Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 819/2043/13-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 01.08.2019. Зареєстровано: 04.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2019.
Дата набрання законної сили: 01.08.2019
Номер судового провадження: К/9901/15121/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		01 серпня 2019 року 
		м. Київ
		справа №819/2043/13-а
		адміністративне провадження №К/9901/15121/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Усенко Є.А.,
		суддів: Гімона М.М.,  Гусака М.Б., 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області (правонаступник Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області) на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 (суддя - Осташ А.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019 (судді - Шинкар Т.І., Пліш М.А., Судова-Хомюк Н.М.) у справі за позовом Приватного підприємства (ПП) "Санте Люкс" (далі - позивач, Підприємство) до Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Тернопільській області) про скасування податкових повідомлень-рішень, 
		У С Т А Н О В И В:
		У серпні 2013 року ПП "Санте Люкс" звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.07.2013 №0004772210, №0004782210, №0004792210, №0004802210, №0004812210, №0004852230, згідно з якими Підприємству збільшено суми грошових зобов`язань з податку на прибуток на 1`258`698,50 грн та на 1654,00 грн, з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 1`005`388,50 грн та на 1640,75 грн, зменшено розмір від`ємного значення ПДВ на 166`954,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 71`275,25 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність висновків відповідача щодо встановлених порушень Підприємством у ході податкової перевірки, за наслідками якої були прийняті зазначені податкові повідомлення - рішення. 
		Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 07.10.2013 адміністративний позов задовольнив: податкові повідомлення-рішення від 31.07.2013 №0004772210, №0004782210, №0004792210, №0004802210, №0004812210, №0004852230 визнані протиправними та скасовані.
		Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.04.2015 постанову суду першої інстанції скасував частково, прийняв нову постанову, якою визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 31.07.2013 № 0004852230 в частині застосування до Підприємства штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25`500,00 грн. В іншій частині постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 залишив без змін.
		Верховний Суд постановою від 15.01.2019 (№К/9901/8882/18) постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2015 скасував повністю і передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з тих підстав, що суд апеляційної інстанції фактично не здійснив апеляційний перегляд справи, оскільки перевірив тільки правильність встановлення судом першої інстанцій обставин, які стосуються податкового повідомлення-рішення від 31.07.2013 № 0004852230. Обставини, що стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 31.07.2013 №0004772210, №0004782210, №0004792210, №0004802210, №0004812210, апеляційним судом не досліджувалися.
		Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 08.04.2019 постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 скасував в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від   31.07.2013 №0004852230 про застосування до Підприємства штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 71`275,25 грн, ухвалив щодо цих позовних вимог нове рішення, а саме: скасував податкове - повідомлення рішення від 31.07.2013 форми "С" №0004852230 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25`500,00грн; в іншій частині постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 залишив без змін.
		Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині  задоволення позову, вмотивовані висновками суду про не доведеність відповідачем обставин щодо не відповідності ціни реалізованих позивачем товарів рівню звичайних цін; про встановлення факту господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Флоаре" в судовому процесі; не підтвердження обставин щодо порушення Підприємством касової дисципліни та не відповідність розміру застосованих до позивача штрафних (фінансових) санкцій за невиконання щоденного друку фіскального звітного чека та/або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій нормі пункту 4 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
		Головне управління ДФС у Тернопільській області подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ці судові рішення та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
		Доводи відповідача фактично обґрунтовані посиланням на обставини, що були встановлені під час податкової перевірки ПП "Санте-Люкс" та правову позицію Верховного Суду України щодо права платника податків на відображення в податковому обліку господарських операцій з фіктивними підприємствами, викладену у постанові від 22.03.2016 №21-2927а15.
		Позивач не реалізував право подати відзив на касаційну скаргу.
		У зв`язку з неприбуттям у судове засідання жодного з учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Верховний Суд, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті від 09.07.2013 № 70/22-10/36936216 про результати документальної виїзної позапланової перевірки                 ПП "Санте Люкс" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 08.02.2010 по 31.12.2012. Заходами з перевірки встановлено порушення Підприємством норм пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР), пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР), пункту 135.1 статті 135, підпунктів 153.2.1, 153.2.3 пункту 153.2 статті 153, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (далі - Положення №637), пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР). 
