Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/22989/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів страхування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2019.
Дата набрання законної сили: 31.07.2019
Номер судового провадження: 61-20530ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова                                   
		Іменем України
		 
		31 липня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 761/22989/15-ц
		 
		провадження № 61-20530св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),               Шиповича В. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач -товариство з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»,
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва             від 16 листопада 2016 року у складі судді Савицького О. А. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Соколової В. В.,
		 
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1. Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2015 року товариство з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» (далі - ТДВ «Альянс Україна») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» (далі - ПрАТ «СК «Україна»), про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.
		Позовна заява мотивована тим, що 03 грудня 2014 року о 17 год. 40 хв. на вул. Зоологічній біля будинку № 6 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Land Rover Rang Rover, номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 та автомобіля Mazda, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого відбулось зіткнення автомобілів.
		Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 грудня               2014 року ОСОБА_1 визнано винною у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України.
		23 липня 2014 року між ТДВ «Альянс Україна» та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 8133.
		З метою визначення розміру збитку, завданого застрахованому транспортному засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачем замовлено проведення незалежної експертизи. 
		Згідно звіту від 23 грудня 2014 року, складеного товариством з обмеженою відповідальністю «ЕАК «Довіра», вартість відновлюваного ремонту автомобіля Land Rover Rang Rover, номерний знак НОМЕР_1 складає      60 130 грн 11 коп. 
		Відповідно до умов договору страхування вищевказаного автомобіля             ТДВ «Альянс Україна» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 74 189 грн 90 коп., що підтверджується платіжним дорученням           від 12 січня 2015 року № 145.
		Враховуючи те, що ОСОБА_1 відмовилась у добровільному порядку відшкодувати матеріальну шкоду у порядку регресу, ТДВ «Альянс Україна» просило суд стягнути з неї 74 189 грн 90 коп.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада             2016 року позов ТДВ «Альянс Україна» задоволено.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТДВ «Альянс Україна» 74 189 грн 90 коп.
		Вирішено питання щодо судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що через порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої власнику автомобіля Land Rover Rang Rover було завдано матеріальної шкоди, яку було відшкодовано позивачем, а тому, оскільки на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності              ОСОБА_1 був недійсним, з останньої підлягає стягненню в порядку регресу відшкодована ТДВ «Альянс Україна» завдана нею матеріальна шкода.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилено.
		Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада                  2016 року залишено без змін.
		Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Короткий зміст вимог касаційних скарг
		У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТДВ «Альянс Україна» 24 189 грн 90 коп.
		Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		У квітні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.
		Відповідно до розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 04 червня 2019 року № 509/0/226-19 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня     2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
		Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 липня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		Аргументи учасників справи
		Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, виходили з того, що на момент дорожньо-транспортної пригоди вона не мала чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Проте, вважає, такі висновки помилковими, оскільки чинне законодавство України встановлює виключні підстави визнання правочинів недійсними, які передбачені статтями 215, 203 ЦК України. Також зазначає, що положеннями частини другої статті 998 ЦК України передбачено, що наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених цим Кодексом, проте, позивачем не заявлялись позовні вимоги щодо визнання її полісу недійсним. Таким чином, посилання судів першої та апеляційної інстанцій на недійсність полісу є прямим порушенням статті 11 ЦПК України 2004 року, відповідно до якої суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Крім того, на момент укладення договору страхування ПрАТ «СК «Україна» мало необхідний обсяг цивільної дієздатності, оскільки на той час ще не було позбавлено ліцензії на провадження страхової діяльності, а електронний витяг із бази МТСБУ не є підставою для визнання договору страхування недійсним.  
		Заперечення на касаційну скаргу учасниками справи не подано
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		23 липня 2014 року між ТДВ «Альянс Україна» та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 8133. Об`єктом страхування відповідно до умов вказаного договору є автомобіль Land Rover Rang Rover, номерний знак НОМЕР_1 .
		03 грудня 2014 року о 17 год. 40 хв. на вул. Зоологічній біля будинку № 6 у   м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Land Rover Rang Rover, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням           ОСОБА_3 та автомобіля Mazda, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди зазначені транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
		Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва                    від 22 грудня 2014 року у справі про адміністративне правопорушення                             № 761/36482/14-п, вказана дорожньо-транспортна пригода сталась з вини водія автомобіля Mazda, номерний знак НОМЕР_2 , під керування                     ОСОБА_1 
		08 січня 2015 року ТДВ «Альянс Україна» виплатило страхувальнику страхове відшкодування на підставі страхового акта № 201000-12630-14 у розмірі 74 189 грн 90 коп.
		2. Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
		Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оскільки станом на момент дорожньо-транспортної пригоди поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів  від 28 жовтня 2014 року № АІ/3755091 ОСОБА_1 був недійсним, з останньої підлягає стягненню в порядку регресу відшкодована ТДВ «Альянс Україна» страхувальнику автомобіля Land Rover Rang Rover завдана нею матеріальна шкода. 
		Проте, з такими висновками погодитись не можна з огляду на таке.
