштів у рахунок заборгованості за кредитним договором.
		До того ж, нормою ст. 23 Закону України «Про заставу» прямо передбачено, що при заставі майнових прав (як у даній справі) реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Отже, відступлення права вимоги за заставою майнового права прямо передбачено законом та є складовою договору застави. Таке зобов`язання випливає із суті самого договору.
		Однак, укладення договору і спосіб його виконання не є тотожним. Проведення банком операції з погашення заборгованості по кредиту на виконання договору застави майнових прав і відступлення права вимоги та перерахування коштів з депозитного рахунку ОСОБА_1 в ПАТ «Банк Камбіо» не є правочином у розумінні ст. 202, 204, 626 Цивільного кодексу України та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а є його виконанням, тому такі обґрунтування нікчемності договору застави є недоцільними та помилковим.
		Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.06.2018 у справі №755/7957/16-ц та Верховний Суд в постанові від 05.12.2018 у справі № 911/3880/15.
		При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що за таким правочином майно (грошові кошти, що перебували на депозиті) було передано саме банку. Тобто суть правовідносини полягала в передачі у розпорядження банку коштів, яким повністю погашено зобов`язання боржника - ТОВ «Сервіс на Саксаганського» за кредитним правочином та, відповідно, задоволенням вимог банку за таким зобов`язанням. А тому посилання банку на п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є безпідставними. До того ж, вказана підстава нікчемності не була зазначена банком під час складення акту та надсиланні скаржнику відповідного повідомлення.
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що саме по собі укладення договору застави майнових прав та відступлення права вимоги не надає стороні застоводавця переваг (пільг) по відношенню до інших кредиторів.
		Щодо умови стосовно неможливості надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, яка визначена диспозицією п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суд апеляційної інстанції виходить з такого.
		Сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем), згідно з приписами ст. 11 Закону України «Про заставу», можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник,  так і третя особа (майновий поручитель).
		Глава 47 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов`язання.
		Так, відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		В силу приписів п. 3 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
		Норма ч. 5 ст. 20 Закону України «Про заставу» чітко визначає, що до третьої особи, яка задовольнила в повному обсязі вимоги заставодержателя, переходить разом з правом вимоги забезпечена нею застава у встановленому законодавством порядку. 
		Отже, право регресної вимоги, у разі виконання в повному обсязі основного зобов`язання (у даному випадку кредитного договору) передбачено як нормами Цивільного кодексу України (ст. 512, 556), так і нормою спеціального законодавства - ст. 20 Закону України «Про заставу).
		Північний апеляційний господарський суд вважає безпідставними твердження банку про отримання ОСОБА_1 переваги перед іншими кредиторами банку (оскільки він набув можливість позачергово задовольнити свої вимоги) через те, що ОСОБА_1 в результаті спірного правочину отримав право вимоги до ТОВ «Сервіс на Саксаганського», але не на підставі укладеного договору застави, а у зв`язку з його виконанням (в силу норм ст. 20 Закону України «Про заставу» та ст. 512 Цивільного кодексу України), сплативши банку грошові кошти в погашення зобов`язань за кредитним договором. Саме на суму сплачених банку грошей ОСОБА_1 набув право регресної вимоги до ТОВ «Сервіс на Саксаганського». В результаті сплати коштів за договором поруки ОСОБА_1 має право на отримання в майбутньому задоволення своїх вимог не від банку, а від позивача.
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що перехід права вимоги, у разі виконання основного зобов`язання в повному обсязі, до заставодавця переходить право регресної вимоги, що прямо передбачено законодавством та не є наданням застоводавцю переваг (пільг), що виключає можливість застосування до спірних правовідносин конструкції диспозиції п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Як вбачається з матеріалів справи, банк довідкою від 11.09.2014 № 22/1967 повідомив ТОВ «Сервіс на Саксаганського» про те, що заборгованість за кредитами (договір № 005/1-2013/840 від 15.03.2013, договір № 008/1-2013/840 від 24.04.2013) та процентами за користування кредитним коштами відсутня. Тобто матеріалами справи підтверджується виконання зобов`язання за основним договором в повному обсязі.
		Враховуючи вищевикладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що спірний правочин не містить таких обов`язкових підстав, як: метою правочину є надання окремому кредитору банку переваг (пільг); переваги (пільг), які набуває кредитор банку прямо не встановлені для такого кредитора законодавством чи внутрішніми документами банку, для віднесення такого правочину до нікчемних на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». А тому банк дійшов помилкового висновку про наявність ознак нікчемності спірного правочину, з чим безпідставно погодився суд першої інстанції. Отже, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про застосування ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» д спірних правовідносин.
