Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 171/206/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 02.08.2019. Зареєстровано: 04.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2019.
Дата набрання законної сили: 31.07.2019
Номер судового провадження: 22-ц/803/2403/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/2403/19 Справа № 171/206/18   Суддя у 1-й інстанції - Семенова Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Барильська  А. П.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 липня 2019 року                                м.Кривий Ріг
		Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		головуючого судді - Барильської А.П., 
		суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.
		секретар судового засідання  Євтодій К.С.
		 
		сторони:
		позивач - Прокурор Дніпропетровської області в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,
		відповідачі -  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 
		 
		розглянувши успрощеному позовномупровадженні вм.Кривому Розі,в режимівідеоконференції,у відкритомусудовому засіданні,цивільну справуза апеляційноюскаргою Прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на заочне рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2018 року, яке ухвалено суддею Семеновою Н.М. у місті Апостолове Дніпропетровської області та повний текст судового рішення складено 16 жовтня 2018 року, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У лютому 2018 року Прокурор, діючи в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки та визнання недійсним договору емфітевзису і припинення права користування.
		В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в ході здійснення своїх повноважень Нікопольською місцевою прокуратурою виявлено факт безпідставного вибуття з державної власності земельної ділянки, площею 6,2690 га, сільськогосподарського призначення, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована на території Апостолівської міської ради (колишньої Михайлівської сільської ради Апостолівського району) Дніпропетровської області.
		Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 21.06.2017 року, на підставі розпорядження голови Апостолівської районної державної адміністрації № 210-р-11 від 26 травня 2011 року «Про передачу у власність земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) на території Михайлівської сільської ради та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки» за ОСОБА_1 зареєстровано право власності (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1281509712203) на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 6,269 га для ведення фермерського господарства.
		В подальшому, на підставі договору від 24 липня 2017 року, ОСОБА_1 передано право користування зазначеною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, договір емфітевзису, ОСОБА_2 , який зареєстровано в реєстрі речових прав № 36284930 від 24.07.2017 року приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Дніпропетровської області Рукавіциною Н.В.
		Під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 42017041490000059 від 19.10.2017 року за ч.4 ст.358 КК України за фактом використання підробленого документу під час отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначення встановлено, що ОСОБА_1 15.06.2017 року звернулася із заявою до КП «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 22787130 для проведення державної реєстрації права власності на вищевказану земельну ділянку. До заяви ОСОБА_1 надала розпорядження голови Апостолівської районної державної адміністрації від 26.05.2011 р. № 210-р-11 «Про передачу у власність земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) на території Михайлівської сільської ради та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки», витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1203615382016 від 15.07.2016 року.
		На підставі вказаних документів 21 червня 2017 року державним реєстратором комунального підприємства «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області за ОСОБА_1 зареєстровано право власності (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1281509712203) на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 6,269 га, для ведення фермерського господарства. Грошова оцінка вказаної земельної ділянки складає 207730, 03 грн.
		Зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що головою Апостолівської районної державної адміністрації 26.05.2011 року розпорядження № 210-р-11 «Про передачу у власність земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) на території Михайлівської сільської ради та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки» не приймалося. Натомість, за № 210-р-11 прийнято розпорядження голови Апостолівської районної державної адміністрації від 20.05.2011 року «Про преміювання директора районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Лепехи Л.В».
		В порушення ст.ст. 116, 118 Земельного кодексу України ОСОБА_1 з відповідним клопотання про надання їй дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства до Апостолівської районної державної адміністрації не зверталася та дозволу на отримання такого проекту землеустрою не отримувала. Проектна документація щодо відведення спірної земельної ділянки не розроблялася, проект землеустрою не погоджувався.
		Прокурор зазначає, що оскільки ОСОБА_1 незаконно набула право власності на спірну земельну ділянку, яка вибула із власності держави поза її волею, здійснення ОСОБА_1 розпорядження землею порушує публічний порядок, тому вважає, що договір користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладений 24.07.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до ст.228 ЦК України є нікчемним.
		Посилаючись на викладене, позивач просив суд витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 6,269 га, що розташована на території Апостолівської міської ради (колишньої Михайлівської сільської ради Апостолівського району) Дніпропетровської області, вартістю 207730,03 грн. Визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 24.07.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано в реєстрі речових прав № 36284930 від 24.07.2017 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рукавіциною Н.В. Припинити право користування ОСОБА_2 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 6,269 га, кадастровий номер НОМЕР_1 .
