Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/5607/19-к : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.08.2019.
Дата набрання законної сили: 01.08.2019
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		  КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		 
		 
		 У Х В А Л А
		 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 серпня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		 
		 
		головуючого судді   ОСОБА_1 ,
		 
		суддів  ОСОБА_2 ,
		  ОСОБА_3 ,
		при секретарі  ОСОБА_4 ,
		з участю прокурорів   ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , 
		адвоката  ОСОБА_7 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року частково задоволено клопотання адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 та встановлено строк 1 місяць для завершення проведення досудового розслідування та прийняття одного з процесуальних рішень, передбачених ст. 283 КПК України (з урахуванням положень ст. 278 КПК України), слідчому та прокурору Генеральної прокуратури України у кримінальних провадженнях № 42014100000000209 та № 42017000000004815.
		В задоволенні решти вимог клопотання відмовлено. 
		 
		Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, оскільки є такою, що не передбачена положеннями КПК України, та ухвалена з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, просить її скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 про встановлення процесуальних строків досудового розслідування у кримінальних _______________________________________
		Справа №11-сс/824/1791/2019 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_9 
		Категорія: ст. 309 КПК України Доповідач ОСОБА_1 
		провадженнях № 42014100000000209 та № 42017000000004815. 
		В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що при вирішенні питання про можливість апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, необхідно звернути увагу на виключні обставини, що перешкоджають подальшому виконанню завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, та прийняттю законного і неупередженого процесуального рішення.
		Зокрема, зазначає, що станом на 20.02.2019 р. та на даний час у кримінальному провадженні № 42014100000000209 жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення, а слідчий суддя своєю ухвалою фактично зобов`язав слідчого та прокурора у вищезазначених кримінальних провадженнях в місячний строк повідомити будь-якій особі про підозру у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення чи правопорушень, після чого прийняти одне з процесуальних рішень, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК України.
		Крім того, згідно з положеннями ст. 219 КПК України, в редакції, яка застосовується до кримінального провадження № 42014100000000209 відповідно до Закону № 2147-УІІІ від 03.10.2017, строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні починає обчислюватись з дня повідомлення особі про підозру, а зважаючи на те, що у кримінальному провадженні № 42014100000000209 здійснюється досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 346, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 353, ч.ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України, тобто правопорушень у вчиненні яких жодній особі на даний час не повідомлено про підозру, граничний строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні не встановлений.
		Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114 КПК України, слідчий суддя не мав законного права ухвалювати вищезазначене рішення, а тому вийшов за межі своїх процесуальних повноважень, ухваливши рішення, яке не передбачено КПК України.
		Натомість, положеннями КПК України чітко передбачено порядок оскарження недотримання розумних строків у кримінальному провадженні під час досудового розслідування саме до прокурора вищого рівня (ст. 308 КПК України).
		Крім того, ч. 4 ст. 399 КПК України надає судді апеляційного суду право відмовити у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
		Разом з тим, відсутність у Кримінальному процесуальному Кодексі норми щодо можливості оскарження ухвали слідчого судді, яка не визначена в переліку ухвал, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 309 КПК України, не може бути підставою для відмови у відкритті провадження за апеляційною скаргою на таку ухвалу, оскільки така відмова порушує конституційне право на судовий захист, яке за ст. 64 Конституції України не може бути обмежено.
		Крім того, нова редакція п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачає право на апеляційний перегляд будь-якої справи, а право на касаційне оскарження судового рішення - лише у випадках, які мають бути визначені процесуальним законом, і такий висновок повністю підтверджується правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в абзаці 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003, за яким «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах», що свідчить про те, що право на апеляційне оскарження судових рішень є невід`ємною складовою права кожного на звернення до суду, а тому не може обмежуватись.
		Окрім цього, постановою Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 12.10.2017 у справі № 5-142кс (15) 17 зроблено висновок, що у разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення ч. 3 ст. 309 КПК України, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК України. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК України, які його гарантують, з огляду на положення ч. 6 ст. 9 КПК України, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
		Такої ж позиції притримується Велика Палата Верховного Суду (постанова у справі № 243/6674/17-к (провадження № 13-16сво18) від 23.05.2018), а згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
		За таких обставин, оскаржувана ухвала слідчого судді від 20.02.2019 р. підлягає апеляційному оскарженню та скасуванню як незаконна.
		Також прокурор вказує й на істотне порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону під час ухвалення оскаржуваного рішення, яке полягає в тому, що судове провадження здійснено за відсутності, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, прокурора, а також потерпілої  ОСОБА_10 від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 346 КК України, у кримінальному провадженні № 42014100000000209, на права та інтереси якої безпосередньо впливає оскаржувана ухвала.
		Крім того, станом на 20.02.2019 р. та на даний час у кримінальному провадженні № 42017000000004815 взагалі не визначено слідчого та прокурора, про що слідчого суддю ОСОБА_9 в судовому засіданні прокурором було повідомлено.
		При цьому, на клопотання прокурора про відкладення судового розгляду вищезазначеного клопотання адвоката ОСОБА_7 в частині, що стосується кримінального провадження № 42017000000004815, оскільки у ньому взагалі не визначено слідчого та прокурора, а Генеральна прокуратура України не є органом досудового розслідування, а тому наразі відсутня уповноважена особа, яка могла б прийняти участь 20.02.2019 р. у судовому засіданні, в порушення загальної засади кримінального провадження - змагальності сторін, без прокурора у вказаному кримінальному провадженні та без виклику потерпілої у кримінальному провадженні № 42014100000000209 ОСОБА_10 провів судове засідання, розглянув клопотання та ухвалив оскаржуване незаконне рішення.
