Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 587/2135/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів найму (оренди).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.08.2019.
Дата набрання законної сили: 10.04.2019
Номер судового провадження: 14-74цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		10 квітня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 587/2135/16-ц
		Провадження № 14-74 цс 19
		Велика Палата Верховного Суду у складі
		судді-доповідача Гудими Д. А.
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		розглянула справу за позовом Спільного агрохімічного підприємства «Родючисть» (Товариство з обмеженою відповідальністю) (далі також - позивач) до ОСОБА_1 , державного реєстратора виконавчого комітету Лебединської міської ради Сумської області Глушак Марії Василівни (далі також - державний реєстратор), Фермерського господарства (далі також - ФГ) «Натон» про визнання договору недійсним і скасування рішення про державну реєстрацію прав
		за касаційною скаргою ФГ «Натон» назаочне рішення Сумського районного суду Сумської області від 27 грудня 2017 року, ухвалене суддею Дашутіною І. В., та постанову Апеляційного суду Сумської області від 18 квітня 2018 року, ухвалену колегією суддів у складі Кононенко О. Ю., Біляєвої О. М. і Криворотенка В. І.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           У жовтні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив:
		1.1.       Визнати недійсним договір від 29 грудня 2015 року оренди земельної ділянки загальною площею 3,6563 га, кадастровий номер НОМЕР_1 (далі - земельна ділянка), підписаний ОСОБА_1 із ФГ «Натон» (далі - оскаржений договір);
		1.2.       Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31180805, про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ФГ «Натон» від 1 вересня 2016 року (далі - оскаржене рішення).
		2.           Позов мотивував такими обставинами:
		2.1.       19 квітня 2007 року ОСОБА_1 підписала з позивачем строком на 10 років договір оренди землі, який зареєстрований у Сумському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії Державного підприємства (далі - ДП) «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» 24 жовтня 2007 року і є чинним;
		2.2.       З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 69962918 позивач дізнався, що державний реєстратор прийняв оскаржене рішення, згідно з яким зареєстрував право оренди земельної ділянки за ФГ «Натон» на підставі оскарженого договору;
		2.3.       Оскаржений договір є недійсним, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства, укладений до закінчення строку дії раніше укладеного з позивачем договору оренди землі;
		2.4.       Оскаржене рішення зумовило існування «подвійної реєстрації» права оренди на земельну ділянку та суттєве порушення прав позивача, який має чинний договір оренди землі.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		3.           25 листопада 2016 року Сумський районний суд Сумської області ухвалою відкрив провадження у справі.
		4.           27 грудня 2017 року Сумський районний суд Сумської області ухвалив заочне рішення, яким позов задовольнив частково: визнав недійсним оскаржений договір; у задоволенні вимоги про скасування оскарженого рішення відмовив через безпідставність.
		5.           Мотивував заочне рішення тим, що оскаржений договір є недійсним, оскільки укладений ОСОБА_1 із ФГ «Натон» до закінчення строку дії іншого договору оренди, укладеного 19 квітня 2007 року ОСОБА_1 із позивачем.
		6.           Суд першої інстанції вважав, що його рішення про визнання недійсним оскарженого договору є самостійною підставою для скасування запису про державну реєстрацію прав за цим договором. На підставі такого рішення, що набрало законної сили, державний реєстратор зобов`язаний скасувати відповідний запис про державну реєстрацію права оренди, а у разі його відмови заінтересованіособи не позбавлені права звернутися до суду.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		7.           18 квітня 2018 року Апеляційний суд Сумської області прийняв постанову, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.
		8.           Апеляційний суд вважав рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим. Вказав, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що, здійснюючи державну реєстрацію оскарженого договору, державний реєстратор перевірив відсутність державної реєстрації інших договорів оренди відповідної земельної ділянки в органі, до компетенції якого раніше належали відповідні функції.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		9.           3 травня 2018 року ФГ «Натон» подало касаційну скаргу. Просить скасувати ухвалені у справі судові рішення у частині задоволення позову та закрити провадження у справі. Скаржиться на порушення судами норм процесуального права.