		Заочним рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
		В апеляційній скарзі Прокурор Дніпропетровської області в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду та прийняття нового, яким у повному обсязі задовольнити позовні вимоги прокурора, а також стягнути з відповідача ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання позовної заяви і апеляційної скарги.
		В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що ОСОБА_1 , в порушення вимог ст.ст.116,118 Земельного кодексу України, не зверталася до Апостолівської районної державної адміністрації з клопотанням про надання їй дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, дозвіл на розробку такого проекту землеустрою не отримувала, проектна документація щодо відведення спірної земельної ділянки не розроблялася, проект землеустрою не погоджувався. Більш того, вказує, що розпорядження голови Апостолівської районної державної адміністрації від 26 травня 2011 за №210-р-11 «Про передачу у власність земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) на території Михайлівської сільської ради та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки», не приймалося. Натомість, за цим номером прийнято інше розпорядження від 20 травня 2011 року «Про преміювання директора районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді ОСОБА_3 . На підставі зазначених доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 набула право власності на спірну земельну ділянку всупереч встановленого законом порядку, тобто суд фактично встановив факт протиправного вибуття цієї ділянки із власності держави.
		Прокурор вказує, що право власності дійсного власника  держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, презюмується і не припинилося із втратою нею цього майна, це право підлягає захисту протягом усього часу наявності у неї титулу власника. На думку прокурора, посилання суду на наявність укладеного між відповідачами договору емфітевзису, як доказ вибуття спірної ділянки із володіння ОСОБА_1 , що унеможливлює її витребування, є помилковим та не відповідає фактичним обставинам справи.
		При цьому, прокурор вважає, що, виходячи з встановлених судом обставин справи, власник спірної земельної ділянки - держава може витребувати належне їй майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула це майно з незаконних підстав. Окрім того, прокурор вказує на те, що за договором емфітевзису від 24.07.2017 року, ОСОБА_2 набув лише право користування спірною ділянкою, тоді, як сама земельна ділянка залишається у володінні ОСОБА_1 , яка є останнім набувачем майна, та яка набула це майно з незаконних підстав.
		Окрім того, прокурор вказує на незаконність відмови у задоволенні позову в частині визнання недійсним вищеназваного договору емфітевзису та припинення права ОСОБА_2 на користування спірною земельною ділянкою. При цьому зазначає, що судом не надано оцінки тому, що спірний договір укладений ОСОБА_1 , як особою, яка у встановленому законом порядку прав на земельну ділянку не набула, тоді як дійсним власником цієї ділянки  державою, в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, рішення про укладення з ОСОБА_2 договору емфітевзису не приймалося, а отже право користування земельною ділянкою у ОСОБА_2 виникло поза волею власника. Прокурор вважає, що спірним договором порушується право власності держави на спірну земельну ділянку та здійснюються перешкоди у вільному володінні, користуванні та розпорядженні землею. Вказане підтверджує правомірність вимоги прокурора про визнання оспорюваного правочину недійсним та наявність, встановлених ст.ст.203, 215 ЦК України підстав для її задоволення.
		Також, прокурор вважає необґрунтованим посилання суду на те, що незаявлення прокурором вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, як на підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки, виходячи з обставин справи, вимога про визнання недійсним договору, є похідною від основної вимоги про витребування спірної земельної ділянки, що в повній мірі відповідає критерію ефективності захисту порушеного права. На думку прокурора, суд першої інстанції неправомірно відмовив в судовому захисті порушеного права державі в сфері земельних відносин.
		Відзив на апеляційну скаргу не подано.
		Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Барчук ОСОБА_4 , в режимі онлайн на відеозв`язку, та представникаГоловного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - Книгу Я.Ю.,які, кожна окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 15.06.2017 року звернулась з заявою до КП «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.18-20,21).
		Як вбачається з рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 червня 2017 року, державним реєстратором прав на нерухоме майно КП «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області розглянуто заяву ОСОБА_1 від 15.06.2017 року про проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, за кадастровим номером НОМЕР_1 та документи, подані для проведення державної реєстрації прав та вирішено провести державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 (а.с.24).
		З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що відомості щодо земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 6,2690 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, що є власністю ОСОБА_1 , внесені до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дата державної реєстрації 15.06.2017 року, підстава виникнення права власності  рішення Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 26 травня 2011 року № 210-р-11 «Про передачу у власність земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) на території Михайлівської сільської ради та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки» (а.с.10,13-15,24-26).
