Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/1608/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 02.08.2019. Зареєстровано: 04.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2019.
Дата набрання законної сили: 24.07.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 липня 2019 року 
		м. Київ
		Справа №  911/1608/18 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.
		за участі секретаря судового засідання Корпусенка А.О.
		за участю представників: 
		представник позивача (Державна служба України з надзвичайних ситуацій) - Ігнатенко В.І. (дов. №01-19599/08 від 22.12.2018);
		скаржник  (представник ТОВ "Техкомплект") - Мороз Є.С. (ордер КВ №265599 від 24.07.2019).
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект"
		на рішення   господарського суду Київської області від 19.11.2018 
		(Суддя - Бабкіна В.М.)
		та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 
		(Колегія суддів: Сулім В.В. - головуючий, Смірнова Л.Г., Коротун О.М.)
		у справі 
		за позовом Державної служби України з надзвичайних ситуацій 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" 
		про стягнення штрафних санкцій та процентів за користування грошовими коштами у загальному розмірі 5 292 000,00 грн за непоставлений товар за договором № 21-5/22 від 22.12.2017 про закупівлю ДК 021:2015 код 43260000-3 Механічні лопати, екскаватори та ковшові навантажувачі, гірнича техніка (аварійно-рятувальна техніка спеціального призначення екскаватори-планувальники на автомобільному шасі), -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1. Державна служба України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС України, Позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" (далі - ТОВ "Техкомплект", Відповідач) про стягнення штрафних санкцій та процентів за користування грошовими коштами у загальному розмірі 5292000,00 грн. за непоставлений товар за договором № 21-5/22 від 22.12.2017 про закупівлю ДК 021:2015 код 43260000-3 Механічні лопати, екскаватори та ковшові навантажувачі, гірнича техніка (аварійно-рятувальна техніка спеціального призначення - екскаватори-планувальники на автомобільному шасі).
		Короткий зміст позовних вимог та рішень судів попередніх інстанцій ухвалених за наслідками розгляду позову
		2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договірних зобов`язань щодо здійснення своєчасної поставки товару Позивачу за договором № 21-5/22 на закупівлю ДК 021:2015 код 43260000-3 Механічні лопати, екскаватори та ковшові навантажувачі, гірнича техніка (аварійно-рятувальна техніка спеціального призначення - екскаватори-планувальники на автомобільному шасі) від 22.12.2017, у зв`язку з чим Позивач просить суд стягнути з Відповідача 1323000,00 грн. пені, 2646000,00 грн. штрафу, 1323000,00 грн. процентів за користування коштами, а також судовий збір.
		3. Рішенням господарського суду Київської області від 19.11.2018 позов вирішено задовольнити частково; ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект"  на користь Державної служби України з надзвичайних ситуацій 907200 (дев`ятсот сім тисяч двісті) грн. 00 коп. пені, 13608 (тринадцять тисяч шістсот вісім) грн. 00 коп. судового збору.
		4. Рішення суду першої інстанції мотивоване наступним:
		4.1. Судом встановлено, що 22.12.2017 між Державною службою України з надзвичайних ситуацій (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" (постачальник) було укладено договір № 21-5/22 на закупівлю ДК 021:2015 код 43260000-3 Механічні лопати, екскаватори та ковшові навантажувачі, гірнича техніка (аварійно-рятувальна техніка спеціального призначення екскаватори-планувальники на автомобільному шасі), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити у власність замовнику ДК 021:2015 код 43260000-3 Механічні лопати, екскаватори та ковшові навантажувачі, гірнича техніка (Аварійно-рятувальна техніка спеціального призначення - екскаватори-планувальники на автомобільному шасі), екскаватори-планувальники UDS-114 на шасі КрАЗ-6322105, модель ТК-К-6322-UDS-114 (продукція) в кількості та комплектації згідно з специфікацією (додаток 1), що є невід`ємною частиною договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити продукцію на умовах цього договору.