		Відповідно до частин першої, четвертої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Положеннями статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Частинами першою, другої статті 998 ЦК України передбачено, що договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановленим цим Кодексом. Наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених цим Кодексом.
		29 жовтня 2014 року між ПрАТ «СК «Україна» та ОСОБА_1 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ 3755091.
		Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 30 квітня 2015 року № 905 «Про анулювання ліцензії на провадження страхової діяльності ПрАТ «СК «Україна» постановлено анулювати ліцензію ПрАТ «СК «Україна» на провадження страхової діяльності у формі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
		На час укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 28 жовтня 2014 року № АІ 3755091 ПрАТ «СК «Україна» мало необхідний обсяг цивільної дієздатності, оскільки ще не було позбавлено ліцензії на провадження страхової діяльності.  
		Таким чином, на момент дорожньо-транспортної пригоди підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України, для визнання вказаного договору страхування недійсним не було. Матеріали справи не містять доказів того, що вказаний договір було визнано недійсним у судовому порядку відповідно до частини третьою статті 215 ЦК України.
		Крім того, та обставина, що розпорядженням Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг                       від 30 квітня 2015 року № 905, анульовано ліцензію на провадження страхової діяльності у формі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки відповідно до пункту 52.5 статті 52 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на момент укладення договору страхування наземних транспортних засобів між ОСОБА_4 та ПрАТ «СК «Україна») страховик, членство якого в МТСБУ припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. 
		З урахуванням наведено вбачається, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо недійсності полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди та її обов`язку відшкодовувати у порядку регресу всю суму страхового відшкодування, сплаченого ТДВ «Альянс Україна» на користь ОСОБА_3 , з огляду на наступне.
		Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що          страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
		За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
		Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
		Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.                 В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
		Відступаючи від правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, згідно з яким право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи, навіть, якщо його цивільно-правова відповідальність застрахована, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
		Відповідно до пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на момент укладення договору страхування наземних транспортних засобів між ОСОБА_4 та ПрАТ «СК «Україна») у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
		Судами встановлено, що 03 грудня 2014 року о 17 год. 40 хв. на                          вул. Зоологічній біля будинку № 6 у м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Land Rover Rang Rover, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля Mazda, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди зазначені транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
		З копії повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 05 грудня         2014 року (а. с. 61) вбачається, що ОСОБА_1 належним чином повідомила свого страховика - ПрАТ «СК «Україна» про дорожньо-транспортну пригоду та виконала усі передбачені пунктом 33.1 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» приписи.  
		Як вбачається з полісу АІ № 3755091 від 28 жовтня 2014 року обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000 грн. 
		Таким чином, відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі, визначеному судами попередніх інстанцій, оскільки остання уклала договір страхування цивільно-правової відповідальності зі страховиком, який на момент дорожньо-транспортної пригоди визнано недійсним не було, а тому обсяг її відповідальності обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		Відповідно до частин першої, третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Враховуючи те, що страхова сума страховика ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну майну, становить 49 000 грн з урахуванням франшизи у розмірі           1 000 грн, а ТДВ «Альянс Україна» виплатило страхувальнику страхове відшкодування на підставі страхового акта від 12 січня 2015 року                    № 201000-12630-14 у розмірі 74 189 грн 90 коп., тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, яка становить 25 189 грн 90 коп.
		Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права і ухвалення нового судового рішення не потребує встановлення              фактичних обставин справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову у справі.
		Щодо судових витрат 
		У частині першій статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок, що позов                           ТДВ «Альянс Україна» підлягає частковому задоволенню (34 % пред`явлених вимог), то судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, у розмірі 252 грн 25 коп.
		Судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарги підлягає стягненню із ТДВ «Альянс Україна» на користь заявника пропорційно задоволеним вимогам скарги та становить 277 грн 47 коп. та 310 грн                11 коп. відповідно (66 %), а всього 587 грн 58 коп.
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада               2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року скасувати.
		Позов товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна», про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» (ЄДРПОУ 32253696)  25 189 (двадцять п'ять тисяч сто вісімдесят дев'ять) грн 90 коп. 
		В іншій частині позову відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» судові витрати, понесені за розгляд справи у суді першої інстанції, у розмірі 252 (двісті п'ятдесят дві) грн 52 коп.
		Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій, у розмірі  587 (п'ятсот вісімдесят сім) грн 58 коп.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                  Є. В. Синельников
		 
		 
		Судді:                                                                                            О. В. Білоконь
		 
		 
		                                                                                                        О. М. Осіян
		 
		 
		                                                                                                        Н. Ю. Сакара
		 
		                                                                                                       
		                                                                                                        В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...