Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/861/19-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано для оприлюднення: 02.08.2019. Зареєстровано: 04.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2019.
Дата набрання законної сили: 02.08.2019
Номер судового провадження: К/9901/15698/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		02 серпня 2019 року 
		Київ
		справа №120/861/19-а
		адміністративне провадження №К/9901/15698/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Білак М.В.,
		суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
		розглянув в порядку письмового провадження справу 
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану її адвокатом Балтак Дмитром Олеговичем, 
		на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 3 квітня 2019 року (головуючий суддя  Крапівницька Н.Л.)
		та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року (головуючого судді  Залімський І.Г., суддів: Сушко О.О., Смілянець Е.С.)
		у справі №120/861/19-а 
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Донецького прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України 
		про визнання протиправними та скасування акту про розслідування нещасного випадку.
		I. РУХ СПРАВИ
		1.12 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила: 
		-визнати протиправними та скасувати акт № 2/2 розслідування нещасного випадку, що стався з нею 11 січня 2016 року за формою Нвс-5 від 18 січня 2016 року та акт № 2/1 про нещасний випадок, не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, що стався з нею 11 січня 2016 року за формою НПвс від 18 січня 2016 року; 
		-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) затвердити новий акт розслідування нещасного випадку, що стався з нею 11 січня 2016 року за формою Нвс-5 та акт про нещасний випадок, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, що стався з нею 11 січня 2016 року за формою Нвс-1.
		2.Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року вказана позовна заява залишена без руху та запропоновано позивачу у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути наявні в ній недоліки, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду, шляхом надання обґрунтованої заяви про поновлення строку з даним позовом. 
		3.Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 3 квітня 2019 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року, позовну заяву повернуто позивачу. 
		4.Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		5.Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду без поважних причин, а підстави для визнання причин пропуску звернення до суду відсутні. 
		6.При цьому, суд першої інстанції відхилив посилання представника позивача на відсутність у ОСОБА_1 фізичної можливості оскаржити акти, що є предметом цього спору, у зв`язку з проходженням військової служби за контрактом осіб сержантського та старшинського складу у Державній прикордонній службі України, а також участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції в період з 7 січня 2014 року по 1 березня 2019 року, вказуючи на те, що позивач, як військовослужбовець, маючи право на відпустки, не надала доказів безперервної участі у вказаний період у забезпеченні проведення антитерористичної операції.
		7.Крім того зазначив, що позивачем необґрунтовано неможливості самостійного звернення до суду в період відпустки або надання в цей період відповідних повноважень представнику.
		8.Стосовно посилання представника позивача на помилкове звернення позивача до іншого суду, то суди попередніх інстанцій вказали, що вказана обставина не є такою, що свідчить про наявність поважних причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки заходи щодо оскарження спірних актів позивач почала вживати після закінчення строку звернення до адміністративного суду.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		9.У касаційній скарзі позивач вказує на те, що висновки суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин суперечать обставинам справи, а повернення позовної заяви з підстав пропуску вказаного строку вважає надмірним формалізмом, який обмежує її право на судовий захист.
		10.Позивач зазначила, що проходження військової служби та її участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, в період з 7 січня 2014 року по 1 березня 2019 року, об`єктивно позбавило її можливості оскаржити спірні акти, а тому є поважними причинами пропуску строку звернення до суду.
		11.Натомість суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вказуючи на те, що безпосередня участь у проведенні антитерористичної операції не є підставою для поновлення такого строку, фактично порушив базовий принцип верховенства права, як принцип доступу до правосуддя. 
		12.У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а судові рішення без змін. 
		13.V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		14.Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
		15.За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		16.Відповідно до першої та другої частин статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		17.Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
		18.Рішенням Конституційного Суду України N 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. 
		19.При визначенні початку перебігу строку звернення до адміністративного суду та, відповідно, вирішенні питання про дотримання, чи порушення позивачем цього строку, суду, насамперед, слід з`ясувати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		20.Звертаючись до суду з вказаним позовом позивач просила поновити строк звернення до суду, посилаючись на помилкове звернення до суду іншої юрисдикції. 
		21.Відповідно до частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
		22.Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року вказана позовна заява залишена без руху та запропоновано позивачу у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду, шляхом надання обґрунтованої заяви про поновлення строку з даним позовом. 
		23.На виконання вимог вказаної ухвали суду, представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначив, що ОСОБА_1 проходила військову службу за контрактом осіб сержантського та старшинського складу у Державній прикордонній службі України, а в період з 7 січня 2014 року по 1 березня 2019 року, приймала безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, а тому фізично не мала можливості оскаржити акти №2/1 та №2/2 від 18 січня 2016 року, які є предметом цього спору. 
		24.Положенням частини першої статті 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		25.Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
		26.Судами встановлено, що спірні акти №2/1 та №2/2 складені 18 січня 2016 року. Відповідно до частини дванадцятої акту №2/1 від 18 січня 2016 року визначено захід щодо усунення причин нещасного випадку, а саме факт травмування старшого сержанта ОСОБА_1 довести до 100% персоналу та провести позаплановий інструктаж в строк до 20 січня 2016 року. У зв`язку з цим, суди дійшли висновку, що позивач дізналась про існування спірних актів у січні 2016, однак із позовної заявою про визнання протиправними та скасування таких актів звернулась до адміністративного суду 12 березня 2019 року, тобто з поза межами строку звернення до адміністративного суду, передбаченого статтею 122 КАС України.
		27.Однак, вказані обставини не підтверджують факт того, що ОСОБА_1 дізналася про існування спірних актів саме у січні 2016 року, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що саме в цей період часу її ознайомлено з спірними актами або до її відома доведено про їх наявність. 
		28.Таким чином, такий висновок не можна визнати обґрунтованим, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли його без повного та всебічного з`ясування обставин у справі в їх сукупності та перевірки їх доказами, що призвело до передчасних висновків та прийняття помилкових рішень. 
		29.Суди так і не встановили коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, незважаючи на те, що це є першочерговим для визначення початку перебігу вказаного строку. 
		30.Висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не надано доказів безперервної участі з 7 січня 2014 року по 1 березня 2019 року у забезпеченні проведення антитерористичної операції колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки за перевіркою матеріалів справи, на підтвердження обставин зазначених в заяві про поновлення строку представником позивача додано наступні документи:
		-довідку військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 1 березня 2019 року № 30/491;
		-витяг з наказу начальника 1 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України міста Маріуполь від 1 березня 2019 року № 97-ОС про припинення (розірвання) контракту, звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення;
		- копію посвідчення учасника бойових дій Серії НОМЕР_2 від 7 травня 2015 року. 
		31.Крім того, колегія суддів звертає увагу судів попередніх інстанцій на те, що участь позивача у забезпеченні проведення антитерористичної операції, захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є поважною причиною пропуску строку звернення з вказаним позовом до суду, а тому є висновки судів в цій частині є помилковими. 
		32.Водночас, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, відповідно до пункту 5 частини першої статті 236 КАС України є обов`язковою підставою для зупинення провадження у справі. 
		33.В свою чергу, частиною десятою статті 120 КАС України встановлено, що зупинення провадження в адміністративній справі зупиняє перебіг усіх процесуальних строків у цій адміністративній справі. 
		34.Зазначене дає підстави для висновку, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви позивачу.
		35.Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		36.За таких обставин оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Керуючись статтями 341, 345, 356 КАС України, Суд 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її адвокатом Балтак Дмитром Олеговичем, задовольнити.
		Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 3 квітня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі №120/861/19-а  скасувати.
		Справу №120/861/19-а направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		М.В. Білак
		О.А. Губська
		О.В. Калашнікова,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...