Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/1345/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Договір підряду; будівельного.
Надіслано для оприлюднення: 06.08.2019. Зареєстровано: 06.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.08.2019.
Дата набрання законної сили: 30.07.2019
Результат оскарження 07.11.2019 Верховний Суд: залишено рішення першої та апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		_____________________________________________________________________________________________
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 липня 2019 рокум. ОдесаСправа № 916/1345/18Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді: Аленіна О.Ю.
		суддів: Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г. 
		секретар судового засідання: Чеголя Є.О.
		 
		за участю представників учасників справи:
		від ТОВ „АРТ ПРОЕКТ-2010 - адвокат Рябченко Т.О.
		від Управління дорожнього господарства Одеської міської ради - Дєлієргієв Г.Г.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління дорожнього господарства Одеської міської ради
		на рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2019
		по справі №916/1345/18
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АРТ ПРОЕКТ-2010
		до Управління дорожнього господарства Одеської міської ради
		про стягнення заборгованості по Договору № 19 про закупівлі за державні кошти від 28.04.2017 року у розмірі 15170000,00 грн. та заборгованість за виконанні додаткові роботи у розмірі 3042654,92 грн. 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У липні 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю „АРТ ПРОЕКТ-2010 (далі  ТОВ АРТ ПРОЕКТ-2010) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Управління дорожнього господарства Одеської міської ради в якому, з урахуванням уточнень, просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 15 170 000 грн. та заборгованість за виконані додаткові роботи у розмірі 3 042 654,92 грн.
		В обґрунтування позовних вимог ТОВ АРТ ПРОЕКТ-2010 посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про закупівлю робіт за державні кошти в частині оплати за здійсненні позивачем роботи.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.09.2018 призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю „Одеській регіональний центр незалежних експертиз.
		У квітні 2019 Господарським судом Одеської області отримано висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи за матеріалами справи №916/1345/18.
		Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.05.2019 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 15 170 000 грн. боргу та 227550 грн. судового збору, в решті позову відмовлено. 
		В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції з посиланням на умови укладеного між сторонами договору, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25 січня 2018 року по справі №916/2225/17 та висновок експерта зазначив, що позивачем належним чином виконано взяті на себе договірні зобов`язання, у той час як відповідач безпідставно ухиляється від прийняття виконаних позивачем робіт та фактично самоусунувся від виконання своїх договірних зобов`язань.
		Відтак місцевий господарський суд визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 15 170 000 грн. боргу за виконані позивачем роботи по договору про закупівлю робіт за державні кошти.
		Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів за виконані додаткові роботи, суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем приписів ст. 844 ЦК України при додаткових роботах, які були здійснені з перевищенням договірної ціни робіт. Тому, у відповідача відсутній борг перед позивачем за додатково виконані роботи. При цьому, пославшись на приписи ст. 850 ЦК України суд першої інстанції зазначив, що позивачем не заявлено вимог про відшкодування збитків у зв`язку із додатково понесеними витратами.
		З огляду на що місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів за виконані додаткові роботи.
		Не погодившись із даним рішенням Управління дорожнього господарства Одеської міської ради звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2019 р. по справі №916/1345/18 скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
		Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення винесено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути скасовано з наступних підстав.
		Так посилаючись на умови укладеного між сторонами договору апелянт зазначає, що необхідною умовою для здійснення фінансування та оплати робіт за договором є наявність бюджетних асигнувань, проте суд першої інстанції не надав жодної належної оцінки даній обставині.
		Крім того скаржник зазначає, що у травні 2017 р. листом повідомив позивача про дострокове розірвання договору у зв`язку з порушенням строків виконання робіт. Вказаний лист отримано позивачем 04.07.2017 р. Відтак, на думку апелянта укладений між сторонами договір розірвано в односторонньому порядку з 04.07.2017.
		Скаржник також відзначає, що п. 5.1. договору передбачений графік здійснення розрахунку, серед якого 100000,00 грн. передбачалась на рахунок фінансування у 2017 році, решта 15 070 000,00 грн. - на 2018 рік. Посилаючись на приписи ст.ст. 76, 77 Бюджетного кодексу України апелянт зазначає, що незважаючи на визнання недійсним правочину від 04.07.2017 р. щодо розірвання в односторонньому порядку договору на підставі постанови Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2018 р. по справі №916/2225/17, на момент формування місцевого бюджету на 2018 рік укладений між сторонами договір був розірваний та як наслідок відсутні правові підстави для включення до місцевого бюджету на 2018 рік витрат для фінансування вищевказаного договору. 
		Враховуючи викладене, апелянт вважає, що за відсутності бюджетних асигнувань на 2018 рік для фінансування оплати робіт за договором про закупівлю робіт за державні кошти, в силу приписів п. 6.4. договору відсутні і правові підстави для здійснення відповідачем оплати за договором.
		Апелянт також відзначає, що рішення у справі №916/2225/17, на яке посилається суд першої інстанції, набрало законної сили лише 28.01.2018 р. Тобто до моменту набрання вказаного рішення законної сили, вищевказаний односторонній правочин був дійсним та як наслідок договір про закупівлю робіт за державні кошти був розірваний з 04.07.2017 р.
