Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 501/212/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів страхування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2019.
Дата набрання законної сили: 29.07.2019
Номер судового провадження: 61-30734ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		29 липня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 501/212/17
		провадження № 61-30734св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»,
		треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області у складі судді Максимович Г. В. від 30 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів:                  Кононенко Н. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В., від 26 жовтня 2017 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У лютому 2017 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до  Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі -                        ПрАТ «Страхова група «ТАС», страховик), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної шкоди.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що з вини ОСОБА_3 , цивільна відповідальність якого застрахована в ПрАТ «Страхова група «ТАС», сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого автомобіль, що належить позивачу отримав механічні пошкодження, а відповідач завдані збитки не відшкодував.
		 
		За таких обставин позивач просив суд стягнути з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на відшкодування заподіяної майнової шкоди  101 446 грн та судові витрати.
		 
		Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
		 
		Заочним рішенням Іллічівського міського суду Одеської області                               від 30 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою  Апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
		Стягнуто з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 101 446 грн.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування у межах страхової суми, зазначеної у страховому полісі. При цьому матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про те, що цивільно-правова відповідальність винної у дорожньо-транспортній пригоді особи була застрахована відповідачем.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
		 
		У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого  суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,   ПрАТ «Страхова група «ТАС» просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.  
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не підтвердив документально, що він протягом семи днів з дня отримання відповідної інформації або документа з поважних причин не мав змоги надати страховику для огляду пошкоджений транспортний засіб, чим не сприяв у розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, що є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування.
		У березні 2018 року ОСОБА_1 подав відзив (заперечення) на касаційну скаргу, який мотивований незгодою з висновками касаційної скарги та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та зупинено виконання рішення суду першої інстанції.
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Справу передано до Верховного Суду.
		 
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 05 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		29 квітня 2016 року між ПрАТ «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_4 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ 8711179, ліміт відшкодування на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну -                 100 000 грн та додатковий договір AZ6 №44121 до цього поліса, відповідно до якого страхову суму (ліміт відповідальності) на одного потерпілого збільшено ще на 250 000 грн. Забезпеченим транспортним засобом за цим договором є автомобіль «Nissan Primera», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
		 
		08 травня 2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належних відповідно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 автомобілів «Mercedes-Benz 260», реєстраційний номер НОМЕР_2 , право на керування яким має ОСОБА_1 , та «Nissan Primera», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
		 
		Відповідно до постанови Іллічівського міського суду Одеської області                            від 15 липня 2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності.
		 
		З метою встановлення розміру матеріального збитку, заподіяного в результаті пошкодження автомобіля у дорожньо-транспортній пригоді, позивачем було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження судовим експертом Вітвіцьким І. І. , який про проведення цього дослідження повідомив ПрАТ «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_3 13 червня                     2016 року (а.с. 38).
		 
		Згідно із експертним висновком № 23/16-Є від 27 червня 2016 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Mercedes-Benz 260Е, реєстраційний номер НОМЕР_2 в результаті пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, складає 101 446 грн.
		 
		12 липня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «Страхова група «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування.
		 
		Листом ПрАТ «Страхова група «ТАС» від 19 серпня 2016 року ОСОБА_2 відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв`язку із тим, що на момент огляду представником страхової компанії пошкодженого транспортного засобу 19 липня 2016 року він вже був відремонтований.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		 
		Згідно із статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
		 
		Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
		 
		Відповідно до статті 28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілому, це шкода пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
		 
		Положеннями статей 1, 6, 9 Закону передбачено, що потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Страхова                  сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
		 
		Згідно із пунктом 22.1 статті 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		 
		Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		Положеннями статті 988 ЦК України визначено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
		 
		У разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку.
		 
		Відповідно до положень пункту 6 частини першої статті 991 ЦК України, пункту 37.1.3. Закону страховик має право відмовитись від здійснення страхової виплати у разі невиконання потерпілим своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини і обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
		 
		Такі обов'язки потерпілого визначені статтями 33 та 33-1 Закону.
		 
		Так, водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна (пункт 33.3. статті 33 Закону).
		 
		Відповідно до пункту 33-1.1. статті 33-1 Закону страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов`язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.
		 
		Отже, невиконання потерпілим наведених обов'язків може бути підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування лише в тому випадку, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини і обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, потерпілий ОСОБА_1 зберігав пошкоджений транспортний засіб з моменту дорожньо-транспортної пригоди (08 травня 2016 року) до його огляду експертом (27 червня 2016 року). При цьому 13 червня 2016 року страховик був письмово повідомлений про можливість оглянути транспортний засіб, однак його уповноважений представник не прибув до місця знаходження пошкодженого автомобіля.
		 
		Встановивши ці обставини, суди дійшли правильного висновку, що відмова страховика у виплаті страхового відшкодування потерпілому не ґрунтується на вимогах закону, оскільки матеріали справи не містять даних про невиконання останнім своїх обов'язків, які призвели до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причин та обставин її настання або розмір заподіяної шкоди.
		 
		При цьому потерпілий, в силу норм Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», має право на отримання страхового відшкодування і не зобов`язаний повідомляти про страховий випадок страхову компанію, яка за законом повинна здійснювати страхове відшкодування, так як цей обов`язок покладено саме на водія забезпеченого транспортного засобу
		 
		У справі, що переглядається, обов`язок повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду покладений саме на водія транспортного засобу, причетного до такої пригоди, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності - ОСОБА_3 . 
		 
		Неповідомлення ОСОБА_2 про страховий випадок не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки вказані дії не призвели до неможливості страховиком встановити вищевказані обставини.
		 
		На підставі викладеного, суди дійшли обґрунтованого висновку, що зібраними по справі доказами встановлено факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання, а також розмір заподіяної шкоди.
		 
		Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик зобов`язаний відшкодувати завдану позивачу шкоду в межах ліміту страхового відшкодування.
		 
		Судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.
		 
		Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.
		 
		Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Ухвалою суду касаційної інстанції від 08 грудня 2017 року зупинено виконання заочного рішення Іллічівського міського суду Одеської області               від 30 березня 2017 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування цього судового рішення, його виконання підлягає поновленню.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» залишити без задоволення, а  заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 30 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2017 року - без змін.
		 
		Поновити виконання заочного рішення Іллічівського міського суду Одеської області  від 30 березня 2017 року
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                            О. В. Білоконь
		                                                                                                           
		 
		О. М. Осіян 
		                                                                                                        
		 
		Н. Ю. Сакара

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...