		Висновки контролюючого органу про порушення ПП "Санте Люкс" порядків ведення податкового обліку, здійснення розрахункових операцій, встановлених вищезазначеними нормами, обґрунтовані посиланням на такі обставини: 
		1) Підприємство реалізувало товари (товари, призначені для дітей) ТОВ "Кідс Спейс" та ТОВ "Свемом Маркет" за нижчими цінами, ніж ціни реалізації товарів такого ж асортименту іншим покупцям (як вказано в акті перевірки - "вільним покупцям"), тобто за цінами, які нижче звичайних цін. Внаслідок цього занижено валовий дохід за 4-й квартал 2010 року, 1-й квартал 2011 року на загальну суму 1`090`038,00 грн, дохід за 2 - 4-й квартали 2011 року на загальну суму 3`785`106,00 грн та податкові зобов`язання з ПДВ за листопад 2010 року - грудень 2012 року на загальну суму 808`073,00 грн.
		2) Підприємство завищило валові витрати за 1-й квартал 2011 року та витрати за           1- 2- й квартали 2011 року на загальну суму 6999,00 грн, податковий кредит за березень, квітень 2011 року на загальну суму 1400,00 грн за господарськими операціями з придбання товарів (товарів, призначених для дітей) у ПП "Флоаре", які не мають реального характеру. Такий висновок в акті перевірки зроблено на підставі податкової інформації, отриманої в результаті здійснення заходів податкового контролю стосовно ПП "Флоаре" щодо неможливості здійснення господарських операцій між цим підприємством та  ТОВ "Бігрін Груп", ТОВ "Контелл", ТОВ "Міара Компані", оскільки останні відсутні за податковою адресою, матеріально-технічних та трудових ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності не мають, оподатковані операції не здійснюють (акт Переяслав-Хмельницької ОДПІ Київської області "Про результати невиїзної документальної перевірки постачальників                  ПП "Флоаре" - ТОВ "Бігрін Груп" (код ЄДРПОУ 37340903) з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за січень-квітень 2011" від 25.05.2011 №65/23-1/37340903; акт ДПІ у Печерському районі м. Києва "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Контелл" (код ЄДРПОУ 37194947) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2011 по 31.03.2012" від 21.05.2012 №1386/22-3/37194947; акт ДПІ у Печерському районі м. Києва "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Міара Компані" (ЄДРПОУ 37192413) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за грудень 2011 року, січень 2012 року" від 12.09.2012 №13685/22-9/37192413. 
		3) Підприємство завищило від`ємне значення ПДВ в рядку 24 податкової декларації за грудень 2012 року на 166`954,00 грн, яке включається до податкового кредиту наступного податкового звітного періоду, внаслідок безпідставного перенесення від`ємного значення ПДВ з податкових декларацій за березень - грудень 2011 року, лютий - грудень 2012 року.
		4) Підприємство оприбуткувало готівкові кошти у сумі 9`087,05 грн у книзі обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) на підставі фіскального денного Z-звіту №0669 від 18.11.2012 лише 19.11.2012, не забезпечило щоденний друк фіскальних звітних чеків з 18.10.2010 по 14.02.2011.
		Правила визначення звичайної ціни до 1 січня 2013 року були встановлені пунктом 1.20 статті 1 Закону №334/94-ВР.
		Відповідно до підпункту 1.20.1 цього пункту, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
		Відповідно до підпункту 1.20.2 для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов`язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об`єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов`язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов`язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
		Обов`язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов`язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (підпункт 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону №334/94-ВР).
		Застосування звичайної ціни в Законі №334/94-ВР (втратив чинність з 01.01.2011, за винятком положень деяких статей, згідно з набранням чинності ПК) було передбачено нормами пунктів 7.1, 7.4 статті 7 для визначення доходів та витрат від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій, операцій з продажу (з придбання) товарів (робіт, послуг) з пов`язаними особами та з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.
