Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/9780/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі у сфері; електроенергетики (крім ядерної енергетики); енергозбереження, альтернативних джерел енергії, комбінованого виробництва електричної і теплової енергії.
Надіслано для оприлюднення: 06.08.2019. Зареєстровано: 07.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.08.2019.

Результат оскарження 06.11.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А 
		про залишення позовної заяви без розгляду
		30 липня 2019 року м. Київ№ 640/9780/19
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
		головуючого судді Шулежка В.П., 
		за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В., 
		 
		за участю представників сторін: 
		від позивача - не прибув,
		від відповідача - Смикалов В.Р.,
		 
		розглянувши у судовому засіданні заяву про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за участю третьої особи - Акціонерного товариства «Одесаобленерго», про визнання протиправною та скасування постанови, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач, НКРЕКП), в якому просить:
		визнати протиправною Методику визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затверджену постановою Національної комісії з регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 №562 із змінами, внесеними згідно з постановами Національної комісії регулювання електроенергетики № 154 (z0167-07) від 08.02.2007, № 1384 (z0031-09) від 18.12.2008, № 1338 (z1417-10) від 14.10.2010 та нечинною:
		- для споживачів електричної енергії юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - з моменту втрати чинності 11 червня 2018 року Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28;
		- для побутових споживачів електричної енергії - з моменту втрати чинності 26 червня 2018 року Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1357.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
		У підготовчому засіданні представником відповідача подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду з огляду на пропущення позивачем встановленого строку звернення з позовом до адміністративного суду, з тих підстав, що позивачу мало бути відомо про існування вищезазначеного нормативно - правового акту, з огляду на те, що позивач був учасником правовідносин, що ним регулюються, та про факт існування та застосування зазначеного нормативно-правового акту стало відомо позивачу з моменту складання акта про порушення і протоколу.
		Позивач проти заявленого клопотання про залишення позовної заяви без розгляду заперечував з підстав неможливості застосування до правовідносин з оскарження нормативно - правового акту строків звернення до суду.
		Розглядаючи заявлене клопотання, суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.
		У цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначав, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
		Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
		Таким чином, строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилась, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів.
		Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду.
		Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим ... Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...».
		Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
		З позовної заяви вбачається, що 27.02.2012 між акціонерним товариством «Одесаобленерго» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір про постачання електричної енергії № 381. Об`єктом електропостачання визначено базу відпочинку «Одисей» за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, позивач є споживачем електричної енергії та взаємовідносини з постачальником врегульовані зазначеним договором, а також Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженої постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312.
		Як зазначено позивачем, 04.07.2018 представниками відповідача здійснено перевірку електрообладнання на базі відпочинку «Одисей» за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт про порушення № 8005811 від 04.07.2018, яким зафіксовані порушення пп.5 п.5.5.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженої постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ).
		В подальшому, на підставі акту про порушення №8005811 від 04.07.2018 прийнято рішення про нарахування позивачу вартості не облікованої спожитої електричної енергії на загальну суму 714 489,92 грн. та оформлено протоколом № 3 від 12.07.2018.
		Позивач у позовній заяві посилається на те, що обсяг та вартість електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення ПРРЕЕ, розраховано АТ «Одесаобленерго» на підставі положень Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії з регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 №562 (далі - Методика). В свою чергу, Методика визначає порядок дій не у випадку порушення діючих ПРРЕЕ, а у випадку порушення Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ) та Правил користування електричною енергією для населення (ПКЕЕН), які вже втратили чинність. 
		Позивач вважає, що Методика мала б втратити чинність саме з моменту втрати чинності ПКЕЕ та ПКЕЕН, а тому застосування вказаної Методики до правовідносин за його участю порушує права та законні інтереси. Тобто, оскарження вказаної Методики позивач фактично пов`язує із проведенням відносно нього перевірки, встановленням порушень та застосування на підставі цього відповідних санкцій.
		Таким чином, про існування та застосування до нього положень Методики при визначенні обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів з моменту проведення стосовно нього перевірки та складання протоколу, а саме з липня 2018 року.
		Для оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень закон передбачає особливий порядок адміністративного провадження, який встановлений статтею 264 КАС України.
		Відповідно змісту частини першої цієї статті такий порядок поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.
		Як вже зазначалось, відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. 
		Частиною другою статті 264 КАС України встановлено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		При цьому, судом враховується, що відповідно до частини третьої статті 264 КАС України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності. 
		Разом з тим, наведе положення процесуального законодавства має застосовуватись в логічному взаємозв`язку з частиною другою статті 264 КАС України, яка закріплює, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		Системний аналіз наведених правових норм, дає підстави для висновку, що нормативно-правовий акт може бути оскаржено такими особами в незалежності від дати прийняття оскаржуваного акту, але в межах визначеного загальними положеннями КАС України строку, який обраховується з дати, коли даний нормативно-правовий акт застосовано до позивача, або з моменту набуття позивачем статусу суб`єкта правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		Як вказав Верховний суд у своїй постанові від 27 червня 2018 року (справа №826/922/17) дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.  
		У справі «Пономарьов проти України» Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
		Враховуючи те, що позивач не погоджується із розрахунком вартості недорахованої електричної енергії, що складений з урахуванням зазначеної Методики, про що він дізнався з моменту проведення перевірки - 04.07.2018 та складання протоколу від 12.07.2018. При цьому з актом про порушення позивач ознайомлений вчасно, про свідчить його підпис в самому акті. 
		Відтак реалізувати власне право на оскарження цієї Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії з регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 №562 у позивача виникло ще з липня 2018 року, однак позивач не скористався своїм правом та не оскаржив її.
		Відповідно до частин третьої та четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України,  якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду та будь-яких обґрунтованих обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем у своїх запереченнях на клопотання не надано, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду та наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
		Згідно пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами                   третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
		При цьому, суд звертає увагу позивача, що він не позбавлений можливості повторно звернутися до суду із вказаним позовом, обґрунтувавши належним чином причини пропуску встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку звернення до суду.
		Керуючись положеннями статей 122, 123, 183, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Заяву Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.
		Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за участю третьої особи - Акціонерного товариства «Одесаобленерго», про визнання протиправною та скасування постанови залишити без розгляду.
		Копію ухвали надіслати учасникам справи.
		Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5. Перехідних положень цього Кодексу.
		 
		 
		Суддя                                                                                                              В.П. Шулежко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...