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		10.        30 січня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		11.        Ухвалу мотивував тим, що ФГ «Натон» оскаржує заочне рішення Сумського районного суду Сумської області від 27 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 18 квітня 2018 року, зокрема, з підстав порушення правил юрисдикції.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1)         Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		12.        ФГ «Натон» вважає, що суди не оцінили його доводи про відсутність предмета спору, оскільки оскаржений договір розірваний, про що 9 листопада 2017 року внесений відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		13.        Законодавство не передбачає визнання недійсним договору, дія якого припинена (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 4 жовтня 2017 року у справі № 3-1071гс17).
		14.        Дії державного реєстратора оскаржують до адміністративного суду, оскільки державний реєстратор є суб`єктом владних повноважень. Вимога про скасування оскарженого рішення є основною, а про визнання недійсним оскарженого договору - похідною. Тому цей спір має публічно-правовий характер, і його слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		15.        Оскільки позивач не є стороною оскарженого договору, він не має права вимагати визнання його недійсним.
		16.        Суд апеляційної інстанції обмежив ФГ «Натон» у доступі до правосуддя, вказавши, що справа є малозначною, і що постанова від 18 квітня 2018 року не може бути оскаржена у касаційному порядку. У цій справі відсутня ухвала суду першої інстанції про віднесення справи до малозначної. А крім того, справа є важливою для ФГ «Натон» і для позивача, оскільки впливає на можливість здійснення ними господарської діяльності.
		17.        Доводи щодо юрисдикції адміністративного суду у цій справі обґрунтовує висновками Верховного Суду України, сформульованими у постанові від 25 квітня 2017 року у справі № 21-3197а16.
		(2)         Позиції інших учасників справи
		18.        Інші учасники справи відзиви на касаційну скаргу не подали.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1)         Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		19.        Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		20.        До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга зазначеної статті).
		21.        Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (частина перша, пункт 1 частини другої статті 17 КАС України).
		22.        Пункт 7 частини першої статті 3 КАС України визначав, що суб`єкт владних повноважень - це, зокрема, орган державної влади, його посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		23.        Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України).
		24.        Для розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних та інших справ недостатньо застосування виключно формальних критеріїв - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин і предмета спору. Для правильного вирішення питання про юрисдикцію суду визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір.
		25.        Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Так, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічний висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).
		26.        Отже, у публічно-правовому спорі сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні: одна зі сторін - суб`єкт владних повноважень - виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Зазначені функції суб`єкт владних повноважень має виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
		27.        Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
		28.        Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають, зокрема, з цивільних та земельних правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).
		29.        Позивач заявив вимогу про скасування оскарженого рішення через те, що відбулося порушення права оренди позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою державний реєстратор зареєстрував аналогічне право на ту саму земельну ділянку.
		30.        Державний реєстратор, приймаючи оскаржене рішення, не був законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно не був зобов`язаний виконувати вимоги та приписи державного реєстратора. Спірні правовідносини щодо права оренди земельної ділянки є приватноправовими й існують у позивача з ФГ «Натон».
		31.        Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) не змінює цивільно-правового характеру цього спору (пункт 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16).
		32.        Такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено на підставі оскарженого договору державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства, чи заявляється, окрім іншої, також вимога про визнання недійсним оскарженого договору, для виконання якого було прийняте оскаржене рішення, а також незалежно від того, яку з цих вимог позивач вважає основною, а яку - похідною.
		33.        Отже, спір не є публічно-правовим і з огляду на суб`єктний склад має розглядатися за правилами цивільного судочинства. А тому Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими наведені у касаційній скарзі доводи щодо наявності юрисдикції адміністративного суду(аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц).
		34.        Велика Палата Верховного Судувідхиляє доводи касаційної скарги щодо застосування у цій справі висновків Верховного Суду України, сформульованих у постанові від 25 квітня 2017 року у справі № 21-3197а16, стосовно юрисдикції адміністративного суду у спорах з державним реєстратором про скасування його рішень про державну реєстрацію права приватної власності на майно на підставі договорів іпотеки,оскільки у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 Велика Палата Верховного Судувідступила від вказаних висновків Верховного Суду України.
		(1.2)     Щодо наявності підстав для закриття провадження у справі 
		35.        Суд першої інстанції у рішенні зазначив, що 9 листопада 2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис про припинення речового права ФГ «Натон». Останнє вважає, що суди не оцінили його доводи про відсутність предмета спору після розірвання оскарженого договору та припинення права оренди земельної ділянки.
