Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/17525/16-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2019.
Дата набрання законної сили: 31.07.2019
Номер судового провадження: 61-22839ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		31 липня 2019 року 
		м. Київ
		справа № 757/17525/16-ц 
		провадження № 61-22839св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Олійник А. С. (суддя - доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство «Страхова група «Ю.БІ.АЙ.»,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 грудня 2016 року у складі судді Овсюка Є. М. та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 03 березня 2017 року у складі колегії суддів: Нікушина В. П., Оніщука В. В., Панасюка О. С.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою (далі - ДТП).
		В обґрунтування позову зазначав, що13 листопада 2015 року о 17 годині у м. Вінниці по вул. Чорновола,  ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Опель», державний номерний знак НОМЕР_1 , у порушення пункту 13.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) не дотримався безпечної дистанції руху та не переконався у безпеці своїх дій, допустив зіткнення з автомобілем «Фольксваген» моделі «Caddy», державний номерний знак НОМЕР_2 , який не рухався, під керуванням водія  ОСОБА_3 , а також з автомобілем «Ніссан» моделі «X-TRAIL», державний номерний знак НОМЕР_3 , яким керував  ОСОБА_1 , що призвело до механічного пошкодження транспортних засобів. Вина ОСОБА_2 у ДТП підтверджена постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 11 грудня 2015 року, у якій зазначено про визнання ним своєї вини.
		Позивач просив відшкодувати йому майнову шкоду в розмірі 52 603,17 грн, розмір якої визначено висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 1657/16-21 від 29 червня 2016 року, проведеного експертом Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Базалицьким В. С., відшкодувати вартість оплати експертного висновку в розмірі 634,32 грн, 3 000,00 грн - за надану професійну правничу  допомогу, 1 051,20 грн - сплаченого судового збору.
		Позивач просив відшкодувати йому 50 000,00 грн моральної шкоди, обґрунтовуючи, що в результаті ДТП він отримав забій грудної клітини, струс головного мозку та забій хребта, у зв`язку з чим перебував на лікуванні у Вінницькій обласній психоневрологічній лікарні з 15 листопада 2015 року до 28 листопада 2015 року, витратив кошти на придбання ліків, зазнав моральні страждання, які виразилися у фізичному болю, емоційних та душевних стражданнях і хвилюваннях.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 грудня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди. У позові в частині відшкодування майнової шкоди відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - 100,00 грн судового збору, 600,00 грн - за надану професійну правничу  допомогу.
		Відмовляючи у позові в частині вимог про відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «Ю.БІ.АЙ.» (далі - ПАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ.») за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі страхового полісу № АЕ/2611854 від 20 червня 2015 року, розмір майнового збитку, спричиненого ОСОБА_1 внаслідок настання страхової події становить 16 636,67 грн відповідно до звіту з оцінки транспортного засобу № 3189 від 18 листопада 2015 року, і підлягає зменшенню на суму франшизи 500 грн, вимоги до страховика він не пред`являв.
		Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково в частині відшкодування моральної шкоди, виходив з того. що позивач є пенсіонером, одержує мінімальну пенсію за віком, хворіє, потребує медичної допомоги, зазнав моральні страждання у зв`язку з пошкодженням його майна, проте доказами не підтвердив понесені витрати на лікування, зумовленого наслідками ДТП.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 03 березня 2017 року позов задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 грудня 2016 року в частині вимоги про відшкодування майнової шкоди скасовано. У позові в частині відшкодування майнової шкоди, завданої ДТП, відмовлено з інших підстав. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що ні звіт з оцінки транспортного засобу № 3179 від 18 листопада 2015 року, ні висновок автотоварознавчого дослідження № 1657/16-21 від 29 червня 2016 року не можуть визнаватися належними (такими, що містять інформацію щодо предмета доказування, частина перша статті 58 ЦПК України 2004 року) доказами розміру матеріального збитку, тому що не відображають реально понесених позивачем витрат на відновлення автомобіля. Жодних інших доказів щодо таких витрат та їх розміру у справі немає. Обґрунтування поважності причин неподання відповідних доказів до суду першої інстанції, а отже, й клопотання про їх дослідження судом апеляційної інстанції представник позивача не заявляв, а тому позовні вимоги в частині відшкодування майнової шкоди не підлягають задоволенню через їх недоведеність.
		Суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, безпідставно вважав, що позивач не має права вимагати відшкодування майнової шкоди з відповідача, оскільки його цивільно - правова відповідальність застрахована, проте вимоги в частині відшкодування майнової шкоди є недоведеними, а тому рішення у цій частині підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у позові.