		До того ж, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що станом на момент погашення заборгованості - 10.09.2014 така складалася з 690  200, 00 дол. США суми основної заборгованості та 9 701, 14 дол. США суми процентів за кредитом.
		Звертаючись з вимогою від 02.10.2018 № 222/1938, банк вимагав від ТОВ «Сервіс на Саксаганського» та ОСОБА_2 у тридцяти денний строк виконати порушені зобов`язання за кредитним договором № 008/1-2013/840 від 24.04.2013 на загальну суму 1  118  047, 31 дол. США, яка складається з 690  200, 00 дол. США, сума процентів за кредитом - 9  701, 14 дол. США, сума донарахованих процентів - 418 146, 17 дол. США, період донарахування з 10.09.2014 по 03.09.2018. Тобто під час перебування погашених за договором кредиту (шляхом виконання договору застави) коштів банк здійснив нарахування процентів за користування кредитним коштами, які були в повному обсязі сплачені банку.
		До загальних засад цивільного законодавства, зокрема віднесено, свобода договору, судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).
		В силу приписів ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що згідно з принципами, які закріплені у його практиці (див., між іншим, «Пудас проти Швеції», рішення від 27.10.1987), спір щодо «права», про яке можна стверджувати - принаймні на підставах, котрі можна довести, - що воно визнається в національному праві, а також є реальним і важливим. Спір може стосуватись як фактичного існування права, так і обсягів та способу його реалізації. Зрештою, результат провадження повинен безпосередньо впливати на можливість реалізації права, про яке йдеться у справі. Крім того, чи буде право розглядатись як право цивільного характеру в світлі відповідних положень Конвенції має визначатися не тільки за юридичною галузевою кваліфікацією, а й за його матеріально-правовим змістом та наслідками реалізації цього права у межах національної правової системи (див. «Кьоніг проти Німеччини», рішення від 28.06.1978).
		З урахуванням закріплених у п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд під час вирішення спорів до врахування інтересів всіх сторін, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої позовної вимоги про визнання зобов`язання між ТОВ «Сервіс на Саксаганського» та ПАТ «Банк Камбіо» за кредитним договором № 008/1-2013/840 від 24.04.2013 (з наступними додатковими угодами до нього) повністю припиненими, оскільки зобов`язання зі сплати сум основної заборгованості та процентів за користування коштами були повністю сплачені на користь банку.
		У зв`язку з викладеним відхиляються посилання банку на те, що зобов`язання продовжує існувати, а відбувається лише заміна кредитора, оскільки вимога позивача полягає саме в припиненні права банку вимагати його виконання, а не припиненні зобов`язання в цілому.
		Крім того, позивачем було заявлено вимоги про визнання відсутнім у ПАТ «Банк Камбіо» прав кредитора по відношенню до ТОВ «Сервіс на Саксаганського» у зобов`язаннях за кредитним договором № 008/1-2013/840 від 24.04.2013 (з наступними додатковими угодами до нього) та визнання відсутнім у ПАТ «Банк Камбіо» прав іпотеки за іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_2 і ПАТ «Банк Камбіо», посвідченим приватним нотаріусом Київського нотаріального округу міста Києва Кобою Н.В. 24.04.2013, за реєстраційним № 845.
		Як встановлено вище, 24.04.2013 між ОСОБА_2 (іпотекодавець) і банком (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки, метою укладення якого було забезпечення зобов`язань ТОВ «Сервіс на Саксаганського» перед банком за наданий кредит.
		Іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (ст. 1 Закону України «Про іпотеку»).
		Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).
		Підстави припинення іпотеки встановлені ст. 17 Закону України «Про іпотеку», до яких, зокрема, віднесено припинення основного зобов`язання.
		Тобто враховуючи те, що зобов`язання позивача перед банком за основним договором припинилися, то в силу приписів ст. 17 Закону України «Про іпотеку», припинилися і зобов`язання за договором іпотеки.
		Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
		З припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, адже всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні.
		Отже, з урахуванням закріплених у ст. 3, 13 Цивільного кодексу України засад справедливості, добросовісності та розумності та необхідності врахування інтересів всіх сторін під час вирішення спорів, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що договір іпотеки є припиненим, а визнання відсутнім у ПАТ «Банк Камбіо» прав іпотеки за іпотечним договором, як і визнання відсутнім у ПАТ «Банк Камбіо» прав кредитора по відношенню до ТОВ «Сервіс на Саксаганського» у зобов`язаннях за кредитним договором № 008/1-2013/840 від 24.04.2013 (з наступними додатковими угодами до нього) є взаємопов`язаними та такими, що випливають одна з одної, а тому підлягають задоволенню як обґрунтовані.