		Водночас, в порушення вимог ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі вийшов за межі питань, винесених адвокатом ОСОБА_7 у клопотанні від 05.02.2019 р., оскільки згідно з прохальною частиною клопотання адвокат ОСОБА_7 просила слідчого суддю встановити строк 14 днів з дня проголошення ухвали для завершення проведення досудового розслідування та прийняття одного з процесуальних рішень, передбачених ст. 283 КПК України (з урахуванням положень ст. 278 КПК України), в частині, що стосується ОСОБА_11 , у кримінальних провадженнях № 42014100000000209 та № 42017000000004815, проте, в свою чергу, слідчий суддя встановив строк 1 місяць для завершення проведення досудового розслідування та прийняття одного з процесуальних рішень, передбачених ст. 283 КПК України (з урахуванням положень ст. 278 КПК України), у кримінальних провадженнях № 42014100000000209 та № 42017000000004815 в цілому, незважаючи на те, що, як приклад, в одному із епізодів, а саме за фактом можливого підроблення невстановленою особою 22.02.2014 р. на території м. Києва підпису ОСОБА_11 в довіреності, який серед інших розслідується у кримінальному провадженні № 42014100000000209 за ч. 1 ст. 358 КК України, ОСОБА_12 , в подальшому після проведення необхідних слідчих та процесуальних дій, може набути статусу потерпілого.
		Крім того, слідчим суддею в процесі розгляду клопотання адвоката ОСОБА_7 взагалі не витребовувались та не досліджувались матеріали кримінальних проваджень № 42014100000000209 та № 42017000000004815, як наслідок достовірно не встановлено кількість проведених слідчих та процесуальних дій, здобуті докази, а також кількість слідчих та процесуальних дій, які необхідно провести для встановлення обставин у цих кримінальних провадженнях та прийняття законних та обґрунтованих процесуальних рішень.
		Звертає увагу й на те, що у листах посольства України в Канаді до Департаменту закордонних справ торгівлі і розвитку Канади від 15.03.2016, 06.03.2017, 11.01.2018, які стали однією з підстав для ухвалення слідчим суддею цього рішення, не зазначено номера кримінальних проваджень, у яких, начебто, ОСОБА_12 підозрюється, тому незрозуміло з чого слідчий суддя зробив висновок, що у цих листах йдеться мова про кримінальні провадження № 42014100000000209 та № 42017000000004815, оскільки беззаперечно встановлено, що інформація, викладена у листах посольства України в Канаді до Департаменту закордонних справ торгівлі і розвитку Канади від 15.03.2016, 06.03.2017 щодо того, що ОСОБА_12 підозрюється у привласненні державного майна через зловживання службовим становищем (ч. 3 ст. 191 КК України), явно не стосується кримінального провадження № 42014100000000209, а інформація, викладена в листі від 10.07.2018 щодо того, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється за фактами привласнення коштів КНУ та КНЕУ на загальну суму 137 639,02 грн., можливого привласнення сум незаконних виплат колишнім співробітником Адміністрації Президента України в особливо великих розмірах (незаконне збагачення), не відповідає дійсності, оскільки ще 01.03.2016 року прокурором було прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 42014100000000209 в частині повідомленої підозри ОСОБА_8  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, а 20.09.2017 року - про закриття кримінального провадження № 42014100000000209 в частині вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, за фактом заволодіння у період з 2010 року по 2014 рік невстановленою службовою особою грошовими коштами КНУ ім. Т. Шевченка та КНЕУ ім. В. Гетьмана на загальну суму 137 639,02 грн., шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиненому повторно, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, тобто за фактом сприяння службових осіб КНУ ім. Т. Шевченка та КНЕУ ім. В. Гетьмана в інтересах невстановленої службової особи у заволодіння, шляхом зловживання службовим становищем, вчиненому повторно, у період з 2010 року по 2014 рік грошовими коштами вищезазначених навчальних закладів у загальній сумі 137 639,02 грн., на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тому його висновки стосовно цих листів в оскаржуваній ухвалі є надуманими.
		Крім того, проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор у порядку, передбаченому ст. 114 КПК України, на виконання своїх повноважень, регламентованих п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України, недотримання яких підлягає оскарженню згідно ст. 308 КПК України до прокурора вищого рівня, а не до слідчого судді, який на підставі ч. 2 ст. 28 КПК України забезпечує проведення досудового розслідування в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції, і вирішує лише ті питання, як зазначено в ч. 3 ст. 26 КПК України, що віднесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом
		Водночас встановлено, що ні ОСОБА_12 , ні ОСОБА_7 в його інтересах, не звертались до прокурора вищого рівня, яким в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 17 Закону України «Про прокуратуру», в даному випадку є Генеральний прокурор чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов`язків, зі скаргою на недотримання розумних строків у кримінальному провадженні № 42014100000000209.
		Отже, фактичне оскарження недотримання розумних строків досудового розслідування в інший спосіб, як-то до слідчого судді у формі звернення з клопотанням, зокрема в порядку ст. 114 КПК України, не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
		Крім того, встановлено, що заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_13 прийнято постанову від 28.12.2018 р. про продовження здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000004815 слідчими органів прокуратури.
		Однак постановою Генерального прокурора України від 20.02.2019 р., відомості про яку о 14 год. 27 хв. 20.02.2019 р. внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, тобто до розгляду слідчим суддею ОСОБА_9 вищезазначеного клопотання адвоката ОСОБА_7 , яке розпочалось близько 17 год. 30 хв. 20.02.2019 р., вказану постанову ОСОБА_13 скасовано, а матеріали зазначеного кримінального провадження повернуто до Національного антикорупційного бюро України для здійснення подальшого досудового розслідування.
		Тому, станом на 20.02.2019 р., тобто на момент розгляду слідчим суддею ОСОБА_9 вищезазначеного клопотання адвоката ОСОБА_7 , та на даний час органом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000004815 є Національне антикорупційне бюро України, а відтак нагляд у формі процесуального керівництва здійснюють прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
		За таких обставин, враховуючи, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчим суддею ОСОБА_9 допущеного грубе порушення норм процесуального права при здійсненні судового контролю у кримінальних провадженнях № 42014100000000209 та № 42017000000004815, у яких різні органи досудового розслідування.
		 