		Щодо доводів апеляційної скарги в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, то суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, який відповідає за своїм змістом приписам статті 1187 ЦК України, а також за відсутності доказів на підтвердження факту ушкодження здоров`я позивача, так само як і глибини та тривалості його душевних страждань, погіршення якості та рівня життя у зв`язку із пошкодженням автомобіля, додаткових часу, коштів і зусиль, які він витратив на їх відновлення попереднього стану, узгоджується із встановленими пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України вимогами справедливості, добросовісності та розумності.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У квітні 2017 року  ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 грудня 2016 року та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 03 березня 2017 року, просив скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 грудня 2016 року та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 03 березня 2017 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
		29 травня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
		У травні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Відповідно до розпорядження від 04 червня 2019 року № 518/0/226-19 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду», затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року №7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції взяв до уваги звіт з оцінки транспортного засобу № 3179 від 18 листопада 2015 року, наданий страховою компанією, проте копія зазначеного звіту яку надано позивачу не містить номера, що свідчить про його фальсифікацію. Суд на такі обставини, увагу не звернув. 
		Позивачем, у зв`язку з невиплатою страхового відшкодування, замовлено автотоварознавче дослідження №1657/16-21, яке виконано Київським науково-дослідним інститутом судовоих експертиз Вінницьким відділенням 29 червня 2016 року, яке судом першої інстанції не взято до уваги.
		Судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки витратам на відновлення автомобіля позивача відповідно до розміру, який визначено автотоварознавчим дослідженням, не взято до уваги моральні страждання позивача, на підтвердження чого були надані медичні документи.
		Крім того, судами не у повному обсязі досліджено обставини справи, у зв'язку з чим неправильно застосовано норми матеріального права та процуального права. 
		Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
		Заперечення  ОСОБА_2 на касаційну скаргу  ОСОБА_1 мотивовано тим, що страхової суми було достатньо для відновлення автомобіля, але заявник ігнорує листування зі страховою компанією, усі листи відправлені на зазначену ним адресу поверталися за закінченням терміну зберігання. Самостійно відновивши автомобіль, ОСОБА_1 не надав належних доказів на підтвердження понесених витрат. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що твердження позивача, що він є інвалідом третьої групи не містить причинного зв`язку з наслідками ДТП.
		Заперечення представника ПАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ.» на касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивовано тим, що заявнику судами неодноразово наголошувалося про наявність у нього процесуального права щодо подання клопотання про оскарження проведеного аналізу матеріального збитку, шляхом призначення судової автотоварознавчої експертизи для підтвердження/спростування факту використання оцінювачем ОСОБА_4 недостовірної інформації, яка могла вплинути на реальний розмір страхового відшкодування, а тому посилання ОСОБА_1 на те, що в звіті №3179 міститься фальсифікована інформація не може бути підставою того, що судами першої та апеляційної інстанцій було допущено грубе порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Крім того, страхова компанія не може спонукати заявника проявляти ініціативу в отриманні компенсації за понесені матеріальні витрати. Твердження позивача, що він є інвалідом третьої групи не містить причинного зв'язку з наслідками ДТП та не підтверджено належними доказами.
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами встановлено, що 13 листопада 2015 року о 17 годині у м. Вінниці по вул. Чорновола ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Опель», державний номерний знак НОМЕР_1 , у порушення пункту 13.1 ПДР України не дотримався безпечної дистанції руху та не переконався у безпеці своїх дій, допустив зіткнення з автомобілем «Фольксваген» моделі «Caddy», державний номерний знак НОМЕР_2 , що не рухався, яким керував ОСОБА_3 , а також з автомобілем «Ніссан» моделі «X-TRAIL», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , що призвело до механічного пошкодження транспортних засобів.
		Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 11 грудня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
		Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в ПАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ.» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі страхового полісу № АЕ/2611854 від 20 червня 2015 року.
		16 листопада 2015 року ОСОБА_1 про настання дорожньо-транспортної пригоди письмово повідомив ПАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ.».
		18 листопада 2015 року за участю ОСОБА_1 був складений акт № 3179 технічного стану транспортного засобу і того ж дня за тим же номером - звіт з оцінки транспортного засобу, за яким вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ніссан» моделі «X-TRAIL», державний номерний знак НОМЕР_3 , становить 31 774,43 грн, вартість матеріального збитку, завданого його власнику - 19 964,77 грн.
		29 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ.» із заявою на виплату страхового відшкодування.