		Посилання банку на порушення приписів постанови Правління Національного Банку України від 19.08.2014 № 510/БТ «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ «Банк Камбіо» в частині проведення розрахунків в інший спосіб, ніж це передбачено її приписами, що свідчить про наявність ознак нікчемності спірних правочинів згідно п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо доведення вказаної постанови до відома вкладників та позичальників. Доказів обізнаності позивача і заставодавця з вказаною постановою банком, в порядку ст. 74 ГПК України, не надано, у зв`язку з чим не можна дійти беззаперечного висновку про їх обізнаність з таким документом (з огляду на обмеженість доступу до нього). При цьому, здійснивши проведення розрахункової операції, банк своїми діями підтвердив наявність на рахунку платника необхідної суми коштів, про що також свідчить відсутність заборони на проведення розрахункових операцій у відповідний спосіб, зі сторони уповноваженої особи-куратора.
		При цьому, наслідком порушення такого акту індивідуальної дії може бути лише застосування Національним банком України до банку-порушника заходів впливу за порушення банківського законодавства відповідно до ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Положення №346, однак не визнання правочину недійсним. 
		З цих же підстав, суд апеляційної інстанції відхиляє твердження банку про відсутність коштів для проведення розрахунків.
		Згідно ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.
		За змістом частин 1 та 2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Оскільки грошові кошти, якими було здійснено погашення заборгованості не були власністю банка, а були власністю ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача щодо безоплатності проведених операцій.
		8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
		Північний апеляційний господарський суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1, 2, 3 ч. 1, ч. 2 ст. 277 ГПК України із застосуванням ст. 3, 13, 509, 512, 599, 572 Цивільного кодексу України, ст. 20 Закону України «Про заставу», ст. 3, 17 Закону України «Про іпотеку» дійшов висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та про наявність підстав для задоволення позову про визнання зобов`язання між ТОВ «Сервіс на Саксаганського» та ПАТ «Банк Камбіо» за кредитним договором № 008/1-2013/840 від 24.04.2013 припиненими; визнання відсутнім у ПАТ «Банк Камбіо» прав кредитора по відношенню до ТОВ «Сервіс на Саксаганського» у зобов`язаннях за кредитним договором № 008/1-2013/840 від 24.04.2013 (з наступними додатковими угодами до нього); визнання відсутнім у ПАТ «Банк Камбіо» прав іпотеки за іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_2 і ПАТ «Банк Камбіо», посвідченим приватним нотаріусом Київського нотаріального округу міста Києва Кобою Н.В. 24.04.2013, за реєстраційним № 845.
		Отже, на підставі ст. 2, ст. 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1,2, 3 ч. 1, ч. 2 ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги у даній справі та скасування рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, з ухваленням нового - про задоволення позову повністю.
		9. Судові витрати
		З урахуванням задоволення апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на відповідача в порядку ст. 129 ГПК України.
		Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс на Саксаганського» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 у справі № 910/16477/18 - задовольнити.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 у справі № 910/16477/18 - скасувати та ухвалити нове.
		Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс на Саксаганського» задовольнити повністю.
		Визнати зобов`язання між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс на Саксаганського» та Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» за кредитним договором № 008/1-2013/840 від 24.04.2013 (з наступними додатковими угодами до нього) повністю припиненими шляхом їх повного належного виконання.
		Визнати відсутнім у Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» прав кредитора по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс на Саксаганського» у зобов`язаннях за кредитним договором № 008/1-2013/840 від 24.04.2013 (з наступними додатковими угодами до нього).
		Визнати відсутнім у Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» прав іпотеки за іпотечним договором, укладеним між ОСОБА_2 і Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо», посвідченим приватним нотаріусом Київського нотаріального округу міста Києва Кобою Н.В. 24.04.2013, за реєстраційним № 845.
		3. Здійснити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції покласти на Публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо».
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» (01001, м. Київ, вул. Заньковецької/Станіславського, будинок 3/1, код 26549700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс на Саксаганського» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 70-А, код 38376312) 13  215 (тринадцять тисяч двісті п`ятнадцять) грн судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.
		Видачу відповідних наказів доручити суду першої інстанції.
		4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
		Повний текст постанови складено - 02.08.2019
		 
		Головуючий суддя                                                            О.М. Коротун 
		 
		Судді                                                                                Л.Г. Смірнова
		 
		                                                                                М.А.  Дідиченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...