		В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, адвокат ОСОБА_7 просить відмовити у відкритті провадження за вказаною апеляційною скаргою прокурора, оскільки вона подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
		 Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурорів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підтримку доводів апеляційної скарги, які, наполягаючи на скасуванні ухвали слідчого судді, просили призначити новий розгляд в суді першої інстанції, а також заперечення адвоката ОСОБА_7 проти її задоволення, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що у відкриттіапеляційногопровадженні заапеляційною скаргою прокурораслід відмовити з наступних підстав.
		У відповідності до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		 В офіційному тлумаченні частини другоїстатті 55 Конституції України, викладеному врішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
		 Відповідно дост. 129 Конституції України,однією з основних засад судочинства єзабезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		 Згідно з вимогамист. 7 КПК України,зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
		 При цьому, відповідно до положень ст.24, ч. 3 ст.392 КПК України,забезпечення гарантованого права на оскарження процесуальних рішень слідчого судді здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		 Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано§2Глави 26 КПК України.
		 Так, частинами першою та другоюстатті 309 КПК Українивизначено вичерпний перелік, що не підлягає розширеному тлумаченню, ухвал слідчого судді під час досудового розслідування, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, зокрема, це ухвали слідчого судді про:
		 -відмову у наданні дозволу на затримання;
		 -застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні;
		 -продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні;
		 -застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні;
		 -продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні;
		 - поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні;
		 -продовження строку тримання в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні;
		 -направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмови в такому направленні;
		 -арешт майна або відмову в ньому;
		 -тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа-підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність;
		 -відсторонення від посади або відмову у ньому;
		 - продовження відсторонення від посади;
		 -відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування;
		 - закриття кримінального провадження на підставі частини дев`ятою статті 284 КПК України;
		 -про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу; про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру; про повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
		 