		З копії розпорядження голови Апостолівської районної державної адміністрації № 210-р-11 від 26 травня 2011 року «Про передачу у власність земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) на території Михайлівської сільської ради та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки», без підпису, вбачається, що відповідно до зазначеного вище розпорядження вирішено передати у власність громадянам, зокрема, ОСОБА_1 , земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) по колишньому КСП «Побєда» в натурі (на місцевості) на території Михайлівської сільської ради та видати держані акти на право приватної власності на земельну ділянку, а саме відповідачці розміром 6,2690 га (а.с.10).
		З копії розпорядження голови Апостолівської районної державної адміністрації № 210-р-11 від 20 травня 2011 року вбпчається, що вказане розпорядження прийнято по питанню «Про преміювання директора районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді ОСОБА_3 ». Зазначене розпорядження підписано головою райдержадміністрації ОСОБА_5 (а.с.11).
		З повідомлення Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області за № 119/0/268-18 від 12.01.2018 року на запит СВ Апостолівського ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області вбачається, що на підставі розпорядження голови Апостолівської райдержадміністрації від 26 травня 2011 року за № 210-р-11 громадянам, зокрема, ОСОБА_1 не передавалась у власність земельна ділянка у розмірі земельної частки (паю) на території Михайлівської сільської ради, Апостолівського району, Дніпропетровської області (а.с.12).
		Згідно витягу з ЄРДР за № 42017041490000059 від 19.10.2017 року за фактом використання завідомо підробленого документу, а саме, розпорядження голови Апостолівської районної державної адміністрації № 210-р-11 від 26 травня 2011 року, внесено відомості за ч.4 ст.358 КК України до ЄРДР (а.с.29).
		24 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), згідно якого ОСОБА_1 , як власник, передала ОСОБА_2 , як землекористувачу, земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 6,2690 га, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1 , щодо якої власник передав землекористувачу права володіння та користування для сільськогосподарських потреб. Договір посвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рукавіциною Н.В., зареєстровано в реєстрі за № 839 (а.с.30-31).
		З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що до реєстру внесено актуальну інформацію про державну реєстрацію іншого речового права, номер запису 21516838, дата реєстрації 24.07.2017 року, підстава виникнення іншого речового права  договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 24.07.2017 року, виданий приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рукавіциною Н.В., зареєстровано в реєстрі за № 839, відомості про суб`єкта іншого речового права  землекористувач ОСОБА_2 , власник  ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 6,2609 га (а.с.13-15).
		Спір між сторонами виник з приводу витребування спірної земельної ділянки, як такої, що вибула з володіння власника - держави - поза його волею, та визнання незаконним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), як такого, що укладений особою, яка не є власником земельної ділянки та не наділена правом на її розпорядження, з припиненням права користувача за цим договором на користування спірною земельною ділянкою.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Прокурора в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки та визнання недійсним договору емфітевзису і припинення права користування, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 передала спірну земельну ділянку ОСОБА_2 на підставі договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), належних правових підстав для недійсності якого позивачем суду не наведено і вимог про визнання такого договору недійсним з підстав, визначених ст. 216 ЦК України, не заявлено, а тому ОСОБА_2 не є особою, яка володіє чи користується цією земельною ділянкою незаконно, у зв`язку з чим у неї спірну земельну ділянку витребувати неможливо. При цьому, суд дійшов висновку, що підстави припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб передбачені ст.102-1 ЗК України та ст.412 ЦК України, тоді як позовні вимоги прокурора в частині припинення ОСОБА_2 користування спірною земельною ділянкою належним чином не обґрунтовані.
		Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
		Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня
		2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
		Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Обґрунтованимє рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає з огляду на наступне.
		Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом. Ніхто не можебути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органівмісцевого самоврядування.
		Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Згідно з частинами другою, третьою статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
		Статтею 80 ЗК України встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування,  на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.
		Згідно зі статтями 83, 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крімземель комунальної та приватної власності.
		Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
		Статтею 122 ЗК України передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
		Згідно зі статтями 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатисясвоїм майном за власною волею.
		Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до незаконно володіючої цим майном особи (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно у добросовісного набувача.
		Відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
		Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
		Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК Українипов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
		Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власникаабо особи, якій він передав його, не з їхньої волі іншим шляхом.
		За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.
		Наявність в діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.
		Отже, вирішуючи спір про витребування майна з чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власників у силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння.
		Стаття 12 ЦПК Українипередбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Як закріплено в ч. 2 ст. 76 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).
		Як встановлено судом, 21 червня 2017 року державним реєстратором прав на нерухоме майно КП «Реєстратор майнових прав» Петропавлівської селищної ради Дніпропетровської області розглянуто заяву ОСОБА_1 від 15.06.2017 року про проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, за кадастровим номером НОМЕР_1 та документи, подані для проведення державної реєстрації прав та вирішено провести державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 (а.с.24).