		4.2. Також судом встановлено, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує на користь замовника пеню у розмірі 0,1 % вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленої продукції (п. 8.2 договору).
		4.3. Згідно з п. 8.6 договору за користування коштами у разі несвоєчасної поставки продукції постачальник сплачує замовнику 0,1 % від суми попередньої оплати за кожен день від дня, коли продукція мала бути передана замовнику, до дня фактичної передачі продукції або повернення суми попередньої оплати.
		4.4. Державною службою України з надзвичайних ситуацій на виконання умов договору було перераховано на користь ТОВ "Техкомплект" 37800000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 22.12.2017, яке було проведено Державною казначейською службою України 26.12.2017.
		4.5. Станом на 20.07.2018 Відповідач зобов`язання за договором не виконав, поставку продукції не здійснив.
		4.6. Як слідує з матеріалів справи, в процесі розгляду справи ТОВ "Техкомплект" було надіслано на адресу ДСНС України листи № 076 від 14.08.2018 та № 077 від 14.08.2018 про приймання-передачу екскаваторів-планувальників, відповідно до яких постачальник просив повідомити замовника про готовність прийняття екскаваторів-планувальників, відповідно, 16.08.2018 та 21.08.2018 (копії листів долучено до матеріалів справи).
		4.7. Враховуючи умови п. 3.2 договору, суд першої інстанції дійшов висновку, що прострочення поставки продукції розпочинається не 15.06.2018, а 26.06.2018, по закінченню 180 календарних днів від дати здійснення замовником платежу (попередньої оплати) на виконання умов договору.
		4.8. Згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом відповідно до встановленого судом початку прострочення поставки продукції, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня в сумі 907200,00 грн. за період з 26.06.2018 до 19.07.2018 на суму 37800000,00 грн.
		4.9. Вимога про стягнення штрафу в розмірі 7% від вартості непоставленої продукції, визначеного Позивачем в сумі 2646000,00 грн., нарахованого за 35 днів прострочення поставки продукції, судом першої інстанції не була задоволена з огляду на те, що станом на 19.07.2018 (дата, до якої позивачем були нараховані штрафні санкції) Відповідач прострочив поставку продукції за договором тільки на 24 календарних дні, а тому нарахування штрафу позивачем у даному випадку є безпідставним.
		4.10. Суд першої інстанції зазначив у оскаржуваному рішенні, що проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами пункту 8.6 укладеного між сторонами у справі договору про закупівлю нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, за своєю правовою природою, враховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені, яка також була нарахована Позивачем у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочення, що не узгоджується з положеннями статті 61 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
		4.11. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для стягнення з Відповідача у даній справі процентів за користування чужими грошовими коштами.
		4.12. Щодо вимоги Позивача про стягнення з ТОВ «Техкомплект» пені дослідивши позиції Позивача та Відповідача, суд в оскаржуваному судовому рішенні не вбачає винятковості обставин, що спричинили утворення заборгованості перед Позивачем, а тому, враховуючи, зокрема, інтереси обох сторін, суд вважає відсутніми підстави для зменшення розміру пені.
		4.13. За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
		5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 рішення господарського суду Київської області від 19.11.2018 у справі №911/1608/18 скасовано в частині відмови у стягненні штрафу. Змінено в частині стягнення пені та судового збору. Викладено зазначені частини в наступній редакції:
		«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" (08004, Київська обл., Макарівський р-н, с. Калинівка, вул. Київська, буд. 43/2, код 20616482) на користь Державної служби України з надзвичайних ситуацій (01030, м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 55, код 38516849) 2646000,00 грн (два мільйони шістсот сорок шість тисяч 00 копійок) штрафу, 1285200,00 грн (один мільйон двісті вісімдесят п`ять тисяч двісті гривен) пені та 58963,45 грн (п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот шістдесят три гривні 45 копійок) судового збору.»
		5.1. В іншій частині рішення суду першої інстанції постановлено залишити без змін.