		За твердженням апелянта, як на підставу заявлених позовних вимог позивач посилається на акти приймання виконаних будівельних робіт за липень-вересень 2017 року, проте, як вважає апелянт, у позивача були відсутні правові підстави для виконання робіт за договором, оскільки останній був розірваний з 04.07.2017 р., а рішення суду у справі №916/2225/17 набрало законної сили лише 28.01.2018 р.
		У зв`язку з вищевикладеним апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності виконання позивачем робіт за липень-вересень 2017 року на загальну суму 15 170 000,00 грн., оскільки на момент виконання позивачем робіт не було рішення суду, яким би було встановлено недійсність одностороннього правочину від 04.07.2017 р.
		Отже, на думку апелянта, у позивача були відсутні будь-які правові підстави для виконання робіт за договором, як наслідок відсутні будь-які правові підстави для складання актів приймання виконаних будівельних робіт за липень-вересень 2017 року, у свою чергу у відповідача відсутні будь-які підстави для здійснення оплати на підставі вказаних актів, оскільки на період їх складання договір був розірваний.
		Також, як стверджує апелянт, акти були скеровані на адресу відповідача лише у травні-червні 2018 р. та відповідача не було запрошено для прийняття робіт у встановленому законом порядку.
		Таким чином, скаржник вважає, що встановити чи дійсно виконував позивач роботи з липні-вересні 2017 р. за договором не є можливим, а акти приймання виконаних будівельних робіт за липень-вересень 2017 року не є належними доказами по справі та жодним чином не підтверджують факт виконання позивачем робіт за договором.
		Посилаючись на приписи ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» апелянт відзначає, що 27.04.2017 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради було зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт, яка була виключена з державного реєстру дозвільних документів. 
		Як наслідок, апелянт вважає, що у позивача були відсутні будь-які дозвільні документи, які давали підстави для здійснення робіт за договором, отже якщо позивачем і виконувались роботи липні-вересні 2017 року, то виконувались вони протиправно, за відсутності дозвільних документів, тобто самочинно.
		З приводу висновку експерта, на який послався суд першої інстанції скаржник посилаючись на приписи ст. 11 закону України «Про архітектурну діяльність», ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва» зазначає, що факт виконання прихованих будівельних робіт може підтверджений виключно актом на закриття таких робіт, який посвідчено підписом представника технічного нагляду замовника, за відсутності підписаного представником технічного нагляду замовника акту на закриття прихованих робіт - виконання подальших будівельних робіт є незаконним.
		Також посилаючись на приписи ст.ст. 36-37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності апелянт зазначає, що відповідно до обставин справи більшість виконаних позивачем будівельних робіт, виконання яких йому відповідач не доручав, фактично є прихованими, а отже мають бути доведеними актами на їх закриття, які були підписані представником технічного нагляду замовника будівництва. Крім того якщо позивач посилається на те, що ним був скоригований проект будівництва, в матеріалах справи мають бути відомості про внесення таких даних до реєстру та проходження експертизи відкоригованим проектом.
		Так за твердження апелянта, в декларації про початок на виконання будівельних робіт представником технічного нагляду замовника будівництва зазначений ОСОБА_1 , проте в матеріалах справи відсутні будь-які акти на закриття прихованих робіт, які були б підписані останнім.
		Скаржник відзначає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції був викликаний експерт, який проводив експертне дослідження, проте на жодне з запитань відповідача останній не зміг надати чіткої відповіді. 
		За таких обставин апелянт вважає, що експертиза по цій справі була проведена з порушенням вимог ст. 3 Закону України «Про судову експертизу», а саме без дотримання принципів законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження. Обґрунтуванням цьому є те, що експерт у висновку послався на документи, складені з грубим порушенням ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва» та ці порушення ним усунуті не були шляхом перевірки реальності виконаних будівельних робіт на місцевості.
		Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №916/1345/18 за апеляційною скаргою Управління дорожнього господарства Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2019.
		Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 призначено справу до розгляду на 30.07.2019.
		19.07.2019 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. 
		В своїх запереченнях позивач зазначає, що рішенням Господарського Одеської області у справі №916/2225/17, яке набрало законної 25.01.2018 р., визнано недійсним односторонній правочин, Управління дорожнього господарства Одеської міської від 04.07.2017 року про дострокове розірвання договору про закупівлю робіт за державні кошти.
		Посилаючись на приписи ст.ст. 216, 236 ЦК України апелянт зазначає, що наявність рішення суду (незалежно від дати набрання ним законної сили), яким визнано певний правочин недійсним має наслідком недійсність правочину з моменту його вчинення, такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Отже, як вважає позивач, наявність вказаного рішення має наслідком недійсність вищевказаного одностороннього правочину саме з моменту його вчинення 04.07.2017 року.
		Таким чином, на думку позивача, твердження апелянта, що до моменту набрання рішення суду по справі №916/2225/18 законної сили, вищевказаний односторонній правочин був дійсним та, як наслідок, договір про закупівлю робіт за державні кошти був розірваний з 04.07.2017 року є хибною.
		Як стверджує позивач, ним роботи по договору були виконані в повному обсязі та акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати були направлені для підписання відповідачеві, однак останній відмовився від підписання актів виконаних робіт.