		 Водночас частиною третьоюстатті 309 КПК України встановлено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
		 Тобто у випадку незгоди сторін з іншими ухвалами слідчого судді, їх законність підлягає перевірці судом першої інстанції під час підготовчого провадження.
		 При цьому зміст вказаної норми закону кореспондується з положеннями ч. 3ст. 307 КПК України, згідно якої ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1частини першоїстатті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
		 Таким чином,ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року, якою частково задоволено клопотання адвоката ОСОБА_7  в інтересах ОСОБА_8 та встановлено строк 1 місяць для завершення проведення досудового розслідування та прийняття одного з процесуальних рішень, передбачених ст. 283 КПК України (з урахуванням положень ст. 278 КПК України), слідчому та прокурору Генеральної прокуратури України у кримінальних провадженнях № 42014100000000209 та № 42017000000004815, є рішенням, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
		 Згідно ст. 399 ч. 4 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
		 З огляду на викладене, у відкритті апеляційного провадження, відповідно до положень ч. 4 ст. 399 КПК України, за апеляційною скаргою прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року слід відмовити. 
		 Вказуючи нанезаконність та необґрунтованість рішення слідчого судді, яке на переконання апелянта, постановлено з істотним порушенням норм кримінального процесуального закону та обґрунтовуючи можливість оскарження ухвали слідчого судді від 20.02.2019 року в апеляційному порядку, прокурор посилається на положення ст.129 Конституції України,ст.ст.7,9,24 КПК України,ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»та висновок Верховного Суду України, що викладений в постанові від 12.10.2017 року.
		 Проте, викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи щодо наявності підстав для перегляду оскаржуваної ухвали слідчого судді від 20.02.2019 року в апеляційному порядку колегія суддів вважає непереконливими та не приймає їх до уваги з огляду на те, щопитання оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування чітко врегульовані статтями307та309 КПК України, які є спеціальними по відношенню до загальних (частина першастатті 7 КПК України), і саме вони підлягають застосуванню під час розгляду апеляційних скарг на ухвали слідчого судді.У статтях303-307,309, ч. 4 ст.399 КПКУкраїни відсутня вказівка на те, що суддя апеляційного суду відмовляє у відкритті провадження на оскаржуване судове рішення, тільки тоді, коли ухвала слідчого судді за формою і змістом відповідає вимогам закону та якщо слідчий суддя при постановленні рішення ретельно дотримався вимогстатей 303-307 КПК України.
		 Відсутність уКПК Українинорми, яка б регулювала дії учасників кримінального провадження у разіпостановленняслідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальниминормами, до яких відсилають положення частини третьоїстатті309 КПК, не дає підстави суду апеляційної інстанції перевіряти її законність під час вирішення питання у відповідності до ч.4ст. 399 КПК України.
		 При цьому слід зазначити, що ЄСПЛнеодноразово у своїх рішеннях щодо України, зокрема у справі "Чанєв проти України", вказував, що найбільш доцільним способом вирішення проблем прогалин у законодавстві є внесення змін до відповідного законодавства.
		 Також колегія суддів звертає увагу на те, що закон не передбачає права або обов`язку суду апеляційної інстанції давати оцінку законності чинезаконності прийнятого по суті рішення слідчим суддею, тим більше діяти в залежності від суб`єкта звернення зі скаргою на дію чи бездіяльність прокурора, враховуючи також таку загальну засаду кримінального провадження, як рівність перед законом і судом.
		 
		 Отже, враховуючи, що чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого суддіза результатами розгляду клопотання про встановлення процесуальних строків досудового розслідування, колегія суддів вважає, що відповідно до положень ч.4ст. 399 КПК України, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року слід відмовити. 
		 
		 Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про ухвалення слідчим суддею рішення з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, зокрема - його посилань на ту обставину, що розгляд клопотання здійснено слідчим суддею за відсутності потерпілої  ОСОБА_10  та прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42017000000004815, то вони не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом, оскільки, як слідує з матеріалів провадження, участь прокурора у судовому засіданні була забезпечена, в той час як необхідність участі потерпілого у судовому засіданні під час розгляду слідчим суддею клопотань, які подані не потерпілим, КПК України не передбачено.
		 
		 На підставі викладеного та керуючись ч. 4 ст. 399 КПК України, колегія суддів
		 
		у х в а л и л а:
		 
		 відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 лютого 2019 року, якою частково задоволено клопотання адвоката ОСОБА_7 в інтересах  ОСОБА_8 та встановлено строк 1 місяць для завершення проведення досудового розслідування та прийняття одного з процесуальних рішень, передбачених ст. 283 КПК України (з урахуванням положень ст. 278 КПК України), слідчому та прокурору Генеральної прокуратури України у кримінальних провадженнях № 42014100000000209 та № 42017000000004815.
		 Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
		Судді:
		 
		___________________ ____________________ ___________________
		 ОСОБА_1  ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...