		6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована наступним:
		6.1. Враховуючи норми ст. ст. 230, 251, 255, Цивільного кодексу України, п.п. 1.1, 3.1, 3.2 договору, суд апеляційної інстанції у постанові зазначив, що поставка продукції повинна бути здійснена Відповідачем у повному обсязі до 15.06.2018 року.
		6.2. Керуючись положеннями ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України та пунктом 8.2. договору, яким передбачено відповідальність за порушення строків виконання постачальником зобов`язань у вигляді нарахування штрафу в розмірі 7% від вартості непоставленого товару, встановивши, що Відповідач прострочив виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з поставкою продукції на суму 37800000,00 грн з 16.06.2018 року по 19.07.2018 року, тобто понад 30 днів. При цьому, колегією суддів встановлено, що заявлений до стягнення розмір штрафу у сумі 2646000,00 грн позивач визначив правильно
		6.3. Суд апеляційної інстанції здійснив в оскаржуваній постанові власний розрахунок пені за порушення строків виконання зобов`язань з поставки товару та визначив, що розмір пені за періоди прострочення поставки товару з 16.06.2018 по 19.07.2018 загалом складає 1285200,00 грн, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про стягнення пені частково на зазначену суму - 1285200,00 грн.
		6.4.  Колегія суддів суду апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові дійшла висновку, що рішення господарського суду Київської області від 19.11.2018 року підлягає частковому скасуванню та зміні, з підстав неповного з`ясування обставин справи, в порядку п. 2 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, а апеляційна скарга Державної служби України з надзвичайних ситуацій - частковому задоволенню.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу
		7. До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" надійшла касаційна скарга у якій Відповідач просить суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019, а рішення господарського суду Київської області від 19.11.2018 змінити прийнявши постанову про стягнення з Відповідача на користь Позивача 90  720, 00 грн пені та 13  608, 00 грн судового збору.
		8. В обґрунтування підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції і зміни рішення суду першої інстанції у касаційній скарзі Відповідача наведено наступні доводи:
		8.1. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував ст. ст. 213, 251, 255, 627, 628 ЦК України.
		8.2. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував ст. ст. 7, 236 ГПК України.
		8.3. Суд першої інстанції не застосував ч. ч. 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
		9. До Верховного Суду від Позивача надійшов відзив на касаційну скаргу у якому Позивач просить суд касаційної інстанції касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		Позиція Верховного Суду
		10. Ухвалою Верховного Суду від 28.05.2019 відкрито касаційне провадження у справі №911/1608/18 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" на рішення господарського суду Київської області від 19.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 у вказаній справі;  призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" на 24 липня 2019 року відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.
		11. Заслухавши 24.07.2019 у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача та пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, виходячи з наступного.
		12. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		13. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		14. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував ст. ст. 213, 251, 255, 627, 628 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.
		15. Відповідно до приписів ч. 3 ст. 251 ЦК України, строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
		16. Суди попередніх інстанцій встановили, що договір №21-5/22 від 22.12.2017 укладався в порядку, який визначений Законом України   «Про публічні закупівлі».
		16.1. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що пунктом 3.2 договору №21-5/22 від 22.12.2017 передбачено, що продукція має бути поставлена замовнику у повному обсязі до 15.06.2018, але не пізніше 180 календарних днів від дати здійснення замовником платежу (попередньої оплати) на виконання умов договору. Допускається дострокова поставка частини продукції або продукції у повному обсязі, про що постачальник повинен повідомити замовника письмово за три робочих дні.
		17. У доводі касаційної скарги, який викладений у підпункті 8.1. пункту 8 даної постанови, Відповідач обґрунтовує невірність висновку суду апеляційної інстанції про те, що з огляду на викладене та враховуючи норми ст. ст. 230, 251, 255, Цивільного кодексу України, п. п. 1.1, 3.1, 3.2 договору, поставка продукції повинна бути здійснена Товариством у повному обсязі до 15.06.2018 року. 