		Щодо твердження відповідача, що йому невідомо хто саме виконував роботи по договору про закупівлю робіт за державні кошти позивач зазначає, що односторонній правочин, оформлений листом Управління дорожнього господарства Одеської міської від 04.07.2017 року про дострокове розірвання договору було визнано недійсним в судовому порядку з моменту його вчинення. Таким чином, договір був дійсним весь час і зобов`язання відповідача перед позивачем щодо прийняття виконаних робіт не припинялося. 
		Окрім того, як відзначає позивач, відповідно до ч. 1 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Проте, від такого права відповідач добровільно відмовився.
		Також, за твердженням позивача, не відповідають дійсності доводи апелянта з приводу того, що роботи виконувалися позивачем протиправно, без дозвільних документів, оскільки саме відповідачем надано до матеріалів справи лист Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради в якому зазначена інформація, що декларація про початок будівельних робіт була скасована наказом Управління саме 26.09.2017 року, тобто, на момент виконання робіт ТОВ «АРТ ПРОЕКТ-2010» вищезазначена декларація була діюча.
		До того ж, як відзначає позивач, під час розгляду справи в суді першої інстанції була проведена судова будівельно-технічна експертиза, яка підтвердила відповідність об`ємів та вартість фактично виконаних робіт. На думку позивача, нерозуміння відповідачем методики проведення такого типу експертиз не є підставою для того, щоб встановити факт порушення експертом принципів законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження.
		30.07.2019 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано клопотання Управління дорожнього господарства Одеської міської ради про призначення повторної судово-будівельної експертизи в якому відповідач просить призначити проведення по справі повторної будівельно-технічної експертизи на вирішення якої поставити наступні запитання: 1) які фактичні обсяги та вартість виконаних основних та додаткових робіт ТОВ „АРТ ПРОЕКТ-2010 згідно проектно-кошторисної документації щодо Капітального ремонт вул. Скісної на ділянці від вул. Ленінградської до вул. Розкидайлівської в м. Одесі згідно договору підряду про закупівлю робіт №19 від 28.04.2017?, 2) чи відповідають фактичні об`єми та вартість виконаних основних та додаткових робіт щодо Капітального ремонт вул. Скісної на ділянці від вул. Ленінградської до вул. Розкидайлівської в м. Одесі згідно договору підряду про закупівлю робіт №19 від 28.04.2017, даним актів виконаних робіт?, 3) чи підтверджується документально виконання вищевказаних робіт ТОВ „АРТ ПРОЕКТ-2010.
		В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначає, що висновок експерта наданий на виконання ухвали суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 6 Закону України «Про судову експертизу», пп.3.9. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, оскільки під час проведення експертного дослідження експертом не було здійснено розкриття конструктивних елементів на окремих ділянках вул. Скісної на ділянці вул. Ленінградської до АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 в м. Одесі.
		Відповідач зазначає, що під час судового засідання у суді першої інстанції експерт не зміг надати зрозумілі відповіді на запитання представника відповідача, зокрема чому експертом під час проведення експертизи не було зроблено розкриття конструктивних елементів на окремих ділянках вул. Скісної на ділянці вул. Ленінградської до вул. Розкидайлівської в м. Одесі.
		Також посилаючись на приписи ст. 11 Закону України «Про архітектурну діяльність», ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва» відповідач зазначає, що експерт, будучи атестованим фахівцем у містобудівній галузі мав би застосувати вказані положення досліджуючи наявні а матеріалах справи акти прихованих робіт та не приймати їх до розгляду в якості підтвердження виконання таких прихованих робіт, оскільки на них відсутні підписи представника технічного нагляду замовника будівництва. Більш того, як вважає відповідач, за відсутності такого підпису, втрачають свою доказову силу і інші документи, які були складені після та на підставі таких актів, адже ДБН забороняє проводити наступні будівельні роботи за відсутності підписаних представником технічного нагляду замовника будівництва акти прихованих робіт. 
		З огляду на те, що експерт проводив експертне дослідження щодо Капітального ремонт вул. Скісної на ділянці від вул. Ленінградської до вул. Розкидайлівської в м. Одесі без розкриття конструктивних елементів окремих ділянок земляного полотна та на підставі не підписаних представником технічного нагляду замовника будівництва актів прихованих робіт, на думку апелянта свідчить про необґрунтованість висновку та його суперечність іншим матеріалам справи. 
		Розглянувши під час судового засідання від 30.07.2019 означене клопотання колегія суддів дійшла висновку про його відхилення з огляду на наступне. 
		Частиною 1 статті 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. 
		Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
		Частинами 1, 2 ст. 98 ГПК України встановлено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
		Відповідно до ч. 2 ст. 107 ГПК України, за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам. 
		Повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об`єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судовій експертизі. Нові об`єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою.
		Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).
		При цьому колегія суддів зазначає, що наявність заперечень та сумнівів скаржника щодо висновків експерта не є безумовною підставою для проведення повторної експертизи, оскільки такі сумніви мають бути підтверджені та обґрунтовані доказами. 
		Оцінивши доводи скаржника на предмет необхідності проведення повторної експертизи, суд апеляційної інстанції вважає такі доводи є необґрунтованими, оскільки, заявляючи клопотання про призначення повторної експертизи, відповідачем не було долучено належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів.