		Що ж стосується податку на додану вартість, то пунктом 4.1 статті 4 Закону №168/97-ВР (втратив чинність з 01.01.2011 у зв`язку з набранням чинності ПК України) було встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов`язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв`язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв`язку з компенсацією вартості товарів (послуг). 
		У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
		Ці положення щодо застосування звичайної ціни при визначенні податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та з ПДВ знайшли продовження в нормах підпунктів 153.2.1, 153.2.2, 153.2.3 пункту 153.2, пункту 153.10 статті 153, пункті 188.1 статті 188 ПК України.
		Згідно з підпунктами 153.2.1, 153.2.3 пункту 153.2 статті 153 ПК (в редакції Закону від 02.12.2010 № 2755-VІ) дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов`язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги). 
		Ці положення поширюються також на операції з особами, які: а) не є платниками цього податку; б) сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток; в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами підприємницької діяльності; г) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
		Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК (в редакції Закону від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями, внесеними законами України від 07.07.2011 р. N 3609-VI та від 04.11.2011 N   4014-VI) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).   
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за звичайну ціну для порівняння цін реалізації позивачем товарів на користь ТОВ "Кідс Спейс", ТОВ "Свемом Маркет" контролюючим органом взято ціну реалізації товару в роздріб вільним покупцям, тоді як товар зазначеним суб`єктам підприємницької діяльності реалізувався на умовах оптових поставок. Інших джерел інформації для визначення звичайної ціни, окрім як співставлення цін реалізації  ТОВ "Кідс Спейс" та ТОВ "Свемом Маркет" з цінами роздрібної реалізації, контролюючий орган не використав. З огляду на це суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що відповідач не  довів заниження позивачем доходу від реалізації товару ТОВ "Кідс Спейс" та                 ТОВ "Свемом Маркет" на 4`875`144,00 грн внаслідок реалізації товару за цінами, які нижчі за звичайну ціну. Це ж саме стосується і податкових зобов`язань позивача з ПДВ, які були донараховані за результатами перевірки за операціями з постачання товарів  ТОВ "Кідс Спейс" та ТОВ "Свемом Маркет". Слід вказати, що ні в акті перевірки, ані в судовому процесі відповідач не вказав на підстави застосування звичайних цін при визначенні скоригованого доходу Підприємства за 4-й квартал 2010 року - 4-й квартал 2011 року, тоді як визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств із застосуванням звичайної ціни можливе лише у випадках, встановлених нормами Закону № 334/94-ВР та ПК. 
		Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про правомірне декларування позивачем податкового кредиту в сумі 6999,00 грн за наслідками господарських операцій з придбання товарів у ТОВ "Флоаре" відповідає доказам у справі, оцінка яких судами зроблена відповідно до вимог процесуальних норм, а саме: договору поставки між позивачем та ТОВ "Флоаре" від 05.11.2010 №55/10-СЛ, сертифікату відповідності серії ДЗ №9 350273, висновку Державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 27.07.20017 №05.03.02-03/42853, податковим накладним від 01.06.2011 №2, від 01.06.2011 №8, від 03.03.2011 №29, видатковим накладним від 01.06.2011 №116, від 01.06.2011 №122, від 03.03.2011 №54. Відповідач не надав докази щодо причетності позивача прямо чи опосередковано до незаконної діяльності контрагентів у ланцюгу постачальників. Доводи контролюючого органу, що були покладені в основу висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Флоаре", а саме: неможливість проведення зустрічної звірки постачальників ТОВ "Флоаре" щодо підтвердження господарських відносин з іншими платниками податків, відсутність у них матеріально-технічних можливостей для здійснення підприємницької діяльності, - правильно визнані судами непереконливими з огляду на  те, що вони ґрунтуються не на встановлених фактах, а на припущеннях.
		Порядок формування платником податку на прибуток підприємств витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту в податковому обліку з ПДВ у 2011 році регулювався нормами статей 138, 139, 198 ПК у редакції Закону від 02.12.2010 №2755-VI. 