		З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що відомості щодо земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 6,2690 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, що є власністю ОСОБА_1 внесені до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дата державної реєстрації 15.06.2017 року, підстава виникнення права власності  рішення Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 26 травня 2011 року № 210-р-11 «Про передачу у власність земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) на території Михайлівської сільської ради та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки» (а.с.10, 13-15,24-26)
		Згідно копії розпорядження голови Апостолівської районної державної адміністрації № 210-р-11 від 26 травня 2011 року «Про передачу у власність земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) на території Михайлівської сільської ради та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки» (без підпису) вирішено передати у власність громадянам, зокрема, ОСОБА_6 , земельну ділянку у розмірі земельної частки (паю) по колишньому КСП «Побєда» в натурі (на місцевості) на території Михайлівської сільської ради та видати держані акти на право приватної власності на земельну ділянку, а саме відповідачу розміром 6,2690 га (а.с.10).
		З копії розпорядження голови Апостолівської районної державної адміністрації № 210-р-11 від 20 травня 2011 року встановлено, що вказане розпорядження прийнято по питанню «Про преміювання директора районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді ОСОБА_3 ». Зазначене розпорядження підписано головою райдержадміністрації ОСОБА_5 (а.с.11).
		Згідно повідомлення Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області за № 119/0/268-18 від 12.01.2018 року, на запит СВ Апостолівського ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області вбачається, що на підставі розпорядження голови Апостолівської райдержадміністрації від 26 травня 2011 року за № 210-р-11, зокрема ОСОБА_1 не передавалась у власність земельна ділянка у розмірі земельної частки (паю) на території Михайлівської сільської ради, Апостолівського району, Дніпропетровської області (а.с.12).
		Згідно витягу з ЄРДР за № 42017041490000059 від 19.10.2017 року за фактом використання завідомо підробленого документу, а саме розпорядження голови Апостолівської районної державної адміністрації № 210-р-11 від 26 травня 2011 року внесено відомості за ч.4 ст.358 КК України до ЄРДР (а.с.29).
		Тобто, головою Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області не видавалося розпорядження від 26 травня 2011 року № 210-р-11 «Про передачу у власність земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) на території Михайлівської сільської ради та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки» та не приймалося рішення про передачу земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 6,2690 га, відповідачці ОСОБА_1 , що свідчить про вибуття земельної ділянки поза волею Апостолівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, до виключної компетенції якої віднесено вирішення питання щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної власності (ст. 122 ЗК України).
		Сам по собі факт проведення реєстрації права власності земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 6,2690 га, за відповідачкою ОСОБА_1 не має правового значення для вирішення даного спору, адже, враховуючи, що державна реєстрація - це етап підтвердження права власності та вона є похідною від наявності чинних правоустановлюючих документів, це не може свідчити про правомірність набуття права власності.
		Окрім того, зважаючи на конкретні обставини даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що держава, в особіГоловного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,мала «законне сподівання» на те, що в неї у власності перебуває земельна ділянка, загальною площею 6,2690 га, з кадастровим номером НОМЕР_1 , і таке «законне сподівання» можна вважати додатковою частиною майнових прав, належних державі, як власнику об`єкта нерухомості, якесвідчить про те, що правовідносини, які виникли між сторонами охоплюються змістом статті 1 Першого протоколуЄвропейської конвенції з прав людини(далі стаття 1 Першого протоколу), яка, як і практика Європейського Суду з прав людини застосовується як джерело права, згідно статті 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського Судуз правлюдини» від23лютого 2006року. При цьому, згідно з усталеною практикою Конвенції, поняття «майно» може означати «існуюче майно» або активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (пункти 32-35 рішення у справі «Стретч проти Сполученого Королівства»).
		Розглядаючи справу, суд першої вказаним обставинам належної правової оцінки не дав, не встановив обставин вибуття із володіння власника спірної земельної ділянки, не з`ясував фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, не встановив які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тому дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовупрокурора в інтересах держави в особіГоловного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про витребування земельної ділянки із незаконного володіння і доводиапеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу.
		Таким чином, колегією суддів встановлено,що відповідачка ОСОБА_1 набула спірну земельну ділянку з незаконних підстав, тобто земля вибула з володіння власника  держави - не з його волі, а отже власник земельної ділянки  держава, в особіГоловного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області -має право витребувати це майно від набувача ОСОБА_1 , яка в теперішній час є титульним власником спірної земельної ділянки, тоді, якза договором емфітевзису від 24.07.2017 року ОСОБА_2 лише набув право користування спірною ділянкою, так як сама земельна ділянка залишається у володінні ОСОБА_1 , яка є останнім набувачем майна, та яка, як встановлено колегією суддів, набула це майно з незаконних підстав.