		Так колегія суддів зазначає, що стверджуючи про те, що експерт проводив експертне дослідження без розкриття конструктивних елементів окремих ділянок земляного полотна, відповідач не навів жодних нормативно-правових актів, які покладають на експерта такий обов`язок під час проведення судової будівельно-технічної експертизи. При цьому ДБН, на які посилається відповідач, встановлюють загальні вимоги до організації будівельного виробництва під час нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення будинків, будівель, споруд будь-якого призначення, їх комплексів або частин, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури. Отже не містять жодних зобов`язальних дій, які мають бути вчиненні експертом. 
		Також у висновку експерта з посиланням на Методику встановлення фактичних обсягів та вартості виконаних будівельних робіт за звітною документацією, зареєстрованої в Реєстрі методик проведення судових експертиз зазначено, що дозвіл на пошкодження об`єкта експертам не був наданий. З огляду на що розкриття будівельних конструкцій, інженерних устроїв, мереж, оздоблювальних покриттів не проводилось, а тому об`єми виконаних робіт, що належать до категорії прихованих, прийняті за документами, як були складені під час будівництва у відповідності до ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва», а саме загальним журналом робіт, актами на закриття прихованих робіт, виконавчою схемою реконструйованого покриття та актами приймання виконаних робіт з будівництва "Капітальний ремонт вул. Скісної на ділянці від вул. Ленінградської до вул. Розкидайлівської в м. Одесі" за липень-вересень 2017 р. 
		Разом з тим, слід зазначити, що очевидне безпідставне призначення повторної судової експертизи буде порушенням права сторін на розгляд справи упродовж розумного строку, оскільки тягне необхідність зупинення провадження у справі на стадії апеляційного провадження. 
		Вихід за межі розумного строку розгляду справи суперечитиме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до частини 1 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Так колегія суддів відзначає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції було призначено судову будівельно-технічну експертизу та отримано відповідний висновок експерта. У наявних матеріалах справи містять письмові пояснення відповідача щодо проведеної експертизи та використаних експертом доказів (т.2, а.с. 7-10). 
		Разом з цим наявні матеріали справи не місять письмового клопотання Управління дорожнього господарства Одеської міської ради про призначення у справі повторної судової будівельно-технічної експертизи із зазначенням, зокрема підстав для її призначення та експертної установи на яку має бути покладено обов`язок її проведення. 
		У судовому засіданні від 30.07.2019 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою на наполягав на її задоволенні. 
		Представник ТОВ „АРТ ПРОЕКТ-2010 надав пояснення відповідно до яких не погоджується з апеляційною скаргою, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. 
		Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
		 
		Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Управління дорожнього господарства Одеської міської ради не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		 
		Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. 
		Як вбачається з наявних матеріалів справи, 28.04.2017 між Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради (замовник) та ТОВ „АРТ ПРОЕКТ-2010 (підрядник) укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти №19 у відповідності до п.1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник бере на себе зобов`язання у 2017-2018 р.р. своїми силами і засобами, на власний ризик виконати роботи, зазначені в п. 1.2. договору, а замовник  прийняти і оплатити такі роботи в межах виділених бюджетних призначень. 
		У п.1.2. договору визначено найменування робіт «Капітальний ремонт вул. Скісної на ділянці від вул. Ленінградської до вул. Розкидайлівської в м. Одесі». Площа покриття, що підлягає капітальному ремонту, складає 3540,5 кв.м. Місце виконання робіт м. Одеса, вул. Скіна на ділянці від вул. Ленінградської до вул. Розкидайлівської.
		Згідно з п. 1.3. договору склад та обсяги робіт, що є предметом договору, визначаються сторонами на підставі дефектного акту та кошторису, в розумінні загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою КМУ від 01.08.2005 №668, які є невід`ємними частинами договору. Обсяги робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. 
		Відповідно до п. 2.1. договору підрядник розпочне виконання робіт з 15.05.2017 р. і завершить виконання робіт 15.12.2018 р. Строки виконання робіт визначаються календарним графіком виконання робіт, який складається підрядником а погоджується замовником та є невід`ємною частиною договору (Додаток №1).
		Пунктом 3.1. договору визначено, що договірна ціна робіт визначається відповідно до вимог нормативних документів України у сфері ціноутворення у будівництві із залученням бюджетних коштів на основі кошторису, що є невід`ємною частиною договору і складає за кодом економічної класифікації (3132)  15170000,00 грн. 
		Підрядник повинен виконати роботи, зазначені у розділі 1 договору, якість яких відповідає умовам діючих нормативно-правових актів України (п. 4.1. договору).
		У відповідності до п. 5.1. договору фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів спеціального фонду бюджету міста Одеси у загальній сумі 15170000,00 грн., з них у 2017 році 100000,00 грн., у 2018 році 15070000,00 грн. Зобов`язання сторін щодо фінансування визначаються положеннями Загальних умов та узгодженого сторонами плану фінансування робіт. 
		Згідно з п. 6.1. договору розрахунки за виконанні роботи будуть здійснюватися із урахуванням положень Загальних умов шляхом перерахування Замовником відповідних коштів на рахунок підрядника на підставі документів, визначених п. 6.2., підписаних уповноваженими представниками сторін. 
