Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 316/1542/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: 07.08.2019. Зареєстровано: 08.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.08.2019.
Дата набрання законної сили: 05.08.2019
Номер судового провадження: 2/316/739/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 316/1542/19
		Провадження № 2/316/739/19 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"05" серпня 2019 р. м. Енергодар
		 
		 
		Суддя Енергодарського міського суду Запорізької області Бульба О.М. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Підприємства комунальної власності» Енергодарської міської ради, треті особи: Енергодарська міська рада Запорізької області, міський голова Енергодарської міської ради Музика Павло Олексійович, про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,- 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		01.08.2019 р. ОСОБА_1 звернулась до Енергодарського міського суду Запорізької області з вищезазначеною позовною заявою.
		Вивчивши позовну заяву та додані до неї матеріали, вважаю, що поданий позов не може бути прийнятий до провадження та підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, виходячи з наступних підстав.
		Згідно ч.4ст.177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
		Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначеноЗаконом України «Про судовий збір».
		Відповідно достатті 1 зазначеного Закону,судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
		Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено пільги щодо сплати судового збору, згідно з пунктом 1 частини 1 якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
		Згідно ч.1 ст.3 та ст.4Кодексу законів про працю України, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається зКодексу законів про працю Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
		Так, відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із частиною першоюстатті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Водночас, згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» №95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30.06.1961 р., термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
		Конституційний Суд України, в рішенні від 15.10.2013 р. №8-рп/2013 у справі №1-13/2013, зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
		Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
		Відповідно дост.116 Кодексу законів про працю України,при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
		Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановленост.117 Кодексу законів про працю України, згідно з приписами якої, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
		Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
		Водночас структура заробітної плати визначенастаттею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
		Крім того, на підставістатті 2 Закону України «Про оплату праці»,структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення «Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженоїнаказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. №5та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. за №114/8713 (далі - Інструкція №114/8713), розробленої відповідно доЗакону України від 17.09.1992 р. №2614-XII «Про державну статистику»таЗакону України «Про оплату праці»з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).
		Відповідно до п.1.3 Інструкції №114/8713, для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат. 
		При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції №114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.
		З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за своєю правовою природою, не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінністатті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
		З огляду на викладене, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір», не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
		Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 30.11.2016 р. у справі №226/168/15-ц (провадження №6-1121цс16), за наслідками розгляду справи яка виникла з правовідносин щодо стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який також узгоджується з правовим висновок викладеним Великою Палатою Верховного Судуу постанові від 30.01.2019 р. по справі №910/4518/16, провадження №12-301гс18. 
		Отже, враховуючи вищезазначене, за вимогою про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати, позивач повинен сплатити судовий збір, який, згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
		Відповідно до ч.4 ст.175 ЦПК України, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. 
		Проте, позивачем не зазначено підстав звільнення від сплати судового збору за вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку.
		Згідно п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», розмір судового збору за вимогою позовної заяви майнового характеру поданої фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та враховуючи передбачений ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений на 01.01.2019 р., розмір судового збору складає не менше ніж 768 грн. 40 коп. та не більше ніж 9605 грн. 
		Разом з цим, суд вважає необхідним звернути увагу на те, що відповідно до положень ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи, у вимогах позову, позивач просить і про стягнення розміру невиплаченої заробітної плати, і про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку, при цьому не зазначаючи розміру сум, що унеможливлює суд для самостійного їх визначення. 
		Згідно приписів п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
		Відповідно до ч.1ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
		Згідно ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення виявлених недоліків.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 13, 43, 76-83, 185, 258-260, 353 ЦПК України,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Підприємства комунальної власності» Енергодарської міської ради, треті особи: Енергодарська міська рада Запорізької області, міський голова Енергодарської міської ради Музика Павло Олексійович, про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - залишити без руху.
		Надати ОСОБА_1 семиденний строк, з дня отримання копії даної ухвали, для усунення зазначених в ній недоліків.
		Роз`яснити, що у випадку не усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.
		Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя О.  М.  Бульба

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...