		Сторони та представник третьої особи визнали, що страхове відшкодування позивачу на час ухвалення рішення не виплачено.
		У червні 2016 року ОСОБА_1 у Вінницькій філії Київського науково-дослідного інституту судових експертиз замовив автотоварознавче дослідження автомобіля «Ніссан» моделі «X-TRAIL», державний номерний знак НОМЕР_3 , для проведення якого надав: акт огляду пошкоджень автомобіля від 18 листопада 2015 року, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та кольорові фото пошкоджень. 29 червня 2016 року експертом Базалицьким С. В. складено висновок дослідження № 1657/16-21, відповідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Ніссан» моделі «X-TRAIL», державний номерний знак НОМЕР_3 , становить 52 603,17 грн.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Разом із тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.
		Згідно із статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
		До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).
		Відповідно до статті 3 Закону метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. 
		Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).
		Згідно зі статтею 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
		За змістом статтей 9, 22-31, 35, 36 Закону настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
		Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
		Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
		Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону).
		Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3, 5 Закону реалізує право вимоги, передбачене статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
		Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176 цс18.
		Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції щодо належного відповідача у справі, виходив з правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 20 січня 2016 року, справа № 6-2808цс15 та дійшов висновку, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка відшкодувала шкоду, є абсолютним, потерпілимй має право вимоги в обох видах зобов`язань -деліктному та договірному, на власний росуд вибирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги до особи, яка завдала шкоди, або до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність.
		Такий висновок суду апеляційної інстанції не відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, яка відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, який аналогічний тому, який взяв до уваги суд апеляційної інстанції. 
		Висновок суду першої інстанції про непред`явлення вимог до страховика за наявності підстав для відшкодування шкоди саме із страховика є підставою для відмови в позові до особи, яка завдала шкоду, відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду.
		Верховний Суд зазначає, що зазначений вище висновок суду апеляційної інстанції не є підставою для скасування судових рішень, оскільки він не вплинув на вирішення спору по суті в частині відшкодування майнової шкоди.
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції автомобіль позивача відновлено. Зазначену обставину визнав і представник позивача - адвокат Шибінський О. В.
		Відповідно до пункту першого частини другої статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		Отже, за змістом цієї норми у взаємозв`язку із нормами статтей 1166, 1187 ЦК України у разі, якщо потерпіла внаслідок ДТП особа відновила своє порушене право самостійно, зокрема шляхом відновлення власного автомобіля, то відшкодуванню підлягають реально понесені на таке відновлення витрати, доведення яких в силу приписів частини третьої статті 10, частини першої статті 60 ЦПК України покладається на позивача.
		Апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов обгурнтваного висновку про відмовуу позові в частині відшкодування майнової шкоди через недоведеність позовних вимог, оскільки, ні звіт з оцінки транспортного засобу № 3179 від 18 листопада 2015 року, ні висновок автотоварознавчого дослідження № 1657/16-21 від 29 червня 2016 року, який зроблено на підставі наданих позивачем фото, не відображають реально понесених позивачем витрат на відновлення автомобіля. Інших доказів щодо таких витрат та їх розміру  позивач суду не надав. 
		Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд, встановив, що належних та допустимих доказів, які б підтверджували вказаний позивачем розмір відшкодування моральної шкоди, в матеріалах справи немає.
		Визначаючи розмір моральної шкоди, суди виходили з обставин справи, характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача, погіршення якості та рівня його життя у зв`язку із пошкодженням автомобіля, додаткового часу, коштів і зусиль, які він витратив на відновлення їх попереднього стану та ухвалили в цій частині рішення суду з урахуванням норм матеріального та процесуального права.
		Доводи касаційної скарги про те, що позивач є інвалідом третьої групи та  був вимушений лікуватися після ДТП, Верховним Судом відхиляються з огляду на те, що позивач на підтвердження втрати працездатності, яка стала наслідком ДТП, належних та допустимих доказів суду не надав, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказів, про перевагу одних доказів над іншими.
		Доводи касаційної скарги в частині відшкодування судами моральної шкоди зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції (частина перша статті 400 ЦПК України), а також до незгоди із судовими рішеннями.
		З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішенння суду апеляційної інстанції - без змін.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Верховним Судом встановлено, що підстави для скасування судових рішень відсутні, доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права є необґрунтованими з огляду на викладені вище висновки та мотиви.
		Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_5 а залишити без задоволення.
		Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 грудня 2016 року у незмінній частині та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 03 березня 2017 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                                          А. С. Олійник
		С. О. Погрібний 
		В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...