		Підставою для здійснення розрахунків є підписані сторонами Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в). Розрахунок проводиться при наявності відповідних бюджетних коштів на рахунку замовника в органі Державної казначейської служби України. 
		Пунктом 7.1. договору визначено, що відповідальність сторін за порушення зобов`язань договору визначаються положеннями Загальних умов, інших нормативних документів, що регулюють ці питання.
		Відповідно до п. 8.1. договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати виконані підрядником роботи, виходячи з фактичного надходження коштів замовнику з бюджету. Приймати виконані роботи підрядником відповідно до договору, оглянути їх і у разі виявлення допущених в виконаних роботах відступу від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них підрядникові. Надати підряднику проект на виконання робіт. Виконувати інші обов`язки відповідно до вимог чинного законодавства.
		Підрядник зобов`язаний, зокрема, забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим договором. Забезпечити виконання робіт, якість яких повинна відповідати умовам, встановленим розділом 4 цього договору (п.8.3. договору).
		Згідно з п.п. 10.1., 10.2. договору у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку. 
		У відповідності до п.п. 12.1., 12.2. договору строком договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31 грудня 2018 року та до повного виконання сторонами своїх обов`язків. 
		Звертаючись із позовом до суду першої інстанції ТОВ „АРТ ПРОЕКТ-2010 зазначило, що виконало роботи за вказаним договором у повному обсязі, проте відповідач відмовляється від підписання актів виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт, а також від перерахування позивачеві грошових коштів за виконані за договором роботи. 
		Також в заяві про уточнення позовних вимог ТОВ „АРТ ПРОЕКТ-2010 зазначило, що під час виконання робіт по договору виникла необхідність в проведенні додаткових робіт, що не були передбачені проектною документацією та без яких неможливо було закінчити виконання робіт. Проте, за твердженням позивача, відповідач відмовився від підписання актів виконаних додаткових робіт та довідки про їх вартість виконаних робіт та оплати додаткових робіт. 
		Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 15170000 грн. та задовольнив їх в повному обсязі, щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості за виконані додаткові роботи у розмірі 3042654,92 грн. місцевий господарський суд визнав останні необґрунтованими та відмовив у їх задоволенні. 
		Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. 
		Статтями 627, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. 
		Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		У відповідності до положень ст. 193 ГК України та ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. 
		Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
		За положеннями статті 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником як замовник. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
		Згідно з частинами 4, 6 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
		Статтею 854 ЦК України визначено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
		Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт здійснюється після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
		За твердженням позивача, ним були в повному обсязі виконанні взяті на себе договірні зобов`язання, проте відповідач ухиляється від їх прийняття та оплати.
		Так 16.05.2018 позивачем на адресу відповідача надіслано акти виконаних будівельних робі (форма №КБ-2в), а також довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ) за липень-вересень 2017 року (т.1, а.с. 32-33).
		23.05.2018 відповідач відмовився від отримання вказаних документів про що свідчить накладна служби доставки (т.1. а.с. 34).
		01.06.2018 ТОВ „АРТ ПРОЕКТ-2010 повторно направлено на адресу відповідача акти виконаних будівельних робі (форма №КБ-2в), а також довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ) за липень-вересень 2017 року (т.1, а.с. 35).
		Однак відповідач не отримав означене поштове відправлення (т.1, а.с. 36-37).
		Листом від 25.06.2018 позивач знову направив на адресу відповідача направлено акти виконаних будівельних робі (форма №КБ-2в), а також довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ) за липень-вересень 2017 року та просив сплатити кошти за виконанні роботи (т.1, а.с. 38).
		Управління дорожнього господарства Одеської міської ради листом від 02.07.2018 за №624 (т.1, а.с. 39) у відповідь на лист позивача від 25.06.2018 зазначило, що юридичні зобов`язання за договором від 28.04.2017 №19, який був розірваний 04.07.2017 на теперішній час зняті з обліку УДКСУ у м. Одесі. Крім того, управлінням проведені заходи щодо вилучення з державного реєстру декларації про початок виконання будівельних робіт «Капітальний ремонт вул. Скісної на ділянці від вул. Ленінградської до вул. Розкидайлівської в м. Одесі». Також відповідачем зазначено, що на теперішній час управлінню не відомо яка організація виконує або виконала роботи з капітального ремонту вул. Скісної на ділянці від вул. Ленінградської до вул. Розкидайлівської у зв`язку з тим, що з боку управління зазначені роботи не замовлялися. На підставі наведеного відповідач відмовився підписувати надані ТОВ „АРТ ПРОЕКТ-2010 документи.
		Щодо тверджень відповідача про припинення договірних відносин між сторонами колегія суддів зазначає наступне. 
		04.07.2017 Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради направлено позивачеві лист за вих. №600 про дострокове розірвання договору про закупівлю робіт за державні кошти №19 від 28.04.2017 у зв`язку з тим, що станом на 03.07.2017 року роботи за договором ТОВ „АРТ ПРОЕКТ-2010 не розпочаті, у урахуванням чого було повідомлено Головне управління державної казначейської служби в Одеській області та внесено інформацію про розірвання договору на веб-порталі Уповноваженого органу до системи Прозоро.