		Відповідно до положень пункту 138.2 статті 138, підпункту139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.2, 198.6 статті 198 ПК платник податків має право на зменшення скоригованого доходу на суму витрат, понесених у зв`язку з одержанням доходу, та податкових зобов`язань з ПДВ на суму податкового кредиту у разі  підтвердження витрат на придбання товарів (послуг) відповідними первинними документами, що засвідчують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК. Податковий кредит, крім того, повинен бути обов`язково підтверджений податковою накладною.
		Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.
		Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту. Платник податків (покупець товарів (послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на визначення скоригованого доходу з врахуванням витрат, понесених у зв`язку з його отриманням, та на податковий кредит за неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
		Застосувавши норми пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункт 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК до встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про підтвердження факту реального вчинення позивачем операцій з придбання товарів у ТОВ "Флоаре" та відповідно про правомірне декларування позивачем сум витрат та податкового кредиту за наслідками цих операцій.
		В акті перевірки від 09.07.2013 хоч і зроблено висновок про завищення Підприємством від`ємного значення ПДВ в рядку 24 податкової декларації за грудень 2012 року на 166`954,00 грн, немає посилань на виявлення інших порушень Підприємством податкового законодавства при веденні податкового обліку з ПДВ, крім тих, про які зазначено вище.
		Обґрунтовуючи довід в касаційній скарзі про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень, що оскаржуються, відповідач посилається на ті ж самі обставини, які вказані в акті перевірки як підстави для збільшення позивачу грошових зобов`язань з ПДВ та з податку на прибуток згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі. Такі доводи були предметом оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, висновок яких про безпідставне збільшення контролюючим органом задекларованих позивачем сум доходу із застосуванням звичайної ціни, зменшення  задекларованих сум податкового кредиту, валових витрат та витрат ґрунтується на встановлених обставинах щодо умов реалізації товарів позивачем та його господарських операцій з ТОВ "Флоаре". При цьому в касаційній скарзі не наведено конкретних обставин, які б свідчили про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні обставин у справі та норм матеріального права при їх юридичній оцінці.
		Висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідач не довів порушення позивачем встановленого правовими нормами порядку оприбуткування готівки, зроблений на підставі дослідження фіскального звітного чека від 18.11.2012 N90669 до реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) (модель "Марія-301", фіскальний номер 1918009250 ) про розрахункову операцію на суму 11`351,31 грн, книги обліку розрахункових операцій №18892/1918009250р/2, в якій оприбутковано готівку в цій сумі по даті їх надходження (18.11.2012), та відповідає нормам матеріального права.
		Відповідно до абзаців 1, 2 та 3 пункту 2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. 
		Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. 
		У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книжки (РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
		Суди встановили, що Підприємство в порушення пункту 9 статті 3 Закону №265/95-ВР не забезпечило щоденний друк 76-и фіскальних звітних чеків на РРО (модель "Марія-301", фіскальний номер 0562007568 ) з 18.10.2010 по 14.02.2011. Вказані обставини позивач не заперечує.
		При застосуванні норми пункту 4 статті 17 Закону №265/95-ВР, згідно з яким до позивача застосовані фінансові (штрафні) санкції за це правопорушення, суди першої та апеляційної інстанцій врахували правову позицію Верховного Суду України у постанові від 16.04.2013 №21-89а13, та дійшли висновку, що за змістом цієї норми може бути застосовано фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб`єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.
		Оскільки суд першої інстанції помилково скасував податкове повідомлення-рішення від 31.07.2013 №0004852230 про застосування до Підприємства фінансових (штрафних) санкцій санкції у сумі 71`275,25 грн повністю, суд апеляційної інстанції відповідно до вищенаведених обставин справи та норми пункту 4 статті 17 Закону №265/95-ВР скасував постанову суду першої інстанції у відповідній частині.
		Доводи відповідача в касаційній скарзі не спростовують правильність вище наведених висновків судів першої та апеляційної інстанцій стосовно неправомірного застосування до позивача фінансових (штрафних) санкцій.
		Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Касаційний перегляд справи здійснено в межах доводів та вимог касаційної скарги, як це передбачено частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення.
		Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		Є.А. Усенко
		М.М. Гімон 
		 М.Б. Гусак ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...