		Згідно з частиною першою статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
		Згідно з частиною першою та п`ятою статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільногокодексу України. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу.
		Як вбачається з матеріалів справи, 24 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), згідно якого ОСОБА_1 , як власник, передала ОСОБА_2 , як землекористувачу, земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 6,2690 га, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1 , щодо якої власник передав землекористувачу права володіння та користування для сільськогосподарських потреб. Договір посвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рукавіциною Н.В., зареєстровано в реєстрі за № 839 (а.с.30-31).
		Разом з тим, як встановлено судом,рішення про передачу земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 6,2690 га, у власність відповідачці ОСОБА_1 у встановлений Законом спосіб не приймалося, тобто на момент укладення оспорюваного договору остання не була власником земельної ділянки, яка є предметом емфітевзису.
		Таким чином, оспорюваний правочин має дефект суб`єктного складу та суперечить приписам ч. 1 ст. 407 ЦК України та ч. 1 ст. 102-1 ЗК України внаслідок чого не відповідає загальним вимогам, встановлених ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
		Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину єнедодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами1 - 3, 5та 6 ст. 203 цього Кодексу.
		Отже, судом першої встановлені обставини, які дають підстави для висновку про недійсність оспорюваного договору емфітевзису.
		Стаття 41 Конституції України передбачає непорушність права приватної власності.
		Відповідно до частин 1, 3, 7 ст. 319 ЦК України всім власникам забезпечуються рівні умови захисту і здійснення своїх прав володіння, користування і розпорядження своїм майном. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановленому законом (ст. 321 ЦК України).
		Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
		Згідно із ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Цивільний кодекс України не містить застережень, що позивачем може бути лише сторона в правочині. Отже, правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції, ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (ст. ст. 215, 216 ЦК України).
		Держава, в особіГоловного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, не являється стороною оспорюваного договору, проте має право на об`єкт спірного договору та бажає поновлення свого права шляхом визнання в судовому порядку недійсним договору та припинення речового права іншої особи та належне їй майно.
		На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не взяв до уваги і не надав оцінки тому, що спірний договір емфітевзису був укладений ОСОБА_1 , як особою, яка у встановленому законом порядку прав на земельну ділянку не набула, тоді, як дійсним власником земельної ділянки  державою, в особі Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, рішення про укладення із ОСОБА_2 договору емфітевзису не приймалося, а отже право користування цією земельною ділянкою виникло у останнього поза волею власника.
		Спірним договором порушується право власності держави на земельну ділянку та здійснюються перешкоди у вільному володінні, користуванні та розпорядженні цією землею, що є підставою для визнання такого договору недійсним та тягне за особою припинення права особи на користування земельною ділянкою у судовому порядку, оскільки,згідно ст.412 ЦК України, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинено за рішенням суду.
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду  скасуванню, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Тому, відповідно до ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 6639,95 грн. (а.с.1) та за подання апеляційної скарги в розмірі 9959,92 грн. (а.с.124), а всього стягнути 16 599, 88грн. судового збору, що відповідає вимогам Закону України «Про судовий збір».
		Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргуПрокурора Дніпропетровської області в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області -задовольнити.
		Заочне рішенняАпостолівського районного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2018 рокускасувати та постановити нове рішення.
		Позовні вимоги прокурора, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки та визнання недійсним договору емфітевзису і припинення права користування - задовольнити.
		Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 )земельну ділянку площею 6,2690 га сільськогосподарського призначення, кадастровий номер НОМЕР_1 , вартість якої складає 207730,03 грн., що розташована на території Апостолівської міської ради (колишньої Михайлівської сільської ради Апостолівського району) Дніпропетровської області у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.
		Визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 24.07.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано в реєстрі речових прав №36284930 від 24.07.2017 року приватним нотаріусом Рукавіциною Н.В. Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області.
		Припинити право користування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на земельну ділянку сільськогосподарського призначення,площею 6,2705 га, кадастровий номер НОМЕР_1 .
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області (реквізити отримувача:49044, м.Дніпро, пр.Д. Яворницького,38, МФО 820172, р/р 35217020000291 в ДКСУ в м.Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету  2800) 16599 (шістнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 88 (вісімдесят вісім) копійок судових витрат.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		Повний текст постанови складено 02 серпня 2019 року. 
		 
		Головуючий:
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...