		36.        Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		37.        Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		38.        Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
		39.        У частині третій зазначеної статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		40.        За змістом частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		41.        Стаття 236 ЦК України передбачає, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
		42.        Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд має встановити наявність обставин, з якими закон пов`язує визнання правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог - зазначити у судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам права не відповідає оскаржений правочин.
		43.        З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки предметом спору є, зокрема, недійсність з моменту вчинення оскарженого договору, то укладення відповідачами додаткової угоди про розірвання цього договору та повернення земельної ділянки під час розгляду справи з внесенням запису про припинення речового права ФГ «Натон» до відповідного реєстру не є підставою для закриття провадження у справі через відсутність предмета спору (близькі за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17 та від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц).
		(1.3)     Щодо інших доводів касаційної скарги 
		44.        Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що 19 квітня 2007 року ОСОБА_1 як орендодавець уклала з позивачем як орендарем строком на 10 років договір оренди землі (пункт 8 цього договору), який набрав чинності після підписання сторонами та державної реєстрації (пункт 42 вказаного договору). Після спливу зазначеного строку орендар отримав переважне право поновлення договору на новий строк. А 23 квітня 2007 року на підставі акта приймання-передачі ОСОБА_1 передала земельну ділянку у користування позивачеві.
		45.        Згідно з частиною першою статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
		46.        Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
		47.        Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом (далі - ЗК) України, Законом України «Про оренду землі».
		48.        Передання в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності, зокрема, громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина друга статті 124 ЗК України у редакції, чинній на час підписання ОСОБА_1 з позивачем договору оренди земельної ділянки та його реєстрації).
		49.        Згідно з частиною другою статті 125 ЗК України у вказаній редакції право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
		50.        Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час підписання ОСОБА_1 з позивачем договору оренди землі та його реєстрації).
		51.        Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (статті 20 Закону України «Про оренду землі» у вказаній редакції).
		52.        Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що на час підписання 29 грудня 2015 року оскарженого договору та реєстрації права оренди земельної ділянки за ФГ «Натон» був чинним договір оренди цього ж об`єкта, підписаний ОСОБА_1 з позивачем 19 квітня 2007 року і зареєстрований 24 жовтня 2007 року у Сумському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України».
		53.        Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
		54.        Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другої статті 24 Закону України «Про оренду землі»).
		55.        Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт «в» частини третьої статті 152 ЗК України).
		56.        Внаслідок укладення оскарженого договору ФГ «Натон» отримало право оренди земельною ділянкою, що стало перешкодою для позивача у реалізації аналогічного права щодо тієї самої земельної ділянки.
		57.        З огляду на це Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про порушення права позивача на оренду земельної ділянки та наявність підстав для визнання оскарженого договору недійсним.
		58.        Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи касаційної скарги про те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту та не міг звертатися з позовом про визнання недійсним договору оренду, стороною якого він не був. Крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (частина третя статті 215 ЦК України).
		59.        Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		60.        Оскільки ФГ «Натон» у касаційній скарзі просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій у частині задоволення позову та не оскаржує судові рішення у частині позовних вимог, у задоволенні яких суди відмовили, суд касаційної інстанції діє з урахуванням визначених законом меж розгляду ним справи.
		(2)         Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		(2.1)     Щодо суті касаційної скарги
		61.        Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).
		62.        Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 410 ЦПК України).
		63.        Оскільки, враховуючи наведені вище висновки, заочне рішення Сумського районного суду Сумської області від 27 грудня 2017 року та постанова Апеляційного суду Сумської області від 18 квітня 2018 року є по суті правильними та законними, Велика Палата Верховного Суду залишає вказані рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		(2.2)     Щодо судових витрат
		64.        З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на ФГ «Натон».
		Керуючись частиною першою статті 400, пунктом 1 частини першої статті 409, статтями 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А :
		1.    Касаційну скаргу Фермерського господарства «Натон» залишити без задоволення.
		2.    Заочне рішення Сумського районного суду Сумської області від 27 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 18 квітня 2018 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Н. О. АнтонюкН. П. Лященко С. В. БакулінаО. Б. Прокопенко В. В. БританчукЛ. І. Рогач В. І. ДанішевськаІ. В. Саприкіна О. С. ЗолотніковО. М. Ситнік О. Р. КібенкоО. С. Ткачук В. С. КнязєвВ. Ю. Уркевич Л. М. ЛобойкоО. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...