		18. Слід зазначити, що відповідно до положень ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
		1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
		2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
		3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;
		4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;
		5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);
		6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;
		7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
		8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.
		19. Відповідач у касаційній скарзі не наводить аргументів про те, що визначення судом апеляційної інстанції з урахуванням положень п. п. 1.1, 3.1, 3.2 договору №21-5/22 від 22.12.2017, строку поставки продукції у повному обсязі до 15.06.2018 року суперечить змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону переможця процедури закупівлі.
		20. Беручи до уваги зазначене, а також керуючись приписами ч. 3 ст. 251 ЦК України та  ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про те, що поставка продукції повинна бути здійснена Товариством у повному обсязі до 15.06.2018 року.
		21. За таких обставин, визнається необґрунтованим довід касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував ст. ст. 213, 251, 255, 627, 628 ЦК України.
		22. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував ст. ст. 7, 236 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
		23. Відповідно до приписів ст. 7 ГПК України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
		24. Положеннями ст. 236 ГПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
		25. Зазначаючи про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень ст. ст. 7, 236 ГПК України Відповідач у касаційній скарзі вказує про те, що судом не було взято до уваги доводи Відповідача і надано перевагу доводам Позивача щодо визначення строку поставки продукції до 15.06.2018 року.
		26. У рішенні від 11 січня 2007 року у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» ЄСПЛ зазначив, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою ЄСПЛ (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України»), з якої вбачається, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції.
		27. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати мотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, серед іншого, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на приписи законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок, що випливає зі статті 6 Конвенції, з мотивування може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandisрішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). 
		28. Беручи до уваги положення пунктів 19, 20 даної постанови та враховуючи приписи ст. 251 ЦК України та  ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про необґрунтованість доводу касаційної скарги, який викладений у підпункті 8.2. пункту 8 даної постанови.
		29. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суд першої інстанції не застосував ч. ч. 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.
		30. Відповідно до приписів ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
		31. Положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		32. У рішенні суду першої інстанції встановлено, що Відповідач однією з підстав несвоєчасного виконання ним умов договору щодо поставки продукції зазначає про наявність у нього міжнародного договору від 28.12.2017 із контрагентом CSM Industry, який, у свою чергу, допустив прострочення поставки.
		32. Також суд першої інстанції встановив, що відповідно до умов вказаного договору від 28.12.2017, укладеного між ТОВ "Техкомплект" та CSM Industry, за прострочення виконання зобов`язань з боку CSM Industry ТОВ "Техкомплект" має право на отримання штрафних санкцій у розмірі, аналогічному тому, який передбачено у договорі між Позивачем та Відповідачем.
		33. Поряд з цим, договір № 719ТД/17, укладений 28.12.2018 між ТОВ "Техкомплект" та ТОВ "ТД "Автокраз", передбачає оплату за продукцію в гривнях і постачальником цієї продукції є український виробник.
		34. Колегія суддів суду касаційної інстанції беручи до уваги приписи ст. ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, а також вищевикладені встановлені попередніми судовими інстанціями фактичні обставини справи, та враховуючи, що:
		- Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
		- Предметом укладеного сторонами договору була спеціальна техніка, яка призначена для належної реалізації ДСНС функцій держави в частині збереження життя, здоров`я і майна людей,
		дійшла до висновку про необґрунтованість доводу касаційної скарги про те, що суд першої інстанції не застосував ч. ч. 1, 2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.
		35. Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		36. Згідно положень ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		37. Колегія суддів суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" дійшла до висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
		38. За таких обставин касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" підлягає залишенню без задоволення, а постанова Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 - залишенню без змін.
		39. Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Відповідача.
		Керуючись ст. ст. 240,  300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" залишити без задоволення.
		 
		2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 у справі №  911/1608/18 залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                          С.В. Жуков
		Судді                                                                                                    В.В. Білоус
		                                                                                                                  Н.Г. Ткаченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...