		Вважаючи такі дії Управління дорожнього господарства Одеської міської ради незаконними ТОВ „АРТ ПРОЕКТ-2010 звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом в якому просило визнати недійсним односторонній правочин, оформлений листом Управління дорожнього господарства Одеської міської ради за вих. № 600 від 04.07.2017 про дострокове розірвання договору №19 про закупівлю робіт за державні кошти від 28.04.2017, відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом визнання договору № 19 про закупівлю робіт за державні кошти від 28.04.2017 укладеним, зобов`язати Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області зареєструвати договір № 19 про закупівлю робіт за державні кошти від 28.04.2017 та зобов`язати Управління дорожнього господарства Одеської міської ради внести відомості до електронного майданчика Уповноваженого органу про діючий Договір №19 про закупівлю робіт за державні кошти від 28.04.2017.
		Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.11.2017 у справі №916/2225/17 позов задоволено, визнано недійсним односторонній правочин, оформлений листом Управління дорожнього господарства Одеської міської ради від 04.07.2017 року за вих. №600 про дострокове розірвання Договору №19 про закупівлю робіт за державні кошти від 28 квітня 2017 року, відновлено становище, яке існувало до порушення, шляхом визнання Договору №19 про закупівлю робіт за державні кошти від 28 квітня 2017 року укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ „АРТ ПРОЕКТ-2010 та Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради на закупівлю робіт «Капітальний ремонт вул. Скісної на ділянці від вул. Ленінградської до вул. Розкидайлівської в м. Одесі» - діючим та зобов`язати Управління дорожнього господарства ОМР виконувати умови Договору № 19 від 28 квітня 2017 року, зобов`язано Головне управління державної казначейської служби в Одеській області зареєструвати Договір №19 про закупівлю робіт за державні кошти від 28 квітня 2017 року укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОВ „АРТ ПРОЕКТ-2010 та Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради на закупівлю робіт «Капітальний ремонт вул. Скісної на ділянці від вул. Ленінградської до вул. Розкидайлівської в м. Одесі»; зобов`язано Управління дорожнього господарства Одеської міської ради внести відомості до електронного майданчика Уповноваженого органу про діючий Договір №19 про закупівлю робіт за державні кошти від 28 квітня 2017 року укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ „АРТ ПРОЕКТ-2010 та Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради на закупівлю робіт «Капітальний ремонт вул. Скісної на ділянці від вул. Ленінградської до вул. Розкидайлівської в м. Одесі».
		Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі №916/2225/17 скасовано пункт 4 та пункт 7 та змінено пункт 1 та пункт 6 резолютивної частини рішення господарського суду Одеської області від 06.11.2017 у справі № 916/2225/17, викладено його резолютивну частину в наступній редакції: «Позов задовольнити частково, визнати недійсним односторонній правочин, оформлений листом Управління дорожнього господарства Одеської міської ради від 04.07.2017 року за вих. №600 про дострокове розірвання Договору №19 про закупівлю робіт за державні кошти від 28 квітня 2017 року; відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом визнання Договору № 19 про закупівлю робіт за державні кошти від 28 квітня 2017 року укладеним між ТОВ „АРТ ПРОЕКТ-2010 та Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради на закупівлю робіт: Капітальний ремонт вул. Скісної на ділянці від вул. Ленінградської до вул. Розкидайлівської в м. Одесі - діючим та зобов`язати Управління дорожнього господарства Одеської міської ради виконувати умови Договору № 19 від 28 квітня 2017 року; зобов`язати Управління дорожнього господарства Одеської міської ради внести відомості до електронного майданчика Уповноваженого органу про діючий Договір №19 про закупівлю робіт за державні кошти від 28 квітня 2017 року укладеним між ТОВ „АРТ ПРОЕКТ-2010 та Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради (на закупівлю робіт Капітальний ремонт вул. Скісної на ділянці від вул. Ленінградської до вул. Розкидайлівської в м. Одесі. У задоволенні позову до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про зобов`язання зареєструвати Договір №19 про закупівлю робіт за державні кошти від 28 квітня 2017 року укладений між ТОВ „АРТ ПРОЕКТ-2010 та Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради на закупівлю робіт: Капітальний ремонт вул. Скісної на ділянці від вул. Ленінградської до вул. Розкидайлівської в м. Одесі відмовити».
		За приписами ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Так приймаючи означені рішення суди першої та апеляційної інстанцій зазначили про відсутність підстав для застосування наслідків порушення ТОВ «АРТ ПРОЕКТ-2010» зобов`язання, а саме розірвання договору №19 від 28.04.2017 в односторонньому порядку, оскільки виконання позивачем взятих на себе зобов`язань поставлено в залежність від виконання відповідачем умов договору.
		З огляду на що, суди дійшли висновку про визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого листом Управління дорожнього господарства Одеської міської ради від 04.07.2017 року за вих. №600 про дострокове розірвання Договору №19 про закупівлю робіт за державні кошти від 28 квітня 2017 року, а тому колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача з приводу того, що договірні відносини між сторонами припиненні. 
		Відхиляються колегією суддів й твердження відповідача з приводу того, що до набрання рішення у справі №916/2225/17 законної сили, а саме 25.01.2018 р., односторонній правочин про розірвання договору був дійний з огляду на наступне. 
		Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. 
		Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
		Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
		З огляду на наведене, наявність судового рішення, яким визнано певний правочин недійсним, має наслідком недійсність правочину з моменту його вчинення та такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. 
		До того ж колегія суддів відзначає, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі №916/2225/17 відновлено становище, яке існувало до порушення, шляхом визнання Договору № 19 про закупівлю робіт за державні кошти від 28 квітня 2017 року укладеним між ТОВ „АРТ ПРОЕКТ-2010 та Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради на закупівлю робіт: Капітальний ремонт вул. Скісної на ділянці від вул. Ленінградської до вул. Розкидайлівської в м. Одесі - діючим та зобов`язання Управління дорожнього господарства Одеської міської ради виконувати умови Договору № 19 від 28 квітня 2017 року.
		Відтак судова колегія дійшла висновку, що укладений між сторонами договір №19 про закупівлю робіт за державні кошти від 28.04.2017 року є діючим та його умови мають виконуватись сторонами. 
		З приводу заперечень відповідача щодо виконання ТОВ „АРТ ПРОЕКТ-2010 робіт колегія суддів зазначає наступне. 
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.09.2018 р. призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: 1) які фактичні обсяги та вартість виконаних основних та додаткових робіт ТОВ АРТ ПРОЕКТ-2010 згідно проектно-кошторисної документації щодо Капітального ремонту вул. Скісної на ділянці від вул. Ленінградської до вул. Розкидайлівської в м. Одесі згідно договору підряду про закупівлю робіт № 19 від 28 квітня 2017 року?, 2) чи відповідають фактичні об`єми та вартість виконаних основних та додаткових робіт щодо Капітального ремонту вул. Скісної на ділянці від вул. Ленінградської до вул. Розкидайлівської в м. Одесі згідно договору підряду про закупівлю робіт № 19 від 28 квітня 2017 року даним актів виконаних робіт?, 3) чи підтверджується документально виконання вищевказаних робіт Товариством з обмеженою відповідальністю „АРТ ПРОЕКТ-2010? Проведення судової будівельно-технічної експертизи доручено Товариству з обмеженою відповідальністю „Одеський регіональний центр незалежних експертиз.
		За висновком експерта фактичні обсяги та вартість основних та додаткових робіт TOB АРТ ПРОЕКТ-2010 виконаних згідно проектно-кошторисної документації щодо Капітального ремонту вул. Скісної на ділянці від вул. Ленінградської до вул. Розкидайловської в м. Одесі згідно договору підряду про закупівлю робіт №19 від 28 квітня 2017 року відповідають обсягам та вартості виконаних будівельних робіт, зазначених у актах приймання виконаних буді вельних робіт за липень-вересень 2017 року. 
		Фактичні об`єми та вартість виконаних основних та додаткових робіт щодо Капіта льного ремонту вул. Скісної на ділянці від вул. Ленінградської до вул. Розкидайлівської в м. Одесі згідно договору підряду про закупівлю робіт №19 від 28 квітня 2017 року відпо відають даним актів виконаних будівельних робіт за липень-вересень 2017 року. 
		Також а висновком експерта, документально підтверджується виконання ТОВ АРТ ПРОЕКТ-2010 основних та додаткових робіт щодо Капітального ремонту вул. Скісної на ділянці від вул. Ленінградської до вул. Розкидайлівської в м. Одесі згідно договору підряду про закупівлю робіт №19 від 28 квітня 2017 р., а саме, актами приймання виконаних робіт, актами на закриття прихованих робіт, виконавчими кресленнями. Загальним журналом робіт, фотофіксацією виконання етапів робіт.
		Колегія суддів зазначає, що експертне дослідження проведено відповідно до вимог Закону України "Про судову експертизу" кваліфікованим судовим експертом, висновок експерта відповідає вимогам, встановленим статтею 98 ГПК України. Оцінивши висновок за правилами статті 86 ГПК України колегія суддів не знайшла жодних підстав, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність цього висновку, а відтак, приймає його як належний доказ у справі. 
		Колегією суддів не приймаються до уваги заперечення відповідача з приводу вказаного висновку з огляду на наступне. 
		Управлінням дорожнього господарства Одеської міської ради, на підтвердження своїх заперечень, не надано жодних належних та допустимих доказів які б свідчили про наявність порушень при проведенні експертного дослідження. При цьому посилаючись на проведення дослідження без розкриття конструктивних елементів окремих ділянок земляного полотна відповідач не обґрунтував необхідність проведення таких дій експертом. До того ж не заслуговують на увагу посилання відповідача на нормативно-правові акти, зокрема ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва», оскільки останні не розповсюджують свою дію на експерта під час проведення судової будівельно-технічної експертизи.
		Колегія суддів відзначає, що документом, який підтверджує приймання замовником наданих послуг, є акт приймання-передачі виконаних робіт (акт виконаних робіт).
		Саме акт приймання-передачі виконаних робіт (акт виконаних робіт) є документом, що підтверджує наявність певних матеріальних результатів і своєрідним посвідченням передачі права власності на них від однієї сторони договору до іншої.
		В силу ч.4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
		Таким чином, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.
		Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 927/414/17, від 14.05.2018 у справі № 916/2726/17, від 19.06.2019 у справі №910/6275/18.
		При цьому, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у т.ч. шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника.
		Відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов`язку щодо їх оплати.
		Таким чином, законом передбачено можливість складання акту та підписання його підрядником в односторонньому порядку, що спрямовано на захист інтересів підрядника, якщо замовник безпідставно ухиляться від належного прийняття виконаної роботи.
		Виконання підрядником робіт за договором, за відсутності заперечень замовника щодо якості таких робіт, мотивованої відмови останнього від підписання акту виконаних робіт у встановлений договором чи законом термін, надає підряднику законне очікування що виконані ним роботи за цим договором будуть оплачені. Невиплата замовником таких коштів підряднику прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах Брумареску проти Румунії (п. 74), Пономарьов проти України (п. 43), Агрокомплекс проти України (п. 166).
		Відтак наявними матеріалами справи підтверджується, що позивачем належним чином виконано взяті на себе договірні зобов`язання. 
		В свою чергу відповідач, не надавши обґрунтованих заперечень з приводу виконаних позивачем робіт, ухиляється від виконання взятих на себе договірних зобов`язань в частині повної оплати за здійснені позивачем роботи.
		Колегія суддів відхиляє твердження апелянт з приводу того, що необхідною умовою для здійснення фінансування та оплати робіт за договором є наявність бюджетних асигнувань з огляду на таке. 
		Спірні відносини, які склались між сторонами на підставі договору про закупівлю робіт за державні кошти є цивільно-правовими та регулюються положеннями Цивільного та Господарського кодексів України.
		Частиною 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів. 
		Виходячи з положень ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України і ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору. Сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 29.06.2004 у справі "Войтенко проти України" та від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" вказав, що відсутність відповідних асигнувань у Державному бюджеті не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.
		На підставі ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання (постанова Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446).
		Таким чином, відсутність бюджетного фінансування коштів не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення перед позивачем зобов`язання зі сплати заборгованості за договором.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.07.2019 у справі №910/4377/18 та від 08.07.2019 у справі №910/4375/18.
		Державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (див., з-поміж інших судових рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії" (Burdov v. Russia), пункт 35). 
		Окрім того, Європейський Суд зауважив, що він не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність бюджетних коштів як "виняткові обставини" (див. "Іммобіліаре Саффі" (Immobiliare Saffi), та "Меацці" (Meazzi); а також рішення "Сколо проти Італії" (Scollo c. ), від 28 вересня 1995 року, серія A N 315-C).
		До того ж, згідно з приписами статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і, оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України, то відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття нею зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань не звільняє її від обов`язку виконати зобов`язання за Договором.
		Судова колегія також відзначає, що у п. 8.2.3. договору сторонами погоджено, що замовник має право зменшити обсяг закупівлі на виконання робіт та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору. 
		Відтак, в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість зменшити обсяг закупівлі на виконання робіт та загальну вартість цього договору.
		Проте наявні матеріали справи не містять доказів на підтвердження звернення Управління дорожнього господарства Одеської міської ради до позивача з цього приводу та внесення відповідних змін до договору.
		Судова колегія також не приймає до уваги твердження відповідача з приводу того, що позивачем роботи виконувались протиправно, за відсутності дозвільних документів, тобто самочинно, оскільки як встановлено вище роботи виконувались позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору про закупівлю робіт за державні кошти. 
		До того ж, ч. 1 статті 849 ЦК України передбачено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. 
		У п. 2.3. договору сторони передбачили, що замовник може у разі необхідності прийняти рішення про уповільнення, зупинення або прискорення виконання робіт із внесенням у встановленому порядку змін у договір.
		Отже, відповідач не був позбавлений можливості перевірити хід виконання позивачем робіт за договором та призупинити або зупинити їх виконання, у разі наявності сумнівів щодо підставності виконання таких робіт ТОВ АРТ ПРОЕКТ-2010, проте таких дій не вчинив. 
		З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає обґрунтованими заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 15 170 000 грн.
		Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 3 042 654,92 грн. за виконані додаткові роботи колегія суддів зазначає наступне. 
		За приписами ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.
		Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв`язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов`язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи.
		Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов`язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором.
		Так колегія суддів зазначає, що наявні матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження попередження ТОВ АРТ ПРОЕКТ-2010 відповідача про необхідність проведення додаткових робіт та відповідно істотного перевищення визначеного сторонами кошторису та чи погодився на це відповідач. 
		З огляду на викладене судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо необґрунтованості позовних вимог в цій частині та відмови у їх задоволенні. 
		Інших доводів, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення апелянтом не наведено.
		Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З огляду на викладене судова колегія вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2019 р. у справі №916/1345/18 є законним, обґрунтованим та таким, що прийнято з додержання норм матеріального та процесуального права.
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
		 
		Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2019 р. у справі №916/1345/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
		 
		Повний текст постанови складено та підписано 05.08.2019 р.
		 
		 
		Головуючий суддя Аленін О.Ю.
		 
		 
		 
		Суддя Лавриненко Л.В. 
		 
		 
		 
		Суддя Філінюк І.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...